Решение № 9323556, 22.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 р. Справа № 17/9/10

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

представники сторін у судове засідання не з`явились,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/9/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Торгово-Промислова Компанія”, (01601, м.Київ, вул. Червоноармійська, 21),

До відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністью “Укрспецавтоторг”, (54024, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15; поштова адреса ліквідатора відповідача Руденко Т.В; м.Миколаїв, вул. Лазурна, 50, кв.104),

про: стягнення коштів у сумі 188889 грн. 81 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська Торгово-Промислова Компанія” (надалі-позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністью “Укрспецавтоторг” (надалі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 188889 грн. 81 коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № ЮсА-00002/197 від 15 липня 2008 року (далі - «Договір»). Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язувався здійснити поставку автомобіля МАЗ-Купава 573100 на шасі МАЗ-533603-240 (далі - «Товар»), а Відповідач зобов'язувався здійснити оплату за товар на умовах та у строки, погоджені сторонами.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань, Відповідач 18.07.2008 р. здійснив оплату відповідно до умов п. 4.2.1. Договору у розмірі 74 400 грн., а Позивач - здійснив поставку товару відповідно до умов п. 2.2. Договору. Остаточний розрахунок Відповідач повинен був здійснити протягом 4 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення про наявність товару на складі Позивача.

Таким підтвердженням отримання повідомлення Відповідачем є видаткова накладна і акт приймання-передачі, підписана сторонами. Але у погоджений сторонами строк Виконавець не здійснив остаточний розрахунок за товар. Враховуючи досвід попередньої співпраці з Відповідачем, Позивач здійснив передачу товару Відповідачеві до моменту повної оплати, що підтверджується видатковою накладною № ЮсРА-0004858 від 17.09.2008 р., актом прийому-передачі по кількості та комплектності транспортного засобу від 17.09.2008 р. та довіреністю ЯПЗ № 588288 від 17.09.2008 р. на ім'я Фучила Станіслава Богдановича (а.с. 8 - 11). Решту вартості товару Відповідач оплачував частинами, але з 02 вересня 2008 року припинив будь-які розрахунки за Договором з Позивачем та остаточного розрахунку за поставлений йому Товар не провів, у зв'язку з чим станом на 11 січня 2010 року сума заборгованості Відповідача за поставлений товар становить 122 600 грн.

Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань з оплати призвело до порушення умов Договору, відповідно до якого Відповідач зобов'язувався здійснити оплату решти вартості Товару протягом 4 робочих днів, а після передачі товару відповідачу - вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки Відповідач не виконав своїх зобов'язань, у Позивача виникло право стягнути з ТОВ «Укрспецавтоторг»суму боргу з урахуванням індексу інфляції, пені за весь період прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар та 3 % річних, що становить 188889 грн. 81 коп.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував. За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 Договору, сторони узгодили, якщо у випадку невиконання або неналежного виконання договірних обов`язків стосовно строків поставки або оплати товару винна сторона зобов`язана сплатити у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов`язання за кожен день прострочення.

Розмір пені в сумі 37220 грн. 17 коп., позивач розрахував за період з 02.09.2008р. по 11.01.2010р., тобто більш ніж за шість місяців, в той час як згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій (штрафа, пені) за прострочення виконання зобов’язання припиняється, якщо інше не встановлено договором або законом, через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Нарахування пені за прострочку платежу відповідно до положення ч.6 ст.232 ГК України повинно було припинитися через шість місяців тобто через 181 день.

Судом за власною ініціативою зроблено перерахунок за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.3., згідно здійсненого розрахунку сума пені за вищевказаний період складає 14564 грн. 64 коп.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на договорі і чинному законодавстві, відповідачем не заперечені і не спростовані, отже, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачене держмито слід віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Торгово-Промислова Компанія” задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністью “Укрспецавтоторг”, (54024, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15; поштова адреса ліквідатора відповідача Руденко Т.В; м.Миколаїв, вул. Лазурна, 50, кв.104; код ЄДРПОУ 35273374) заборгованість у розмірі 122600 грн., пеню у розмірі 14564 грн. 64 коп., збитки від інфляції –у розмірі 24152 грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 4917 грн. 44 коп., державне мито у розмірі 1662 грн. 34 коп. та 207 грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Торгово-Промислова Компанія”, (01601, м.Київ, вул. Червоноармійська, 21; код ЄДРПОУ 31778064).

3.          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М.Коваль