Решение № 93535926, 15.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 року № 320/6762/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Світанок” до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ “Фірма “Світанок” з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дійсно позивачем було порушено строки сплати ПДВ за 2016 рік, проте, після її виявлення самостійно нараховано та сплачено у листопаді 2016 року борг який виник по ПДВ в тому числі штрафні санкції. Тому вважає, що застосування штрафних санкцій до позивача є незаконним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.02.2019.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач зобов`язаний у встановлений ст.203 ПК України строк подавати податкову декларацію з ПДВ та не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, подавати органові ДПС копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку. При цьому позивачем не заперечується те, що ним було порушено строки сплати ПДВ за 2016 рік. У зв`язку з чим, податковий орган мав всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання, призначене на 11.02.2019 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне судове засідання призначено на 06.03.2019.

06.03.2019 представник позивача подав до суду клопотання в якому просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без виклику сторін. Представник відповідача 06.03.2019 подав до суду заяву в якій зазначив, що не заперечує щодо задоволення клопотання позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотанням та на підставі ст.194, 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового проваження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок", згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 21.03.2000 зареєстровано як юридична особа.

Як платник податків, тому числі податку на додану вартість, позивач перебуває на обліку у Білоцерківському управлінні ГУ ДФС у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних з питань щодо своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Фірма "Світанок".

За результатами перевірки складено акт від 01.08.2018 №1529/50-01/30846390, яким встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання, чим порушено вимоги п. 203.2 ст. 203, пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

При проведенні камеральної перевірки відповідачем встановлена несвоєчасна сплата позивача узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ, по терміну сплати: 30.05.2013 (податкова декларація з ПДВ від 20.05.2013 №9028942320), по терміну сплати 30.06.2013 (податкова декларація з ПДВ від 20.06.2013 №1300002920), по терміну сплати 17.08.2015 (податкова декларація з ПДВ від 14.08.2015 №9171743848), по терміну сплати 30.03.2016 (податкова декларація з ПДВ від 21.03.16 №9040050574), по терміну сплати 30.05.2016 (податкова декларація з ПДВ від 21.05.2016 №90882451842).

Фактична сплата ПДВ по податкових деклараціях з ПДВ здійснена: 10.03.2016 на суму 26400,00 грн. платіжним дорученням від 10.03.2016 №4790413; 28.04.2016 на суму 16892,50 грн. платіжним дорученням від 28.04.2016 №5563139; 19.08.2016 на суму 10000,00 грн. платіжним дорученням від 19.08.2016 №7004801; 24.11.2016 на суму 4576,35 грн. платіжним дорученням від 24.11.2016 №8472138; 24.11.2016 на суму 2591,25 грн. платіжним дорученням від 24.11.2016 №8469250; 28.11.2016 на суму 807,60 грн. платіжним дорученням від 28.11.2016 №8720619.

Тобто, відповідачем встановлено, що погашення податкових зобов`язань позивачем відбувалося з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ.

На підставі Акту перевірки від 01.08.2018 р. № 1529/50-01/30846390 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення рішення від 22.08.2018 №0093995001 на суму 41254,20 грн., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 8250,84 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 22.08.2018 № 0094025001 на суму 16892,50 грн., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1689,20 грн..

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12 листопада 2018 р. № 36764/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги позивача повідомлено, що ДФС України залишає без змін податкові повідомлення-рішення відповідача, а скаргу – без задоволення.

Позивач вважає, що відповідач не мав права проводити камеральну перевірку та приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення рішення; далі – ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з вимогами підпункту 75.1.1. пункту 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з вимогами п.76.2. ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 76.3. ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Під час камеральної перевірки відповідачем встановлено несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань з ПДВ.

Суд бере до уваги, що позивачем не заперечується факт порушення строків сплати ПДВ за 2016 р. Позивач в позовній заяві зазначив, що ним дійсно було порушено строки сплати ПДВ за 2016 р., у зв`язку з чим ним самостійно нараховано та сплачено у листопаді 2016 р. борг, який виник по ПДВ, в тому числі штрафні санкції.

Разом з тим, суд враховує пояснення відповідача про те, що кошти, які сплачував платник, зараховувались в рахунок погашення боргу з ПДВ згідно з черговістю його виникнення. У зв`язку з цим відповідачем складено розрахунок штрафних санкцій відповідно до ст. 126 ПК України.

Отже, по суті позивачем не заперечується той факт, що ним несвоєчасно було сплачено узгоджені зобов`язань з ПДВ.

Таким чином, враховуючи правомірність проведеної камеральної перевірки та враховуючи порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних у вказаний період, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2018 р. №0093995001 та №0094025001 винесено відповідно до вимог ПК України.

Що стосується обов`язку сплати ПДВ сільськогосподарськими підприємствами, то суд зазначає таке.

Відповідно до Постанови КМУ від 12.01.2011 №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» визначено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 ПКУ, подає їїразом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов`язання за звітний (податковий) період тасумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПКУ.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу.

Таким чином, відповідно до вищенаведеного позивач зобов`язаний у встановлений ст. 203 ПКУ строк подавати податкову декларацію з ПДВ та не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, подавати органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку.

Отже, суд не погоджується з твердження позивача, що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним товарів/послуг, оскільки позивач являється сільгоспвиробником та має спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від від 22 серпня 2018 р. №0093995001 та №0094025001, отже не порушено права позивача та дотримано вимоги, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Надані позивачем під час розгляду справи докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог було спростовано відповідачем у повному обсязі.

Наведене свідчить, що винесені податкові повідомлення-рішення були правомірними. Право позивача не порушено. Отже, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог підстави для вирішення питання щодо судових витрат у цій справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.