Приговор № 92936708, 18.11.2020, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/543/19

Провадження № 1-кп/575/10/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.

за участю секретаря Доценко Т.Г.

прокурора Скоромного О.М., Бречка В.Д.

захисників Єфімєнко Л.І.,Гулакова А.І.,Андрієнко М.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка кримінальне провадження № 12019200150000085 від 11.04.2019 стосовно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше судимого: 14.04.2006 Діпровським райсудом м.Києва за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі; 12.10.2015 Дзержинським райсудом м.Харкова за ч. 2 ст. 289 КК України до 6 років позбавлення волі, судимість не знята та не погашена,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, судимість не знята та непогашена в установленому законом порядку та ОСОБА_3 (кримінальне провадження стосовно якого виділено в окреме провадження), на шлях виправлення не став, продовжуючи свою злочинну діяльність, вирішив вчинити повторний злочин за наступних обставин.

Так, 11.04.2019 близько 12:40 ОСОБА_2 разом зі ОСОБА_3 , знаходячись біля господарства по АДРЕСА_3, помітили автомобіль марки ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, з незачиненими на замок дверима та ключем в замку запалювання, що належить потерпілому ОСОБА_1 , та вирішили незаконно заволодіти ним.

Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, діючи спільно за попередньою змовою, без розподілення ролей, ОСОБА_2 разом зі ОСОБА_3 з корисливих спонукань, спрямованих на власне незаконне збагачення, шляхом вільного доступу, таємно від ОСОБА_1 та від інших осіб, переконавшись, що за їх діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, підійшли до автомобіля та сіли в нього. При цьому, ОСОБА_2 , сівши на місце водія, за допомогою ключа, що знаходився в замку запалювання, запустив двигун автомобіля, після чого зникли з місця події в напрямку с.Рябина В.Писарівського району Сумської області, тим самим незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_1 , червоного кольору. На викраденому автомобілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поїхали кататися в бік с.Спірне В.Писарівського району Сумської області, періодично міняючись місцями, тобто були співвиконавцями вказаного злочину.

На викраденому автомобілі ОСОБА_2 спільно зі ОСОБА_3 доїхали до вул. Молодіжної в с. Спірне В.Писарівського району Сумської області, після чого в автомобілі закінчилось пальне. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розуміючи, що можуть бути поміченими сторонніми особами або працівниками поліції, залишили автомобіль та почали втікати в напрямку вул. Центральної с. Спірне.

Викрадаючи автомобіль, належний ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діяли спільно за попередньою змовою, розуміли суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачали суспільно-небезпечні наслідки та бажали їх настання, тобто діяли з прямим умислом.

Дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час вчинення злочину були направлені на досягнення єдиного умислу - незаконне заволодіння транспортним засобом. На спрямованість їх єдиного умислу вказує те,що жоден з них не вжив заходів щодо припинення злочинних дій, а також спільні дії щодо приховування слідів злочину, а саме: знищення номерних знаків, підпал автомобіля та зникнення з місця вчинення злочину.

Дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 у вказаному злочині на початку судового розгляду визнав себе винним повністю та пояснив, що 11.04.2019 поїхав до ОСОБА_3 в с. Кириківка вул. Річкова, приїхав, зайшов у будинок, там знаходився ОСОБА_3 і інші хлопці. Попросив ОСОБА_3 поїхати до ОСОБА_6 забрати гроші і віддати йому так як був винен ОСОБА_3 , коли вийшли з будинку, стояв автомобіль ВАЗ-2106 червоного кольору, запропонував ОСОБА_3 сісти в автомобіль і поїхати. Направились в с. Рябина до ОСОБА_6 . Приїхали до ОСОБА_6 , зніс йому забор, бо був у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_6 дома не було, його дружина зателефонувала чоловікові, але ОСОБА_6 не дочекався, сів за кермо автомобіля і поїхали в с. Спірне, по дорозі скінчилось пальне. На задньому сидінні лежав рушник, він підпалив його і хотів знищити автомобіль, але ОСОБА_3 загасив його. Автомобіль залишили в с. Спірне, він відкрутив номерні знаки, викинув їх в озеро. За 500 м від автомобіля їх затримали працівники поліції. ОСОБА_3 не знав, де він взяв автомобіль. Автомобіль хотів здати на металобрухт. У ході судового розгляду змінив покази вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.289 КК України не визнав, під час судових дебатів визнав вину у вчиненні крадіжки з автомобіля документів, речей та грошових коштів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 ( Матеріали стосовно нього виділені в окремеме провадження ) вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК Укравїни визнав повністю та надав покази в ході яких підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті щодо факту заволодіння ним спільно з ОСОБА_2 автомобіля марки «ВАЗ - 21063 «.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що весною 2019 року разом зі ОСОБА_12 знаходився в магазині навпроти В.Писарівського ВП, працівниками поліції був запрошений в якості понятого для участі у проведенні слідчих дій стосовно осіб, які були затримані за незаконне заволодіння автомобілем, брав участь у двох слідчих діях: при видачі речей ОСОБА_2 , який на стіл виклав флешку та ключі від запалення автомобіля, та при впізнанні цих осіб, які проводились у різних кабінетах, було складено протоколи слідчих дій де він розписувався.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що весною 2019 року разом з ОСОБА_11 знаходився в магазині навпроти В.Писарівського ВП, був запрошений в якості понятого для участі у проведенні слідчих дій, один із затриманих виклав ключі та флешку, був присутній при впізнанні, він присаджувався між обвинуваченими, давав згоду, щоб бути статистом. Слідчі дії проводились у різних кабінетах. Від поліцейських дізнався про те, що затримані особи вчинили незаконне заволодіння автомобілем. Був також присутнім (при складанні протоколу про затримання осіб) .

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що у 2019 році, в теплу пору року, поїхав до с. Н. Рябина в обідній час, заїхав до ОСОБА_6 ,в цей час його не було вдома, на автомобілі жигулі червоного кольору доїхав і ОСОБА_2 , вийшла дружина ОСОБА_6 , зробила зауваження, щоб ОСОБА_2 зробив тихіше музику. ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, попросив поїхати придбати горілку, дав кошти, він купив та теж вжив 100 гр. горілки. ОСОБА_2 сів за кермо, намагався виїхати, заїхав в огорожу, ОСОБА_15 посварилася на нього. Потім ОСОБА_3 сів за кермо, а ОСОБА_2 сів з боку від водія. Він ще випив 100 гр. горілки та поїхав, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також поїхали на автомобілі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що весною 2019 року біля господарства по АДРЕСА_2 вона побачила червоні жигулі та ОСОБА_3 із ОСОБА_2 , які запитали її чоловіка. Гучно грала музика і вона попросила зробити тихіше. ОСОБА_2 попросив закуску. Вона їм сказала їхати, почала кричати, була пошкоджена огорожа. Коли вони поїхали вона не бачила.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що навесні минулого року, дати не пам`ятає, вийшов на вулицю Молодіжна в с. Спірне, побачив червоний автомобіль марки ВАЗ без номерних знаків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вони поїхали в бік смт. В.Писарівка. Від працівників поліції дізнався, що вони заволоділи автомобілем, також пояснив що червоний автомобіль з причепом зеленого кольору стоїть на сусідній вулиці. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від`їхали і зупинились за 500 м, він поїхав на велосипеді подивитись, але не доїхав за 200 м,побачив біля автомобіля працівників поліції. Бачив ОСОБА_3 , який сидів на пасажирському сидінні.

Потерпілій ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 11 квітня 2019 року в обідній час він приїхав до товариша на вул. Кірова (Річкова), 122, залишив автомобіль марки ВАЗ-2106 червоного кольору з причепом біля двору з ключами в замку запалювання, пішов у двір, знаходився там пів години чи більше, вийшов з двору із ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , помітив зникнення автомобіля. Зателефонували «102», повідомили поліцію, поїхали з ОСОБА_21 на його мопеді шукати автомобіль. Проїхали Кириківку до Маракучки , нічого не знайшли. Працівники поліції повідомили про виявлення автомобіля в с. Спірне. Разом з працівниками поліції, він з ОСОБА_20 поїхали в с. Спірне. В автомобілі було підпалене заднє сидіння, причеп був без шифера. За його участю проводили слідчі дії, здійснювалась відеозйомка, надавав власноручно пояснення. Біля автомобіля нікого не затримували .В автомобілі знаходились документи з барсеткою . Автомобіль в його користуванні знаходиться десь 10 років, причеп не його, шифер купив він.Слідчим надавав пояснення, підписи в протоколах ставив особисто.

На підтвердження вини обвинуваченого стороною обвинувачення суду були надані наступні докази, які досліджені в судовому засіданні :

-Протокол огляду місця події від 11.04.2019 (проїзжої частини дороги по АДРЕСА_3 та фототаблицею до нього, з яких слідує, що на місці події ОСОБА_24 розповів як був викрадений автомобіль марки ВАЗ-2106 червоного кольору, 1983 року випуску, до якого було приєднано автомобільний причеп зеленого кольору (а.с. 176-179 т.1);

-Протокол огляду місця події від 11.04.2019 (місцевості на лівому узбіччі дороги КПП «Дмитрівка» - В.Писарівка - Охтирка в напрямку смт. В.Писарівка поблизу господарства АДРЕСА_4) та фототаблицею до нього, з яких вбачається, що на місці події виявлений автомобіль марки ВАЗ-2106 червоного кольору, 1983 року випуску, до якого було приєднано автомобільний причеп зеленого кольору, днз НОМЕР_2 , всі дверцята відчинені, на задньому сидінні два рушники для рук, практично спалені, є сліди горіння на задньому сидінні, на кермі виявлені два сліди рук (а.с. 181-188 т.1);

-Відеозапис огляду місця події від 11.04.2019 (а.с.189 т.1);

-Протокол огляду місця події від 11.04.2019 (приміщення службового кабінету № 6 В.Писарівського ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області) та фототаблицею до нього, з яких видно, що ОСОБА_2 в присутності понятих з кишені куртки, в яку був одягнений, дістав особисті речі потерпілого ОСОБА_1 , які на момент угону автомобіля знаходились в салоні автомобіля (флеш-накопивач, зв`язка ключів від автомобіля марки ВАЗ-2106) (а.с.193-195 т.1);

-Протокол пред`явлення особи для впізнання від 11.04.2019 та фототаблицею до нього, з якого слідує, що свідок ОСОБА_18 серед пред`явлених йому осіб впізнав особу, що керувала автомобілем марки ВАЗ-21063 червоного кольору, без номерних знаків (другого зліва) (а.с.198-203 т.1);

-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 11.04.2019, з якого видно, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.221 т.1);

-Висновок експерта № 19/119/11-2/76е від 22.04.2019, з якого вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_4 , 1983 року випуску, червоного кольору, об`єм двигуна 1285 см3, укомплектованого, технічно справного, з урахуванням зносу станом на 11.04.2019 може складати 17 130, 00 грн. (а.с.236-239 т.1);

-Висновок експерта № 19/119/6-1/154е від 25.04.2019 та ілюстративною таблицею до нього, з якого вбачається, що слід пальця руки, виявлений на внутрішній стороні скла водійських дверцят, залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_2 , слід пальця руки, виявлений на водійському кермі залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_2 , ще один слід пальця руки, виявлений на водійському кермі, залишений безіменним пальцем правої руки ОСОБА_2 (а.с.243-250 т.1, а.с.1-2 т.2);

-Вирок В.Писарівського районного суду Сумської області від 17.06.2020, яким затверджено угоду про визнання винуватості між начальником В.Писарівського відділу Охтирської місцевої прокуратури Скоромним Олексієм Миколайовичем та обвинуваченим ОСОБА_3 , визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено ОСОБА_3 узгоджену сторонами вид і міру покарання (а.с.25-26 т.4 );

-Флеш-накопичувач;

-Дактилокарта (а.с.4 т.2).

Відповідно до приписів ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Статтею 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1); обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2).

Це означає, що саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 94 КПК України, встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 17 КПК України, ніхто не зобов 'язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п.п. 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому, суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій фактів.

Європейський Суд у своєму рішенні у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» (Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії») від 06 грудня 1998 року (п. 146) зазначив, що принцип презумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Об`єктивна сторона незаконного заволодіння транспортним засобом характеризується активними діями, пов`язаними з незаконним заволодінням транспортним засобом, під якими слід розуміти умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду Українми № 14 від 23.12.2005, заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об`єктивну сторону злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України, оскільки вони узгоджуються між собою та не суперечать один одному. Про те що обвинувачений ОСОБА_2 просить не визнавати допустимим докази протокол допиту та протокол огляду місця події від 11.04.2019 , так як вони були проведені майже водночас за участю потерпілого, то суд бере до уваги ці докази оскільки вони спростовуються показами самого потерпілого, який пояснив в судовому засіданні що він особисто надавав пояснення слідчому, а також брав участь при огляді місця події, а також оглянуто флеш - носій з відеозаписом огляду місця події в с. Спірне де був залучений потерпілий ОСОБА_1 .. Зміна показів обвинуваченим та невизнання вини ОСОБА_2 в ході судового розгляду суд розцінює як обраний обвинуваченим спосіб захисту, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, і вироком суду від 17 червня 2020 року ОСОБА_3 визнано винуватим. Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Андрієнко М.В. просять звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України провадження в справі закрити та перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на крадіжку майна. Але з пояснення потерпілого та матеріалів кримінального провадження видно, що потерпілий з заявою про викрадення майна не звертався.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає, відшкодування завданих злочином збитків шляхом повернення автомобіля.

До обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , за вчинення злочину, суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який неодноразово засуджувався, має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, а також беручи до уваги думку прокурора щодо виду та міри покарання, а також думки потерпілого, який щодо міри покарання покладається на розсуд суду, претензій матеріального та морального характеру не має, суд вважає, що виправлення та перевиховання цього обвинуваченого можливе лише в ізоляції його від суспільства з призначенням йому основного покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, у виді позбавлення волі, без конфіскації майна.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Цивільний позов не заявлений.

Згідно зі ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі ст. 124 КПК України на користь держави з ОСОБА_2 підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 1 727 гривень 11 копійок, враховуючи що за вироком В.Писарівського районного суду від 17 червня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 628 гривень 04 копійки.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді В.Писарівського райсуду Сумської області від 15.04.2019, підлягає скасуванню.

Захід забезпечення кримінального провадження, зокрема, обраний стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підлягає залишенню до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому за цим Законом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання - з 11.04.2019.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 1 727 гривень 11 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді В.Писарівського райсуду Сумської області від 15.04.2019.

Речові докази - автомобіль марки ВАЗ-21063 червоного кольору без номерних знаків, з номером шасі НОМЕР_4 ; зв`язку ключів від автомобіля (ключ запалювання, ключ від дверцят, ключ від багажного відділення, з брелком коричневого кольору, що знаходяться на зберіганні під охоронною розпискою потерпілого ОСОБА_1 , після набрання вироком законної сили - залишити в його розпорядженні.

Речові докази - чохол сірого кольору з нижньої частини заднього сидіння зі слідами горіння; чохол чорного кольору з написом «LADA» з підголівника водійського сидіння та чохол сірого кольору зі спинки водійського сидіння; чохол чорного кольору з написом «LADA» з підголівника переднього пасажирського сидіння та чохол сірого кольору зі спинки переднього пасажирського сидіння; два рушники коричневого кольору та світлого з трьома помаранчевими смугами зі слідами горіння, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів В.Писарівського ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області, після набрання вироком законної сили - повернути в розпорядження потерпілого ОСОБА_1 .

Речові докази - два сліди рук з рульового колеса; два сліди рук зі скла водійських дверцят, що знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через В.Писарівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.І.Савєльєва