Решение № 93426083, 09.12.2020, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/774/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

за участі: секретаря судового засідання Пастушака І.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Андрусенко І.Я., звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить поновити строк для оскарження постанови та скасувати постанову від 09.09.2016 серія ПС2 179669, про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн за ч.1 ст.122 КУпАП, як незаконну. Вказує, що дізнався про вищевказану постанову 22.05.2020, отримавши відповідь на запит його представника адвоката Андрусенка І.Я. з Бучацього міжрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) до якого була долучена постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова у справі про адміністративне правопорушення від 09.09.2016 серії ПС2 №179669. Позовні вимоги мотивує тим, що інспектором Теребовлянського ВП Свистуном І.В. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 09.09.2016 серії ПС2 №179669 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн. У постанові зазначено, що 09.09.2016 біля 07 год. 40 хв. він, керуючи т.з. марки «Шевроле Авео» д.н.з НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку «В`їзд заборонено», на ділянці вулиці з одностороннім рухом, чим порушив п. 1.3.21 ПДР України. Вважає таку постанову незаконною та невмотивованою. Зазначив, що поліцейським не здобуто жодного належного, допустимого доказу, який би свідчив про порушення ним вимог КУпАП та ПДР України. Вказана постанова не містить жодного доказу: відео або пояснення свідків, які б могли підтвердити його вину. Суб`єктом відповідальності за даною статтею КУпАП є водій транспортного засобу. Однак він не був водієм у розумінні п.1.10 ПДР України, оскільки не керував транспортним засобом, працівники поліції не зупиняли його за порушення ПДР України. В порушення ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не містить інформації про технічний засіб та про фото або відеозапис. За наведених обставин вважає, що така постанова підлягає до скасування.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі і розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 жовтня 2020 року ухвалою суду замінено первісного відповідача Теребовлянський ВП ГУНП в Тернопільській області належним відповідачем, яким є Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.

Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року задоволено заяву представника позивача про відвід судді, адміністративну справу передано до канцелярії суду для проведення її перерозподілу в порядку ст.31 КАС України.

Ухвалою Бучацького районного суду від 20 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення прийнято до свого провадження.

23 жовтня 2020 року представником відповідача ГУНП в Тернопільській області подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, заслухати в якості свідка старшого інспектора СРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 . У відзиві посилається на те, що постанову винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, працівники поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення правопорушення шляхом винесення постанови. Вважає безпідставним та таким, яке висловлене з метою уникнення адміністративної відповідальності твердження позивача про те, що підпис про отримання копії постанови йому не належить, оскільки такий є ідентичний підпису про роз`яснення позивачу норм ст.268 КУпАП та ст.293 КУпАП. В свою чергу факт роз`яснення прав, передбачених вказаними статтями позивачем не заперечується. Ідентичність підписів чітко простежується. Останнім дійсно допущено порушення ПДР, тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи, а тому позов до задоволення не підлягає. Крім того, до відзиву на позов долучено клопотання про залишення позову без розгляду, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 пропустив строк на звернення до суду.

30 листопада 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ГУНП в Тернопільській області про допит в якості свідка інспектора СРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Андрусенко І.Я. в зал судового засідання не прибули, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи. Від представника позивача на адресу суду надійшла заява в якій він просить розгляд справи проводити у його та позивача відсутності.

Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив слухати справу у його відсутності та просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Допитаний в судовому засіданні свідок - інспектор СРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 пояснив, що у м. Бучач по вул.Підгаєцькій, ним було зупинено порушника ОСОБА_1 за порушення вимог дорожнього знаку «В`їзд заборонено» на ділянці вулиці з одностороннім рухом, чим такий порушив п. 1.3.21 Правил дорожнього руху України, точної дати події не пам`ятає. За наведене порушення на ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладене стягнення у виді штрафу. Чи підписував ОСОБА_1 оспорювань постанову, чи відмовився на місці від її отримання та підписання, він не пам`ятає. Усе зазначене в постанові.

Дослідивши письмові докази, ознайомившись із відзивом на позовну заяву а також всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Постановою серії ПС2 №179669 від 09.09.2016, про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною інспектором Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області Свистуном І.В. у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови ОСОБА_1 09.09.2016 біля 07 год. 40 хв. у м. Бучач по вул.Підгаєцькій, керуючи автомобілем марки «Шевроле Авео» д.н.з НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку «В`їзд заборонено», на ділянці вулиці з одностороннім рухом, чим порушив п. 1.3.21 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У позовній заяві позивач ствердив, що дізнався про факт винесення інспектором Теребовлянського ВП Свистуном І.В. оскаржуваної постанови лише 22 травня 2020 року, коли отримав відповідь на запит його представника адвоката Андрусенка І.Я. з Бучацього міжрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 22.05.2020, до якого була долучена постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова у справі про адміністративне правопорушення від 09.09.2016. Дана обставина, на думку суду, є поважною причиною пропуску строку для звернення до суду за захистом порушеного права та є підставою для поновлення позивачу вказаного строку для звернення до суду з позовною заявою про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №179669 від 09.09.2016. З позовом позивач звернувся до суду 01.06.2020. В зв`язку з чим клопотання представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про залишення вказаної позовної заяви без розгляду не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 , а також в обґрунтування правомірності прийнятого відносно нього рішення, відповідачем не було додано жодного доказу, на якому ґрунтувався висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не зазначено яким чином фіксувалось порушення ПДР України, не надано матеріали відеофіксації та не зазначено мотиви відхилення доказів та доводів позивача, наявність чи відсутність свідків правопорушення.

Пояснення свідка - ст. інспектора СРПП Бучацького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 самі по собі не доводять обставин, які зазначені в оскаржуваній постанові та, відповідно, вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, відповідачем не надано суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові, а сама по собі оскаржувана постанова, складена інспектором поліції, не є доказом, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ПС2 №179669 від 09 вересня 2016 року слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.5,9,72,75-77,244-246,262,286,293,295 КАС України, п.п.15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст.ст. 33, 122, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серії ПС2 №179669 від 09 вересня 2016 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн на ОСОБА_1 , винесену старшим інспектором поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області Свистуном І.В. - скасувати, а провадження у справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 09 грудня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, що знаходиться в м.Тернопіль, вул.Валова,11, ЄДРПОУ 40108720.

Суддя: І. І. Тхорик