Решение № 93533677, 01.12.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2078/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковенко О.В. (на підставі ордеру);

від відповідача: Бондаренко С.А. (самопредставництво);

від третьої особи: Бойко А.В. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Громадської організації „Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України” (65063, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 2 каб. 111);

до відповідача: Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області (67632, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Августівка, вул. Кооперативна, 16).

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства обмеженою відповідальністю "Аероклуб "ОДЕСА" (67633, Одеська обл., Біляївський район, селище Набережне, вул. Авіаторів, буд. 12)

про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення №78/Р-У від 27.07.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 20.07.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Громадської організації „Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України” вх. ГСОО №2150/20 до відповідача - Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, в якій позивач просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення №78/Р-У від 27.07.2006р. Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області „Про визнання рішення Августівської сільської ради №33 від 27.06.2002 року недійсним”, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на підставі свідоцтва про право власності №617547 від 02.07.2002 року, виданого Августівською сільською радою Біляївського району Одеській області на підставі рішення сесії від 27.06.2002 року №33, на праві власності йому належать будівлі авіаспортклубу «Одеса-Лиман», які в цілому складаються з десяти будівель загальною площею 1896 м2.

23.06.2020 року йому стало відомо про те, що 27.07.2006 року Августівська сільська рада прийняла рішення №78/Р-У, відповідно до якого визнала недійсним рішення Августівської сільської ради №33 від 27.06.2006 року в пункті «Визнати право власності на не житлові будівлі в с. Набережне, аеродром «Одеса-Лиман» за Одеським АСК ТСОУ згідно з додатком з переліку у кількості 10 об`єктів».

На думку позивача, приймаючи вищезазначене оспорюване рішення, відповідач вийшов за межі наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, що призвело до протиправного позбавлення права власності організації на нелажне їй нерухоме майно, у зв`язку з чим відповідно до ст. 21, 393 Цивільного кодексу України, оспорюване рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області підлягає визнанню незаконним та скасуванню в частині визнання недійсним рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області №33 від 27.06.2006 року.

Разом з позовною заявою до суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-3177/20 від 20.07.2020р.), в порядку ст.ст. 136-140 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до змісту якої, заявник просив суд заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна Громадської організації „Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України”, які розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Набережне та належить громадській організації на підставі свідоцтва про право власності №617547 від 02 липня 2002 року, виданого Августівською сільською радою Біляївського району Одеської області на підставі рішення сесії від 27 червня 2002 року №33.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року, у задоволенні заяви Громадської організації „Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України” вх. ГСОО №2-3177/20 від 20.07.2020 року про забезпечення позову судом було відмовлено.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року відкрито провадження у справі №916/2078/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 12.08.2020 року о 11:00 год.

Одночасно, з позовною заявою до суду Громадською організацією „Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України” було подано клопотання (вх.ГСОО№18912/20), про витребування доказів у відповідності до якого заявник просив суд витребувати у Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області засвідчену відповідно до ДСТУ 4163-2003 копію рішення №78/Р-У від 27 липня 2006 року Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області “Про визнання рішення Августівської сільської ради №33 від 27 червня 2002 року недійсним”. В обґрунтування поданого клопотання, позивач зазначав, що витребування вказаного рішення необхідне для обґрунтування незаконності оспорюваного рішення, що входить до предмету спору у даній справі.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року судом було витребувано у Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області належним чином засвідчену копію Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області засвідчену відповідно до ДСТУ 4163-2003 копію рішення №78/Р-У від 27 липня 2006 року Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області “Про визнання рішення Августівської сільської ради №33 від 27 червня 2002 року недійсним”.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року судом було відкладено підготовче засідання на 18.09.2020 року о 14:00 год та встановлено строки для надання сторонами заяв по суті спору.

20.08.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» надійшла заява (вх.№ГСОО 22126/20), якою останній просив суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Аероклуб» зазначав, що рішення по даній справі може безпосередньо вплинути на права та обов`язки ТОВ «Аероклуб «Одеса, оскільки фактично стосується об`єктів нерухомості, що належить йому на праві власності.

