Решение № 93648421, 17.12.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6873/20

2/310/2318/20

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі: секретаря судового засідання Бевз О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, посилаючись на те, що 06.09.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідачем були отримані Умови та правила і Тарифи в письмовій формі. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами.

Відповідач не виконує обов`язки по поверненню кредиту, у зв`язку з чим станом на 31.08.2019 виникла заборгованість в сумі 23547,28 грн., яка складається з заборгованості: за тілом кредиту – 2928,66 грн, за відсотками – 20618,62 грн.

Посилаючись на ст. 526,527,530,634,1050,1054 ЦК України, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 23547,28 грн., яка складається з заборгованості: за тілом кредиту – 2928,66 грн, за нарахованими відсотками – 20618,62 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, при цьому посилається на те, що необхідні докази надані до матеріалів справи, інші клопотання та заяви відсутні. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду у разі неявки відповідача у судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судова повістка, що направлялася за адресою проживання відповідача повернулась не врученою з відміткою пошти: «адресат відсутній». За даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області (а.с.46) ОСОБА_1 у 2016 році знятий з реєстраційного обліку за місцем проживання: АДРЕСА_1 за рішенням суду. Виклик відповідача в судове засідання було здійснено шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті Бердянського міськрайонного суду Запорізької області. Причини неявки відповідач суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких підстав, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача і відповідача, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в заочному порядку, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 06.09.2006 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з Заявою (а.с.15), в якій відповідач просив банк відкрити йому рахунок і надати перелічені нижче послуги, а саме кредитну картку:

Тип картки: НОМЕР_1 .

Валюта: Гривня.

Тип кредитного ліміту: фінансовий.

Сума кредитного ліміту: 1000,00 грн.

Базова процентна ставка: 36 процентів з розрахунку 360 днів на рік.

Строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії карти.

Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнта, так і списанням банком коштів з дебетної карти № НОМЕР_2 .

В цій же заяві ОСОБА_1 зазначив, що він ознайомився і згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку. Він виражає свою згоду з тим, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Згідно із довідкою банку 25.06.2006 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку із терміном дії - 05/13 (а.с.14), тобто строк дії договору №б/н від 06.09.2006 року відповідає строку дії картки.

З виписки за договором №б/н від 10.09.2006р. ( а.с.9-12) вбачається, що 06.09.2006 року на кредитній картці був встановлений кредитний ліміт – 1000,00 грн. Картка була активована 08.09.2009 року шляхом зняття готівки. Вказаною карткою відповідач активно користувався до 11.07.2008 року. Строк дії картки закінчився у травні 2013 року.

Згідно з наданим Банком розрахунком (а.с.4-8), заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 31.08.2020 становить 23547,28 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 2928,66 грн., заборгованості по процентами – 20618,62 грн.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Заяві позичальника від 06.09.2006 року зазначена процентна ставка у розмірі 36% з розрахунку 360 днів на рік (а.с.15).

Однак, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді процентів та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом станом на 31.08.2020 року.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі нарахування їх у подвійному розмір (72%), крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку із внесеними до них змінами. У п.5.5.1 яких встановлено, що за несвоєчасне виконання боргових зобов`язань держатель сплачує проценти по підвищеній процентній ставці, розмір якої вказується у Тарифах (а.с.16-25). При цьому Тарифи банку позивачем суду не надані, а Заява позичальника від 06.09.2006 року не містить домовленості сторін щодо встановлення відповідальності позичальника у разі прострочення сплати кредиту у вигляді сплати процентів за підвищеною процентною ставкою.

Таким чином, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів у подвійному розмірі та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається.

Суд вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що надані банком неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату підвищеного розміру процентів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані АТ КБ "ПриватБанк" Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

З огляду на викладене, суд вважає, що Умови та Правила надання банківських послуг, які надані позивачем, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.09.2006 року шляхом підписання Заяви.

АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви надав виписку за договором №б/н станом на 10.09.2020 року ( а.с.9-12), з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, отримував їх через банкомат, розплачувалася за товар в магазині, частково погашав заборгованість за кредитним договором. Таким чином, Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідачем у справі не подано заяви про застосування позовної давності до вимог позивача. Отже, позовні вимоги банку про стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 2928,66 грн. підлягають задоволенню.

Такі висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03 липня 2019 року.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у сумі 20618,62 грн., то суд приходить до висновку, що ці вимоги банку підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що у Заяві позичальника від 06.09.2006 року визначена базова процентна ставка у розмірі 36 % з розрахунку 360 днів на рік та встановлений строк дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії карти.

Згідно із довідкою банку 25.06.2006 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку із терміном дії - 05/13 (а.с.14), тобто строк дії договору №б/н від 06.09.2006 року відповідає строку дії картки.

Відтак право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами припинилося з 01.06.2013 року.

Таким чином стягненню підлягають відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані банком станом на 31.05.2013 року у сумі 9035,74 грн.

Нарахування Банком відповідачу за вищезазначеним договором відсотків після закінчення строку дії договору з 01.06.2014 року по 31.08.2020 року (в межах заявлених у цій справі позовних вимог) є безпідставним, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18), який мають враховувати загальні суди в силу вимог ст. 264 ч. 4 ЦПК України.

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Банк у цій справі будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв.

Суд, у відповідності до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких підстав, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості по відсоткам, яка нарахована позивачем за період з 01.06.2014 року по 31.08.2020 року, задоволенню не підлягають.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11964,40 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту – 2928,66 грн. і за відсотками – 9035,74 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1072,02 грн. (51% суми задоволених вимог)

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 27, 76-80, 83, 95, 128-130, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570, на рахунок № НОМЕР_4 ):

- заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.09.2006 року за кредитом у розмірі 11964,40 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 40 копійок), яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 2928,66 грн., заборгованості по відсоткам -9035,74 грн;

- судові витрати у розмірі 1072,02 грн. (одна тисяча сімдесят дві гривні 02 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцять днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання).

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. П. Прінь