Постановление суда № 93341634, 03.12.2020, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1873/20

Пров. № 2/409/712/20

У Х В А Л А

03 грудня 2020 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Титова А.О., розглянувши заяву Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про забезпечення позову (вх.№ 9632/20-вх. від 01.12.2020 року) у цивільній справі за позовом Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернувся до суду із позовом до відповідачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просив суд стягнути з останніх на свою користь заборгованість за укладеним між сторонами кредитним договором.

01.12.2020 року позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на нерухоме майно – придбану 20.10.2017 року ОСОБА_2 квартиру загальною площею 60,1 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А., зареєстрованим за номером 37680501 від 20.10.2017 року;

2) заборони державному реєстратору, іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії реєстраційні дій, пов`язаних з відчуженням вищевказаного нерухомого майна.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що відповідачі не виконують свої зобов`язання за укладеним між сторонами у справі договором, відповідачі здійснили нікчемний правочин щодо продажу квартири на тимчасово непідконтрольній України території в м. Луганську, на придбання якої відповідачам надавався цільовий кредит за рахунок державних коштів.

Такі обставини на думку позивача свідчать про наявність підстав вважати, що відповідач, власник вищевказаної квартири, з метою уникнення виконання рішення суду про дострокове повернення кредиту може передати її у власність інших осіб.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень частин 1 та статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з пунктами 1 та 4 стаття 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Вищевикладена правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17, від 25.09.2019 року у справі №320/3560/18 та ін.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо ринкової вартості квартири, арешт на яку просить накласти позивач в забезпечення позову у заявленій ним у позовній заяві сумі. Такі обставини не дозволяють зробити висновок про співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами (постанова Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18).

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення шляхом відчуження свого нерухомого майна не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18).

На додаток до вищенаведеного, судом встановлено, що ухвалою Білокуракинського районного суду від 19.12.2019 року у справі №409/1345/19 за позовом Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором заяву позивача про забезпечення позову задоволено, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на придбану 20.10.2017 року ОСОБА_2 квартиру загальною площею 60,1 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А., зареєстрованим за номером 37680501 від 20.10.2017 року.

Таким чином судом, 19.12.2019 року в ході провадження у іншій цивільній справі на квартиру відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вже накладено арешт. Вжитий у справі №409/1345/19 захід забезпечення позову на день розгляду заяви забезпечення позову у даній справі – №409/1873/20, не змінений та не скасований.

За викладених обставин, у суду відсутні обґрунтовані припущення, що нерухоме майно відповідача, на яке у забезпечення позову просить накласти арешт позивач може бути відчужене на користь третіх осіб з метою уникнення виконання судового рішення. Аналогічно вимоги позивача про заборону державному реєстратору, іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії щодо вказаної квартири не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про забезпечення позову (вх.№ 9632/20-вх. від 01.12.2020) – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області А.О.Титов