Постановление суда № 93089724, 23.10.2020, Мостиський районний суд Львівської області

Справа 448/1243/20

Провадження № 2-а/448/104/20

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23.10.2020 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.Б., розглянувши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС України, третя особа - в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС України Борисов Юрій Олексійович про скасування постанови №3658/20918/16 у справі про порушення митних правил від 28.09.2016р.,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гавенко Б.І. звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №3658/20918/16 у справі про порушення митних правил від 28.09.2016р. про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень.

Одночасно, представник позивача подав до суду клопотання про поновлення строку для звернення до суду із даним позовом, покликаючись на те, що оскаржувану постанову митниці щодо ОСОБА_1 він (адвокат ОСОБА_2 ) отримав лише 08.10.2020р. у відповідь на адвокатський запит, тому не міг вчасно звернутись до суду із вказаним позовом.

Перевіривши матеріали справи вважаю, що вказана позовна заява підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пункт 38 рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (Заява N 8863/06): норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Частиною 2 статті 44 КАС встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:

- забезпечувати юридичну визначеність та остаточність;

- захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;

- запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.96 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Дотримання строків розгляду адміністративних справ - одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовної діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою з вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1, 2 ст.122 КАСУ передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч.3 ст.529 МК України скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, виходячи із положень ст.289 КУпАП, може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до ч.6 ст.161 КАСУ, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Процесуальний закон не дає визначення терміна "поважні причини". Між тим у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) зазначено таке: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим».

При вирішенні питання про поновлення строку суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018р. у справі №473/653/17.

Строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз термінів «довідалася» та «могла довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач начебто не знав про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач при зверненні до суду повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.

Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Разом із позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Гавенко Б.І. подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначив, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 08.10.2020р., що стало перешкодою звернення до суду в межах строків, встановлених законом. Натомість доказів на підтвердження зазначених обставин про отримання копії оскаржуваної постанови саме 08.10.2020р. до матеріалів позову - не додано.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова була винесена 28.09.2016 року.

До суду з даним адміністративним позовом представник позивача звернувся лише 20.10.2020 року, тобто після спливу десятиденного строку на оскарження даної постанови у суді, зокрема після спливу більш ніж 4-річного строку з дня винесення оскаржуваної постанови.

Вважаю за необхідне зазначити, що стороною позивача не надано належного достатнього обґрунтування причин, з яких вони не зверталися до суду у період з вересня 2016 року по 20.10.2020 року, доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з 2016р. по 2020р. стороною позивача не надано, що позбавляє суд можливості зробити висновок про добросовісність позивача в частині наміру дотриматись вимог процесуального закону.

Також суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 звернувся за професійною правничою допомогою (за наданням йому безоплатної вторинної допомоги) ще у травні 2017р. та саме з 29.05.2017р. захист його інтересів (щодо поновлення строків оскарження виконавчого провадження) здійснює адвокат Гавенко Б.І., за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги (копія якого міститься в матеріалах справи).

Даний адміністративний позов подано від імені позивача представником - адвокатом Гавенко Б.І., датою підписання позову зазначено 16.10.2020 року, датою отримання оскаржуваної постанови вказано – 08.10.2020р. у відповідь на адвокатський запит (який, як слідує з матеріалів позову, отримано Галицькою митницею Держмитслужби 16.09.2020р.) При цьому представником позивача не зазначається про вчинення будь-яких дій, без яких неможливо було звернення до суду з 29.05.2017 року по даний час, також ним не обґрунтовано причину його звернення з відповідним адвокатським запитом лише у вересні 2020р.; не надано суду копії адвокатського запиту, з яким він звертався до Галицької митниці Держмитслужби; не надано доказів на підтвердження як дати звернення з таким запитом, так і доказів на підтвердження дати отримання відповіді на запит.

Наведені стороною позивача обставини носять виключно суб`єктивний характер, не є непереборними та пов`язані з поведінкою сторони позивача у спірних правовідносинах.

Суд вважає, що у поданому клопотанні про поновлення строку для звернення до суду із даною скаргою, представником позивача Гавенком Б.І. не наведені жодні об`єктивні причини (обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій), внаслідок яких сторона позивача не змогла реалізувати своє право на подання даного адміністративного позову до суду.

Відтак підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними – відсутні, оскільки у позовній заяві та у доданих до неї документів не було наведено причин, які унеможливлювали позивачу чи, незалежно від його волі, заважали йому своєчасно звернутись за судовим захистом.

Дослідивши клопотання представника позивача про поновлення строку для звернення до суду, вважаю його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Будь-яких достатніх та належних документально підтверджуючих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду сторона позивача не надала, зазначені представником позивача підстави причин пропуску строку звернення до суду не визнаються судом поважними.

Згідно з імперативною нормою, передбаченою п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадку, передбаченому ч.2 ст.123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на наведене, враховуючи подання представником позивача адміністративного позову із пропуском строку звернення до адміністративного суду та те, що із позовної заяви та матеріалів справи судом не знайдено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, вважаю за необхідне застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду та повернути позовну заяву позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122-123, 169, 286 КАС України, ст.529 Митного кодексу України, ст.289 КУпАП, суддя, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС України, третя особа - в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС України Борисов Юрій Олексійович про скасування постанови №3658/20918/16 у справі про порушення митних правил від 28.09.2016р. – повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В.Кічак