Решение № 93558421, 15.12.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2936/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/2936/20

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (пр-кт Перемоги № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 38728418)

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення 4230,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 3795,10 грн. пені та 435,83 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було укладено Договір про надання права на використання програмного комплексу контролю в`їзду-виїзду комерційного транспорту на територію 5-го терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» №75-Пд-ІЛФ-18 від 12.12.2018р.

Позивач зазначає, що умовами договору передбачено наступне.

Чорноморська філія ДП «АМПУ» надає ДП «МТП «Чорноморськ» права на використання розробленого позивачем програмного комплексу контролю в`їзду-виїзду комерційного транспорту на територію 5-го терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» та забезпечує консультаційне-технічне обслуговування комплексу, а ДП «МТП «Чорноморськ» зобов`язується вчасно сплачувати за надані послуги.

Згідно умов Договору оплата наданих послуг здійснюється замовником протягом 10 (десяти) робочих днів від дати отримання відповідного рахунку від виконавця за умови наявності підписаного сторонами акту прийому-здачі наданих послуг, що підлягають оплаті.

Як вказує позивач, для оплати вартості наданих в 2019 року послуг ЧФ ДП «АМПУ» було виставлено ДП «МТП «Чорноморськ» наступні рахунки: № Пр/12373 від 31.08.2019р. на суму 14 612,77 грн.; № Пр/14877 від 31.10.2019р. на суму 14 612,77 грн.; № Пр/16274 від 30.11.2019р. на суму 14 612,77 грн.; № Пр/17894 від 31.12.2019р. на суму 14 141,40 грн.

Позивач зауважує, що акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вищезазначеними рахунками прийнято, підписано уповноваженою особою ДП «МТП «Чорноморськ» та засвідчено печаткою підприємства, проте в порушення чинного законодавства та умов договору відповідачем зазначені рахунки сплачено несвоєчасно.

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі невиконання замовником зобов`язання щодо оплати наданих послуг, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день затримки, що за розрахунком позивача склала 3 795,10 грн.

Крім того, посилаючись на п. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нарахувано три відсотки річних від простроченої суми, які складають 435,83 грн.

Позивач, також, зазначає, що з метою досудового врегулювання спору Чорноморською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрацією морського порту Чорноморськ) на адресу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було направлено претензію від 03.04.2020р. № 17/15-01-01-23 про сплату у добровільному порядку штрафних санкцій, яка залишена відповідачем без задоволення.

23.11.2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вх.№ 31240/20), в якому відповідач просить суд зменшити розмір заявленої позивачем пені до 10%, а саме 379,51 грн.

Відповідач звертає увагу суду на значне погіршення фінансового результату ДП «МТП «Чорноморськ», що виражається у збитках. Крім того, відповідач наголошує, що ДП «МТП «Чорноморськ» знаходиться у скрутному матеріальному становищі, пов`язаному із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні, у зв`язку з чим отриманих від господарської діяльності коштів вистачає лише на обов`язкові платежі та заробітну плату.

Також, відповідач зазначає, що позивачем не було понесено збитків, а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності ДП «АМПУ».

ДП «МТП «Чорноморськ» зауважує, що причиною несвоєчасного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань є в тому числі й численна заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП «МТП «Чорноморськ».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що враховуючи майновий стан підприємства, причини неналежного виконання зобов`язання, відсутністю будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущення з боку ДП «МТП «Чорноморськ» порушення грошових зобов`язань, незначність прострочення виконання, істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану ДП «МТП «Чорноморськ», зменшення нарахованої позивачем пені до 379,51 грн., що складає 10% від суми заявленої до стягнення позивачем пені, є правомірним.

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання вирішені судом.

12.10.2020 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від позовна заява вх. № 3042/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

15.10.2020 ухвалою Господарського суду позовну заяву (вх. № 3042/20) до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу №916/2936/20 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про судовий розгляд справи № 916/2936/20 сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвали суду від 15.10.2020р. на юридичні адреси учасників справи.

