Решение № 9323552, 19.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р. Справа № 16/149/09-НР

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг- Лізинг», 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1.

До відповідача           Приватного підприємства «Милен», м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 3.

про стягнення заборгованості в загальному розмірі 311709,90 грн.

Суддя Ткаченко О.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Єрмакова І.В., довіреність від 26.11.2009 року.

Від відповідача: не з»явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач у квітні 2009 року звернувся до суду з позовом та просить стягнути заборгованість в сумі 311709,90 грн., у тому числі 254394,90 грн. –основного боргу, 18 909,90 грн. –інфляційних витрат, 2374,50 грн. –три проценти річних, 17334,00 грн. –пені, 18696,60 грн. –штрафу, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 241 від 16.05.2008 р. щодо сплати лізингових платежів.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 року рішення господарського суду від 01.07.2009 року було залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2009 року у справі № 16/149/09 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2009 року скасовані, а справу передано на новий розгляд.

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.03.2010 року справу було прийнято і призначено до нового розгляду та присвоєно їй № 16/149/09-НР.

У відповідності до наданого при первинному розгляді справи відзиву (а.с. 81-82) відповідач вважає позовні вимоги безпідставними з огляду на досягнення сторонами домовленості про розірвання договору фінансового фінансового лізингу № 241 від 16.05.2008 р., що було викладено у додатковій угоді № 1В. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 653 Цивільного кодексу України, за приписами яких зобов’язання сторін припиняються у разі розірвання договору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив по суті позову не надав, представник у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив.

Ухвала про призначення справи до розгляду була надіслана на адресу відповідача зі зворотнім повідомленням. Проте поштове відправлення повернулось до суду з відміткою щодо «спливу строку».

За таких обставин суд розглядає справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

16.05.2008 р. між ТОВ «Техноторг-Лізинг»та ПП «Милен»було укладено договір фінансового лізингу № 241, за умовами якого лізингодавець-позивач зобов’язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу –відповідачу на визначений у цьому договорі строк, за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, комісії та страхового платежу наступне майно:

- трактор МТЗ-920 (3 одиниці), трактор МТЗ-892 (1 одиниця), сівалка СЗТ-5,4 (1 одиниця), сівалка СЗТ- 3,6 (1 одиниця), прес - підбірщик ПВП-351 (1 одиниця), каток КЗК-6 (1 одиниця), дисковий агрегат АГ-2,4-20 (1 одиниця) загальною вартістю 934 830,00грн. (п. 1.1., 1.2. договору),

а лізингоодержувач зобов’язався сплатити авансовий платіж, комісію у розмірі, зазначеному в Додатку № 1 до цього договору та страховий платіж згідно діючого законодавства, прийняти у користування майно, що є предметом цього договору та сплачувати всі наступні платежі вказані у додатку № 1 до цього договору.

У відповідності до п. 2.2. договору розмір, склад та графік сплати лізингових платежів сторони визначили у додатку №1 до Договору.

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки за Договором фінансового лізингу №241 від 16.05.2008р. (а.с. 19-29) 23.05.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв три трактори МТЗ-920, трактор МТЗ-892, сівалку СЗТ-5,4, сівалку СЗТ- 3,6, прес - підбірщик ПВП-351, каток КЗК-6, дисковий агрегат АГ-1.4-20.

Проте відповідач свої зобов»язання за договором в частині сплати передбачених умовами розрахунку щомісячних лізингових платежів (додаток № 1 до договору № 241 від 16.05.2008 року) виконував не в повному обсязі, у зв»язку з чим згідно наданого розрахунку ціни позову (а.с. 4) за ним рахується заборгованість за період з 25.08.2008 року по 25.01.2009 року в розмірі 254394,90 грн.

23.02.2009 р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1В до договору фінансового лізингу № 241 від 16.05.2008р., згідно якого вони дійшли згоди розірвати договір фінансового лізингу №241 від 16.05.2008 року (п. 1) та встановили за відповідачем обов»язок, повернути на протязі 1 календарного дня з моменту підписання данної додаткової угоди одержану раніше за актами прийому-передачі від 23.05.2008 року сільськогосподарську техніку (п. 3).

У відповідності до актів прийому-передачі від 23.02.2009р. до додаткової угоди № 1В до договору фінансового лізингу № 241 від 16.05.2008р. відповідач передав, а позивач прийняв сільськогосподарську техніку, а саме: трактор МТЗ-920 (3 одиниці), трактор МТЗ-892 (1 одиниця), сівалка СЗТ-5,4 (1 одиниця), сівалка СЗТ- 3,6 (1 одиниця), прес - підбірщик ПВП-351 (1 одиниця), каток КЗК-6 (1 одиниця), дисковий агрегат АГ-2,4-20 (1 одиниця).

Вважаючи, що у відповідності до ч. 2 ст. 202 ГК України та ч. 2 ст. 653 ГК України з моменту досягнення домоленності про розірвання договору, тобто з 23.02.2009 року припинилися всі зобов»язання відповідача по сплаті лізингових платежів, виконання яких вимагає позивач, відповідач просив у позові відмовити.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 2 додаткової угоди № 1В до договору фінансового лізингу № 241 від 16.05.2008р. сторони закріпили, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов»язання сторін за договором фінансового лізингу припиняються.

За змістом п. 6 додаткової угоди № 1В до договору фінансового лізингу № 241 від 16.05.2008р. дана угода набирає чинності з моменту її підписання, тобто з 23.02.2009 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання.

Враховуючи вищевикладені положення додаткової угоди № 1В до договору фінансового лізингу № 241 від 16.05.2008р. та норми чинного законодавства. суд доходить до висновку про припинення зобов»язань сторін за договором з 23.02.2009 року.

Проте, як свідчить наданий позивачем розрахунок (а.с. 4) у відповідача є заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 254394,90 грн. за період з 25.08.2008 року по 25.01.2009 року, тобто до моменту розірвання за домовленністю сторін договору фінансового лізингу № 241 від 16.05.2008р., що є порушенням з боку відповідача як договірних зобов»язань так і норм чинного законодавства.

Зокрема згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 10.5. договору за порушення лізингоодержувачем зобов’язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, останні сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим договором платежами за кожний календарний день такого прострочення, а також сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 2% від суми, зазначеної в пункті 1.2. даного договору.

На підставі вказаного пункту договору визначений позивачем розмір пені від суми простроченої заборгованості становить 17 334,00 грн., а штрафу –18696,60 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем визначено розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що становить 2 374,50 грн., та суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, що становить 18909,90 грн.

Таким чином, як вказує позивач, загальний розмір заборгованості відповідача, з урахуванням основної суми боргу, трьох процентів річних, пені, штрафу та інфляції склав 311709,90 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, матеріалами справи доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 193 ГК України, 525,526, 625, 806 ЦК України, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Милен»(54029, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 3, ЄДРПОУ 32458939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг- Лізинг»(54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1, ЄДРПОУ 34234628) 254394,90 грн.(двісті п’ятдесят чотири тисячі триста дев’яносто чотири грн. дев’яносто коп.) основного боргу, 18909,90 грн. –індексу інфляції, 2374,50 грн. –три проценти річних, 17334,00 грн. –пені, 18696,60 грн. штрафу та 3117,1 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з УДК у м. Миколаєві (р/р 31118095700006, код 23626096, банк одержувача: ГУДКУ у Миколаївській області, код банку 826013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»(54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1, ЄДРПОУ 34234628) 423,60 грн. надмірно перерахованого згідно платіжного доручення від 15.04.2009 року № 136 державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання : «27»квітня 2010 року.

Суддя О.В.Ткаченко