Решение № 93524580, 08.12.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29438/19

Провадження № 2/761/1777/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

та відповідачки: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав,

В с т а н о в и в:

В липні 2019 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (відповідач), третя особа: служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, де позивач просив суд відібрати дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що до Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишились без нагляду батьків. Стало відомо, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виховує дітей самостійно, протягом двох місяців не проживала з дітьми та не піклувалась про них. За відсутності матері діти проживали з бабою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлені на облік дітей, що потрапили у складні життєві обставини. Санітарно-побутові умови перебування дітей в помешканні несприятливі, мати недбало відноситься до виконання батьківських обов`язків, харчування в дітей незадовільне, квартира брудна та непридатна для проживання. Крім цього, діти не забезпечені житлом та не зареєстровані за жодною адресою. На ОСОБА_2 було складено протокол за невиконання батьківських обов`язків. Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.07.2019 р. №569 було негайно відібрано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та поміщено до Дитячої клінічної лікарні №8 Шевченківського району м. Києві для медичного обстеження. В дітей виявлені розлади підшлункової залози.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовній вимоги, але зазначила, що поведінка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покращилась по відношенню до дітей, умови проживання дітей покращились, діти мають все необхідне для проживання. ОСОБА_5 працює продавцем.

Відповідач заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. від 09.12.2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку в спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. від 05.03.2020 р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи за позовом Національної академії державного управління при Президентові України до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

02.10.2020 року вказану цивільну справу було передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 05.10.2020 року призначено судовий розгляд по суті вказаної цивільної справи.

Вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Встановлено і не заперечується сторонами, що відповідач є матір`ю ОСОБА_4 ., ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї від 05.07.2019 р. №48-од взято на облік ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як дітей, які опинились у складних життєвих обставинах.

Протоколом засідання опікунської ради Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.07.2019 р. надано дозвіл щодо тимчасового влаштування дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до їх біологічної родички, тітки, ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 57-58)

За приписами ст.170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» у п. 16 роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як вбачається з матеріалів справи, то станом на липень 2019 р. діти проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно актів обстеження умов проживання дітей від 11.07.2019 р., 18.07.2019 р. умови проживання в квартирі незадовільні, харчування дітей відсутнє, в квартирі брудний посуд, у дітей немає продуктів харчування, одяг в занедбаному стані. (а.с. 13, 15)

З характеристики ОСОБА_3 вбачається, що дитина ходить у ДНЗ №159 з 03.12.2018 р., розвиток дитини не відповідає віковій формі, словниковий запас вузький, речі дитини брудні. (а.с. 62)

27.08.2019 р. ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 (а.с. 77)

Згідно довідок ТОВ «Фора» №54, №199 від 20.01.2020 р ОСОБА_2 працює в ТОВ «Фора» на посаді продавець-консультант з 07.08.2019 р., з серпня 2019 р. по грудень 2019 р. отримала 36251,69 грн заробітної плати. (а.с. 90, 91)

З характеристики ОСОБА_2 , наданої за місцем роботи, вбачається, що вона зарекомендувала себе як дисциплінований та відповідальний працівник, порушень внутрішнього трудового розпорядку та дисципліни не виявлено. (а.с. 92)

27.02.2020 р. ОСОБА_10 звернулась до Служби у справах дітей Шевченківської РДА з повідомленням (заявою), в якій повідомила про одруження, зміну місця проживання на АДРЕСА_3 , та виявила бажання повернути дітей. Додатково зазначила, що вона перебуває під соціальним супроводом, працює в ТОВ «Фора», просила провести обстеження житлово-побутових умов, у зв`язку з їх покращенням. (а.с. 93)

Згідно акту обстеження умов проживання дитини від 04.12.2020 р. за адресою: АДРЕСА_3 умови проживання задовільні, в квартирі чисто, прибрано, наявні меблі, техніка. В кімнаті, де проживають діти, наявні шафа, диван, стіл. Діти забезпечені одягом, та всім необхідним для навчання. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються 28 школі. В квартирі з дітьми проживають мати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . В результаті огляду комісію дійшла висновку, що мати створила належні умови для проживання дітей.

Положеннями ст.81 ЦПК України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, докази надані представником позивача не є достатніми та такими, що дають суду можливість зробити достовірний висновок про те, що матір ОСОБА_10 на теперішній час ухиляється від виконання своїх материнських обов`язків відносно дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в розумінні вимог чинного законодавства, та відібрання дитини від матері буде доцільним та відповідатиме інтересам неповнолітніх.

При цьому, мати дитини була присутня на засіданні, що вказує на усвідомлення необхідності виконання нею своїх материнських обов`язків, а з наданих нею пояснень в суді вбачається, що на даний час ОСОБА_10 веде активну роботу над усуненням можливих недоліків у вихованні дітей.

Більше того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, то за теперішнім місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 створені належні умови для проживання та виховання дітей, що підтверджується фотокартками, які містяться в матеріалах справи.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, згідно до положень ст. 7 СК України.

Статтею 9 Конвенції про права дитини (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН 21.12.2995 р., визначено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з статтею 155 цього ж Закону здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, батьківські права/ не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» - Конвенція є частиною національного законодавства України, а судова практика ЄСПЛ визнається джерелом права.

Відтак, суд знаходить за можливе застосувати відповідну судову практику у розгляді вказаної справи, а саме у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06), рішення від 18 грудня 2008 року (набуло статусу остаточного від 18 березня 2009року), п.п. 47-52 47. Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, № 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87). Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи 9 «Кутцнер проти Німеччини» (Kutzner v. Germany), № 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany), [GC], № 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII). Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№ 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII). 50. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини» (Haase v. Germany), № 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» (Wallova and Walla v. the Czech Republic), № 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки» (Havelka and Others v. the Czech Republic), № 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу «К. А. проти Фінляндії» (K. A. v. Finland), № 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу «Мозер проти Австрії» (Moser v. Austria), № 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року.

Отже, право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя. Позивачем не доведено реальної небезпеки, що загрожує життю та здоров`ю дитини, а такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї.

Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, оскільки належних та допустимих доказів саме ухилення батьків від виконання своїх обов`язків, або ж існування інших обставин, які б давали суду підстави вважати, що на теперішній час залишення дітей у матері є небезпечним для їх життя, здоров`я і морального виховання, а такий радикальний захід як відібрання дітей у матері в даному випадку не є доцільним, зважаючи на існування можливості виправлення ситуації з виховання дітей у менш суворий та інший альтернативний захід, зважаючи на повноваження позивача у даній сфері діяльності. Мотиви, наведені на виправдання втручання у права дитини бути із матір`ю не є доречними і достатніми для її відібрання і позбавлення материнського піклування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 7,164,170 СК України, Конвенцією про права дитини, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37405111, адреса: м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 24.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення виготовлено 14.12.2020 р.

Суддя: А.А.Осаулов