Постановление суда № 93094371, 23.11.2020, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/5143/20

Номер провадження 4-с/725/10/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дорошенко О.О., на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кошкер Івана Анатолійовича та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року адвокат Дорошенко С.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаною скаргою в обґрунтування якої посилався на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кошкер І.А. знаходиться виконавчий лист №2-488/2010 виданий Першотравневим районним судом м.Чернівці 19.08.2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості. В рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем описано та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , натомість приватним виконавцем проігноровано інше майно на яке може бути звернене стягнення, зокрема цінні папери, рухоме майно, а також не взято до уваги його клопотання в інтересах боржника про надання копії ліцензії для здійснення валютних операцій, а також рахунку про перерахування коштів іноземній валюті, оскільки у боржника відсутня така ліцензія, а заборгованість за виконавчими документами виражена у доларах США та швейцарських франках.

Окрім того, приватному виконавцю було запропоновано прийняти у погашення всієї суми боргу простий вексель серії АА2114511 від 16.04.2019 року на суму 3000000 грн., яка є достатньою для погашення заборгованості та у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець був зобов`язаний прийняти вказаний вексель. Натомість, приватний виконавець відмовся приймати вказаний вексель з формальних підстав, зокрема посилався на відсутність повноважень у представника, відсутність договору до векселя, тим самим порушуючи майнові та житлові права боржника, оскільки описав квартиру боржника, яка є його житлом, при наявності у нього цінних паперів на які слід було звернути стягнення першочергово у відповідності до вимог ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважає, що приватний виконавець може звертати стягнення на квартиру боржника лише після звернення стягнення на простий вексель та лишу у випадку недостатності коштів від його реалізації для повного погашення заборгованості, а тому він повинен зупинити звернення стягнення та реалізацію квартири до завершення процедури звернення стягнення на простий вексель.

На підставі вище викладеного просив зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кошкера І.А. зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП №61859337; визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Кошкер І.А. щодо ухилення від опису простого векселя серії АА2114511 від 16.04.2019 року на суму 3000000 грн. та передачі його на зберігання у банк України з яким приватним виконавцем укладено відповідний договір; зобов`язати приватного виконавця Кошкер І.А. здійснити опис простого векселя серії АА2114511 від 16.04.2019 року на суму 3000000 грн. та передати його на зберігання у банк України з яким приватним виконавцем укладено відповідний договір.

На вказану скаргу надійшло заперечення приватного виконавця в якому останній просив відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 , а скаргу розглядати без його участі. Вказував на те, що в рамках виконавчого провадження з метою перевірки майнового стану боржника було направлено запити стосовно виявлення у боржника рухомого майна, заробітної плати, пенсії, інших видів доходів для погашення суми боргу. Так, згідно відповіді Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями платник податків за податковим номером чи серією та номером паспорта боржника на обліку в органах ДПС не перебуває, згідно відповіді Пенсійного фонду про осіб - боржників, які працюють за трудовими або цивільно-правовими договорами, інформації про останнє місце роботи боржника не знайдено, згідно відповіді з Пенсійного фонду про отримання боржником пенсії інформація відсутня, згідно електронної інформації Головного сервісного центру МВС за боржником транспортних засобів не зареєстровано.Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , до вказаних квартир було здійснено проникнення на підставі судового рішення та встановлено відсутність у них рухомого майна на яке можна звернути стягнення та відповідно до постанови приватного виконавця від 05.11.2020 року зазначене нерухоме майно описане та арештоване.

Щодо поданого представником боржника простого векселя зазначав, що відмовляючи в його прийняті керувався вимогами Законів України «Про виконавче провадження», «Про обіг векселів в Україні», а також Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі та встановив, що дата складання векселя 16.04.2019 року та такий вексель мав бути пред`явлений до платежу протягом одного року з дня його складання, тоюто до 16.04.2020 року, а тому строк пред`явлення його до платежу пропущений, також у ньому відсутнє місцепроживання векселедавця ОСОБА_2 , а також боржником і його представником не надано безпосередньо оригінал векселя та оригінал договору, на підставі якого у векселедавця простого векселя виникла заборгованість перед векселетримачем за вказаним простим векселем, та який містить умови про оформлення такої заборгованості простим векселем, щодо якого заявлено вимогу про звернення стягнення. Про вказані обставини представника боржника було повідомлено у відповіді на його заяву.

Таким чином, вважає, що спірний вексель немає сили простого векселя, а тому не є актовим боржника, а тому приватним виконавцем, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно визначено черговість звернення стягнення на майно боржника, а останній не позбавлений можливості отримати кошти за векселем в судовому або позасудовому порядку.

В рамках судового розгляду даної скарги судом витребувано для дослідження копії матеріалів виконавчого провадження та їх копії були додані приватним виконавцем до заперечення.

В судове засіданні учасники процесу не з`явились, від представника заявника та приватного виконавця надійшли заяви про розгляд скарги без їх участі, решта учасників процесу про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області перебуває виконавче провадження ВП №61859337 з примусового виконання виконавчого листа №2-488/2010 виданого 19.08.2010 року Першотравневим районним судом м. Чернівці про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» надання споживчого кредиту №479/13/06 від 17 квітня 2006 року в розмірі 29090 швейцарських франків 93 сан., що еквівалентно 227692,35 грн., неустойку в розмірі 500 (п`ятсот) 00 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 134 (ста тридцяти чотирьох) швейцарських франків 74 сан., що еквівалентно 1054 (одній тисячі п`ятдесят чотирьом) грн. 62 коп.; заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11140642000 від 11 квітня 2007 року та додатковій угоді №1 від 30.01.2009 року до договору про надання споживчого кредиту №11140642000 від 11 квітня 2007 року в розмірі 26151 долара США 08 центів, що еквівалентно 209130,18 грн., неустойку за порушення зобов`язань в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп., пеню за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 49 (сорока дев`яти) доларів США 37 центів, що еквівалентно 394 (триста дев`яносто чотирьом) грн. 80 коп.; заборгованості по кредиту (овердрафту) згідно договору № 26382689 від 15.04.2006 року про відкриття карткового рахунку в розмірі 12779 (дванадцяти тисяч сімсот сімдесят дев`яти) грн. 26 коп.; витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700 (тисячу сімсот) грн. 00 коп. та витрати на витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (ста двадцяти) грн. 00 коп. (а/с 30).

Так, у відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кошкер І.А. від 05.11.2020 року в рамках вказаного виконавчого провадження описано та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 (а/с 5-6, 71-74).

Вважаючи, що приватним виконавцем порушено черговість звернення стягнення на майно боржника, оскільки не прийнято до уваги поданий ним простий вексель та при наявності цінних паперів вирішено описати та накласти арешт на нерухоме майно боржника, яке є його житлом, адвокат Дорошенко О.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою.

Так, з матеріалів скарги, а також копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 13.07.2020 року приватним виконавцем було отримано клопотання боржника про звернення стягнення на ціні папери, зокрема простий вексель АА 2114510 від 16.04.2019 року на суму 3000000 грн., копію якого додано до відповідного клопотання (а/с 49-51).

У відповідь на таку заяву 18.08.2020 року приватним виконавцем на адресу адвоката направлено лист в якому роз`яснено, що для підтвердження векселя необхідно надати оригінал договору на підставі якого у векселедавця простого векселя виникла заборгованість перед векселетримачем за вказаним простим векселем, та який містить умови про оформлення такої заборгованості простим векселем, щодо якого заявлено вимогу про звернення стягнення (а/с 54-55).

Так, за змістом ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Згідно ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, вимога приватного виконавця про необхідність надання відповідно письмового договору на підставі якого у векселедавця простого векселя виникла заборгованість перед векселетримачем за вказаним простим векселем, та який містить умови про оформлення такої заборгованості простим векселем, щодо якого заявлено вимогу про звернення стягнення ґрунтується на вимогах закону та матеріали справи не містять відомостей про виконання боржником такої вимоги.

Також, заслуговують на увагу доводи приватного виконавця про закінчення однорічного строку пред`явлення до виконання відповідного векселя, відсутність в ньому відомостей про місце проживання векселедавця, а також не пред`явлення оригіналу вказаного векселя, що в свою чергу ставить під розумний сумнів вказаний цінний папір як майно боржника на яке може бути звернене стягнення в рахунок погашення заборгованості.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Таким чином, відсутні підстави для визнаня неправомірною бездіяльності привтаног виконавця щодо ухилення від опису простого векселя, а також зобов`язання його здійснити такі дії та передати вексель на зберігання у банк України з яким у нього укладено відповідний договір.

Крім того, підстави для зупинення виконавчих дій визначені у ст. 34 Закону України «Пров виконавче провадження» та за наслідками розгляду скарги судом не встановлено будь-яких обставин, визначених серед переліку випадків регламентованих вказаною статтею для задоволення вимог скарги про зобов`язання приватного виковці зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП №61859337.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 55,124 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 18, 34, 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 260, 261,268, 273, 352, 353, 354, 355, 447-453 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дорошенко О.О., на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кошкер Івана Анатолійовича щодо ухилення від опису простого векселя та зобов`язання вчинити певні дії, а саме здійснити опис простого векселя, зупинити виконавчі дії в рамках виконавчого провадження ВП №61859337 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або в той самий строк через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 розділу тринадцятого ЦПК України.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна