Приговор № 93639513, 17.12.2020, Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 625/51/16-к

Провадження 1-кп/625/2/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.20 року с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківськоїобласті складі:

головуючого - судді Лосєва Д.К.

секретарів - Калюжної Л.Д., Рахімової О.Б., Талавирі С.Г.,

прокурорів - Адамова Ф.П., Середи С.С., Турбара А.В.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника - Дьоміної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке 24 липня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220240000474, щодо обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Коломак Харківської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 , обвинувачується в тому, що він, 24 липня 2015 року, близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківськеої області, що розташоване за адресою: Харківська область, Коломацький район, провулок Свободи, 2-а, під час раптово виниклого конфлікту, що ґрунтувався на раніше виниклих неприязних стосунках між ним та ОСОБА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останній, взяв в руки металевого стільця, та кинув його на праву ногу ОСОБА_1 , чим завдав їй тілесних ушкоджень у вигляді синців округлої та овальної форми на зовнішніх поверхнях проекції правого колінного суглоба та у верхній третині правої гомілки, що за ступенем тяжкості, згідно висновку судово-медичної експертизи за № 5498-ая/15 від 25 листопада 2015 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Допитана в судовому засіданні потерпіла пояснила, що між нею та ОСОБА_2 вже давно існують неприязні стосунки, що ОСОБА_2 майже щодня проводив загальні збори трудового колективу, на яких в присутності всіх працівників ображав її і принижував, висловлював різні непристойні слова в її адресу. Також, потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 24 липня 2015 року, вона перебувала на своєму робочому місці в управління ПФУ в Коломацькому районі Харківської області, в її кабінеті та в кабінеті начальника - ОСОБА_2 двері були відчинені і вона побачила, як до кабінету начальника управління ПФУ в Коломацькому районі Харківської області зайшла ОСОБА_3 і через декілька хвилин, як запевнила потерпіла, вона почула, як ОСОБА_2 на підвищених тонах спілкувався із присутньою в його кабінеті ОСОБА_3 , кричав на неї. Після цього, як зазначила ОСОБА_1 , в зв`язку із тим, що в її кабінеті на той час не працював принтер, вона взяла певні документи та пішла до сусіднього кабінету друкувати, і коли проходила біля кабінету начальника управління ПФУ в Коломацькому районі Харківської області, побачила, що вхідні двері до цього кабінету були відчинені та підперті металевим стільцем. Також, потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду, що коли вона проходила повз відчинені двері кабінету начальника, із кабінету вибіг ОСОБА_2 схопив в обидві руки стілець, яким були підперті вхідні двері до його кабінету, та кинув цей стілець по її правій нозі, а потім ще кілька разів буцнув стілець своєю ногою. Також, ОСОБА_1 запевнила, що цими діями обвинувачений завдав їй тілесних ушкоджень, їй було дуже боляче, і вона, разом із ОСОБА_4 , яка в той час також була в коридорі, неподалік від вхідних дверей до кабінету начальника, пішли до свого кабінету і зі свого телефону викликала працівників міліції.

Вподальшому потерпіла надала суду заяву, в якій просила проводити розгляд кримінального провадження за її відсутності у зв`язку з тим, що вона перебуває за межами України (т. 5 а.с. 28).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння категорично не визнав та пояснив, що 24 липня 2015 року, він як завжди прийшов на роботу до керованого на той час ним УПФУ України в Коломацькому районі Харківської області, і в проміжок часу з 09 години 00 хвили до 10 години 00 хвилин він з метою з`ясування питання щодо причин не перерахування пенсії викликав до свого кабінету ОСОБА_3 та попрохав її надати пояснення. Також ОСОБА_5 пояснив, що в той час, коли в його кабінеті перебувала ОСОБА_3 , двері до кабінету були відчинені і раптово до кабінету намагалася ввійти ОСОБА_1 , яка на той час була заступником начальника УПФУ в Коломацькому районі Харківської області, та, як зазначив ОСОБА_2 , почала його фотографувати, після чого він попросив її припинити ці дії та зачинити двері, проте вона не реагувала на ці слова, що обурило його і він розпочав витісняти її зі свого кабінету, та, намагаючись зачинити вхідні двері, не торкаючись руками до ОСОБА_1 , все-таки витіснив її масою свого тіла та зачинив двері. Також ОСОБА_2 зазначив про те, що між ним та ОСОБА_1 давно існує конфлікт.

Допитана в судовому засідання в якості свідка свідка ОСОБА_4 повідомила суду, що вона працювала на посаді головного спеціаліста в УПФУ в Коломацькому районі Харківської області, також пояснила що вона перебувала у неприязнених відносинах із обвинуваченим ОСОБА_2 .

Також вкзаний свідок повідомила суду, що 24.07.2015 року у приміщенні УПФУ України в Коломацькому районі Харківської області, біля робочого кабінету ОСОБА_2 , останній під час конфлікту із ОСОБА_1 схопив стілець та кинув його у ОСОБА_1 , внаслідок чого остання закричала від болю.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка під час конфлітку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилася у робочому кабінеті ОСОБА_2 , у приміщенні УПФУ України в Коломацькому районі Харківської області повідомила суду про те, що бачила лише те, що ОСОБА_2 відштовхнув стілець та зачинив двері і лише після того вона почула крик ОСОБА_1 , як саме ОСОБА_2 відштовхнув стілець вона не бачила, а лише почула, що щось впало і вирішила, що це загуркотіла стулка.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 та ОСОБА_19 надали суду аналогічні пояснення, з яких вбачається те, що вони не були безпосередніми свідками конфлікту між ОСОБА_2 , а лише чули про його від інших людей.

Також в судовому засіданні був допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_20 , який повідомив суду що всі процесуальні дії здійснювались ним у відповідності до чинного КПК України, більш детальні нічого пояснити не зміг, у зв`язку з тим, що минув значний проміжок часу.

Допитаний в судовому засдіанні експерт ОСОБА_21 пояснив, що ним дійсно на підставі постанови слідчого проводились відповідні судові експертизи по вказаному кримінальному провадженні. Також пояснив, що проведення експертизи №3461-ая/15 проводилось із присутністю потерпілої ОСОБА_1 .

Прокурор, як на докази винуватості ОСОБА_2 посилався на наступні письмові докази надані суду:

- протокол слідчого експерименту з фототаблицями, проведеного 03 серпня 2015 року слідчим СВ Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) лейтенантом міліції ОСОБА_20 з участю свідка ОСОБА_3 і статиста ОСОБА_22 та у присутності понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (том 2, а.с. 39-50);

- протокол слідчого експерименту, проведеного 03 серпня 2015 року слідчим СВ Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) лейтенантом міліції ОСОБА_20 з участю потерпілої ОСОБА_1 та статиста ОСОБА_25 , а також у присутності понятих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (том 2, а.с. 51-52);

-протокол слідчого експерименту проведеного 20 серпня 2015 року слідчим СВ Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) лейтенантом міліції ОСОБА_20 з участю потерпілої ОСОБА_1 та у присутності понятих ОСОБА_28 і ОСОБА_29 , а також з участю спеціаліста - експерта ХОБСМЕ ОСОБА_30 (том 2, а.с. 57-60, 61);

-протокол слідчого експерименту , проведеного 03 серпня 2015 року слідчим СВ Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) лейтенантом міліції ОСОБА_20 з участю свідка ОСОБА_4 та статиста ОСОБА_25 , а також у присутності понятих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (том 2, а.с. 54-55);

-протокол слідчого експерименту, проведеного 20 серпня 2015 року слідчим СВ Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) лейтенантом міліції ОСОБА_20 з участю свідка ОСОБА_4 та у присутності понятих ОСОБА_28 і ОСОБА_29 , а також з участю спеціаліста - експерта ХОБСМЕ ОСОБА_30 (том 2, а.с. 62-65, 66);

-протокол огляду предметів із фототаблицею (том 2, а.с. 72 -80), складеного 18 листопада 2015 року слідчим Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_20;

-протокол пред`явлення речей для впізнання із фототаблицею, складеного 18 листопада 2015 року слідчим Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_20 (том 2, а.с. 81- 91);

-протокол пред`явлення речей для впізнання із фототаблицею, складеного 18 листопада 2015 року слідчим Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_20 (том 2, а.с. 92-102);

-висновки експерта за № 3461-ая/15 від 29 липня 2015 року та за № 3534-ая/15 від 06 серпня 2015 року, згідно яких на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_1 судово-медичний експерт ОСОБА_21 прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 мають місце синці на правій нозі, які утворилися від ударної дії твердих предметів і могли бути отримані за 4-6 доби до огляду, і за ступенем тяжкості ці синці відносяться до легких тілесних ушкоджень (том 2, а.с.104, 107-108);