Так, як вказує заявник, рішенням виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області №93 від 20.07.2006 року за ТОВ «Аероклуб «Одеса» було визнано право власності на три нежитлові будівлі розташовані в с. Набережне Біляївського району Одеської області вул. Авіаторів: нежитлова будівля №5 (Ангар для спортивних літаків) нежитлова будівля №12 (Ангар надлегкої авіації) нежитлова будівля №14 (Стартово-командний пункт). Також вищезазначеним рішенням Виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області було вирішено видати ТОВ «Аероклуб «Одеса» свідоцтво про право власності на зазначені три житлові будівлі. 23.10.2006 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» було зареєстровано нежитлові будівлі №5, №12, №14, та видано відповідні витяги про державну реєстрацію прав №12236990, №12236996, №12236987.

При цьому ТОВ «Аероклуб «Одеса» стверджує, що правомірність права власності та законного володіння ТОВ «Аероклуб «Одеса» зазначеним нежитловими приміщеннями підтверджена постановою Господарського суду Одеської області по справі №16/414/05/9596А від 13.07.2006р. постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №22/40-06-869А від 18.02.2006р. яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2008 р.

Таким чином, на думку заявника, внаслідок розгляду даної справи та прийняття рішення на користь позивача, ТОВ «Аероклуб «Одеса» може бути позбавлений права власності на нежитлові приміщення, тобто його майнові права будуть порушені.

28.08.2020 року до суду від Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 22587/20), відповідно до якого він просив суд застосувати сплив строку позовної давності, мотивуючи тим, що строк позовної давності щодо позовних вимог Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні» про визнання права власності за останньою починається з моменту винесення Августівською сільською радою спірного рішення №78/Р-У від 27.07.2006 року та відповідно закінчився 01.07.2009 року, проте позивач не звертався до суду за захистом свого права та не навів поважних причин пропуску позовної давності. При цьому, відповідач зазначає, що спірне рішення сільської ради є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації.

01.09.2020 року до суду від Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області надійшло клопотання (вх.№ГСОО 22834/20), яким на виконання ухвали суду від 12.08.2020 року надано суду завірену належним чином копію рішення Августівської сільської ради Біляївської району Одеської області №78/Р-У від 27.07.2006 року.

18.09.2020 року до суду від Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» надійшла письмова відповідь на відзив (вх.№ГСОО 24802/20), відповідно до якої позивач не погоджується з позицією відповідача щодо спливу позовної давності, оскільки станом на жовтень 2019 року позивачу об`єктивно не було відомо про порушення його прав та інтересів відповідачем, оскільки право власності на нерухоме майно позивача з 2002 року не було припинено, будь-яких відомостей про прийняття відповідачем оспорюваного рішення у позивача не було, що виключає можливість застосування наслідків спливу позовної давності.

На спростування обставин, викладених відповідачем про те, що позивачу стало відомо про порушення його прав - 27.07.2007 року, позивач вказує, що він у жовтні 2019 року звертався до КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» із запитом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Відповідно до відповіді на запит КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» станом на 31.12.2012 року, нерухоме майно, яке зазначене у оспорюваному рішенні, належало позивачу.

Також, позивач вказує, що відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси, тому посилання відповідача на те, що спірне рішення сільської ради вичерпало свою юридичну силу після реалізації є помилковим.

У судовому засіданні від 18.09.2020 року, за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» (від 20.08.2020 року за вх.№ГСОО 22126/20), судом було встановлено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього, у зв`язку з чим судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку ст.50 Господарського процесуального кодексу України, та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Також суд протокольною ухвалою, в порядку п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, відклав підготовче засідання на 12.10.2020 року.

09.10.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 26996/20), відповідно до якого просив суд відкласти підготовче судове засідання та продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, у зв`язку з неможливістю його представника прибути у судове засідання через перебування у службовому відрядженні у м. Києві.

