Решение № 93741206, 01.12.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

01.12.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/727/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон 2015”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Прод Лайн”, м. Мукачево

про стягнення 85 268 грн. 69 коп., в тому числі 54 946 грн. сплаченого авансу, 7 671 грн. 36 коп. пені, 21 978 грн. 43 коп. штрафу та 672 грн. 90 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – не з`явився

Відповідача – не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Легіон 2015”, м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Прод Лайн”, м. Мукачево про стягнення 85 268 грн. 69 коп., в тому числі 54 946 грн. сплаченого авансу, 7 671 грн. 36 коп. пені, 21 978 грн. 43 коп. штрафу та 672 грн. 90 коп. трьох процентів річних.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги покликанням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами спору договору поставки № 22 від 30.10.2017 року із внесеними до нього змінами в частині поставки товару – макаронних виробів в рахунок здійсненої позивачем передоплати (авансу), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 54 946 грн. сплаченого авансу, за несвоєчасне повернення якого позивач додатково нарахував до стягнення з відповідача 672 грн. 90 коп. трьох процентів річних та 7 671 грн. 36 коп. пені, а також 21 978 грн. 43 коп. штрафу за невиконання обов`язку щодо поставки передоплаченого товару.

Клопотанням № 12 від 13.01.2020 року позивач просить суд розглядати справу без участі його уповноваженого представника.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовчі засідання судом неодноразово відкладалися. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал суду долучено до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. При цьому, відповідач звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи б/н від 14.01.2020 року, обґрунтованим перебуванням директора Товариства у відрядження по 17.01.2020 року. В подальшому, відповідач із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

30 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Легіон 2015” (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вест Прод Лайн” (постачальником, відповідачем у справі) укладено договір поставки № 22 (надалі – Договір), предметом якого є постачання товарів та підставі замовлень покупця та у відповідності до погодженої сторонами специфікації.

За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця макаронні вироби торгової марки “Ріскосса” (товар) на підставі замовлень останнього та у відповідності до погодженої між сторонами специфікації, а покупець зобов`язався прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, погоджених сторонами у Договорі. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної та іншої обов`язкової товаро – супровідної та транспортно – супровідної документації на товар (п. 1.2. Договору).

Постачальник здійснює поставку товару у відповідності до узгодженої сторонами та посвідченої підписами та печатками сторін специфікації на поставку партії товару. Форма та зміст специфікації сторонами визначаються у Додатку № 1 до Договору. Специфікація надається покупцю постачальником (п. 2.1. Договору). Пунктом 2.2. договору сторони визначили обов`язкові реквізити специфікації.

На підставі п. 4.2. Договору постачальник здійснює поставку замовленого покупцем товару протягом 24 годин з моменту узгодження постачальником замовлення до виконання або надіслання постачальником покупцю повідомлення про відвантаження, якщо інший термін/строк окремо не узгоджено сторонами в самому замовленні.

За змістом п. 7.1.1. Договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 40 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Договір поставки № 22 від 30.10.2017 року сторонами підписано із протоколом розбіжностей.

У відповідності до п. 10.1. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на момент дії даного Договору – до їх повного виконання.

В подальшому до договору поставки № 22 від 30.10.2017 року внесено зміни шляхом укладення сторонами додаткової угоди № 19/04 від 22.04.2019 року.

Зокрема, за змістом додаткової угоди № 19/04 від 22.04.2019 року сторони змінили редакції п. 4.2., 4.3., 7.1.1. Договору та доповнено розділ 4 Договору підпунктом 4.3.1.:

п. 4.2. Договору: “Постачальник здійснює поставку замовленого покупцем товару протягом 10 робочих днів з моменту отримання від покупця оплати на розрахунковий рахунок постачальника, згідно рахунку – фактури постачальника, відповідно узгодженого постачальником замовлення покупця, якщо інший термін і строк окремо не узгоджено сторонами в самому замовлені.”;

п. 4.3.: “У випадку затримки поставки замовленого товару більш, ніж на 48 (сорок вісім) годин (згідно тлумачення норматив правил міжнародних вантажоперевезень) від погодженої дати поставки, покупець має право відмовитися від поставки такого товару, а постачальник не має права на відшкодування вартості такого товару та будь – яких пов`язаних з цим витрат.”;

п. 4.3.1.: “У випадку відмови постачальником у виконанні поставки покупцю замовленої та погордженої сторонами партії товару, з будь – яких обставин, які не відносяться до обставин, викладених в Розділі 9 цього Договору, постачальник зобов`язаний негайно повідомити покупця про відмову у виконанні поставки та протягом 5 календарних днів від погодженої дати поставки, повернути сплачені покупцем авансові платежі на розрахунковий рахунок покупця. У випадку неповернення авансових платежів в 5-денний термін, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки повернення коштів.”;

п.п. 7.1.1.: “Покупець оплачує поставку постачальником товару шляхом попередньої оплати 50% (п`ятдесят відсотків) від вартості поставки товару у погоджений сторонами термін/строк згідно виставленого покупцю рахунку – фактури постачальника, повний розрахунок вартості поставленого постачальником товару здійснюється покупцем по факту отримання товару від постачальника відповідно до замовлення покупця, згідно вимог, викладених у Розділі 4 цього Договору, в порядку та термін/строк, викладений в п.7.2. даного Договору, якщо інший термін/строк окремо не узгоджено сторонами в самому замовленні.”.

Інші умови Договору поставки залишені сторонами без змін. Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін і є невід`ємною частиною Договору.

В межах та на виконання умов Договору поставки, 25.04.2019 року сторонами укладена специфікація, за змістом якої постачальник (відповідач у справі) зобов`язався поставити покупцю (позивачу справі) макаронні вироби торгової марки “Ріскосса”, Італія, в наступному асортименті: макаронні вироби Ріскосса “Кочіолле”, 500 г, 1008 шт., вартістю 18 грн. 17 коп. з ПДВ за одиницю; макаронні вироби Ріскосса “Пенне”, 500 г, 1008 шт., вартістю 18 грн. 17 коп. з ПДВ за одиницю; макаронні вироби Ріскосса “Спагетті”, 500 г, 2016 шт., вартістю 18 грн. 17 коп. з ПДВ за одиницю; макаронні вироби Ріскосса “Спіралі”, 500 г, 1008 шт., вартістю 18 грн. 17 коп. з ПДВ за одиницю; макаронні вироби Ріскосса “Стелліне”, 500 г, 1008 шт., вартістю 18 грн. 17 коп. з ПДВ за одиницю.

На підставі узгодженої сторонами специфікації постачальником було виставлено до оплати покупцем рахунок № 2 від 27.05.2019 року на суму 109 982 грн. 16 коп. з ПДВ.

У порядку п. 7.1.1. Договору поставки покупцем на підставі платіжного доручення № 1000009222 від 30.05.2019 року здійснено на користь відповідача (постачальника) попередню оплату на суму 54 946 грн. 08 коп.

З врахуванням визначених сторонами умов Договору поставки, до якого в подальшому внесено зміни, відповідач повинен був поставити позивачеві товар у строк до 14.06.2019 року.

Однак, 14.06.2019 року замість отримання від постачальника (відповідача) замовленого товару, позивач отримав повідомлення б/н, б/д, яким постачальник повідомив, що у зв`язку з виниклими обставинами, пов`язаними з логістикою на етапі транзиту товару, та невиконанням договірних умов третіх осіб – суб`єктів господарської діяльності, які призвели до затримки поставки товару на підставі здійсненого позивачем замовлення та перерахованої ним попередньої оплати у розмірі 50% вартості замовленого товару по рахунку № 2 від 27.05.2019 року в сумі 54 946 грн., постачальник пропонує покупцю повернення попередньої оплати у сумі 54 946 грн. відповідно до існуючого акту взаєморозрахунків, а також пропонує здійснити поставку товару на умовах його оплати по факту поставки.

У подальшому, на адресу позивача (покупця) надійшов гарантійний лист постачальника № 1607 від 16.07.2019 року, яким останній гарантував покупцю повернення коштів попередньої оплати у сумі 54 946 грн., проведеної згідно рахунку № 2 від 27.05.2019 року. Постачальник гарантував проведення оплати (повернення коштів) на протязі 1 календарного місяця з дати цього гарантійного листа.

Проте, невиконання відповідачем договірної умови щодо поставки позивачу передплаченого ним товару, а також повернення суми передоплати у строки, запропоновані самим постачальником (відповідачем), а також у строки, визначені позивачем у надісланій відповідачу претензії № 585 від 13.09.2019 року – до 20.09.2019 року, стало підставою звернення позивача до суду із даними позовом про стягнення із відповідача суми 54 946 грн. у повернення сплаченого авансу, а також нарахованих 672 грн. 90 коп. трьох процентів річних, 7 671 грн. 36 коп. пені та 21 978 грн. 43 коп. штрафу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із п. 4.1. та п. 5.1. Договору, сторони погодили строк поставки кожної партії товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання 100% передоплати за товар.

Відповідно до п. 4.2. Договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі в місці поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною чи актом – прийому передачі.

Враховуючи, що позивач на виконання умов Договору поставки № 22 від 30.10.2017 року перерахував відповідачеві попередню оплату у сумі 54 946 грн. 08 коп., на яку відповідач не поставив товар та не повернув її позивачеві, що підтверджується і самим відповідачем у повідомленні від 14.06.2019 року та гарантійному листі від 16.07.2019 року, а також не спростовується відповідачем у процесі судового розгляду даного спору, то останній вважається таким, що прострочив та порушив своє зобов`язання за Договором поставки.

На підставі п. 4.3.1. Договору поставки, у випадку відмови постачальника у виконанні поставки покупцю замовленої та погордженої сторонами партії товару, з буд – яких обставин, які не відносяться до обставин, викладених в розділі 9 цього Договору, постачальник зобов`язаний негайно повідомити покупця про відмову у виконанні поставки та протягом 5 календарних днів від погодженої дати поставки, повернути сплачені Покупцем авансові платежі на розрахунковий рахунок покупця. У випадку неповернення авансових платежів в 5-денний термін, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки повернення коштів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь суми 54 946 грн. попередньої оплати (авансу).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути із відповідача 672 грн. 90 коп. трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п.п. 68, 72, 73, 78) дійшла висновку, що аванс (попередня оплата) – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/12382/17).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь – яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.04.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином враховуючи, що обов`язок повернення попередньої оплати за товар, який не було поставлено позивачу, відповідачем не виконано, то з моменту закінчення встановленого у п. 4.3.1. Договору поставки строку повернення попередньої оплати, цей обов`язок є грошовим зобов`язанням, а тому, позивач правомірно нараховував 3% річних у зв`язку із неповерненням грошових коштів на вимогу позивача.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період з 19.06.2019 року (дати виникнення прострочки щодо повернення попередньої оплати) до 14.11.2019 року на суму 54 946 грн. попередньої оплати (авансу), суд доходить висновку, що сума 672 грн. 90 коп. 3% річних обрахована правильно та підставно, а тому, підлягає стягненню з відповідача.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлюють положення ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З покликанням на умови п. 4.3.1. Договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 7 671 грн. 36 коп. пені за затримку відповідачем (постачальником) повернення суми передоплати, на яку не поставлено замовлений позивачем товар, та з покликанням на п. 8.6. Договору поставки – 21 978 грн. 43 коп. штрафу за прострочення строків поставки товару у розмірі 20% від вартості замовленого покупцем товару.

Положення пункту 4.3.1. Договору поставки встановлюють наслідки невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, а саме, обов`язок протягом 5 календарних днів від погодженої дати поставки, повернути сплачені Покупцем авансові платежі. У випадку ж неповернення авансових платежів в 5-денний термін, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки повернення коштів.

Здійснивши перевірку нарахованої позивачем пені у сумі 7 671 грн. 36 коп. від неповернутої попередньої оплати у розмірі 54 946 грн. з 19.06.2019 року (дати виникнення прострочки щодо повернення попередньої оплати) до 14.11.2019 року, суд констатує правильність здійсненого позивачем розрахунку з дотриманням строків та порядку нарахування пені, а тому, сума 7 671 грн. 36 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Умовами п. 8.6. Договору поставки сторони погодили, що за прострочення строків поставки товару, в тому числі якщо таке прострочення в поставці товару стало наслідком відмови покупця прийняти товар з підстав та в порядку, що передбачені даним Договором, а також у випадку поставки товару в кількості, меншій, ніж зазначено в замовленні покупця та/або в повідомленні про відвантаження постачальника, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 20% від вартості замовленої покупцем партії товару, щодо якої постачальник допустив порушення. Сторони домовилися, що неустойка, передбачена цим пунктом, застосовується за кожен випадок прострочення поставки товару.

З вищевказаних законодавчих визначень штрафних санкцій з урахуванням положень п. 8.6. Договору поставки вбачається, що сторони погодили у даному пункті Договору саме штраф у розмірі 20% від вартості замовленої покупцем партії товару, щодо якої постачальник допустив порушення, а саме, щодо поставки товару на суму 109 982 грн. 16 коп.

Таким чином, враховуючи вказані законодавчі положення, штраф є договірним способом забезпечення зобов`язання, а тому, наявність у договорі п. 8.6., що передбачає застосування штрафу, при встановленому факті неповернення авансу є підставою для задоволення позову, в частині стягнення з відповідача (постачальника) суми 21 978 грн. 43 коп. штрафу, що складає 20% від суми 109 982 грн. 16 коп. непоставленого товару.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 85 268 грн. 69 коп., в тому числі 54 946 грн. сплаченого авансу, 7 671 грн. 36 коп. пені, 21 978 грн. 43 коп. штрафу та 672 грн. 90 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 921 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Прод Лайн”, 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. О.Мондич, буд. 8 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40282166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон 2015”, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 49 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39775097) суму 85 268 (Вісімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят вісім гривень) грн. 69 коп., в тому числі 54 946 (П`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок шість гривень) грн. сплаченого авансу, 7 671 (Сім тисяч шістсот сімдесят одна гривня) грн. 36 коп. пені, 21 978 (Двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят вісім гривень) грн. 43 коп. штрафу та 672 (Шістсот сімдесят дві гривні) грн. 90 коп. трьох процентів річних, а також суму 1 921 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 23.12.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.