-висновок експерта за № 3844-ая/15 від 21 вересня 2015 року, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_1 судово-медичний експерт ОСОБА_21 прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 мають місце синці на правій нозі, які утворилися від ударної дії твердих предметів і могли бути отримані за 4-6 доби до огляду, і за ступенем тяжкості ці синці відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також до висновку, що показання, дані потерпілою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_4 під час проведення 20 серпня 2015 року слідчого експерименту з їх участю не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму утворення тілесних ушкоджень, що були виявлені на тілі ОСОБА_1 (том 2, а.с. 110-113);

-висновок експерта за № 4803-ая/15 від 26 жовтня 2015 року, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_1 судово-медичний експерт ОСОБА_21 прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 мають місце синці на правій нозі, які утворилися від ударної дії твердих предметів і могли бути отримані за 4-6 доби до огляду, і за ступенем тяжкості ці синці відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також до висновку, що між діями ОСОБА_2 , на які вказують у своїх показах під час допитів та при проведенні слідчих експериментів потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 , та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень, які виявлені у потерпілої ОСОБА_1 існує прямий причинний зв`язок (том 2, а.с. 115-118);

-висновок експерта за № 5498-ая/15 від 25 листопада 2015 року згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_1 судово-медичний експерт ОСОБА_21 прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 мають місце синці на правій нозі, які утворилися від ударної дії твердих предметів і могли бути отримані за 4-6 доби до огляду, і за ступенем тяжкості ці синці відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також до висновку, що показання, дані потерпілою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_4 під час проведення 20 серпня 2015 року слідчого експерименту з їх участю, не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму утворення тілесних ушкоджень, що були виявлені на тілі ОСОБА_1 , а також, що між діями ОСОБА_2 та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень, які виявлені у потерпілої ОСОБА_1 , існує прямий причинний зв`язок. Крім того, експерт зробив висновок про те, що тілесні ушкодження, що були виявлені на тілі ОСОБА_1 могли утворитися в результаті травматичної дії стільця, що ви користувався під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_1 (том 2, а.с. 121-127),;

-протокол слідчого експерименту із продемонстрованим у судовому засіданні відеозаписом слідчої дії, проведеного 17 грудня 2015 року слідчим Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_20 з участю свідка ОСОБА_3 та у присутності понятих ОСОБА_31 і ОСОБА_32 (том 2, а.с. 128-131, 132);

-постанова про визнання речовими доказами (том 2, а.с 136), якою слідчий Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_20 визнав у якості речових доказів сім стільців, що 18 листопада 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Коломацького районного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року та згідно протоколу доступу до речей та документів від 18 листопада 2015 року, вилучені із кабінета начальника управління ПФУ в Коломацькому районі Харківської області (том 2, а.с. 153-158);

-протокол слідчого експерименту, проведеного 23 січня 2016 року слідчим Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_20 з участю підозрюваного ОСОБА_2 у присутності понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34 (том 2, а.с. 165-168, 169);

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, вислухавши думку прокурора та потерпілої які підтримали пред`явлене обвинувачення, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 , який не визнав свою вину, думку захисника, показання свідків, допитаних у судовому засіданні, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, при визначенні допустимості чи недопустимості доказів діє Правило «отруєного дерева», «плоди отруєного дерева», або «ефект доміно», згідно з якими визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі. Отруєне дерево дає отруєні плоди. Матеріали/докази, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу/доказу самі є недопустимими як докази. Після визнання матеріалу/доказу недопустимим, спрацьовує «ефект доміно».

Щодо досліджених в судовому засіданні документів, а саме: протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 від 03.08.2015 р. у період часу з 11:10 год. до 11:40 год.; протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_1 від 03.08.2015 р. у період часу з 15:00 год. до 15:20 год.; протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 від 03.08.2015 р. у період часу з 15:30 год. до 16:00 год., слід зазначити наступне.

Так, згідно до вимог ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК України, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами КПК України. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Разом з тим пояснення свідка ОСОБА_3 , зазначені у вказаному протоколі слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 від 03.08.2015 р. у період часу з 11:10 год. до 11:40 год. суперечать показанням, наданим в судовому засіданні, а саме: в протоколі зазначено, що свідок пояснила, що «вона побачила, що ОСОБА_2 зробив рух корпусом, ніби щось кинув, і побачила, що полетів стілець, яким було підперто двері кабінету начальника УПФУ, після чого вона почула крики ОСОБА_1 «АЯЯЙ» та потім ОСОБА_1 кричала на ОСОБА_2 що той кинув на неї стулку та влучив у ногу». Також свідок ОСОБА_3 у зазначеному протоколі «повідомила, що описати механізм, як саме замахнувся ОСОБА_2 , в якій руці тримав стулку, вона не може, так як за його спиною не було цього видно, але було зрозуміло, що він кинув стулку, вона бачила як стулка мелькнула в сторону коридору, де стояла ОСОБА_1 …. Вона бачила як ОСОБА_2 взяв руками стілець під дверима свого кабінету, тримав перед собою із переді, як саме мені не видно було, зробив рух корпусом і стулка мелькнула в сторону коридору… Вона бачила, що стілець, яким були підперті двері кабінету, лежить поряд із ОСОБА_1 ».

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 пішов закривати двері, відштовхнув стулку, як саме вона не бачила, почула, що щось впало і вирішила, що це загуркотіла стулка.

За змістом ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених КПК України, хід і результати проведення процесуальної дії фіксується у протоколі.

Протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Як вбачається з першого фото до цього протоколу слідчого експерименту, на ньому зображено п`ять осіб - свідок, слідчий, два понятих та статист, про яких вказано у протоколі. Однак, протокол не містить відомостей про інших осіб, які були присутні під час проведення цієї слідчої дії, щонайменше це ще одна особа, яка здійснювала фотофіксацію.

Всупереч вимогам ст. 104 КПК України, слідчим в протоколах не відображено послідовність дій під час проведення слідчого експерименту.

Разом з тим, суд зазначає, що стілець зображений на фото у додатках до протоколів не відповідає тому, що було надано в якості речового доказу для огляду суду в судовому засіданні 03.07.2020 року, оскільки оглянути в судовому засіданні стілець має пошкодження обивки сидіння.

За таких обставин вказані протоколи слідчих експериментів не можуть бути належними доказами, внаслідок чого суд визнає їх, як нененалежні докази.

В судовому засіданні досліджений протокол огляду предмету від 18.11.2015 р. у період часу з 13:00 год. до 13:30 год., з якого вбачається, що він складений із порушенням ст. 104 КПК України, а саме в протоколі не вказано місце складання протоколу і місце, де було оглянуто 7 стільців, в зв`язку з чим, вкзаний протокол суд також визнає недопустимим доказом.

Щодо досліджених в судовому засіданні протоколу пред`явлення до впізнання стільця потерпілою ОСОБА_1 від 18.11.2015 р. у період часу з год. 13:40 до 14:00 год. та «протоколу пред`явлення до впізнання стільця свідком ОСОБА_4 від 18.11.2015 р. у період часу з год. 14:15 до 14:40 год.» суд зазначає наступне.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.11.2015 р. у період часу з 11:10 год. до 11:50 год., слідчим на підставі ухвали слідчого судді в управлінні Пенсійного фонду було вилучено 7 стільців з кабінету начальника УПФУ, проте до впізнання було пред`явлено лише 4 стільці.

Відповідно до ст. 229 КПК України перед тим, як пред`явити для впізнання річ, слідчий спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Річ, що підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред`являється в одному екземплярі.

Згідно ч. 1 ст. 231 КПК України про проведення пред`явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами КПК України, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала річ або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала річ.

Тобто законом передбачено пред`явлення до впізнання речей з іншими речами, яких не може бути менше трьох, але кількість речей не обмежена. Чому слідчим було пред`явлено лише чотири стільця для впізнання з семи вилучених та за якими саме критеріями слідчий відбирав з-поміж семи стільців тільки чотири суду незрозуміло, а сам слідчий в судовому засіданні не зміг пояснити такі критерії.

Крім того, у вказаних протоколах не зазначено за якими саме ознаками потерпілою та свідком було впізнано стілець, який нібито був предметом злочину, в протоколі вказані загальні риси стільця, який було впізнано, які ніяк не відрізняють його від трьох інших стільців.

До того ж, всі стільці на фото не мають жодних пошкоджень на відміну від стільця, який було надано для огляду суду в якості речового доказів, а тому за таких обставин вказані докази також є недопустимими.

Суд також на підставі вимог ст.ст. 85, 86, 87, 89, 94 КПК України визнає висновки експерта за № 3461-ая/15 від 29.07.2015 р.; № 3534-ая/15 від 06.08.2015 р.; № 3844-ая/15 від 21.09.2015 р.; № 4803-ая/15 від 26.10.2015 р.; № 5498-ая/15 від 25.11.2015 р., неналежними та недопустимими доказами винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) - надалі Інструкція, а саме розділу ІІІ «Оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень)» вбачається наступне:

Згідно п. 3.1. вказаної Інструкції експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.2. Інструкції до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Як вбачається із висновку експерта № 3461-ая від 29.07.2015 р. дослідження експертом проводилось на підставі постанови слідчого, інших документів слідчим надано не було.

Відповідно до п. 3.4. Інструкції: об`єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку.

Із висновку експерта № 3461-ая/15 не вбачається звідки отримана амбулаторна картка потерпілої, а лише йдеться про її дослідження. Не зазначає експерт і в якій упаковці ця картка була надана експерту.

Суд також зазначає, що відповідно до розділ IV Інструкції. Організація проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів, а саме п. 4.14. висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта зазначаються: перелік об`єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження); відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів); спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об`єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість; запис про відповідність матеріалів та об`єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта); відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці експертизи; при проведенні додаткових або повторних експертиз зазначаються відомості про первинну (попередні) експертизу (експертизи) (прізвище експерта, назва експертної установи чи місце роботи експерта, номер і дата висновку експертизи, зміст заключних висновків первинної (попередніх) експертизи (експертиз)); зміст питань, які були поставлені перед експертом на додаткове або повторне вирішення, а також мотиви призначення додаткової або повторної експертизи, які зазначені у документі про призначення експертизи (залучення експерта), якщо у ньому такі мотиви відсутні, про це робиться відповідний запис; нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року № 1722/5, інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, за правилами бібліографічного опису, із зазначенням реєстраційних кодів методик проведення судових експертиз з Реєстру методик проведення судових експертиз, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2008 року за № 924/15615.

В той же час експертом не вказано які саме об`єкти ним будуть досліджуватись, не зазначено, яка використовуватиметься науково-технічна та довідкова література, а зазначено лише, те що вказано у медичній картці потерпілої.

Як вбачається з постанови слідчого від 04.08.2015 року на дослідження експерту було направлено протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Проте у висновку експерта не зазначається яким чином до експерта потрапили протоколи слідчих експериментів, чи були вони запаковані в будь-які пакети та чи збереглася упаковка чи вона мала пошкодження, тощо.

Також у суду викликає сумнів про взагалі направлення вказаних протоколів експерту, через те що у висновку вказаної експертизи зазначається про те, що надати відповіді на запитання 1-2 вказаної постанови не вбачається можливим через ненадання йому протоколів слідчих експериментів за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до п. 3.6. Інструкції. У разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 Інструкції, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.

У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.

Як видно з постанови слідчого від 04.08.2015 року та з висновку експерта № 3534-ая/15 від 05.08.2015 року, слідчим не було направлено перший висновок експерта і не обґрунтовано проведення додаткової експертизи.

Крім того, суд зазначає, що висновок експерта № 3534-ая від 05.08.2015 року має аналогічні попередньому висновку порушення, зокрема в частині того, що експертом не вказано які саме об`єкти ним будуть досліджуватись, не зазначено, яка використовуватиметься науково-технічна та довідкова література а зазначено лише, те що вказано у постанові про призначення експертизи.

Щодо експертизи № 3844-ая від 21.09.2015року слід зазначити наступне.

Як вбачається з постанови слідчого від 18.09.2015 року, окрім вказаної постанови на дослідження експерту також було направлено протоколи допитів та слідчих експериментів за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , відеоматеріали слідчих експериментів.

Проте висновок експерта № 3844-ая від 21.09.2015 року складений на підставі постанови слідчого від 21.08.2015 року.

Однак такої постанови слідчого в матеріалах справи немає. Будь-які технічні описки в офіційних документах, яким є висновок експерта, не допускаються і законодавцем не передбачені.

Судом було витребувано від експертної установи постанови слідчого про призначення експертиз та супровідні листи до них. Однак, КЗОЗ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» було надано суду тільки постанови слідчого та один протокол перегляду відеозапису проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 від 20.08.2015 року. Супровідні листи КЗОЗ «ХОБСМЕ» не надано, що унеможливлює встановити які саме матеріали кримінального провадження слідчим направлялись разом із постановами на експертизу і чи направлялись взагалі.

Слід також зазначити , що не всі постанови є ідентичними тим, що були передані стороною обвинувачення суду як письмові докази, так зокрема постанова слідчого від 21.08.2015 року суду не надавалась, рівно як і постанова слідчого від 18.09.2015 року не надавалась експертній установі.

Крім того вказаний висновок № 3844-ая від 21.09.2015 року також має аналогічні попереднім висновкам порушення, зокрема в частині того, що експертом не вказано які саме об`єкти ним будуть досліджуватись, не зазначено, яка використовуватиметься науково-технічна та довідкова література а зазначено лише, те що вказано у постанові про призначення експертизи.

Разом з тим, суд зазначає, що висновок№ 3844-ая від 21.09.2015 року не містить жодного аналізу перегляду відеоматеріалу висновок, проте має посилання на протокол перегляду відеозапису, який відповідно до постанови взагалі не направлявся.

Стосовно висновку експерта № 4803-ая/15 від 26.10.2015 року суд зазначає наступне.

Так вказаний висновок зроблений на підставі постанови слідчого від 07.10.2015 року де у п. 3 вказаної постанови зазначено «Експертизу прошу провести на підставі наданих із матеріалів справи та висновок оформити на українській мові».

Що саме досліджував експерт в рамках проведення вказаної експертизи у судовому засіданні він пояснити не зміг, через те, що з моменту проведення експертизи пройшов значний проміжок часу.

Разом з тим, суд також зазначає, що висновок експерта №4803-ая/15 від 26.10.2015 року має аналогічні порушення.

Суд також зазначає, що висновок експерта № 5498-ая від 25.11.2015 року також містить аналогічні попереднім висновку порушення, в частині того, що експертом не вказано які саме об`єкти ним будуть досліджуватись, не зазначено, яка використовуватиметься науково-технічна та довідкова література а зазначено лише, те що вказано у постанові про призначення експертизи.

Отже, перелічені вище недоліки свідчать про очевидну недопустимість висновків експерта № 3461-ая/15 від 29.07.2015, № 3534-ая/15 від 05.08.2015, № 3844-ая/15 від 21.09.2015, № 4803-ая/15 від 26.10.2015, № 5498-ая/15 від 25.11.15 р., оскільки їх складено з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), а тому суд, відповідно до ст. 85 КПК України, визнає неналежними зазначені вище докази, оскільки вони не є ствердженням наявності або відсутності вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Досліджений в судовому засіданні речовий доказ - стілець, який, за версією сторони обвинувачення, є предметом кримінального правопорушення було досліджено в судовому засіданні.

Так, пред`явлений стороною обвинувачення суду та учасникам процесу стілець не відповідає за зовнішніми ознаками стільцю, яким нібито було спричинено тілесні ушкодження потерпілій, та опис якого надавала потерпілі, свідки та обвинувачений, а також фото якого міститься у фото таблицях до протоколів пред`явлення для впізнання. Зокрема пред`явлений суду стілець має значні пошкодження, а тому вважається неналежним доказом.

До показань свідка ОСОБА_4 суд ставиться критично, оскільки свідок ОСОБА_4 , як вона сама зазначила у судовому засіданні перебувала у конфліктних стосунках із обвинуваченим, крім того, суд також зазначає, що показання свідка ОСОБА_4 не узгоджуються із показанням свідка ОСОБА_3 , яка під час конфлітку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилася у кабінеті ОСОБА_2 , та не бачила, що б ОСОБА_2 кидав у потерпілу стілець, а лише бачила, як останній відштовхнув стілець та закрив двері, після чого почула крик потерпілої.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не підтвердили факт нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , оскільки вони не були безпосередніми свідками їх конфлікту, а тому пояснення вказаних свідків суд також визнає неналежними доказами.

Суд на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ст.ст. 3, 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 85, 86, 87, 89, 94 КПК України, згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про отруєне дерево», «Правило про плоди отруєного дерева», «ефект доміно»: доказ отриманий з порушенням закону, тягне визнання недопустимими доказів отриманих на підставі чи завдяки доказу отриманому з порушенням закону, визнає недопустимими доказами винуватості ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Суд, відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, тлумачить зазначені вище припущення, сумніви, що можуть виникати із вищевказаних недопустимих та неналежних доказів щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на користь обвинуваченого.

Судом у судовому засіданні досліджені всі докази надані сторонами кримінального провадження, у тому числі відтворені, переглянуті відеозаписи, допитані свідки, слідчий та експерт.

Прокурором не надані суду інші, крім вищенаведених досліджених доказів, на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину.

Суд відповідно до норм КПК України не вправі витребувати, вимагати від сторони обвинувачення будь-які інші докази, ніж ті, які надані, на підтвердження винуватості особи у вчинені злочину. Суду також не дозволяється збирання, витребування доказів у кримінальному провадженні з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При цьому суд зазначає, що протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження сторонам були створені необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Вони мали рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємного зв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до висновку про не доведеність вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки: прокурором у судовому засіданні суду не доведено, поза розумним сумнівом, належними та допустимими доказами, вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Належні та допустимі докази, які б безпосередньо, прямо підтверджували винуватість ОСОБА_2 у вчинені вказаного злочину, суду не надані.

Надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, є не переконливими, ґрунтуються на припущеннях і домислах, а не на встановлених фактах, є неналежними та недопустимими, зібрані без урахування вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право особи на справедливий суд, що передбачає обов`язок правоохоронних органів діяти з додержанням прав і основоположних свобод людини, не зважаючи на важливість мети, яка при цьому переслідується; рішень Європейського суду з прав людини - справи «Раманаускас проти Литви», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Делькур проти Бельгії», «Худобін проти Росії», «Ваньян проти Росії», які є джерелом права.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996р. докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Суд дійшов висновку про допущення істотних порушень прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України, КПК України, вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини у вищенаведених справах, при збиранні й закріпленні доказів при здійсненні досудового розслідування, підозри і обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права - ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні прокурором стосовно ОСОБА_2 не здійснено.

Суд зазначає, що є неприпустимим перекладення стороною обвинувачення на обвинуваченого доведення його невинуватості у вчинені інкримінованого злочину.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому ст. 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто суд ухвалює обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли досліджені під час судового розгляду докази, які відповідають вимогам належності та допустимості, спростовують всі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до п.п. 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства). Такий же принцип закріплений у ст. 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статі 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд розглядає кримінальне провадження на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Таким чином, стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано достатніх, допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування не встановлені, а прокурором не надані суду належні та допустимі докази для доведення винуватості ОСОБА_2 , на переконання суду, можливості їх отримання відповідно до ст. 6 Конвенції, рішень Європейського суду з прав людини - справи «Раманаускас проти Литви», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Делькур проти Бельгії», «Худобін проти Росії», «Ваньян проти Росії», вимог КПК України, вичерпані, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід виправдати за недоведеністю вини у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України.

На підставі викладеного, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами, тому ОСОБА_2 підлягає виправданню за недоведеністю винуватості.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 2, а.с. 35, 36), за місцем попередньої роботи на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області зарекомендував себе посередньо (том 2, а.с. 20), згідно інформації, наданої Коломацьким селищним головою Харківської області ОСОБА_38 слідчому на його відповідний запит, селища рада компрометуючими матеріалами щодо ОСОБА_2 не володіє (том 2, а.с.31), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (том 2, а.с. 37). Крім того, ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді досяг пенсійного віку.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався, цивільний позов потерпілою не заявлявся, процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів: семи стільців із металевим каркасом, вилучених із кабінета начальника управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області, суд вважає за необхідне вирішити згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Раманаускас проти Литви», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Делькур проти Бельгії», «Худобін проти Росії», «Ваньян проти Росії», «Коробов проти України», ст.ст. 3, 19, 62 Конституції України, ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдати за недоведеністю його винуватості.

Речові докази:

-шість стільців із металевим каркасом та поролоновими сидіннями і спинками, обтягнутими шкірозамінником чорного кольору, що вилучені із кабінета начальника управління Пенсійного фонду України у Коломацькому районі Харківської області, та передані на відповідальне зберігання управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області, після набрання вироком законної сили, вважати повернутими до вищевказаного управління Пенсійного фонду України у Коломацькому районі Харківської області;

-один стілець із металевим каркасом та поролоновим сидінням та спинкою, обтягнутими шкірозамінником чорного кольору, що вилучений із кабінета начальника управління Пенсійного фонду України у Коломацькому районі Харківської області, та переданий до камери зберігання речових доказів Валківського відділення поліції Головного управління Національної поліції України у Харківській області, після набрання вироком законної сили повернути до управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Коломацький районний суд Харківської області протягом 30 діб після проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, закриття апеляційного провадження або набрання законної сили вироком за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Д.К. Лосєв