У судовому засіданні від 12.10.2020 року, за результатом розгляду вищезазначеного клопотання представника третьої особи, судом було протокольною ухвалою відмовлено в його задоволенні, з підстав його необґрунтованості, оскільки протокольною ухвалою суду від 18.09.2020 року учасники справи судом не викликалися, тобто їх участь у судовому засіданні була не обов`язковою. В свою чергу третьою особою у клопотанні не наведено посилань на те, чому саме участь представника третьої особи у судовому засіданні 12.10.2020р. є необхідною та обов`язковою, а також не наведено обставин, які перешкоджають подати заяви по суті спору по даній справі.

У судовому засіданні від 12.10.2020 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, про продовження строку підготовчого провадження на 5 днів та протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.11.2020 року о 10:00 год.

27.10.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 28609/20), відповідно до яких просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що оскаржуване рішення по своїй сутті є ненормативним правовим актом індивідуальної дії та вичерпало свою дії фактом його виконання, внаслідок його прийняття, в наступному виникли інші правовідносини, в результаті яких право власності було передано та оформлено за ТОВ «Аероклуб «Одеса». Так, ТОВ «Аероклуб «Одеса» повторно наголошує, що нежитлові будівлі №5, №12, №14 належать йому на праві власності згідно рішення виконавчого комітету Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області №93 від 20.07.2006 року.

Крім того, ТОВ «Аероклуб «Одеса» посилаючись на судову практику, зазначає, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту, оскільки не вказує бажаного результату правового захисту, що виключає можливість такого захисту та є підставо для відмови в задоволенні позову.

Також, ТОВ «Аероклуб «Одеса» наголошує на тому, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки оскаржуване рішення було прийняте 27.07.2006 року, після чого по сьогодні ТОВ «Аероклуб «Одеса» є власником спірних приміщень та здійснювало свою господарську діяльність на території вул. Авіаторів, с. Набережне, Біляївського району Одеської області. Відтак, позивач був обізнаний або міг бути обізнаний про можливе порушення його прав, однак до суду з даним позовом у встановлений строк позовної давності не звертався.

У судовому засіданні від 02.11.2020 року та від 25.11.2020 року судом було оголошено перерву до 25.11.2020 року та до 01.12.2020 року відповідно.

У судовому засіданні від 01.12.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання до суду заперечення в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України не скористався, між тим, у судовому засіданні від 01.12.2020 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених ним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа – ТОВ «Аероклуб «Одеса» у судовому засіданні від 01.12.2020 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 01.12.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 11.12.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

27 червня 2002 р. рішенням сесії Августівської сільської ради №33/Р-ХХІУ, за результатом розгляду заяви Одеського обласного авіаційного спортивного клубу товариства сприяння обороні України (ТСОУ) «Одеса-Лиман» про реєстрацію нерухомого майна, було вирішено: затвердити перелік нерухомого майна (додаток №1); просити Біляївську філію Одеського міського бюро технічної документації і РОН, видати свідоцтва про право власності на дані об`єкти.

Як вбачається із матеріалів справи, підставі вищевказаного рішення сесії Августівської сільської ради від 27 червня 2002 року №33/Р- ХХІУ, 02 липня 2002 року Одеському обласному авіаційно-спортивному клубу Товариства сприяння оборони України «Одеса-Лиман» було видано свідоцтво про право власності на будівлі авіаспортклубу «Одеса-Лиман», які в цілому складаються «з десяти загальною площею 1896 м.кв.».

Між тим, 27 липня 2006 року Августівська сільська рада прийняла рішення №78/Р-У «Про визнання рішення Августівської сільської ради №33 від 27.06.2002р. недійсним». Із змісту вказаного рішення вбачається, що громадською організацією – Одеським обласним АСК ОСОУ до Августівської сільської ради 29.05.2002р. було подано листа №63 з проханням визнати право власності на 10 нежитлових будівель, що розташовані у с. Набережне, аеродром «Одеса-Лиман». Але рішенням Одеського апеляційного суду №22/40-06-869А від 18.07.2006р. було встановлено, що будівля СКП, яка розташована у с. Набережне аеродром «Одеса-Лиман», належить зовсім іншому підприємству- ТОВ Аероклуб «Одеса», таким чином, фіктивними даними у своєму листі №63 від 29.05.2002р. Одеський обласний АСК ОСОУ задав обману депутатам Августівської сільської ради.

Так, відповідно до ст. 26, 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення Одеського апеляційного суду №22/40-06-869А від 18.07.2006р., сесія Августівської сільської ради вирішила: визнати недійсним рішення Августівської сільської ради №33 від 27.06.2002р. в пункті «Визнати право власності на нежитлові будівлі в с. Набережне, аеродром «Одеса-Лиман» за Одеським АСК ОСОУ згідно додатку з переліком у кількості 10 об`єктів» (пункт 1 рішення, який оскаржує позивач).

Пунктом 2 вказаного рішення було вирішено клопотати перед Біляївською РДА та Біляївським БТІ про закриття попередньої реєстрації свідоцтва про право власності на десять нежитлових будівель за Одеським АСК ОСОУ, розташованих с. Набережне, аеродром «Одеса-Лиман».

А пунктом 3 рішення сесії вирішено, що для вирішення питання про визнання права власності на вказані будівлі, зобов`язати Одеський АСК ОСОУ в термін до 28.08.2006р. надати до Августівської сільської ради правовстановлюючі документи на будівлі, план-схеми забудови аеродрому «Одеса-Лиман», проектно-технічну документацію на будівлі та акти введення в експлуатацію.

Як встановлено під час розгляду справи, 20 липня 2006 року Виконавчий комітет Августівської сільської ради прийняв рішення №93 Про видачу свідоцтва про право власності, яким вирішив визнати за ТОВ Аероклуб «Одеса» право власності на три нежитлові будівлі в с. Набережне Біляївського району Одеської області по вул. Авіаторів та видати відповідні свідоцтва про право власності.

23 жовтня 2006 року за ТОВ «Аероклуб «Одеса» у КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» було зареєстровано право власності на наступні об`єкти: нежитлову будівлю (ангар для спортивних літаків), яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, сщ. Набережне, вул. Авіаторів, буд.5, будівлю ангару надлегкої авіації, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, сщ. Набережне, вул. Авіаторів, буд. 12 та будівлю стартово-командного пункту (колишня адреса с. Набережне аеродром «Одеса-Лиман», яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, сщ. Набережне, вул. Авіаторів, буд. 14.

Разом з тим, 24 січня 2020 року державним реєстратором Затишанської селищної ради Захарівського району Одеської області Роздобудько Ю.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на зазначені в свідоцтві про право власності будівлі за позивачем.

В матеріалах справи міститься Постанова Господарського суду Одеської області від 13 лютого 2006 року по справі №16/414-05-9596А, яка є чинною та встановлює наступні обставини:

Листом від 09.08.2000р. б/н, адресованим Августівській сільській раді, ТСО підтвердив факт надання згоди Одеському міському клубу «Ультра-Спорт» (правонаступником якого є ТОВ «Аероклуб «Одеса») на будівництво стартово-командного пункту на території аеродрому «Одеса-Лиман», а також факт передачі у користування відповідачу з зазначеною метою земельної ділянки розміром 20х40м.

Згідно акту приймання та вводу в експлуатацію Стартово-Командного Пункту (СКП) на аеродромі Одеса-Лиман, складеного комісією у складі представників Одеського обласного авіаційного спортивного клубу Товариства сприяння оборони України та Одеського міського клубу «Ультра-Спорт» 20.10.2000р., останнім власними силами та за власний рахунок було збудовано двоповерхову будівлю стартово-командного пункту для управління польотами.

19.12.2002р. Августівською сільською радою було прийнято рішення за №71р-ІУ-ХХІУ «Про визнання права власності ГК «Ультра-Спорт» на будівлю СКП, розташовану у с. Набережне на території аеродрому «Одеса-Лиман» та вирішено видати вказаній особі свідоцтво про право власності на даний об`єкт нерухомості.

Того ж дня та під тим самим номером Августівською сільською радою було прийнято рішення «Про внесення змін до рішення №33 від 27.06.2002р., з якого вбачається, що у зв`язку з допущеною в рішенні №33 помилкою в частині визнання права власності Одеського обласного авіаційного спортивного клубу Товариства сприяння оборони України на будівлю СКП, зазначений об`єкт було виключено з додатку до рішення №33 від 27.06.2002р., тобто з переліку об`єктів нерухомості, розташованих у с. Набережне на території аеродрому «Одеса-Лиман» і на які право власності було визнано за Одеським обласним авіаційним спортивним клубом Товариства сприяння обороні України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. по справі №22/40-06-869А також встановлені факти внесення змін до рішення №33 від 27.06.2002р. та їх правомірність.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу особа має право звернутися до суду (ст. 16 ЦК України).

Ця норма права визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

При цьому суд має встановити наявність в особи суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого особа звернулась до суду.

З огляду на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Позивач, звертаючись з зазначеним позовом, посилається на те, що оскаржуване рішення порушує його право власності, наявність якого підтверджується свідоцтвом про право власності №617547 від 02 липня 2002 року, листом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» від 03 №510718.36.19 та відносно якого було державним реєстратором Затишанської селищної ради Захарівського району Одеської області Роздобудько Ю.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) на вищезазначені приміщення за позивачем.

В обґрунтування порушення права власності позивач - ГО «Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України» зазначає, що він створений в результаті реорганізації (шляхом перетворення) установи Одеський обласний авіаспортивний клуб товариства сприяння обороні України та є її правонаступником

Як встановлено судом, 27.06.2002 року Августівською сільською радою було прийнято рішення №33, яким було затверджено перелік майна та вирішено просити Біляївську філію Одеського міського бюро технічної документації і РОН, видати свідоцтва про право власності на дані об`єкти.

Втім, згодом, 19.12.2002р. Августівською сільською радою було прийнято рішення за №71р-ІУ-ХХІУ«Про внесення змін до рішення №33 від 27.06.2002р., з якого вбачається, що у зв`язку з допущеною в рішенні №33 помилкою в частині визнання права власності Одеського обласного авіаційного спортивного клубу Товариства сприяння оборони України на будівлю СКП, зазначений об`єкт було виключено з додатку до рішення №33 від 27.06.2002р.

Відтак, твердження позивача про те, що він є власником будівель авіаспортклубу «Одеса-Лиман», які в цілому складаються з десяти будівель зальною площею 1896 м. кв. не відповідають дійсності, оскільки спростовуються рішенням Августівської сільської ради №71р-ІУ-ХХІУ від 19.12.2002р., правомірність якого встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2006р. по справі №16/414-05-9596А за результатом оскарження рішення суб`єкта владних повноважень позивачем по даній справі - Громадською організацією «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України».

Відносно Свідоцтва про право власності №617547 від 02 липня 2002 року слід зазначити таке:

На час видачі зазначеного свідоцтва про право власності діяло Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р.

Згідно п. 6 Тимчасового положення про реєстрацію (в редакції чинній на момент видачі свідоцтва) оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачою свідоцтва про право власності.

Тобто свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного прав, а лише фіксує факт його наявності.

Надане позивачем Свідоцтво про право власності містить інформацію, яка не відповідає змінам стосовно об`єкта відповідно до рішення Августівської сільської ради від 19.12.2002р. №71/Р-ІУ-ХХІУ.

Разом з тим, суд зауважує, що в свідоцтві про право власності від 02.07.2002р., на яке посилається позивач, містяться данні про те, що будівлі авіаспортклубу «Одеса-Лиман» дійсно належать юридичній особі - Одеському обласному авіаційно спортивному клубу Товариства сприяння обороні України «Одеса-Лиман».

Між тим документів, підтверджуючих існування такої юридичної особи або правонаступництва прав цієї юридичної особи позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п. 1 рішення Августівської сільської ради №78/Р-У «Про визнання рішення Августівської сільської ради №33 від 27.02.2002р. недійсним, сільською радою було визнано недійсним рішення Августівської сільської ради №33 від 27.06.2002р. в пункті «Визнати право власності на нежитлові будівлі в с. Набережне, аеродром «Одеса-Лиман» за Одеським АСК ОСОУ згідно додатку з переліком у кількості 10 об`єктів».

Як встановлено судом, такі дії сільської ради узгоджуються з рішеннями Господарського суду Одеської області від 13.02.2006р. по справі №16/414-05-9596А та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. по справі №22/40-06-869А, адже до переліку об`єктів були внесені зміни щодо виключення будівлі СКП.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем поза межами його повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Надаючи оцінку діям відповідача, суд має виходити з положень законодавства, яке діяло на час прийняття оскаржуваного рішення.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05.квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони чи інші нормативно правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце; дія закону або іншого нормативно-правового акту не може поширюватись на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або актом.

Стверджуючи про незаконність дій Августівської селищної ради відносно скасування рішення №33 від 27 червня 2002 року, позивач посилається на рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, яке на час прийняття оскаржуваного рішення ще не було прийнято. Зазначене не надає суду право застосовувати вказане рішення Конституційного суду України при визначенні повноважень органу місцевого самоврядування станом на 27 червня 2002 року.

На час прийняття оскаржуваного рішення відповідач керувався Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції від 13.01.2006р. Зазначеною редакцією Закону не було передбачено обмежень, які були визначені у рішенні Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України рішення та висновки Конституційного суду України є остаточними і обов`язковими до виконання. Обов`язок виконання рішення Конституційного суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (пункти 3,4 мотивувальної частини Рішення конституційного суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного суду України.

Втім, рішення Конституційного суду України не може мати зворотньої сили, крім випадків пом`якшення або скасування відповідальності особи.

Крім зазначеного, суд враховує також ту обставину, що відповідно до змісту Рішення Августівської сільської ради №78/Р-У, останнє було прийнято у зв`язку з ненаданням представником АСК ОСОУ будь-яких документів на 10 будівель, які перелічені у додатку до рішення №33 від 27.06.2002р. Саме невідповідність зазначеного переліку дійсним обставинам, що було встановлено судом під час розгляду наведених вище судових справ, і стала підставою для скасування рішення Августівської сільської ради №33 від 27.06.2002р. в пункті «Визнати право власності на нежитлові будівлі в с. Набережне, аеродром «Одеса-Лиман» за Одеським АСК ОСОУ згідно додатку з переліком у кількості 10 об`єктів».

В свою чергу, у відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, враховуючи вимоги норм чинного ГПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій, під час прийняття рішення №78/Р-У від 27.07.2006р., поза межами повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд вважає за необхідне зазначити таке:

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції — гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновків, що Громадська організація «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» не довела належними та допустимими доказами існування порушеного права та ефективність обраного способу захисту, оскільки навіть якщо судом було б встановлено порушення прав позивача та визнано недійсним оскаржуване рішення, незрозуміло яким чином повинно бути реалізовано виконання рішення суду.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне:

Згідно з ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У підпункті 2.2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Між тим, враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з підстав необґрунтованості його пред`явлення до визначеного відповідача, що свідчить про відсутність підстав для застосування позовної давності при вирішенні даного спору та дослідження цього питання.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 11 грудня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська