Решение № 92990934, 27.10.2020, Господарський суд Закарпатської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/238/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну заяву малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” (МПП ФІРМА “ЕРІДОН”), с. Княжичі Києво-Святошинського району

до товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛІШАН”, с. Серне Мукачівського району про стягнення суми 7 020 595,25 грн.,

За участю представників:

від позивача - не з`явилися

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення 7.020.595,25грн., у тому числі 4 172 630,09 грн заборгованості з оплати товару за договором поставки № 1919/18/1 від 27 червня 2017 року та укладеними до нього додатками № 1919/18/1-1 ВВН від 02.11.2017, № 1919/18/1-5 ВВН від 08.02.2018, № 1919/18/1-6 ВВН від 13.03.2018, № 1919/18/1-7 ВВН від 16.04.2018, № 1919/18/1-3 МО від 08.02.2018, №1919/18/1-4 МО від 08.02.2018, суму 2 243 653,78 грн як плату станом на 24.02.2020 за користуванням товарним кредитом у розмірі 36% річних у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з оплати товару, 604 311,38 грн пені за період з 02.09.2019 до 24.02.2020 у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з оплати товару, посилаючись на порушення відповідачем вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.06.2020 відкладено підготовче засідання на 21.07.2020 року.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2020 №02-02/46/20 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді більше чотирнадцяти днів, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020, справу №907/238/20 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 24.07.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26 серпня 2020 р. на 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.08.2020 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020 року.

Ухвалою суду від 29.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 27 жовтня 2020.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Пояснив, що відповідач не оплатив відпущений на виконання Договору поставки № 1919/18/1 від 27.06.2017 товар. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість на суму 4 172 630,09 грн. Крім того, за несплату вартості продукції позивач просить стягнути 36 відсотків річних за користування товарним кредитом, нарахованих на підставі статей 536, 694 Цивільного кодексу України, які складають 2 243 653,78 грн., а також нараховану відповідно до п. 6.2 Договору пеню у розмірі 604 311,38 грн, заявлену з врахуванням пункту 6.8 Договору щодо продовження строку позовної давності.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом відкладалося.

Разом з тим від представника відповідача 26.10.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване зверненням з адвокатським запитом до приватного виконавця Кохан П.І. для встановлення суми заборгованості.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Стаття 22 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

З огляду на вищенаведене, враховуючи необґрунтованість поданого відповідачем клопотання та відсутність доказів по яких саме договорах здійснено погашення заборгованості, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2017 року між Малим приватним підприємством Фірмою “Ерідон” (надалі - Постачальник, Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Велішан” (надалі Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки № 1919/18/1, відповідно до умов якого в порядку та на умовах цього Договору, Постачальник зобов`язався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець – прийняти і оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною. (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Умови оплати товару сторонами погоджено у розділі 3 Договору та Додатках до нього №1919/18/1-1 ВВН від 02.11.2017, №1919/18/1-5 ВВН від 08.02.2018, №1919/18/1-6 ВВН від 13.03.2018, №1919/18/1-7 ВВН від 16.04.2018, №1919/18/1-3 МО від 08.02.2018, №1919/18/1-4 МО від 08.02.2018, №1919/18/1-2 ВВН від 05.09.2017, №1919/18/1-9 ЗЗР від 27.09.2018, №1919/18/1-8 Н від 18.04.2018.

Так, відповідно до пункту 3.1. договору Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Сторони передбачили, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару (пункт 5.3. Договору).

На виконання договору поставки та додатків до нього, МПП ФІРМА "ЕРІДОН" передало згідно з видатковими накладними, а ТОВ «ВЕЛІШАН» отримало товар - продукцію виробничо-технічного призначення.

17 грудня 2018 року позивач та відповідач підписали угоду про пролонгацію № ЕР- 000331, в пункті 1 якої визначили, що станом на 17.12.2018 Покупець підтверджує власну заборгованість перед Постачальником за договором поставки та додатками до нього у сумі 6 172 630,09 грн.

Також в пункті 2 угоди про пролонгації сторони визначили, що відповідач зобов`язується сплатити постачальнику суми заборгованості за Товар, отриманий за договором поставки 1919/18/1 від 27.06.2017 та додатками до нього, з урахуванням зміни курсу іноземної валюти (долара США/ЄВРО) до гривні на дату оплати відповідно до пунктів 3.2.-3.5. вищезазначеного договору поставки, а саме: в строк до 31.08.2019 сплатити 100% заборгованості зазначеної в пункті 1 цієї Угоди.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи Відповідач не виконав зобов`язання згідно умов Договору, а саме не здійснив повну оплату по договору за поставлений товар. Внаслідок часткової оплати у Відповідача виникла та рахується заборгованість за поставлений по договору товар в сумі 4 172 630,09 грн., що і стало причиною звернення до суду.

За порушення грошових зобов`язань сторони обумовили відповідальність.

Пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату Товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

В разі ж невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань, передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10 % (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. При цьому, для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Сторони також домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняться в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Згідно з умовами пунктів 4 та 5 Додатків до договору поставки, у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Пунктом 2.2 угоди на пролонгацію №ЕР-000331 від 17.12.2018 визначено, що «Покупець», відповідно до вимог ст. 536 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, додатково сплачує на користь «Постачальника» плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нарахованих на суму заборгованості за Товар, отриманий за Договором поставки № 1919/18/1 від 27.06.2017 р. та додатками до нього. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється за період з 15.11.2018 і до моменту сплати Покупцем зазначеної заборгованості в повному обсязі.

Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем з урахуванням передбачених законом норм нараховано відсотки річних в сумі 2 243 653,78 грн. за користування товарним кредитом у період прострочення, нарахованих із врахуванням вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов угоди про пролонгацію та пеню у сумі 604 311,38 грн. за період з 02.09.2019 до 24.02.2020 у зв`язку із простроченням оплати Товару вимоги про стягнення яких позивач просить задовольнити у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір № 1919/18/1 поставки від 27.06.2017 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних № 82347 від 03.11.2017 на суму 73 656, 00 грн., № 82614 від 07.11.2017 на суму 50 820,00 грн, № 83186 від 15.11.2017 на суму 124 967,40 грн., № 83317 від 16.11.2017 на суму 16 368,00 грн. , № 83342 від 16.11.2017 на суму 8 184,00 грн., № 19477 від 04.04.2018 на суму 336 000,00 грн., № 21125 від 05.04.2018 на суму 604 800,00 грн., № 27682 від 16.04.2018 на суму 272 500,20 грн., № 32524 від 19.04.2018 на суму 272 500,20 грн., № 36901 від 24.04.2018 на суму 241 488,00 грн., № 4902 від 15.02.2018 на суму 2 771 121,07 грн., №7159 від 28.02.2018 на суму 1406 240,54 грн.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Сторони передбачили, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару (пункт 5.3. Договору).

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно - розпорядчого документа на майно. Таким чином, факт прийняття товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін, без зауважень щодо кількості та якості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови оплати товару сторонами погоджено у розділі 3 Договору та Додатках до нього №1919/18/1-1 ВВН від 02.11.2017, №1919/18/1-5 ВВН від 08.02.2018, №1919/18/1-6 ВВН від 13.03.2018, №1919/18/1-7 ВВН від 16.04.2018, №1919/18/1-3 МО від 08.02.2018, №1919/18/1-4 МО від 08.02.2018, №1919/18/1-2 ВВН від 05.09.2017, №1919/18/1-9 ЗЗР від 27.09.2018, №1919/18/1-8 Н від 18.04.2018.

Так, відповідно до пункту 3.1. договору Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Строк дії договору визначений пунктом 9.2 Договору за яким даний Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мапо місце під час дії цього Договору.

17 грудня 2018 року позивач та відповідач підписали угоду про пролонгацію № ЕР- 000331, в пункті 1 якої визначили, що станом на 17.12.2018 Покупець підтверджує власну заборгованість перед Постачальником за договором поставки та додатками до нього у сумі 6 172 630,09 грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, у товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛІШАН”, с. Серне Мукачівського району виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 172 630,09 грн.

Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у Відповідача та ним не надано суду жодних доказів у спростування цієї заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Позивача в частині стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 4 172 630,09 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині проведення повної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених законодавством.

З посиланням на приписи 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 536, 549, 694 Цивільного кодексу України та з огляду на прострочення відповідачем строку оплати за товар, позивачем, заявлено також позовні вимоги про стягнення 2 243 653,78 грн. плати за користування товарним кредитом та 604 311,38 грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, пунктом договору 6.8 сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняться в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Таким чином, суд перевіривши поданий розрахунок пені, дійшов висновку про задоволення заявленої позовної вимоги в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача кошти за користування товарним кредитом в сумі 2 243 653,78 грн.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з умовами пунктів 4 та 5 Додатків до договору поставки, у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Пунктом 2.2 угоди на пролонгацію №ЕР-000331 від 17.12.2018 визначено, що «Покупець», відповідно до вимог ст. 536 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, додатково сплачує на користь «Постачальника» плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нарахованих на суму заборгованості за Товар, отриманий за Договором поставки № 1919/18/1 від 27.06.2017 р. та додатками до нього. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється за період з 15.11.2018 і до моменту сплати Покупцем зазначеної заборгованості в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків, суд дійшов до висновку, про задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги малого приватного підприємства фірми “ЕРІДОН” (МПП ФІРМА “ЕРІДОН”), с. Княжичі Києво-Святошинського району до товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛІШАН”, с. Серне Мукачівського району про стягнення суми 7 020 595,25 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Велішан” (89653, Закарпатська обл., Мукачівський район, село Серне, вулиця Шандора Петефі, будинок 43, код ЄДРПОУ 33698101) на користь Малого приватного підприємства Фірми “Ерідон” (08143, Київська область, Києво - Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, будинок 46, код ЄДРПОУ: 19420704) суму 7 020 595,25 грн. ( сім мільйонів двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 25 коп.) в т. ч. 4 172 630,09 грн. основного боргу за поставлений товар, 2 243 653,78 грн. річних за користування товарним кредитом, 604 311,38 грн. пені, а також 105 308,93 грн. (сто п`ять тисяч триста вісім гривень 93 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.11.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі