Приговор № 93088388, 25.11.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/5166/19

Дата документу 25.11.2020 Провадження №1-кп/554/42/2020

В И Р О К

Іменем України

25 листопада 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

за участю:

секретарів судового засідання Гречка Є. В., Кіяшко К. В.

прокурорів Болгара В. В., Ковінька Д. В.,

Селькіна Б. Є., Стовбуна В. О.,

Яроцького Р. В.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представників потерпілого Олєйнікова Г. О., Рохманова В. І.,

Семехи Д. С.

захисників Глядика Б. М., Губи О. М.

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12018170040003646 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтави, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , громадянки України, освіта вища, заміжньої, має на утриманні неповнолітню дитину, приватного підприємця, не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акта 6 листопада 2018 року, приблизно о 14 годині 10 хвилин ОСОБА_5 , керуючи власним автомобілем марки MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалася по вулиці Соборності з боку вулиці Театральна у напрямку вулиці В`ячеслава Чорновола в місті Полтава зі швидкістю 50-60 км/год за показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яка наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого на перехресті з вулицею Лідова, позначеного дорожньою розміткою «зебра» та дорожніми знаками 5.35.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі - ПДР), в порушення вимог пунктів 12.3, 12.4, 12.9 підпункт «б» ПДР, при виникненні небезпеки для руху у вигляді появи на проїзній частині велосипедиста, який рухався по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу її руху, якого вона об`єктивно могла виявити з моменту його виїзду на пішохідний перехід, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснила наїзд на неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переїжджав проїзну частину вулиці Соборності по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по напрямку її руху, керуючи спортивним велосипедом марки CARVER.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких не приходячи до свідомості, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Полтавській обласній клінічній лікарні.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 44-а від 12 лютого 2019 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, перелом потиличної кістки по лямбдовидному шву зліва з переходом на основу черепа, забій головного мозку тяжкого ступеня: геморагічні забої в лобно-базальній і скроневій ділянках справа, субдуральний крововилив над правою півкулею головного мозку, травматичний внутрішньо-шлуночковий крововилив, внутрішньо-мозкова гематома задньої черепної ямки, травматичний субарахноїдальний крововилив, забій стовбурних відділів головного мозку, крововиливи у м`які тканини потиличної ділянки на рівні зовнішнього потиличного бугра; закритої спинальної травми, забій спинного мозку шийного відділу з крововиливами під тверду мозкову оболонку та в спинний мозок; закритої травми грудної клітини, травматичний забій лівої легені з розвитком посттравматичного пульмоніту; садна поперекової ділянки та нижніх кінцівок. Вище перелічені тілесні ушкодження носять прижиттєвий характер, які утворились в короткий проміжок часу (практично одномоментно) від дії тупих предметів, удари об такі, які діяли з великою силою та могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді 6 листопада 2018 року, про що йдеться в медичній документації, матеріалах кримінального провадження № 12018170040003646 та стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення.

Смерть ОСОБА_8 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепу, забоєм головного мозку тяжкого ступеню, про що свідчать морфологічні зміни, дані гістологічного дослідження даної медичної документації.

Між тілесними ушкодженнями (першої групи) виявленими на трупі ОСОБА_8 та його безпосередньою причиною смерті мається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали, відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи № 43 від 23 січня 2019 року та комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та судово - медичної експертизи № 257/258/35 від 24 квітня 2019 року є порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 12.3, 12.4, 12.9 підпункт «б» Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, згідно з якими:

п. 12.3. Правил дорожнього руху:

«У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

п. 12.4. Правил дорожнього руху:

«У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

пп. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху:

Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

В умовах вказаної події водій автомобіля марки MERCEDES BENZ ML250, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 мала технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста екстреним гальмуванням з моменту виникнення небезпеки.

Кваліфікація дій обвинуваченої органами досудового розслідування

Органами досудового розслідування дії обвинуваченої ОСОБА_5 , які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 , кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

Допитана в ході розгляду матеріалів кримінального провадження в суді обвинувачена ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та показала, що 6 листопада 2019 року, близько 14 год., вона на власному автомобілі MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 рухалась по вулиці Соборності в м. Полтаві від будинку № 44, де вона працює, в напрямку Корпусного парку. Була тверезою та почувала себе добре. Погода на вулиці була сонячною, а видимість хорошою. Виїхавши на коло, вона продовжила рух по третій смузі, не відволікаючись при цьому ніяким чином, в тому числі і розмовами по мобільному телефону, від керування транспортним засобом. В цей час ні автомобілів на проїжджій частині, ні пішоходів на нерегульованих наземних пішохідних переходах не було. Швидкість руху автомобіля, яким вона керувала, була не більшою за 50 км/год. Коли наблизилась до нерегульованого пішохідного наземного переходу, розташованого на перехресті з вулицею Лідова, з парку на проїжджу частину на великій швидкості практично перед її автомобілем виїхав велосипедист, побачивши якого, вона миттєво натиснула на гальма, але уникнути зіткнення не змогла. Після того, як автомобіль зупинився, вона, перебуваючи в шоковому стані, швидко вийшла з нього, почала кликати людей на допомогу та просити викликати карету швидкої медичної допомоги, наближаючись при цьому до місця, де лежав потерпілий. Туди підійшли також невідома жінка, яка сказала, що вже викликала карету швидкої медичної допомоги, і чоловік, який назвавшись лікарем, почав надавати допомогу потерпілому, не допускаючи при цьому до нього інших осіб. Останній лежав на асфальті. Перебуваючи на місці пригоди, вона також намагалася викликати карету швидкої медичної допомоги та повідомила про пригоду до себе на роботу, де в той час знаходився і її чоловік, щоб і звідти телефонували на станцію швидкої медичної допомоги. Через три-чотири хвилини до місця пригоди приїхала перша карета швидкої медичної допомоги, яка їхала на інший виклик, лікарі якої почали надавати допомогу потерпілому, і практично зразу ж туди прибула і друга карета швидкої медичної допомоги, яка забрала потерпілого з місця ДТП та доставила в реанімаційне відділення обласної клінічної лікарні. Вона весь цей час знаходилась на місці пригоди. Скоро один за одним туди прибули екіпажі патрульної поліції, які огородили місце пригоди та почали проводити його огляд. Одночасно з ними на місце пригоди приїхав і її чоловік, який з дозволу поліції зняв відеореєстратор з автомобіля та повіз його на дослідження. В цей час в супроводі поліцейських її було доставлено в наркологічний диспансер для освідування на стан вживання нею алкоголю або наркотичних речових, після чого знову повернуто на місце ДТП. Там вже завершувався огляд місця події та було складено протокол огляду місця пригоди та схему до нього, яку на пропозицію слідчого вона підписала, не вникаючи при цьому із-за стану, в якому перебувала, в суть там зазначеного. Наступного дня разом з своїм чоловіком вона в лікарні, де перебував потерпілий, намагалася дізнатися про його стан, а також поспілкуватися з його рідними з тим, щоб надати потрібну допомогу в лікуванні, а також матеріальну допомогу. В спілкуванні і прийнятті будь-якої допомоги рідними потерпілого їй було відмовлено. Тоді вона зробила чотири перерахування грошових коштів через банк батькам потерпілого на загальну суму вісімдесят тисяч гривень, які їй було повернуто. Від спілкування з нею та прийнятті будь-якої допомоги в подальшому рідними потерпілого їй також було відмовлено, незважаючи на те, що такі пропозиції вона продовжувала робити.

Зазначила, що неодноразово як під час огляду місця події, так і в ході досудового розслідування матеріалів кримінального провадження вона категорично заперечувала про те, що місце наїзду сталося на другій смузі руху по колу на вулиці Соборності і що слід гальмування транспортного засобу, який виявлений на цій смузі і позначений на схемі до протоколу огляду місця пригоди під № 1, належить велосипеду, яким керував потерпілий. Незважаючи на це, її вимоги слідчими ігнорувались, а з місця пригоди не було взято зразків вказаного сліду гальмування для подальшого експертного дослідження. Наголосила, що зіткнення автомобіля під її керуванням з велосипедом, на якому їхав потерпілий, сталося на третій смузі руху по колу на вулиці Соборності, де й були виявлені уламки з рамки для кріплення номерного знака до її автомобіля та педалів з велосипеда потерпілого.

Свої показання обвинувачена підтвердила під час слідчого експерименту з її участю 19 лютого 2019 року, протокол про що був досліджений під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді (том 4 а. п. 107-119). В ході проведення слідчого експерименту було встановлено, що з моменту виїзду з парку на проїзну частину дороги і до моменту наїзду на нього автомобілем велосипедист проїхав відстань у 6,5 м. Експериментальним шляхом з залученням статиста було визначено, що велосипедист вказану відстань до моменту наїзду на нього подолав за 0,8, 0,88 та 0,8 сек. відповідно, що в середньому становить 0,83 сек., тобто швидкість його руху становила 7,83 м/с, а швидкість руху автомобіля під її керуванням 13,9 м/с.

Докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченої у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення

Допитані під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , батьки неповнолітнього ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , його тітка, та ОСОБА_4 , його бабуся, показали, що 6 листопада 2018 року в дорожньо-транспортній пригоді, винуватицею якої вони вважають обвинувачену ОСОБА_5 , був тяжко травмований їх неповнолітній син, племінник та онук відповідно, який не приходячи до свідомості помер в Полтавській обласній клінічній лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3. Ніхто із них очевидцем пригоди не був, а про її обставини їм відомо від третіх осіб. Кожний із них позитивно охарактеризував загиблого. Всі вони зазначили, що внаслідок загибелі від злочину близької людини їм завдана моральна шкода, розмір якої кожний із них окремо оцінює в сто мільйонів гривень та просить стягнути з обвинуваченої на користь кожного із них суму моральної шкоди в такому розмірі. Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначили, що зразу ж після ДТП і травмування їх сина обвинувачена перерахувала їм вісімдесят тисяч гривень, але вони повернули ці кошти їй назад. Всі потерпілі наполягали на призначенні обвинуваченій найсуворішого із визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України покарання та позбавлення її права керування транспортними засобами.

Свідок ОСОБА_6 під час її допиту в судовому засіданні щодо істотних обставин справи показала, що 06 листопада 2018 року, приблизно о 14 год. 05-07 хв., вона разом зі своєю мамою йшла по вулиці Лідова в напрямку пішохідного переходу з вулицею Соборності, щоб далі слідувати в Корпусний парк. При наближенні до пішохідного переходу вона побачила, як з парку на проїжджу частину на нерегульований пішохідний перехід, на якому в цей час пішоходів не було, різко виїхав велосипедист і зразу ж відбулось його зіткнення з автомобілем MERCEDES, який в цей час зі швидкістю приблизно 50-60 км/год рухався по дорозі. При цьому наголосила, що це приблизна швидкість, вона могла бути як більшою за вказану нею, так і меншою, оскільки приладу вимірювання швидкості у неї з собою не було, а самого автомобіля до його наїзду на велосипедиста вона чітко не бачила, так як її увага була звернута в бік останнього. Характер руху велосипедиста з парку визначила як різкий, зазначивши, що відстань з моменту виїзду з парку і до наїзду на нього автомобіля велосипедист, як їй здалося, подолав дуже швидко, менше ніж за одну секунду. Зазначила, що виїхавши з парку на пішохідний перехід, велосипедист, скоріш за все, продовжував рух, не побачивши, що по проїжджій частині рухається автомобіль. Своє розташування відносно проїзної частини та тротуару на час скоєння ДТП вказати не змогла, зазначивши, що більш за все в момент ДТП перебувала ще на тротуарі. Наголосила, що карети швидкої медичної допомоги на місце пригоди прибули дуже швидко: перша через 1-2 хв., а друга не більше ніж через 5 хв.

В ході досудового розслідування з свідком ОСОБА_6 08 січня 2019 року було проведено слідчий експеримент, протокол про що був досліджений під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді (том 3 а. п. 85-94). Під час його проведення остання щодо істотних обставин справи дала аналогічні свідчення. Під час експериментальних заїздів з участю статиста на велосипеді вказала на час, за який потерпілий подолав відстань з моменту виїзду на пішохідний перехід до зіткнення його з автомобілем, який становить 1,98, 2,13 та 2,22 сек. відповідно.

Після надання свідчень та ознайомлення з протоколом слідчого експерименту свідок власноруч в протоколі зазначила, що «оскільки все сталося раптово та одномоментно, перебуваючи у шоковому стані від побаченого, її свідчення мають орієнтовно-приблизний характер, а дані про положення та траєкторію руху учасників ДТП можуть бути неточними».

Аналогічні показання про обставини дорожньо-транспортної пригоди, їх сприйняття та спостереження за обстановкою на місці пригоди після самої події дала під час допиту в суді свідок ОСОБА_9 , мати ОСОБА_6 , яка разом з нею безпосередньо перед пригодою йшла від вулиці Лідова до вулиці Соборності. На відміну від останньої свідок зазначила, що ні самого моменту ДТП, ні транспортних засобів, які були учасниками пригоди, до її настання, вона не бачила, а тому не може стверджувати, хто, як, звідки і з якою швидкістю рухався по проїзній частині. Наголосила, що в момент, коли сталася ДТП, вони з донькою, як їй здається, ще перебували на тротуарі, не ступивши на пішохідний перехід.

Під час допиту в суді свідок ОСОБА_7 повідомив, що 06 листопада 2018 року, приблизно о 14 год., він з донькою гуляв в Корпусному парку і йшов з нею від «Злато місто» в напрямку вулиці Лідова. В цей час їх на великій швидкості, об`їжджаючи по газону справа, обігнав велосипедист, який, не збавляючи швидкості, поїхав далі в напрямку пішохідного переходу. Дивуючись такій поведінці велосипедиста, він повернувшись до доньки і випустивши того з поля зору, сказав їй: «Диви, який Шумахер! ». Саме в цей час він почув шум удару і глянувши прямо на пішохідний перехід, побачив, як велосипедист, перелетівши через автомобіль, падав на проїжджу частину. Зіткнення велосипедиста з автомобілем сталося буквально через 1-2 сек. після того, як той обігнав їх у парку. Як рухався автомобіль до наїзду на велосипедиста, він не бачив і не мав можливості бачити його через зелені насадження понад територією Корпусного парку, а тому не може стверджувати про швидкість руху автомобіля. Не бачив він і самого моменту зіткнення, а чув тільки шум від зіткнення транспортних засобів, яке сталося приблизно по середині проїжджої частини дороги. Після зіткнення автомобіль в полі його зору перебував долю секунди. Бачачи його практично вслід, він на пропозицію слідчого на досудовому слідстві під час допиту і зробив висновок про приблизну швидкість його руху 50-60 км/год, але це його припущення, на чому він наголосив в суді.

В ході досудового розслідування з участю свідка ОСОБА_7 9 січня та 6 лютого 2019 року були проведені слідчі експерименти, протоколи яких були досліджені в суді (том 3 а. п. 93-102, том 4 а. п. 79-89). Даючи показання на місці скоєння ДТП 9 січня 2019 року, свідок вказав, що в зазначені в обвинувальному акті день і час він зі своєю 9-ти річною донькою йшов по тротуарній доріжці Корпусного парку в напрямку вул. Лідова. Перед пішохідним переходом, розташованим на вказаному перехресті, справа по газону його обігнав велосипедист, який поїхав прямо та не зупиняючись, виїхав на пішохідний перехід, де на нього скоїв наїзд автомобіль, який рухався по проїзній частині справа від нього. На момент пригоди інших пішоходів попереду нього не було, як не було їх і на самому пішохідному переході, на який виїхав велосипедист, дорога перед яким була вільною. До наїзду на велосипедиста автомобіля він не бачив, а тому не може стверджувати, з якою швидкістю той рухався. Зазначив, що з моменту виїзду з парку і до наїзду на нього автомобіля велосипедист проїхав відстань 10 м, що було встановлено експериментальним шляхом. Сумнівно ствердив про місце зіткнення автомобіля і велосипедиста, зазначивши, що в цю мить свою увагу і погляд в напрямку, де сталася пригода, він не зосереджував. Не підтвердив він з категоричністю і наявності на місці пригоди сліду ковзання від шини велосипеда, яка позначена на схемі до протоколу огляду місця події під № 1, зазначивши при цьому, що, на його погляд, велосипедист до вказаного сліду не доїхав. Під час експериментальних заїздів з участю статиста на велосипеді вказав час, за який потерпілий подолав відстань з моменту виїзду на пішохідний перехід до зіткнення його з автомобілем і який становить 2,44, 2,30 та 2,23 сек. відповідно.

В ході слідчого експерименту 6 лютого 2019 року свідок підтвердив як факт його перебування на місці пригоди за обставин, викладених вище, так і обставин виникнення ДТП, зазначивши при цьому, що не може вказати швидкість руху велосипедиста, яка в зв`язку з цим експериментальним шляхом і не визначалась. Він також наголосив, що до моменту наїзду на велосипедиста автомобіля MERCEDES він не бачив, а тому не може вказати, з якою швидкістю той рухався.

Захисниками Глядиком Б. М. та Губою О. М. на протокол слідчого експерименту були подані зауваження 01 березня 2019 року, в яких зазначалося, що сам слідчий експеримент було проведено в умовах, які значно відрізнялися від тих, в яких сталася ДТП (в частині, що стосується обзору, видимості, стану покриття проїжджої частини тощо), а також вказувалося на те, що представник потерпілих чинив тиск на свідка, заплутував його, схиляв свідка до дачі таких показань, які хотів почути сам. В цей же день вони були ознайомлені з протоколом слідчого експерименту і він ними був підписаний.

Представником потерпілої - адвокатом Семехою Д. С. до цього протоколу додані заперечення на протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 чи ОСОБА_13 (по тексту прізвище змінюється) від 06 лютого 2019 року. В зв`язку з безвідносністю цих заперечень до вказаної слідчої дії їх зміст не розкривається.

Свідок ОСОБА_14 під час допиту в суді показав, що 06 листопада 2018 року він знаходився на роботі в школі «Мистецтв», що по вулиці Соборності в м. Полтаві. Приблизно о 14 год. він вийшов на вулицю покурити і стояв на тротуарі. В цей час бачив, як по дорозі, приблизно по середині проїзної частини, рухався автомобіль MERCEDES, а з Корпусного парку на проїжджу частину по наземному пішохідному переходу дуже швидко виїхав велосипедист, який зіткнувся з автомобілем. Сам факт зіткнення вказаних транспортних засобів, як і виїзд велосипедиста на пішохідний перехід з парку, він бачив боковим зором, оскільки був повернутий тулубом саме так до проїжджої частини і звернув увагу спочатку лише на автомобіль. Швидкість руху автомобіля та велосипедиста вказати не зміг, але зазначив, що автомобіль рухався так і з такою швидкістю, як і інші автомобілі, не виділяючись з-поміж них. Наголосив, що по пішохідному переходу на час ДТП пішоходи не рухалися і сама пригода сталася в проміжок не більше 2 сек., протягом яких він спостерігав за рухом автомобіля і з моменту, коли помітив виїзд велосипедиста на пішохідний перехід з парку.

Під час досудового розслідування з свідком ОСОБА_14 06 лютого 2019 року було проведено слідчий експеримент, протокол про що був досліджений у суді (том 4 а. п. 43-59). В ході його проведення свідок, давши аналогічні наведеним вище показання, зазначив, що автомобіль MERCEDES рухався по вулиці Соборності приблизно по центру проїжджої частини зі швидкістю близько 50-60 км/год. Безпосередньо перед пішохідним переходом на перехресті з вулицею Лідова з парку на відстані приблизно 10 м до автомобіля по напрямку руху останнього виїхав велосипедист, з яким відбулося зіткнення. Все це він бачив із відстані 99 м, що було визначено експериментальним шляхом. З моменту виїзду з парку і до наїзду на нього автомобіля велосипедист проїхав відстань 7,54 м. При визначенні часу подолання відстані велосипедистом після виїзду з парку і до зіткнення його з автомобілем з залученням статиста експериментально було встановлено, що цю відстань, за показаннями свідка, велосипедист подолав за 1,08, 1,04 та 0,97 сек. відповідно, що в середньому становить 1,03 сек. При проведенні експериментальних замірів швидкості руху автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався при проведенні слідчого експерименту, свідок ствердив, що не може візуально шляхом спостереження визначити швидкість його руху, який експериментальним шляхом з участю цього свідка так і не визначався.

Захисниками Глядиком Б. М. та Губою О. М. на протокол слідчого експерименту були подані зауваження 01 березня 2019 року, в яких зазначалося, що сам слідчий експеримент було проведено в умовах, які значно відрізнялися від тих, в яких сталася ДТП (в частині, що стосується обзору, видимості, стану покриття проїжджої частини тощо), що не всі виміри, які проводилися в ході експерименту, зокрема, розташування автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 відносно меж проїзної частини в момент наїзду на велосипедиста, відображені в протоколі. В цей же день вони були ознайомлені з протоколом слідчого експерименту і він ними був підписаний.

15 лютого 2019 року представником потерпілих - адвокатом Семехою Д. С. на вказаний протокол також були подані зауваження, в яких наголошувалося на невідповідності показань свідка ОСОБА_15 тим показанням, які він давав до його проведення та вказувалось на процесуальні порушення, які були допущені при проведенні слідчого експерименту і які зводились до того, що слідчий проявляв зацікавленість у результатах його проведення, нібито спрямовував як пояснення, так і дії свідка при цьому, залучив до участі у слідчому експерименті особу, яка є зацікавленою тощо.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 в сукупності з іншими доказами по матеріалах кримінального провадження, суд зазначає, що в частині, яка стосується обставин виникнення дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, яку вони як її очевидці, спостерігали, є логічними, послідовними, узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами по справі, в зв`язку з чим розцінює їх як правдиві та такі, що відповідають дійсності, а тому приймає до уваги як належні та допустимі докази по матеріалах даного кримінального провадження. При цьому суд враховує, що до пригоди, яка є предметом дослідження по даній справі, вказані свідки не були знайомі як між собою, так і будь з ким із сторін кримінального провадження або їх представників, а тому не можуть бути зацікавленими у вирішенні справи на чию б то не було користь з порушенням визначених для цього законом процедур.

В зв`язку з цим суд не приймає до уваги твердження представника потерпілих - адвоката Семехи Д. С. про неправдивість показань свідка ОСОБА_6 та розцінює його як надумане, оскільки воно не ґрунтується на доказах, які були досліджені в суді. Таким же і з цих же підстав суд розцінює і його твердження про те, що свідок ОСОБА_14 протягом досудового розслідування нібито неодноразово змінював свої показання в частині, що стосується місця зіткнення транспортних засобів. Аналіз показань названого свідка, які він дав в суді та тих, які він давав під час проведення слідчих експериментів з його участю під час досудового розслідування, на переконання суду, не свідчить про їх непослідовність або суперечливість, а є результатом спотворення об`єктивності змісту при їх фіксації в процесуальних документах особами, що проводили слідчі дії, чим свідок мотивував стверджувану представником потерпілих існуючу нібито непослідовність його показань, відповідаючи на запитання учасників судового розгляду під час допиту його в суді.

Оцінюючи в цій частині твердження представника потерпілих та не приймаючи їх до уваги, суд виходить з положень змісту ч. 4 ст. 95 КПК України, з якої слідує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Виходячи з імперативності наведеної норми кримінально-процесуального закону, керуючись принципами верховенства права, законності та рівності перед законом і судом, суд при обґрунтуванні своїх висновків, в тому числі і в частині, що стосується правдивості показань та відповідності їх дійсності, керується саме цією його вимогою.

Ця вимога закону в повній мірі узгоджується із правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яку він за схожих обставин висловив в своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 328/912/17.

Під час допиту в суді слідчий ОСОБА_16 показав, що 06 листопада 2018 року він разом із слідчим ОСОБА_58 проводив огляд місця події дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої були автомобіль MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 та велосипед «CARVER», внаслідок якої був тяжко травмований потерпілий ОСОБА_8 . В ході огляду ними були зафіксовані сліди, які могли свідчити про місце зіткнення транспортних засобів і які розташовувались у третій та четвертій смугах руху, зокрема це сліди бокового ковзання велосипеду, слід контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об`єктами - подряпини бордюрного каменю, а також відокремлені від транспортних засобів частини - уламок кріплення рамки д. н. з. автомобіля та уламок педалі велосипеду. Крім того, ними також був зафіксований слід бокового ковзання велосипеду, який ними на схемі до протоколу огляду місця події позначений під № 1. Він та слідчий ОСОБА_58. припустили, що слід належить велосипеду, яким керував потерпілий, виходячи з того, що основною версією, яку розглядали спочатку, був рух велосипедиста з боку вулиці Лідова, а тому самостійно надали саме таку правову оцінку цьому сліду. Будь-яких зразків для дослідження в майбутньому експертним шляхом механізму походження цього сліду та можливого залишення його велосипедом «CARVER», який належить потерпілому, під час огляду місця події вони не брали і ніяких досліджень, спрямованих на встановлення факту належності цього сліду велосипеду потерпілого в подальшому, в ході досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, не проводили.

Слідчий ОСОБА_58., даючи показання в суді, підтвердив, що дійсно він брав участь в огляді місця події 06 листопада 2018 року та складав схему місця ДТП, в якій безпосередньо відобразив слід під позначкою № 1, вказавши його розмірні характеристики та припустивши, що він залишений велосипедом потерпілого. Зазначив, що з самого початку огляду не був впевнений у належності цього сліду велосипеду «CARVER» під керуванням потерпілого та доповів про це безпосередньому керівнику ОСОБА_17 , який прибувши на місце пригоди, дав вказівку внести його до протоколу огляду і схеми, як такий, що залишений велосипедом потерпілого, щоб в подальшому шляхом проведення відповідних досліджень, довести, що це так або ні. Він не впевнений в належності сліду велосипеду потерпілого і на час дачі свідчень в суді. На його думку, враховуючи розмірні характеристики цього сліду, на шині велосипеду повинні були відобразитись значні потертості, чого ним та ОСОБА_16 виявлено не було, а отже, необхідно було за допомогою відповідних експертиз проводити в подальшому його ідентифікацію і надавати правову оцінку цьому сліду, з урахуванням інших доказів, чого в ході подальшого досудового розслідування не робилось та належність походження сліду під позначкою № 1 велосипеду потерпілого не встановлювалась.

Допитана в суді свідок ОСОБА_18 показала, що вона була випадковим очевидцем події ДТП з участю автомобіля MERCEDES та велосипеда «CARVER» 06 листопада 2018 року, коли поверталася додому. В цей час за своєю спиною почула якийсь шум і удар, а коли повернулася, то побачила, що на проїжджій частині дороги лежить потерпілий. Зрозуміла, що це ДТП і зразу ж повідомила про це в поліцію та викликала карету швидкої медичної допомоги. Самого моменту пригоди не бачила. Потерпілий лежав на вулиці Соборності правіше від центру дороги ближче до школи мистецтв і був непритомним. На місце пригоди одна за одною з інтервалом не більше, ніж в 5 хв. прибули карети швидкої медичної допомоги, після чого вона залишила місце пригоди. Зазначила, що пішоходів на пішохідному переході в момент ДТП не було, слідів гальмування на місці пригоди вона також не бачила. В її присутності працівником поліції з автомобіля MERCEDES були зняті реєстраційні номерні знаки.

Свідок ОСОБА_19 , в суді показала, що 06 листопада 2018 року вона проїжджала по вулиці Соборності в м. Полтаві після ДТП і з відстані бачила автомобіль MERCEDES, який стояв ближче до Корпусного парку, та велосипед, який лежав біля бордюру. Самої події пригоди вона не спостерігала і ніколи не говорила, що була її очевидцем.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_20 , лікар карети швидкої медичної допомоги, яка слідуючи на інший виклик, випадково проїжджала повз місце ДТП і зупинилася на місці пригоди, підтвердив факт надання ним медичної допомоги потерпілому, який був непритомним. Робив це протягом 2-3 хв., доки на місце події прибула інша карета швидкої медичної допомоги, яка для цього була викликана очевидцями пригоди. Ствердив, що про обставини ДТП він ні з ким не спілкувався і вони йому не відомі.

Аналогічно про обставини надання медичної допомоги на місці ДТП потерпілому показали в суді свідки ОСОБА_21 , фельдшер карети швидкої медичної допомоги, та ОСОБА_22 , лікар карети швидкої медичної допомоги, яка була викликана на місце пригоди для надання такої допомоги. При цьому вони зазначили, що коли прибули на місце пригоди, то там вже була інша карета швидкої медичної допомоги, лікарі якої надавали допомогу. Вони зразу ж приєднався до цього і зважаючи на стан потерпілого, визначивши, за зовнішніми ознаками, що він є, як їм здалося, дорослою особою, доставили його в ПОКЛ. Про обставини ДТП їм нічого невідомо і на цю тему вони ні з ким не спілкувалися.

Свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 під час допиту в суді зазначили, що вони були випадковими свідками дорожньо-транспортної події, що сталася 06 листопада 2018 року на вулиці Соборності в м. Полтаві. Кожний із них, перші четверо, як пішоходи, а останній, як водій транспортного засобу, бачили її наслідки - лежачого потерпілого на проїжджій частині, приблизно по середині, і розташування на місці ДТП транспортних засобів - автомобіля MERCEDES і велосипеда «CARVER». Самого моменту зіткнення транспортних засобів, обставин виникнення ДТП, а також слідів дорожньо-транспортної пригоди ніхто із них не бачив. Всі вони наголосили, що погода в цей час була сонячною, видимість доброю.

Аналогічні показання під час допиту в суді дала свідок ОСОБА_28 , яка показала, що в той день і час вона на власному автомобілі «Порш Каєн» їхала в центрі міста по вулиці Соборності і на місці пригоди опинилася випадково зразу після того, як вона сталася. Зупинилася за автомобілем MERCEDES, біля якого стояла дуже схвильована ОСОБА_5 , яка на її запитання про причину ДТП відповіла, що велосипедист зненацька «звідкілясь вискочив» на проїжджу частину безпосередньо перед її автомобілем, внаслідок чого і сталося зіткнення. Бачила, що потерпілий лежав за 3-5 м від пішохідного переходу приблизно по центру проїжджої частини. Вона зразу ж зателефонувала на станцію ШМД, щоб повідомити про пригоду, але їй відповіли, що карета ШМД вже виїхала. Слідів гальмування, осипів та уламків частин автомобіля або велосипеда на місці ДТП вона не бачила.

Свідок ОСОБА_29 , чоловік обвинуваченої, в суді показав, що 06 листопада 2018 року він знаходився на роботі в піццерії, яка належить їм. Туди зателефонувала його дружина і повідомила, що збила чоловіка та попросила, щоб працівники піццерії викликали карету швидкої медичної допомоги. Він негайно ж прибув на місце пригоди і побачив там дружину, яка перебувала в шоковому стані та плакала. На місці пригоди знаходились автомобіль MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить його дружині, та велосипед, на якому їхав потерпілий. Він сів в салон автомобіля дружини і побачив, що лобове скло має тріщини та вм`ятини, а відеореєстратор відірваний та висить на проводі. Щоб переглянути, що записано на відеореєстраторі, він включив двигун, але реєстратор не працював. Тоді з дозволу поліції він взяв його і привіз в магазин, де купував, щоб там переглянути зміст записаного, але фахівець до якого він звернувся, підключивши відеореєстратор для перегляду, повідомив, що ніяких записів на ньому немає. Він зразу ж повернувся на місце пригоди і поклав реєстратор в салон автомобіля, а коли працівники поліції вилучали автомобіль з місця пригоди, за їх порадою, забрав всі речі, в тому числі і реєстратор, з собою. Наступного дня, тобто 07 листопада 2018 року, він на пропозицію слідчого передав відеореєстратор для приєднання до матеріалів кримінального провадження і більше до нього доступу не мав. Про причини і обставини ДТП йому відомо лише зі слів дружини та ЗМІ. Про обстановку на місці пригоди повідомив дані, які зафіксовані в протоколі огляду місця події, де він знаходився до його завершення.

Факт і результати перевірки на справність роботи відеореєстратора та відсутність на ньому інформації про обставини дорожньо-транспортної пригоди, про які повідомив ОСОБА_29 , підтвердив під час допиту в суді свідок ОСОБА_30 , фахівець автомагазину, в якому ця річ була придбана.

Свідок ОСОБА_31 , в суді показав, що він є працівником ПП, яке належить обвинуваченій. 06 листопада 2018 року, приблизно о 14 год., остання зателефонувала йому та повідомила, що потрапила в ДТП. Він негайно виїхав на місце, вказане нею. Там він побачив автомобіль обвинуваченої, який мав сліди пошкоджень, велосипед, який знаходився біля бордюру, та самого потерпілого, який лежав на проїжджій частині та якого в його присутності забрала карета швидкої медичної допомоги. Слідів гальмування на місці пригоди або уламків транспортних засобів він не бачив. З місця пригоди за вказівкою поліцейських він доставив автомобіль MERCEDES на штрафмайданчик.

Під час допиту в суді свідок ОСОБА_32 , водій чергового автомобіля районного відділу поліції, показав, що 06 листопада 2018 року він доставляв на місце пригоди слідчого, який в подальшому проводив огляд, а він за його вказівкою доставляв обвинувачену в наркологічний диспансер для проходження освідування на стан сп`яніння. В його присутності було встановлено, що ОСОБА_5 в стані сп`яніння не перебувала. Після проведення її огляду він знову доставив обвинувачену на місце пригоди, де знаходився приблизно годину, після чого з місця пригоди доставив велосипед потерпілого в кабінет слідчого. Про обставини виникнення ДТП йому нічого невідомо.

Свідки ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , працівники поліції, під час допиту в суді повідомили, що 06 листопада 2018 року в складі патрульного екіпажу вони проїжджали повз місце, де сталася ДТП з участю автомобіля MERCEDES та велосипеда «CARVER». Побачили там скупчення людей і зупинилися. На місці пригоди знаходилися вказані транспортні засоби, які мали пошкодження, описані в протоколі огляду місця події, а також перед пішохідним переходом лежав потерпілий, якому випадкові перехожі надавали допомогу. Вони організували рух транспорту повз місце пригоди та забезпечували безпеку руху. Ніяких дій, спрямованих на встановлення слідової інформації, ніхто із них не вчинював, так як це не відноситься до їх компетенції. Огляд місця події і автомобіля MERCEDES проводив слідчий, учасниками огляду вони не були. Вони не встановлювали очевидців пригоди і з інформацією про те, що хтось таким являється, до них ніхто не звертався. Хтось із присутніх зняв із плечей потерпілого рюкзак і передав його свідку ОСОБА_33 , який дістав звідти мобільний телефон останнього, з якого зателефонував вчительці і повідомив про факт ДТП та травмування неповнолітнього ОСОБА_8 . Та в свою чергу повідомила про це батька потерпілого. Всі із названих свідків зазначили, що на місці пригоди не звертали уваги на наявність слідів гальмування, осипів, уламків транспортних засобів тощо, а тому стверджувати про їх існування вони не можуть.

Під час допиту в суді свідки ОСОБА_37 , мати обвинуваченої, та ОСОБА_38 , чоловік потерпілої ОСОБА_3 , відмовились свідчити в порядку статті 63 Конституції України. Свідки ОСОБА_39 , учасниця акції протесту в січні 2019 року, ОСОБА_40 , директор автошколи, в якій навчалась обвинувачена та в якій отримала посвідчення на право керування транспортними засобами, ОСОБА_41 , прокурор Полтавської місцевої прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво по матеріалах кримінального провадження і після пригоди за вказівкою прокурора Полтавської місцевої прокуратури виїжджав на місце пригоди, ОСОБА_42 , випадкова перехожа, проходила повз місце ДТП після події і обставин її настання не спостерігала, ніяких даних, які б мали значення для встановлення істини по матеріалах кримінального провадження, в суді повідомити не змогли.

Експерти ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 під час допиту в суді, підтвердили зроблені ними за результатами проведених експертних досліджень висновки.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України стороною обвинувачення були надані такі письмові докази:

- витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018170040003646 від 6 листопада 2018 року, фабула: 06 листопада 2018 року, близько 14 год. 10 хв. за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, навпроти «Малої академії мистецтв» легковий автомобіль марки «Мерседес МЛ250» д. н. з. НОМЕР_1 , за кермом якого водій ОСОБА_5 здійснила наїзд на неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, забій головного мозку, церебральна кома та був госпіталізований до реанімаційного відділення ПОКЛ ім. Скліфосовського. Правова кваліфікація (КК України 2001) ч. 1 ст. 286 (том 2 а. п. 40);

- витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018170040003646 від 6 листопада 2018 року, фабула: 06 листопада 2018 року, близько 14 год. 10 хв. за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, навпроти «Малої академії мистецтв» легковий автомобіль марки «Мерседес МЛ250» д. н. з. НОМЕР_1 , за кермом якого водій ОСОБА_5 здійснила наїзд на неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, забій головного мозку, церебральна кома та був госпіталізований до реанімаційного відділення ПОКЛ ім. Скліфосовського. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер внаслідок отримання тілесних ушкоджень. Правова кваліфікація (КК України 2001) ч. 2 ст. 286 (том 2 а. п. 41);

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року, відповідно до якого місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на вулиці Соборності в м. Полтаві на нерегульованому пішохідному переході та нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг. Загальна ширина дорожнього покриття на місці пригоди становить 17,9 м. Проїзна частина дороги має три смуги для руху в одному напрямку. Рух на даній ділянці дороги не регулюється, на ній встановлені дорожні знаки визначені розділом 33 Правил дорожнього руху: 2.1. - «Дати дорогу»; 4.10. - «Круговий рух»; 5.35.1. - «Пішохідний перехід». На даній ділянці дороги та за напрямками руху відсутні прилади відеоспостереження. На місці дорожньо-транспортної пригоди знаходяться транспортні засоби - автомобіль MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 та велосипед марки «CARVER» зі слідами пошкоджень. Гальмівна система та рульове керування автомобіля справні. На місці пригоди виявлені сліди шин: № 1 - слід бокового ковзання велосипеду; № 8, 9 - сліди бокового ковзання велосипеду, № 10 - слід контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об`єктами - подряпини бордюрного каменю, а також відокремлені від транспортних засобів частини: № 2, 3 - уламок кріплення рамки д. н. з. автомобіля; № 4, 6 - уламок педалі велосипеду (том 2 а. п. 54-64);

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 494 від 6 листопада 2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 ознак сп`яніння не виявлено (том 2 а. п. 66);

- висновок інженерно - транспортної експертизи № 589 від 17 грудня 2018 року, відповідно до якого у момент первинного контакту автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 та велосипеда марки «CARVER» складав близько 75 градусів, а місцем зіткнення вказаних транспортних засобів, враховуючи розташування слідової інформації зафіксованої в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року - перехрестя вулиць Соборності та Лідова в м. Полтаві перед початком сліду бокового ковзання велосипеда (позначений (1) умовні позначення) (том 2 а. п. 101-106);

- висновок судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 575 від 11 грудня 2018 року, відповідно до якого на момент проведення огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина досліджуваного автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані (том 2 а. п. 114-122);

- протокол огляду від 26 листопада 2018 року, в ході якого були оглянуті одяг і взуття потерпілого, а саме: пара рукавичок, кросівки, кофта, джинсові штани та натільна білизна останнього, які мають сліди зношування та забруднення (том 2 а. п. 139-140);

- копії квитанцій про надання обвинуваченою ОСОБА_5 матеріальної (грошової) допомоги батькам неповнолітнього ОСОБА_8 , пов`язаної з його лікуванням, відповідно до яких нею 8, 13, 20 листопада та 1 грудня 2018 року через «ПриватБанк» на ім`я потерпілого ОСОБА_2 , батька неповнолітнього потерпілого, було перераховано тридцять, двадцять, десять та двадцять тисяч гривень відповідно (том 2 а. п. 149-150);

- висновок судової медико-криміналістичної експертизи речових доказів № 11-МК від 18 січня 2019 року, відповідно до якої на спинці куртки потерпілого і по задній поверхні рукавів виявлені пошкодження (№1, №2, №3) у вигляді ділянок потертості тканини, які утворилися внаслідок тертя з прикладенням сили в основному по напрямку зверху вниз; на штанях пошкодження № 1 по передній поверхні справа і № 2 на шкіряному паскові, по передній поверхні справа у вигляді ділянок потертості тканини і паска, які утворилися внаслідок тертя при контакті з нерівною поверхнею з прикладенням сили в основному по напрямку зверху вниз, справа наліво; на футболці по передній поверхні справа і на правому рукаві виявлені розрізи тканини, які могли утворитися внаслідок розрізання ножицями; на рукавицях: на лівій рукавиці на тильній поверхні, в середній частині і в області 2-го пальця, виявлені пошкодження у вигляді ділянок потертості матеріалу, які утворилися внаслідок тертя при контакті з нерівною поверхнею; на кросівках: на правому кросівкові, в носковій області, в області союзки і на боковій поверхні підошви справа, в області задника зліва і на лівому кросівкові, в носковій області, на боковій поверхні підошви справа, в області задника і союзки справа, ділянки потерті матеріалу, поверхнева стертість і мілкі розриви тканини, які утворилися внаслідок тертя при контакті з нерівною поверхнею; на підошвенних поверхнях кросівок сліди ковзання (том 2 а. п. 156-158);

- висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи № 29107 від 28 січня 2019 року, згідно якого у внутрішній пам`яті наданого відеореєстратора з маркуванням «Falcon FULL HD 1080P 30 fps F/2.0 Fixend lens 3.0 Mega-Pixeis» будь-яких файлів (наявних та відновлених) не міститься (том 2 а. п. 164-169);

- протокол огляду від 16 січня 2019 року, відповідно до якого у обвинуваченої ОСОБА_5 слідчим вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 на її ім`я (том 3 а. п. 35-39);

- висновок судової інженерно-транспортної експертизи за № 37 від 21 січня 2019 року (том 3 а. п. 42-48), відповідно до якого:

в умовах заданої події водій, автомобіля марки MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 мала технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста екстреним гальмуванням з моменту виникнення небезпеки;

у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 вбачаються невідповідності з вимогами пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди;

в заданій дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності з вимогами пунктів 6.6 «в», 6.7 та 10.2 Правил дорожнього руху;

в умовах заданої події велосипедист ОСОБА_8 мав можливість запобігти зіткнення шляхом виконання вимог пунктів 6.7 та 10.2 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги даних пунктів правил;

у заданій дорожній обстановці в діях велосипедиста ОСОБА_8 вбачаються невідповідності з вимогами пунктів 6.7 та 10.2 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

При наданні вказаного висновку експерт виходив з того, що місцем наїзду автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 на велосипед марки «CARVER», являється перехрестя вулиць Соборності та Лідова в м. Полтаві перед початком сліду бокового ковзання велосипеда (позначений (1) умовні позначення на схемі до протоколу огляду місця події від 06 листопада 2018 року) (том 3 а. п. 43 зворотній бік аркуша);

- аналогічний по суті і змісту вищезазначеному висновок інженерно-транспортної експертизи № 43 від 23 січня 2019 року, зроблений тим же експертом на підставі тих самих вихідних даних, обставин виникнення ДТП та місця його знаходження (том 3 а. п. 55-61);

- протокол огляду від 17 січня 2019 року (том 3 а. п. 166-168), в ході якого було прослухано диск з аудіозаписом викликів карети швидкої медичної допомоги невідомими особами безпосередньо після ДТП. Таких викликів у центр екстреної медицини та медицини катастроф зразу ж поступило шість;

- протокол огляду та тимчасового вилучення майна від 8 квітня 2019 року, відповідно до якого було вилучено роздруківку з`єднань мобільних терміналів у оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з мобільного терміналу зі встановленою картою оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 , за період часу з 06 листопада 2018 року по 11 березня 2019 року (том 3 а. п. 197-198, 202-245);

- картки виклику та виїзду швидкої медичної допомоги, відповідно до яких виклик на місце пригоди невідомою особою поступив о 14 год. 09 хв. 06 листопада 2018 року, виїзд карети швидкої медичної допомоги було здійснено о 14 год. 10 хв., а прибуття на місце пригоди о 14 год. 12 хв. О 14 год. 30 хв. потерпілий був госпіталізований з місця пригоди до лікувального закладу (том 4 а. п. 131-133);

- висновок судово-медичного експерта № 44 від 30 січня 2019 року (том 4 а. п. 225-230), відповідно до якого смерть потерпілого ОСОБА_8 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку тяжкого ступеню, про що свідчать морфологічні зміни, дані гістологічного дослідження даної медичної документації.

Проведенням судово-медичного дослідження потерпілого виявлені тілесні ушкодження:

відкрита черепно-мозкова травма: перелом потиличної кістки по лямбдовидному шву зліва з переходом на основу черепа, забій головного мозку тяжкого ступеня: геморагічні забої в лобно-базальній і скроневій ділянках справа, субдуральний крововилив над правою півкулею головного мозку, травматичний внутрішньо-шлуночковий крововилив, внутрішньо-мозкова гематома задньої черепної ямки, травматичний субарахноідальний крововилив, забій стовбурних відділів головного мозку, крововиливи у м`які тканини потиличної ділянки нарівні зовнішнього потиличного бугра;

закрита спинальна травма: забій спинного мозку шийного відділу з крововиливами під тверду мозкову оболонку та в спинний мозок;

закрита травма грудної клітини: травматичний забій лівої легені з розвитком посттравматичного пульмоніту; садна поперекової ділянки та нижніх кінцівок.

Вищеперелічені тілесні ушкодження носять прижиттєвий характер, утворились від дії тупих предметів, ударі об такі, які діяли з великою силою та могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді 06 листопада 2018 року, про що йдеться в медичній документації, стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення;

- висновок судово-медичного експерта № 44-а від 12 лютого 2019 року (том 4 а. п. 145-151), в якому констатується про наявність тих же тілесних ушкоджень у потерпілого, що і у висновку № 44 та ту ж причину смерті потерпілого, а також вказується на механізм отримання тілесних ушкоджень, який може бути таким: після контакту автомобіля з правою стороною велосипеда, тіло потерпілого було закинуто на капот з ударом головою (потилична ділянка) об лобове скло автомобіля, від чого утворились: травма голови з переломом кісток черепа, забоєм головного мозку, травма шийного відділу хребта з забоєм спинного мозку. Травма грудної клітини та садна на тілі, пошкодження на одязі, в якому був ОСОБА_8 , могли утворитись як при закиданні потерпілого на капот автомобіля, так і при його скиданні (відкиданні) з автомобіля з послідуючим ковзанням на дорожньому покритті.

Між тілесними ушкодженнями (першої групи), виявленими на трупі ОСОБА_8 та його безпосередньою причиною смерті мається прямий причинно-наслідковии зв`язок.

При токсикологічному дослідженні крові, взятої у загиблого ОСОБА_8 при його госпіталізації в стаціонар, етиловий спирт не виявлено;

- протокол огляду та тимчасового вилучення закордонних паспортів серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 обвинуваченої ОСОБА_5 від 22 квітня 2019 року, відповідно до якого у останньої були вилучені її закордонні паспорти (том 5 а. п. 27);

- клопотання слідчого Титаренка Ю. В. про призначення комплексної транспортно-трасологічної, судово-автотехнічної та судово-медичної експертизи від 20 лютого 2019 року (том 5 а. п. 33-35), в якому з-поміж інших вихідних даних ним була задана швидкість руху автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 50-60 км/год з посиланням на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_51 в той час, коли перша стверджувала, що її свідчення про швидкість руху автомобіля не можуть бути точними, а останній заперечував, що він до зіткнення бачив автомобіль взагалі, в зв`язку з чим був позбавлений можливості визначати візуально швидкість його руху, та 60-70 км/год з посиланням на показання свідка ОСОБА_15 в той час, коли при проведенні слідчого експерименту він вказував приблизну швидкість руху автомобіля MERCEDES 50-60 км/год. При визначенні вихідних даних, які зазначені в клопотанні, слідчий посилався на протоколи слідчих експериментів з участю свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_51 та ОСОБА_15 , два із яких на час подання клопотання не були підписані всіма учасниками слідчої дії і на які 01 березня 2019 року, коли їх підписали всі учасники, були подані зауваження;

- ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2019 року (том 5 а. п. 101-102, 103-105), відповідно до якої подане слідчим клопотання було розглянуте в порядку письмового провадження і задоволене, а по матеріалах кримінального провадження призначена комплексна транспортно-трасологічна, судово-автотехнічна та судово-медична експертиза, на вирішення якої були поставлені питання та в основу проведення якої покладені вихідні дані зазначені в клопотанні слідчого;

- висновок експерта № 257/258/35 за результатами комплексної судової транспортно-трасологічної, авто-технічної та медичної експертизи по кримінальному провадженню № 12018170040003646 від 24 квітня 2019 року (том 5 а. п. 113-177), відповідно до якого:

причиною смерті потерпілого ОСОБА_8 була відкрита тяжка краніо-спінальна травма (черепа та шийного відділу хребта з переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного та спинного мозку тяжкого ступеню, про що свідчить морфологічна характеристика травматичного ураження головного і шийного відділу спинного мозку, дані гістологічного дослідження даної медичної документації на його ім`я;

між тілесними ушкодженнями, заподіяними ОСОБА_8 та настанням його смерті, є прямий причинно-наслідковий зв`язок;

тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_8 відповідають часу та обставинам вказаної пригоди;

в момент первинного контактування транспортних засобів ОСОБА_8 керував велосипедом «CARVER», який рухався та був обернений правою боковою поверхнею тіла до передньої лівої частини автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ;

визначити конкретне розташування місця наїзду у вигляді геометричної точки експертним шляхом неможливо за умов, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи. За загальними ознаками з врахуванням як розташування пластикових уламків від рамки номерного знаку та за умови достовірності даних в частині належності сліду бокового ковзання велосипеда, місце наїзду автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 на велосипед «CARVER» могло знаходитися в районі дорожньої розмітки «пішохідний перехід» до початку осипу уламків рамки кріплення номерного знаку та за умови «достовірності даних належності сліду, вказаного позначкою «1», велосипеду «CARVER» - перед зазначеним слідом бокового ковзання колеса велосипеду;

в даній дорожній ситуації з врахуванням вихідних даних, вказаних в ухвалі, водій автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинна була діяти відповідно вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України;

за умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, водій автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 при допустимій для даних дорожніх умов швидкості руху мала технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_8 .

Даний висновок справедливий лише за умови, що слід бокового ковзання, позначений на схемі під № 1 належить велосипеду «CARVER», при інших вихідних даних висновки стосовно водія ОСОБА_5 можуть змінитися;

в даній дорожній ситуації за умов, вказаних в дослідницькій частині висновку дії водія автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 не відповідали вимогам пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП;

в даній дорожній ситуації водій велосипеда ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 1.10, 6.6 «в» та 10.2 Правил дорожнього руху України;

технічна можливість уникнути пригоди з боку водія велосипеда ОСОБА_8 в даній дорожній ситуації визначалася виконанням ним вимог пунктів 6.6 «в», 6.7 та 10.2 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру;

в даній дорожній ситуації дії водія велосипеда ОСОБА_8 не відповідали вимогам пунктів 6.6 «в», 6.7 та 10.2 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП;

- результат токсикологічного дослідження № 2723, яке було проведено в період з 07 по 12 листопада 2018 року (том 5 а. п. 245-249), відповідно до якого в сечі обвинуваченої ОСОБА_5 не виявлено опіатів, опіоїдів, метаболічних канабіноїдів;

- висновок комісійної судово-медичної експертизи № 75 від 05 серпня 2019 року (том 8 а. п. 176-208), відповідно до якого згідно з наданою медичною документацією та даними матеріалів кримінального провадження медична допомога ОСОБА_8 на догоспітальному етапі надавалася двома бригадами швидкої медичної допомоги відразу після дорожньо-транспортної пригоди 06 листопада 2018 року з 14 год. 09 хв. до його госпіталізації в стаціонар о 14 год. 40 хв.

На госпітальному етапі з 06 по 07 листопада 2018 року він лікувався у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ); з 07 по 29 листопада 2018 року - у відділенні церебральної нейрохірургії дитячого віку ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А. П. Ромаданова» та в подальшому з 29 листопада 2018 року - у ВАІТ Полтавської обласної клінічної лікарні до настання смерті.

Експертним аналізом медичної документації було встановлено, що на всіх етапах медична допомога ОСОБА_8 була надана вчасно та кваліфіковано.

Враховуючи характер та тяжкість відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку та ураженням стовбурової ділянки, де містяться життєво важливі центри дихання та серцебиття, наявність забою шийного відділу спинного мозку, комісія приходить до висновку, що смерть ОСОБА_8 була незапобіжною;

- висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк (том 9 а. п. 114-117), відповідно до якого обвинувачена створює як ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, так і ризик небезпеки для суспільства низького ступеню.

Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення обов`язків відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 6598 за матеріалами кримінального провадження № 12018170040003646 від 29 травня 2020 року (том 9 а. п. 211-236), згідно якого ситуація, що досліджується за справою, є психотравмуючою для ОСОБА_4 Потерпілій ОСОБА_4 внаслідок смерті близької людини завдані страждання (моральна шкода).

У ОСОБА_4 є зміни у емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу смерті близької особи, а саме: уражені провідні потреби в емоційно насиченій міжособистісній взаємодії з психологічно значимою людиною, в емоційному комфорті в родині, благополуччі рідних. У ОСОБА_4 внаслідок довічної втрати психологічно близької людини (улюбленого і єдиного 15-річного онука) порушилось відчуття душевного та соціального благополуччя, з`явилися негативні переживання: глибокої печалі, смутку і розпачу, скорботи, пригнічення, занепокоєння, тривоги, невизначеності життєвих планів та перспектив. Ситуація, що розглядається за справою деструктивно вплинула на всю сімейну систему потерпілої ОСОБА_4 і позбавила її можливості усе наступне життя (з урахуванням її віку) реалізувати своє соціальне функціонування на рівні, який вона мала раніше.

В межах наданих на дослідження матеріалів, можливий орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_4 може складати 324 розміри мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду;

- висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 10723 за матеріалами кримінального провадження № 12018170040003646 від 30 червня 2020 року (том 10 а. п. 14-41), згідно якого ситуація, що досліджується за справою, є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Потерпілій ОСОБА_1 внаслідок смерті близької людини завдані страждання (моральна шкода).

У ОСОБА_1 є зміни у емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу смерті єдиної дитини, а саме: уражені провідні потреби у міцній глибокій прихильності і міжособистісній взаємодії з психологічно значимою людиною, в емоційному комфорті в родині, благополуччі рідних. У ОСОБА_1 внаслідок довічної втрати психологічно близької людини (єдиного улюбленого 15-річного сина) порушилось відчуття душевного та соціального благополуччя, з`явилися: невпевненість у собі, схильність до песимізму, напруженість, тривога, схильність до нав`язливих проявів, негативні переживання: туги, безвиході, відчаю, глибокого суму, скорботи, смутку, розпачу, безсилля, порожнечі. Ситуація, що розглядається за справою деструктивно вплинула на всю сімейну систему потерпілої ОСОБА_1 , призвела до життєвої і сімейної кризи, зруйнувала життєві плани і перспективи та позбавила її можливості усе наступне життя (з огляду на вік) реалізувати своє соціальне функціонування на рівні, який вона мала раніше.

В межах наданих на дослідження матеріалів, можливий орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 може складати 432 розміри мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду;

- висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 19206 за матеріалами кримінального провадження № 12018170040003646 від 21 серпня 2020 року (том 10 а. п. 62-86), згідно якого ситуація, що досліджується за справою, є психотравмуючою для ОСОБА_3 . Потерпілій ОСОБА_3 внаслідок смерті близької людини завдані страждання (моральна шкода).

У ОСОБА_3 є зміни у емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу смерті близької особи, а саме: уражені провідні потреби в емоційному комфорті в родині, благополуччі рідних. У ОСОБА_3 внаслідок непоправної втрати, що сталася в сім`ї рідної сестри (смерті 15-річного племінника), і співпереживання цьому горю, порушилось відчуття душевного благополуччя, з`явилися: емоційна напруженість; негативні переживання пригнічення і суму; тривога, яка існує і на даний час. Ситуація, що розглядається за справою, порушила звичний й оптимальний зміст та якість життя ОСОБА_3 у декількох основних сферах (особистій та сфері дозвілля), що заважало їй протягом тривалого часу (до 1 року) реалізовувати звичне (оптимальне) соціальне функціонування у повній мірі.

В межах наданих на дослідження матеріалів, можливий орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_3 може складати 108 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду.

Джерела права й акти їх застосування

Практика Європейського суду з прав людини щодо мотивування судових рішень (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos v. Spain», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Кримінальний процесуальний кодекс України

Стаття 2. Завдання кримінального провадження

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 8. Верховенство права

1. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

6. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів

1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Стаття 84. Докази

1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 85. Належність доказів

1. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Стаття 86. Допустимість доказу

1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

2 Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Стаття 91. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі, пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Стаття 92. Обов`язок доказування

1. Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Стаття 94. Оцінка доказів

1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 237. Огляд

1. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

3. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Правила дорожнього руху України

1. Загальні положення

1.3. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

1.4. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

1.10. Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

велосипед - транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;

велосипедист - особа, яка керує велосипедом;

дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки;

пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засо6ами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску;

пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу;

пішохідна доріжка - доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.13;

прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них;

транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

6. Вимоги до велосипедистів

6.6. Велосипедисту забороняється:

в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

6.7. Велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.

10.2. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

12. Швидкість руху

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

34. Дорожня розмітка

1. Горизонтальна розмітка

Горизонтальна розмітка має таке значення:

1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Позиції учасників судового розгляду

Прокурор, вважаючи вину обвинуваченої доведеною, не даючи аналізу доказів, які були предметом дослідження в суді, не оцінюючи в порушення вимог статті 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, пославшись на перелік доказів, які, на його переконання, нібито підтверджують вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, пропонував суду призначити їй максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

При цьому, вказуючи, що вина ОСОБА_5 підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року та план-схемою до вказаного протоколу, протоколами слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , висновком судової медичної експертизи потерпілого ОСОБА_8 № 44-а від 12 лютого 2019 року, висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 37 від 21 січня 2019 року, висновком судової авто-технічної експертизи № 43 від 23 січня 2019 року, висновком комплексної судової транспортно-трасологічної, авто-технічної та судово-медичної експертизи № 257/258/35 від 24 квітня 2019 року, висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 589 від 17 грудня 2018 року, висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 575 від 11 грудня 2018 року, висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 21 січня 2019 року, висновком судової комп`ютерно-технічної експертизи № 29107 від 28 січня 2019 року, показаннями потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , показаннями свідків - очевидців дорожньо-транспортної події ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , показаннями інших свідків, зокрема, ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , ОСОБА_16 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , показаннями експертів ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_43 , ОСОБА_49 , ОСОБА_48 , прокурор не розкриває змісту наведених ним доказів, а лише констатує факт їх наявності та стверджування в окремих із них фактів, які за певних умов можуть свідчити про недодержання учасниками дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі і обвинуваченої ОСОБА_5 , правил дорожнього руху чи інших порушень, що є недопустимим. Зокрема, посилаючись на показання потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , свідків - очевидців дорожньо-транспортної події ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , ОСОБА_16 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , показання експертів ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_43 , ОСОБА_49 , ОСОБА_48 , прокурор не зазначає, на які ж порушення Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_5 вказують ці особи, очевидцями яких обставин дорожньо-транспортної пригоди вони були і що безпосередньо спостерігали, які дані із наданих ними показань були покладені в основу висновків судових експертиз по справі та безперечно свідчать про порушення вимог Правил дорожнього руху, що інкримінуються обвинуваченій. Посилаючись на показання експертів, як підтвердження доказів вини обвинуваченої, прокурор не зазначає, що жоден із експертів, даючи показання в суді, не констатував факту конкретного порушення Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_5 , а лише надаючи висновки, виходив з тих даних, які були задані йому ініціатором призначення експертизи, абстрагуючись при цьому від об`єктивної оцінки походження їх як доказів. При цьому кожний із них зазначив, що його висновок є об`єктивним лише за умови відповідності наданих вихідних для проведення експертизи даних дійсності, тобто є умовним. Стверджуючи про підтвердження факту винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ДТП і посилаючись при цьому на показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_52 та ОСОБА_53 , слідчих по даному кримінальному провадженню, прокурор замовчує той факт, що ними при проведенні огляду місця події на свій розсуд без проведення будь-яких досліджень були визначені походження слідів транспортних засобів, причетність до даної пригоди яких в подальшому встановлена не була, що вони і підтвердили під час допиту в суді.

Уникаючи аналізу та оцінки наведених доказів, прокурор стверджуючи про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення наголошує, що сторона обвинувачення розуміє, що першочергові слідчі та процесуальні дії були проведені з недоліками, які з плином часу неможливо усунути та за які працівники правоохоронних органів понесли дисциплінарну відповідальність, вважаючи таким чином, що це позбавляє його необхідності дотримання принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості засобами, передбаченими КПК України, що чітко визначено частиною 1 статті 22 цього Кодексу.

Інші представники сторони обвинувачення, підтримуючи позицію прокурора, вимагали у суду призначення найсуворішого покарання обвинуваченій та стягнення з неї на користь кожного із потерпілих по сто мільйонів гривень моральної шкоди.

Обвинувачена, не визнаючи вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, просила суд виправдати її за недоведеністю, що її дії містять склад кримінального правопорушення. На цьому ж наполягали і захисники останньої.

Аналіз та оцінка доказів судом

Відповідно до статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, керуючись при цьому беззаперечним правилом про те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Оцінюючи досліджені в ході розгляду матеріалів кримінального провадження докази, суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода, яка є предметом розгляду даного провадження, сталася за участю водіїв двох транспортних засобів - автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та велосипеда «CARVER» під керуванням велосипедиста ОСОБА_8 . Констатуючи це, суд виходить з положень пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: велосипед - це транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому; велосипедист - особа, яка керує велосипедом; пішохідний перехід - це ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

З наведеного слідує, що велосипедист ОСОБА_8 , виїхавши з прилеглої території на проїзну частину, рухався по пішохідному переходу на велосипеді, як водій транспортного засобу, а не як пішохід, що прямо випливає із змісту як наведених вище положень Правил дорожнього руху, так і пункту 6.7 розділу 6 «Вимоги до велосипедистів» Правил, яким додатково визначено, що велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу, не дотримавшись при цьому і вимоги пункту 1.10 Правил дорожнього руху «дати дорогу», тобто не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Дотримуючись усталеної судової практики у справах про дорожньо-транспортні пригоди за участю двох і більше транспортних засобів Колегія Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду зазначила, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Верховний Суд звернув увагу також на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.

Під час судового розгляду стороною обвинувачення факт виїзду велосипедиста ОСОБА_8 на пішохідний перехід не оспорювався та був підтверджений як показаннями свідків - очевидців дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , кожний із яких в суді ствердив, що потерпілий на велосипеді на великій швидкості виїхав з Корпусного парку на проїзну частину дороги, по якій в цей час рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , де зразу ж і відбулось зіткнення транспортних засобів, так і висновком наданої прокурором комплексної транспортно-трасологічної, авто-технічної та судово-медичної експертизи № 257/258/35 від 24 квітня 2019 року.

Отже, наведене дає підстави суду констатувати, що в даному випадку мала місце дорожньо-транспортна пригода, тобто подія, що сталася під час руху транспортних засобів - автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та велосипеда «CARVER» під керуванням велосипедиста ОСОБА_8 , внаслідок якої були поранені люди та завдані матеріальні збитки.

Встановлюючи місце зіткнення транспортних засобів під керуванням водія ОСОБА_5 та велосипедиста ОСОБА_8 , суд виходить з аналізу та оцінки доказів, які були безпосередньо досліджені в ході розгляду матеріалів кримінального провадження в суді. Одним із важливих, на переконання суду, доказом, який містить інформацію про місце зіткнення транспортних засобів і є джерелом вихідних даних для проведених в ході досудового розслідування експертних досліджень, являється протокол огляду місця події від 6 листопада 2018 року, відповідно до якого місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на вулиці Соборності в м. Полтаві на нерегульованому пішохідному переході та нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг. Загальна ширина дорожнього покриття на місці пригоди становить 17,9 м. Проїзна частина дороги має три смуги для руху в одному напрямку. Рух на даній ділянці дороги не регулюється, на ній встановлені дорожні знаки визначені розділом 33 Правил дорожнього руху: 2.1. - «Дати дорогу»; 4.10. - «Круговий рух»; 5.35.1. - «Пішохідний перехід». На даній ділянці дороги та за напрямками руху відсутні прилади відеоспостереження. На місці дорожньо-транспортної пригоди знаходяться транспортні засоби - автомобіль MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 та велосипед марки «CARVER» зі слідами пошкоджень. На місці пригоди виявлені сліди шин: № 1 - слід бокового ковзання велосипеду; № 8, 9 - сліди бокового ковзання велосипеду, № 10 - слід контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об`єктами - подряпини бордюрного каменю, а також відокремлені від транспортних засобів частини: № 2, 3 - уламок кріплення рамки д. н. з. автомобіля; № 4, 6 - уламок педалі велосипеду (том 2 а. п. 54-64).

Суть огляду місця події визначена ст. 237 КПК України та зводиться до виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. В аспекті огляду місця ДТП це виявлення та фіксація слідів осипу ґрунту, пластмаси, уламків скла, слідів від коліс транспортних засобів, їх розташування відносно меж проїзної частини, пошкоджень транспортних засобів та загальної картини місця події.

Слідчими ОСОБА_16 та ОСОБА_53 , які проводили огляд місця події, за наслідками огляду, крім іншого, було виявлено та зафіксовано на схемі до протоколу огляду слід від шини транспортного засобу під позначкою № 1 у другій смузі по напрямку руху автомобіля, який вони визначили як слід бокового ковзання велосипеда «CARVER» під керуванням ОСОБА_8 , не відобразивши при цьому жодних індивідуальних трасологічних ознак цього сліду в протоколі огляду. На підтвердження чи спростування в подальшому належності цього сліду саме велосипеду «CARVER» вилучення нашарувань гуми з місця пригоди ними не проводилося, а отже була безповоротно втрачена можливість проведення експертного порівняльного дослідження з метою ідентифікації цього сліду з гумою шини велосипеда під керуванням потерпілого.

Під час допиту в суді слідчі ОСОБА_16 та ОСОБА_53 підтвердили факт самостійного надання ними на свій розсуд правової оцінки сліду під № 1, як сліду бокового ковзання велосипеда під керуванням потерпілого, наголосивши при цьому, що решта слідів була розташована виключно у третій та четвертій смугах.

Незважаючи на це, при призначенні у справі транспортно-трасологічної експертизи з метою визначення місця зіткнення автомобіля та велосипеда, а отже, і смуги руху, на якій воно сталося, належність цього сліду велосипеду потерпілого, спочатку слідчим ОСОБА_16., а потім і іншими слідчими, подавалися як встановлений факт, питання щодо його ідентифікації перед експертами не ставилось.

Наслідком такого ставлення сторони обвинувачення до встановлення об`єктивних обставин справи, подальше подання на дослідження експерту неперевірених вихідних даних, зокрема, щодо сліду під позначкою № 1, як сліду бокового ковзання велосипеду «CARVER» під керуванням потерпілого (том 2 а. п. 97, 98), що суперечили свідченням очевидців та решті виявлених слідів, став висновок транспортно-трасологічної експертизи № 589 від 17 грудня 2018 року.

Відповідно до даного висновку експерт, відповідаючи на питання щодо місця зіткнення автомобіля під керуванням водія ОСОБА_5 та велосипеда «CARVER» під керуванням велосипедиста ОСОБА_8 , вказав, що дане місце, згідно зафіксованої у протоколі огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року та схемі до нього, розташоване в м. Полтава по вулиці Соборності в районі перехрестя з вулицею Лідова перед початком сліду бокового ковзання велосипеда (позначений (1) умовні позначення).

Будучи допитаним під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження експерт Полтавського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_45 , роз`яснюючи наданий ним висновок транспортно-трасологічної експертизи № 589 від 17 грудня 2018 року, пояснив, що ідентифікацію вказаного сліду не проводив та дійшов такого висновку про розташування місця зіткнення, виходячи з наданої слідчим правової оцінки належності цього сліду саме велосипеду «CARVER». Можливості розташування місця зіткнення у іншій смузі не розглядав, так як такі питання перед ним не ставилися.

Окрім цього, за клопотанням слідчого Титаренка Ю. В., внесеним ним 20 лютого 2019 року (том 5 а. п. 33-35), в той час, коли процесуальні підстави для його подання були відсутні через не оформлення процесуальних документів за результатами проведених слідчих експериментів з окремими свідками ( ОСОБА_7 і ОСОБА_54 ) та обвинуваченою, якими встановлювались вихідні дані для проведення експертних досліджень (їх повне оформлення було завершено лише 01 березня 2019 року), ухвалою слідчого судді від 21 лютого 2019 року у справі призначено комплексну судово-медичну, транспортно-трасологічну та авто-технічну експертизу, на вирішення якої також було поставлено питання про розташування місця зіткнення та для проведення експертизи надано неперевірені вихідні дані щодо належності сліду під позначкою № 1 саме велосипеду «CARVER». Водночас, питання про ідентифікацію цього сліду перед експертами не ставилося, а стверджувалося як встановлений факт належність цього сліду велосипеду «CARVER». Стороною обвинувачення заперечення обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника про належність цього сліду велосипеду «CARVER» та їх клопотання про проведення ідентифікації цього сліду залишились без відповідного реагування та задоволення.

Відповідно до висновку експерта № 257/258/35 від 24 квітня 2019 року за загальними ознаками, з урахуванням розташування пластикових уламків від рамки номерного знаку та за умови достовірності даних в частині належності сліду бокового ковзання велосипеда, місце наїзду автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 на велосипед «CARVER» могло знаходитися в районі дорожньої розмітки «пішохідний перехід» до початку осипу уламків рамки кріплення номерного знаку та за умови «достовірності даних належності сліду, вказаного під позначкою «1», велосипеду «CARVER» - перед зазначеним слідом бокового ковзання колеса велосипеду.

В даній дорожній ситуації з урахуванням вихідних даних, вказаних в ухвалі, водій автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинна була діяти відповідно вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.

За умов, вказаних в дослідницькій частині висновку, водій автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 при допустимій для даних дорожніх умов швидкості руху мала технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_8 .

Даний висновок, наголосили експерти, справедливий лише за умови, що слід бокового ковзання позначений на схемі під № 1 належить велосипеду «CARVER», при інших вихідних даних висновки стосовно водія ОСОБА_5 можуть змінитися.

Під час допиту в суді, роз`яснюючи наданий висновок, експерт Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. М. С. Бокаріуса ОСОБА_49 наголосив, що при наданні висновку він виходив з правової оцінки належності сліду, наданої слідчим при огляді місця ДТП, питання ідентифікації сліду перед ним не ставилось, а тому висновок щодо місця зіткнення транспортних засобів є умовним.

Таким чином, отримані висновки вказаних транспортно-трасологічних експертиз по встановленню місця зіткнення автомобіля та велосипеда, смуги руху, на якій воно сталося, а звідси і подальших висновків, ґрунтувалися на припущеннях та даних, достовірність яких та належність саме до цієї ДТП залишились стороною обвинувачення не з`ясованими, а отже, твердження щодо руху автомобіля у другій смузі не доведено належними доказами поза розумним сумнівом.

Констатуючи цей факт як встановлений, суд враховує також і висновок експертів № 438/439/788/789 за результатами проведення комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи по даному кримінальному провадженню від 24 червня 2019 року (том 8 а. п. 66-84), який був досліджений в суді і в дослідницькій частині якого відповідно до статті 69 та ч. 3 ст. 102 КПК України експертами зазначено, що слід бокового ковзання, який зафіксований на фото обстановки місця ДТП на СD-диску в межах дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра» (під позначкою № 1 в схемі до протоколу огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року) - одинарний, достатньо великий по довжині (в порівнянні з розмірами дорожньої розмітки «зебра»), має чіткі межі лівого і правого краю та приблизно однакової ширини на всій своїй довжині, достатньо наявно виражені повздовжні лінії темного кольору від виступаючих елементів протектору шини.

Всі перелічені вище трасологічні ознаки, за твердженням експертів, свідчать про те, що даний слід утворився на поверхні проїзної частини дороги від шин при переміщенні коліс мототранспортного засобу в заблокованому стані і не може бути охарактеризовано як «слід бокового ковзання велосипеда».

Беручи до уваги зазначене, суд при визначенні місця зіткнення транспортних засобів виходить з висновку експертів № 438/439/788/789 за результатами проведення комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи від 24 червня 2019 року, відповідно до якого місце наїзду автомобілем MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 на велосипед «CARVER» могло знаходитися в повздовжньому напрямку перед початком осипу уламків рамки кріплення переднього д. н. з. автомобіля MERCEDES BENZ ML250 (позначка 2 в схемі місця ДТП), на відстані в повздовжньому напрямку не далі перехрещення вулиці Соборності з вулицею Лідова та в поперечному напрямку (напрямок справа) перед початком осипу уламків рамки кріплення переднього д. н. з. автомобіля MERCEDES BENZ ML250 (позначка 3 в схемі місця ДТП), на відстані не ближче 4,1 м до лівого краю проїзні частини вулиці Соборності по напрямку руху автомобіля MERCEDES BENZ ML250, тобто - місце наїзду могло знаходитися в межах третьої смуги (справа) проїзної частини вулиці Соборності.

Методика доказування наявності порушень учасником дорожньо-транспортної пригоди пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, поряд з встановленням місця зіткнення або наїзду, передбачає ще й обов`язкове встановлення швидкості руху транспортних засобів та часу існування небезпеки для руху водія з подальшим порівнянням його під час проведення експертиз з відстанню, яка необхідна водію для зупинки, з урахуванням часу його реакції, часу необхідного для спрацьовування гальмівної системи автомобіля та його подальшого сповільнення.

Дані щодо швидкості руху транспортних засобів отримуються шляхом проведення судових експертиз, де експерт при певних умовах може визначити її проведенням відповідних розрахунків. По матеріалах даного кримінального провадження стороною обвинувачення було отримано такі дані виключно з показань свідків, які були очевидцями ДТП - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , зміст яких наведено вище, та, на переконання суду, є їх суб`єктивним сприйняттям при оцінюванні швидкості руху автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 .

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 в частині, що стосується швидкості руху автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 , суд констатує, що встановлена стороною обвинувачення швидкість руху автомобіля ґрунтується виключно на приблизному її сприйнятті свідками та припущенню її величини і, за відсутності інших об`єктивних доказів щодо її дійсних параметрів та подання цих даних, як вихідних для проведення авто-технічних експертиз, призвело до отримання необґрунтованих висновків щодо наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_5 порушень пунктів 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху.

В обґрунтування доведеності вини обвинуваченої в порушенні пункту 12.3 Правил дорожнього руху та наявності технічної можливості уникнути зіткнення автомобіля під її керуванням з велосипедом «CARVER» під керуванням потерпілого, стороною обвинувачення були надані наступні докази:

- протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_6 від 08 січня 2019 року, під час якого вона вказала на розташування місця зіткнення у третій смузі та час руху велосипедиста проїзною частиною, наголосивши при цьому, що її показання під час слідчого експерименту мають орієнтовно-приблизний характер та можуть бути неточними;

- протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 09 січня 2019 року, під час якого він вказав на розташування місця зіткнення на відстані 10,0 м від лівого краю проїзної частини та час руху велосипедиста проїзною частиною, швидкість руху автомобіля MERSEDESML250 д. н. з. НОМЕР_1 вказати не зміг, оскільки до зіткнення його з велосипедом не бачив;

- протокол повторного слідчого експерименту з застосуванням відеофіксації ходу його проведення зі свідком ОСОБА_7 від 06 лютого 2019 року, під час якого він вказав на розташування місця зіткнення автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 та велосипеда «CARVER» на відстані 9,25 м від лівого краю проїзної частини. Вказати, по якій смузі рухався автомобіль MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 та з якою швидкістю, не зміг, оскільки до зіткнення транспортних засобів його не бачив, також не зміг вказати, як рухався велосипедист по проїзній частині з причини того, що за ним після виїзду останнього з парку на проїзну частину і до моменту зіткнення транспортних засобів не спостерігав;

- протокол слідчого експерименту з застосуванням відеофіксації ходу його проведення від 06 лютого 2019 року за участю свідка ОСОБА_14 , під час якого останній вказав на розташування місця зіткнення транспортних засобів у третій смузі та час руху велосипедиста з моменту виїзду з парку до моменту наїзду. Спостерігаючи за експериментальними заїздами автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 по проїзній частині не зміг визначити його швидкість;

- протокол слідчого експерименту з застосуванням відеофіксації ходу його проведення від 19 лютого 2019 року за участю підозрюваної ОСОБА_5 , під час якого вона вказала на розташування місця зіткнення в третій смузі, швидкість руху автомобіля та час руху велосипедиста про проїзній частині до моменту зіткнення.

Отримані за результатами проведених слідчих експериментів вихідні дані слідчими вибірково були викладені в клопотаннях до слідчого судді про призначення по матеріалах кримінального провадження інженерно-транспортних та комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної авто-технічної експертиз.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення висновки експертиз, які покладені в основу обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, суд враховує таке.

Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи № 37 від 21 січня 2019 року в діях обвинуваченої маються невідповідності з вимогами пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» ПДР України. При призначенні вказаної експертизи в числі вихідних даних для дослідження експерту, з-поміж іншого, слідчим було надано вихідні дані, які не містяться у матеріалах кримінального провадження щодо швидкості руху автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 , а саме 59-60 км/год, про що зазначено у вступній частині висновку (том 3 а. п. 43), в зв`язку з чим висновок ґрунтується на помилкових вихідних даних, а отже не бути належним доказом по матеріалах кримінального провадження.

Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи № 43 від 23 січня 2019 року в діях обвинуваченої маються невідповідності з вимогами пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» ПДР України. Як встановлено в ході розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, цей висновок ґрунтується виключно на вихідних даних слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 09 січня 2019 року. В подальшому, 06 лютого 2019 року даний свідок під час повторного слідчого експерименту спростував свідчення як щодо даних про швидкість руху автомобіля при наближенні до місця ДТП, так і даних про час руху велосипедиста проїзною частиною після виїзду з парку до зіткнення з іншим транспортним засобом, категорично підтвердивши це і під час дачі ним показань в суді. Зважаючи на невідповідність даних, які були покладені експертом в основу висновку дійсності, суд розцінює цей висновок експерта як неналежний доказ по матеріалах кримінального провадження та до уваги його не приймає.

З аналогічних підстав, на переконання суду, наданий стороною обвинувачення висновок комплексної судової транспортно-трасологічної, авто-технічної, медичної експертизи № 257/258/35 від 24 квітня 2019 року, належним чином не доводить вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки слідчим для проведення експертного дослідження були надані, як вже зазначалося, окремі вихідні дані, які не ґрунтувалися на зібраних доказах та їм суперечили, в зв`язку з чим зроблений експертами за результатами проведених досліджень висновок, зміст якого наведено вище, є справедливим лише за умови, що слід бокового ковзання позначений на схемі під № 1 належить велосипеду «CARVER», при інших вихідних даних висновки стосовно водія ОСОБА_5 можуть змінитися, про що зазначено в самому висновку та що слідує із пояснень експерта ОСОБА_49 під час його роз`яснення висновку експертизи в суді.

Крім того, вказаним висновком встановлено, що визначити, чи мала технічну можливість водій автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 при швидкості руху 50 км/год зупинитися до місця наїзду, експертним шляхом неможливо, що слідує із його описової частини (том 5 а. п. 132 зв. бік).

Роз`яснюючи виконані у справі авто-технічні експертизи судові експерти ОСОБА_45 , ОСОБА_49 та ОСОБА_47 вказали на відсутність методик, які б у цій справі дозволили їм об`єктивно визначити швидкість руху автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_5 , в зв`язку з чим вони були змушені приймати до уваги дані про швидкість руху автомобіля вказану свідками.

Об`єктивно дослідивши надані стороною обвинувачення докази по встановленню факту перевищення швидкості руху обвинуваченою, суд зазначає, що у визначеному законом порядку факт порушення обвинуваченою вимог пунктів 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, про що стверджується у обвинувальному акті, не доведений і ґрунтується виключно на припущеннях, що є недопустимим відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, а тому в цій частині в ході судового розгляду обвинувачення не знайшло свого підтвердження поза розумним сумнівом.

В зв`язку з цим суд не приймає до уваги твердження представника потерпілих - адвоката Семехи Д. С. про те, що за його припущеннями обвинувачена рухалась на автомобілі перед виникненням даної пригоди зі швидкістю близькою до 120 км/год, свідченням чого, на його думку, є гальмівний шлях, довжина якого становить приблизно 50 м та представника потерпілих - адвоката Олєйнікова Г. О., на думку якого обвинувачена рухалася зі швидкістю 80 км/год, про що свідчить відстань в 52 м, на якій вона зупинилася після зіткнення з велосипедом під керуванням потерпілого. Вважаючи ці твердження позбавленими процесуального змісту та безвідносними до даного кримінального провадження, суд виходить з того, що в ході його розгляду не було виявлено та зафіксовано на місці дорожньо-транспортної пригоди, що слідує із протоколу огляду, слідів гальмування автомобіля MERCEDES BENZ ML250 д. н. з. НОМЕР_1 , яким керувала обвинувачена. Жоден із свідків - очевидців даної пригоди, не стверджував про швидкість руху автомобіля MERCEDES безпосередньо перед виникненням ДТП взагалі, наголошуючи, що його або не бачили або на нього не звертали увагу. Такі дані про швидкість руху автомобіля під керуванням обвинуваченої по матеріалах даного кримінального провадження не встановлювались та не були предметом дослідження жодної із судових експертиз, призначених по справі за клопотанням сторони обвинувачення. Тому твердження представників потерпілих про вказану ними швидкість руху автомобіля під керуванням обвинуваченої ОСОБА_5 , суд розцінює як вигадане та таке, що є припущенням, яке судом відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України та частини 4 статті 17 КПК України не може прийматися до уваги.

Стороною обвинувачення під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді була надана для дослідження ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2019 року (том 5 а. п. 183-185), відповідно до якої задоволено клопотання захисника Губи О. М. про призначення по матеріалах кримінального провадження судової комісійної комплексної транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи. Вихідні дані для проведення комісійної експертизи були взяті з протоколів слідчих експериментів, проведених з участю обвинуваченої ОСОБА_5 19 лютого 2019 року, свідків ОСОБА_51 та ОСОБА_15 від 06 лютого 2019 року, оформлених на час розгляду клопотання відповідно до вимог КПК України з посиланням на дані, відображені в протоколах і встановлені під час проведення цих слідчих дій.

Згідно висновку експертів № 438/439/788/789 за результатами проведення комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи по кримінальному провадженню № 12018170040003646 від 24 червня 2019 року (том 8 а. п. 66-84), який був наданий для дослідження в суді стороною захисту:

асфальтобетонна частина кільцевої дороги вулиці Соборності в місці скоєння ДТП, яка знаходиться ліворуч за межами суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 по напрямку руху автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 призначена для руху транспортних засобів;

в даній дорожній ситуації, водій автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 знаходилася в пріоритетних умовах, а тому мала перевагу в русі перед велосипедистом ОСОБА_8 ;

в даній дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_8 своїми діями створив аварійну ситуацію для водія автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 ;

в даній дорожній ситуації, небезпека для руху водію автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 виникла в момент виїзду велосипедиста ОСОБА_8 з прилеглої території («Корпусний парк») на проїзну частину вулиці Соборності (дорожню розмітку 1.14.1 «зебра»);

показання водія автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 в частині, вказаного нею під час проведення слідчого експерименту 19 лютого 2019 року розташування місця наїзду, з технічної точки зору не позбавлені спроможності;

в даній дорожній обстановці водій автомобіля MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 не мала технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_8 і в її діях відсутні невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП;

в даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути даної ДТП (наїзду на нього автомобілем MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 ) і його дії не відповідали вимогам пунктів 6.6 «в», 6.7 та 10.2 Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Оцінюючи висновок експертів № 438/439/788/789 за результатами проведення комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи від 24 червня 2019 року, як належний та допустимий і приймаючи його до уваги саме таким, суд виходить з положень статей 101-102, 242-244 КПК України, відповідно до яких ця експертиза була призначена та проведена і висновки якої відповідають вимогам названих норм КПК.

При оцінці висновків експертів суд виходить із їх відповідності вимогам статті 102 КПК України та роз`яснення висновку експертами під час допиту їх в суді, а тому розцінює як надумане та таке, що не відповідає дійсності твердження прокурора, в якому він намагається схилити суд до критичної оцінки вказаного висновку експертів, заявляючи при цьому, що нібито як у ході експертного дослідження та складання самого висновку, так і під час допиту експертів ОСОБА_49 та ОСОБА_47 в суді, підтверджено, що для проведення відповідних досліджень експертам надано лише ті матеріали кримінального провадження, які хотіла надати сторона захисту, що, на його думку, свідчить про необ`єктивність висновків.

Не приймаючи до уваги це твердження та розцінюючи його як надумане, суд виходить з того, що обидва із названих експертів під час допиту в суді підтвердили факт надання їм за їх клопотанням матеріалів кримінального провадження № 12018170040003646, які на той час знаходилися в Полтавському відділенні ХНДІСЕ на виконанні комплексної транспортно-трасологічної, судово-медичної і авто-технічної експертизи, призначеної за ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави Бугрія В. М. в повному обсязі.

З цього приводу слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М. О. 07 травня 2019 року була винесена відповідна ухвала, якою надано дозвіл експертам за їх клопотанням, поданим 08 квітня 2019 року (том 8 а. п. 89), при проведенні судової комісійної комплексної транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи (№ 438/439) на використання матеріалів кримінального провадження № 12018170040003646 від 06 листопада 2018 року, які знаходяться в Полтавському відділенні ХНДІСЕ на виконанні комплексної транспортно-трасологічної, судово-медичної і авто-технічної експертизи, призначеної ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави Бугрія В. М. (том 8 а. п. 91).

Суд критично оцінює і твердження представників потерпілих - адвокатів Олєйнікова Г. О. та Семехи Д. С. про недодержання нібито вимог кримінально-процесуального закону при призначенні та проведенні комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи за клопотанням захисника. Як вже зазначалося вище, клопотання про призначення експертизи захисником було подано відповідно до його повноважень, визначених статтею 46 КПК України та розглянуто слідчим суддею відповідно до вимог статті 244 КПК України. Вихідні дані для проведення комісійної експертизи були взяті з протоколів слідчих експериментів, проведених з участю обвинуваченої ОСОБА_5 19 лютого 2019 року, свідків ОСОБА_51 та ОСОБА_15 від 06 лютого 2019 року, оформлених на час розгляду клопотання відповідно до вимог КПК України з посиланням на дані, відображені в протоколах і встановлені під час проведення цих слідчих дій і доданих до клопотання в копіях, а не на розсуд чи власний вибір ініціатора клопотання, як про це стверджує адвокат Олєйніков Г. О. Для проведення експертизи експертам за їх клопотанням були надані матеріали кримінального провадження № 12018170040003646 в повному обсязі, про що зазначено вище. Тому твердження представників потерпілих про вказані ними порушення при проведенні комісійної експертизи суд розцінює як надумані.

Суд не оцінює з позицій кримінально-процесуального закону тверджень представників потерпілих - адвокатів Олєйнікова Г. О. та Семехи Д. С. про те, що за сприяння органів досудового розслідування обвинуваченою через близьких для неї осіб була видалена інформація з відеореєстратора, який знаходився в належному їй автомобілі, яка могла містити дані про її винуватість у виникненні ДТП. В ході розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено відсутність будь-якої інформації на відеореєстраторі про дану пригоду, а не факт її існування та видалення як обвинуваченою, так і будь-ким із сторонніх осіб на її прохання. Тому твердження про існування такої інформації з боку представників потерпілих розцінюється судом як припущення, яке в силу статті 62 Конституції України та частини 4 статті 17 КПК України не може прийматися судом до уваги та враховуватися при цьому як доказ вини обвинуваченої, на чому наголошують вказані особи.

Критично суд оцінює і твердження представника потерпілих - адвоката Олєйнікова Г. О. та потерпілого ОСОБА_2 про те, що нібито обвинувачена шляхом погроз чинила тиск на свідків, схиляючи їх до зміни показань. Таких фактів судом в ході розгляду матеріалів кримінального провадження не встановлено, як не встановлено і фактів зміни показань будь-ким із свідків, які були очевидцями даної пригоди.

Судом в ході розгляду матеріалів кримінального провадження не встановлено також і факту користування обвинуваченою під час руху безпосередньо перед виникненням ДТП мобільним телефоном, як про це стверджують прокурор та представники потерпілих, що могло б відволікати її від спостереження за дорожньою обстановкою та в разі виникнення перешкоди для руху своєчасно вжити заходів для уникнення ДТП. Будь-яких об`єктивних доказів з цього приводу стороною обвинувачення суду не надано, стороною захисту цей факт заперечується, а твердження про те, що такий факт нібито мав місце, суд, аналізуючи надані стороною обвинувачення докази та наведені нею обґрунтування, розцінює як припущення, виходячи при цьому ще й з того, що він в жодному випадку не був предметом дослідження призначених по справі судових експертиз.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Судом не можуть бути прийняті надані стороною обвинувачення докази, в якості належних, допустимих, достовірних та достатніх, якщо при їх збиранні були суттєво порушені вимоги та положення кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону що їх подає.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року № 9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду у справі № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення в частині обставин його скоєння, порушення вимог Правил дорожнього руху, яке їй інкримінується, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

На підставі викладеного, всебічно, повно дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення в частині, що стосується обставин його скоєння, порушення вимог Правил дорожнього руху, яке інкримінується обвинуваченій, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням вимог процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, а з урахуванням стабільної позиції обвинуваченої про те, що вона не вчиняла цього злочину, приймаючи до уваги вимоги ст. 62 Конституції України, суд приходить до висновку, що належних, достатніх та допустимих доказів на спростування її тверджень стороною обвинувачення не було надано, а усі сумніви стосовно доказування вини трактуються на користь останньої.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.

Відповідно до вимог статетей 22, 26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.

З урахуванням наданих обвинуваченням і досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх переконливих доказів вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому її необхідно виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність вчинення нею цього кримінального правопорушення, виходячи з того, що докази її вини були зібрані з порушенням вимог Конституції та КПК України.

Вирішення цивільних позовів

Потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_57 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по матеріалах кримінального провадження заявлені цивільні позови до обвинуваченої ОСОБА_5 про стягнення з неї на користь кожного із потерпілих по сто мільйонів гривень моральної шкоди (том 1 а. п. 16-21, 22-24, том 3 а. п. 1-6, 7-10).

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Мотиви інших рішень

Процесуальні витрати по матеріалах кримінального провадження становлять 16874 грн, які суд вважає за необхідне віднести на рахунок держави.

Арешти, накладені на майно обвинуваченої та потерпілого підлягають скасуванню.

Вилучені у обвинуваченої посвідчення водія та закордонні паспорти, підлягають поверненню.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_5 виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке їй інкримінується, вчинене нею.

Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої у вигляді особистого зобов`язання - скасувати.

Речові докази:

автомобіль марки MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить виправданій особі та переданий їй на відповідальне зберігання, - повернути їй же (том 2 а. п. 68);

відеореєстратор марки «Falcon» у корпусі чорного кольору та карту пам`яті чорного кольору марки «Арасеr», які належать виправданій особі та знаходяться в камері зберігання речових доказів Полтавського відділу поліції в м. Полтаві по вул. Сковороди 2-6, - повернути останній за належністю (том 2 а. п. 83);

велосипед марки «CARVER» з рамою сірого кольору та синіми елементами, одяг та взуття потерпілого ОСОБА_8 : пару рукавичок, кросівки, кофту, джинсові штани та натільну білизну останнього, які знаходиться в камері для зберігання речових доказів Полтавського відділу поліції в м. Полтаві по вул. Сковороди 2-6, - повернути потерпілим (том 2 а. п. 76, 141);

Арешти накладені:

на автомобіль марки MERCEDES BENZ ML250 державний номерний знак НОМЕР_1 , відеореєстратор марки «Falcon» у корпусі чорного кольору та карту пам`яті чорного кольору марки «Арасеr» відповідно до ухвал Октябрського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2018 року (том 2 а. п. 72, 73-74, 75, 86-87), - зняти;

на велосипед марки «CARVER» з рамою сірого кольору та синіми елементами відповідно до ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2018 року (том 2 а. п. 79), - зняти;

на майно обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2019 року (справа № 554/9017/18, провадження № 1-кс/554/2030/2019), - зняти (том 2 а. п. 235-236);

Посвідчення водія серії НОМЕР_2 на її ім`я ОСОБА_5 , вилучене у неї слідчим відповідно до протоколу огляду від 16 січня 2019 року, яке зберігається при матеріалах кримінального провадження (том 3 а. п. 39), - повернути їй же.

Закордонні паспорти серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 обвинуваченої ОСОБА_5 , вилучені у неї відповідно до протоколу огляду від 22 квітня 2019 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження (том 5 а. п. 27-29), - повернути їй же.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Заявлені по матеріалах кримінального провадження цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_57 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Роз`яснити виправданій ОСОБА_5 , що вона має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя А.Г.Савченко