Решение № 93265752, 27.11.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 р. год. хв. м. ХерсонСправа № 540/1228/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом`якової В.В., розглянувши у письмовому провадженні питання про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1

до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу від 04.05.2020 №162-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 частково задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 04.05.2020 № 162-к "Про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту - капітана Херсонського морського порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 19.05.2020, стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 травня 2020 року по 21 жовтня 2020 року включно в сумі 124731 грн. 36 коп., з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Питання про розподіл судових витрат відкладено вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Позивачем заявлявся орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25000грн.

27.10.2020 до суду надійшла заява представника позивача щодо здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 540/1228/20 у Херсонському окружному адміністративному суді, з проханням стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат у розмірі 18000,00 грн.

Розгляд заяви представника ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 540/1228/20 у Херсонському окружному адміністративному суді, призначено на 11 листопада 2020 року.

10.11.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання, мотивоване тим, що представник не має можливості прибути в судове засідання внаслідок карантину, відсутності юрисконсульта у територіальному відділенні Морської адміністрації, обмеження бюджетного фінансування. Отримання ухвали суду менш ніж за 5 днів до судового засідання унеможливлю і подання клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Судом відкладено розгляд питання про розподіл судових витрат на 27.11.2020

26.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання , оскільки не має можливості направити свого представника в судове засідання через карантинні заходи на території України, просить розглядати питання про розподіл судових витрат тільки за участю представника відповідача. Зазначає, про позбавлення можливості заявити клопотання про відеоконференцію внаслідок отримання судової повістки тільки 23.11.2020.

27.11.2020 представник позивача подав заяву про розгляд справи в письмовому проваджені.

Так, згідно положень ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на те, що судове рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заява про ухвалення додаткового рішення ухвалюється в тому самому порядку, тобто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи вищезгадану заяву представника позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з наступного.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 року ухвалила додаткову постанову, яка стосується розподілу судових витрат, а саме: відшкодування витрат на послуги адвоката, у якій зазначила, що при визначенні суми відшкодування на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Виходячи з викладених правових позицій суд, ухвалюючи рішення у даній справі, частково задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Так, в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги від 08.05.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "Правові технології". Крім того, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надані наступні документи:

- акт приймання-передачі наданих послуг від 27.10.2020 до договору про надання правової допомоги , в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та вартість робіт в загальній сумі 18000 грн.

- ордер серія ХС № 173279 адвокатом АО "Правові технології" ОСОБА_2 .

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Хоч відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат з огляду на їх не співмірність, суд вважає суму витрат 18000 грн. завищеними. Так, вартість складання адвокатського запиту узгоджено позивачем з адвокатом в сумі 1000 грн., разом з тим обсяг та зміст наданого адвокатського запиту є нескладним, тому суд вважає доцільним зменшити суму до 500 грн. Актом приймання-передачі наданих послуг визначена вартість складання відповіді на відзив в розмірі 2000 грн. З огляду на не обов`язковість надання відповіді на відзив при розгляді справи у спрощеному провадженні суд вважає за можливе зменшити суму до 500 грн.

Вартість складання двох клопотань про залучення доказів за кожне 1000 грн. також є надмірним, тому суд зменшує вартість складання до 500 грн. за кожне.

Отже, суд вважає належною сумою витрат на правничу допомогу 15000 грн.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі справа №826/841/17.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 132-139, 143, 242-246, 250, 252, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України (код ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 15000 (пятнадцять тисяч) гривнів витрат на правничу допомогу. .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Додаткове рішення підписано 02.12.2020.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 106030000