Як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№46695/20 від 26.10.2020р та вх. № 46909/20 від 26.10.2020р. ухвала суду від 15.10.2020р. вручена позивачу 23.10.2020р. та 22.10.2020р. відповідно.

Відповідач про розгляд справи № 916/2936/20 повідомлений належним чином 26.10.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за вх. № 47536/20 від 29.10.2020 року.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

15.12.2020 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

12 грудня 2018 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Виконавець) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Замовник) укладено Договір про надання права використання програмного комплексу контролю в`їзду-виїзду комерційного транспорту на територію 5 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

Умовами договору встановлено, що виконавець надає замовнику права на використання розробленого виконавцем програмного комплексу контролю в`їзду-виїзду комерційного транспорту на територію 5 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» (надалі - Комплекс) та забезпечує консультаційне-технічне обслуговування комплексу (п. 1.1 Договору) . Замовник зобов`язується вчасно сплачувати виконавцю за надані послуги (п. 1.3. Договору).

Розділом 2 Договору встановлено вартість послуг за Договором та порядок розрахунків.

Так, відповідно до п.2.1. – п.2.2. вартість абонентської плати в місяць по даному Договору складає 14 612,77 грн., у т.ч. ПДВ - 2 435,46 грн. Оплата наданих послуг здійснюється замовником протягом 10 (десяти) робочих днів від дати отримання відповідного рахунку від виконавця за умови наявності підписаного сторонами акту прийому-здачі наданих послуг, що підлягають оплаті.

Пунктом 3.1. передбачено, що за результатами надання послуг виконавець щомісячно надає замовнику акт наданих послуг у двох примірниках.

Відповідно до п.3.2. замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня одержання акту наданих послуг направляє підписаний акт наданих послуг, або обґрунтовану відмову від приймання послуг. У випадку обґрунтованої відмови замовника від приймання послуг сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків, які були виявлені у звітному періоді та термінами їх усунення. При цьому, виконання необхідних доробок здійснюється за рахунок виконавця.

Розділом 6 Договору встановлено відповідальність сторін та порядок вирішено спорів.

Умовами договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов`язань щодо предмету цього Договору, недотримання термінів надання послуг, зазначених в цьому Договорі, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування неустойки, від вартості послуг за кожен день прострочення (п.6.2. Договору).

У разі невиконання замовником зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день затримки (п.6.3. Договору).

Пунктом 8.1. сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами й скріплення печатками та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками без зауважень та розбіжностей та скріплений печатками підприємств.

31.08.2019р. ДП «Адміністрація морських портів України» та ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було підписано Акт здачі-прийняття робіт №Пр/12 373 від 31.08.2019р., за яким загальна вартість робіт становить 14 612,77 грн. з ПДВ.

Того ж дня, ДП «АМПУ» було виписано рахунок №Пр/12 373 від 31.08.2019р. на суму 14 612,77грн., який отримано відповідачем 04.09.2019р.

31.10.2019р. ДП «Адміністрація морських портів України» та ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було підписано Акт здачі-прийняття робіт №Пр/14 877 від 31.10.2019р., за яким загальна вартість робіт становить 14 612,77грн. з ПДВ.

Того ж дня, ДП «АМПУ» було виписано рахунок №Пр/14 877 від 31.10.2019р. на суму 14 612,77грн., який отримано відповідачем 04.11.2019р.

30.11.2019р. ДП «Адміністрація морських портів України» та ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було підписано Акт здачі-прийняття робіт №Пр/16 274 від 30.11.2019р., за яким загальна вартість робіт становить 14 612,77грн. з ПДВ.

Того ж дня, ДП «АМПУ» було виписано рахунок №Пр/16 274 від 30.10.2019р. на суму 14 612,77грн., який отримано відповідачем 04.12.2019р.

31.12.2019р. ДП «Адміністрація морських портів України» та ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» було підписано Акт здачі-прийняття робіт №Пр/17 894 від 31.12.2019р., за яким загальна вартість робіт становить 14 141,04грн. з ПДВ.

Того ж дня, ДП «АМПУ» було виписано рахунок №Пр/17 894 від 31.12.2019р. на суму 14 141,04грн., який отримано відповідачем 02.01.2020р.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами по справі жодним чином не заперечується факт надання Адміністрацією відповідачу послуг, обумовлених договором, що підтверджується рахунками з додатками, а також підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Як вбачається з виписки з особового рахунку позивача, та не заперечується відповідачем, в порушення умов Договору кошти за вказаними рахунками сплачено несвоєчасно, зокрема 04.03.2020р.

03.04.2020р. Чорноморською філією ДП «АМПУ» було направлено на адресу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» претензію № 17/15-01-01-23, в якій позивач просив невідкладно, але не пізніше 7-ми днів з дня отримання претензії, перерахувати 4 191,45 грн. пені, 471,86 грн. 3% річних та 72,76 грн. інфляційних втрат.

З огляду на те, що відповідачем вказана претензія була отримана 03.04.2020р., а оплата штрафних санкцій так і не була здійснена, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 3795,10 грн. пені та 435,83 грн. 3% річних за порушення строку виконання зобов`язання.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права застосовані судом

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим кодексом. Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу приписів частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

5.Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору надав послуги з використання програмного комплексу контролю в`їзду-виїзду комерційного транспорту на територію 5-го термінал, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт, відповідними рахунками та не заперечується відповідачем.

В свою чергу, отримання відповідачем послуг, передбачених договором, є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити їх відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі відповідних рахунків.

Проте, ДП «МТП «Чорноморськ», в порушення умов договору та чинного національного законодавства, рахунки № Пр/12373 від 31.08.2019р., № Пр/14877 від 31.10.2019р., № Пр/16274 від 30.11.2019р., № Пр/17894 від 31.12.2019р. було сплачено несвоєчасно.

Виходячи з встановлених обставин справи, аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Щодо заявлених до стягнення пені та 3% річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.6.3. укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд встановив, що їх зроблено арифметично вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3795,10 грн. та 3% річних в сумі 435,83 обраховані правомірно та в межах максимального розміру за заявлений період.

Водночас, відповідачем надано до суду клопотання про зменшення розміру пені до 10%, а саме 379,51 грн., із посиланням на те, що ДП «МТП «Чорноморськ» знаходиться у скрутному становищі, пов`язаному із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні. У поданому клопотанні відповідач посилається на те, що позивачем не було понесено збитків, а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності ДП «АМПУ».

Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.

У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.

Суд також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно якої у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Суд приймає до уваги, що розмір пені та штрафу, який обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення, разом становить 4230,93 грн. В той же час матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Також суд враховує, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3% річних. Нарахування і стягнення вказаних сум є способом захисту майнового права й інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.

Усі вищевказані обставини дають підстави для висновку про відсутність збитків внаслідок прострочення оплати послуг відповідачем та неспівмірність вимог про стягнення пені. Тому суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 50%.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Судом враховано те, що позивачем не подано доказів того, що порушення зобов`язання завдало йому збитків, а відповідачем визнано суму основної заборгованості в повному обсязі, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50%, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1897,55 грн. пені (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.08.2018 у справі №903/827/17, від 13.06.2018 у справі №904/9781/17, від 10.05.2018 у справі № 921/43/17-г/5, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, № 920/1013/18 від 23.09.2019).

При цьому, розмір, до якого пеня підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором №75-Пд-ІЛФ-18 від 12.12.2019р. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню в сумі 2333,38 грн. заборгованості, в т.ч.: 1897,55 грн. пеня та 435,83 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, проте підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в частині пені, розмір яких зменшено судом відповідно до статті 233 ГК України, відшкодовуються за рахунок відповідача, в сумі сплаченій за такими вимогами, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Тобто за рахунок відповідача мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (пр-кт Перемоги № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 38728418) пеню в розмірі 1897 (одна тисяча вісімсот дев`яносто сім) грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 435 (чотириста тридцять п`ять) грн. 83 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 грудня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський