№ 92762277, 10.11.2020, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/852/20

Номер провадження 3/749/394/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2020 р. м. Сновськ

Щорський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Михалевич М. В.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Хоминської О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновськ матеріали, які надійшли від Сновського відділення поліції Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , такої, що перебуває на обліку в органі Центру зайнятості, громадянки України, осіб на утриманні не має, особою з інвалідністю не є, такої, що до адміністративної відповідальності не притягувалася, передбаченої статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

До Щорського районного суду Чернігівської області надійшов протокол серії АПР18 № 093302 від 02.10.2020 р. про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , за ст. 185 КУпАП.

З вказаного протоколу вбачається, що 02.10.2020 р. о 10 год. 50 в. у м. Сновськ, по вул. Лермонтова, 81, громадянка ОСОБА_1 вчинила злісну непокору законній вимозі слідчого Сновського ВП Менського ВП ГУНП у Чернігівській області, лейтенанта поліції Безкоровайної Євгенії Олександрівни, а саме при проведенні слідчих дій перешкоджала, не залишала речі на своїх місцях, не припиняла нецензурно лаятися, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

12.10.2020 р. розгляд справи було відкладено на 21.10.2020 р. у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 до суду не з`явилася.

21.10.2020 р. ОСОБА_1 , через канцелярію суду надала клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 26.10.2020 р.

26.10.2020 р. через канцелярію суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 10.11.2020 р.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечувала, зазначивши, що жодним чином не перешкоджала проведенню слідчих дій.

На запитання судді пояснила, що дійсно підбирала речі з підлоги, застеляла ліжко, але у тих кімнатах, де обшук, на її думку, вже був завершений.

На запитання слідчого судді чи просила ОСОБА_1 вийти з двору представників правоохоронних органів, остання надала ствердну відповідь, зазначивши, що про існування ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук їй повідомлено не було.

Захисник Верховиніної О. М. зазначила про те, що у протоколі відсутні відомості про свідків події та будь-які інші докази у справі, зокрема відеозапис обшуку фрагментарно до поведінки ОСОБА_1 .

Також захисник вважає поліцейських зацікавленими особами, а тому їх рапорти не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, про що зазначається у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 р. у справі № 489/4827/16-а.

Крім того, захисник зазначила, що рапорти працівників поліції містять суттєві розбіжності, зокрема, у рапорті ОСОБА_3 вказано, що ОСОБА_1 відмовлялась покидати місце проведення обшуку, а у рапорті слідчої ОСОБА_4 навпаки – що ОСОБА_1 не реагувала на законну вимогу поліцейських не залишати місце проведення обшуку.

Також захисник вбачає розбіжність у тому, що на місце події виїхав не ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , а інші поліцейські, зокрема ОСОБА_7 , як вбачається з рапорту чергового ОСОБА_8 . Прізвища інших поліцейських захисником не повідомлено.

При цьому, як зазначила захисник, у своєму рапорті ОСОБА_5 зазначив, що подія телефонування на номер 102 мала місце 03.10.2020 р., в той час як насправді ця подія мала місце 02.10.2020 р.

Також у письмових запереченнях ОСОБА_1 міститься твердження, що не відповідає дійсності висновок поліцейських, що остання випускала 5 своїх собак до кімнат, оскільки ОСОБА_1 , навпаки, намагалася їх забрати з місця проведення обшуку.

Крім того, з заперечень вбачається, що ОСОБА_9 було застосовано до ОСОБА_1 адміністративне затримання, але при цьому не було складено відповідного протоколу та не роз`яснено прав особи, яка затримується, та не повідомлено центр безоплатної правової допомоги про затримання.

Однак, надалі у запереченнях, ОСОБА_1 стверджує, що на виклик приїжджали поліцейські ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Статтею 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.10.2011 р. №10-рп/2011 зазначив, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, злісна непокора у графі «склад адміністративного правопорушення» зафіксована у формі: перешкоджання, не залишення речей на своїх місцях, не припинення нецензурно лаятись.

При цьому, суд відхиляє доводи учасників провадження щодо того, що фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, оскільки з протоколу чітко вбачається, що незаконність поведінки ОСОБА_1 полягала у перешкоджанні проведенню обшуку, перекладанні речей, нецензурній лайці в бік працівників поліції.

При цьому, щодо тверджень учасників процесу про розбіжності у рапортах поліцейських судом встановлено, що у рапорті ОСОБА_3 дійсно міститься неточність щодо дати телефонування на службу «102», оскільки таке телефонування за матеріалами справи відбулося 02.10.2020 р., а не 03.10.2020 р., як про це зазначено у рапорті. Водночас 03.10.2020 р. є датою складання рапорта.

Відтак обставина дати телефонування на службу «102» 03.10.2020 р., зазначена у рапорті ОСОБА_3 , судом відхиляється, оскільки спростовується іншими доказами, наявними в справі.

В свою чергу, суд відхиляє доводи учасників засідання щодо іншої розбіжності у рапортах поліцейських, зокрема що у рапорті ОСОБА_3 вказано, що ОСОБА_1 відмовлялась покидати місце проведення обшуку, а у рапорті слідчої ОСОБА_10 навпаки, що ОСОБА_1 не реагувала на законну вимогу поліцейських не залишати місце проведення обшуку, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, участь у події слідчого Безкоровайної Є. О. та ОСОБА_3 відбувалась у різні проміжки часу.

Тобто вказівці залишити місце проведення обшуку у присутності ОСОБА_3 , який вже пізніше з`явився за викликом 102, передувала вказівка слідчого ОСОБА_4 не залишати місце проведення обшуку, невиконання якої в сукупності з перешкоджанням проведенню обшуку призвело до звернення до служби «102».

Відтак зазначені ОСОБА_1 та її представником розбіжності в цій частині судом не встановлені.

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 вказала, що коли поліцейські зайшли до двору домоволодіння, остання наказала їм вийти з двору та пішла до будинку повідомити чоловіка.

Таку поведінку ОСОБА_1 пояснила тим, що їй не було повідомлено про існування ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

В той же час, судом встановлено, що на аркуші 2 заперечень, підписаних ОСОБА_1 власноручно, остання зазначила наступне: «зайшла група працівників поліції та інші особи в цивільному, які попросили, щоб я покликала чоловіка ОСОБА_11 , оскільки вони мають ухвалу на обшук».

З вказаного твердження, яке є протилежним твердженню, зазначеному в судовому засіданні, судом вбачається, що особа, яка притягується до відповідальності, намагається приховувати від суду певні події з метою уникнення адміністративної відповідальності.

При цьому, щодо тверджень ОСОБА_1 щодо ненадання поліцейськими до суду відеодоказу, на якому зафіксовано обшук, з метою доведення неналежності її поведінки, суд зазначає про таке.

За положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Згідно ч. 1 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

З положень вказаних норм вбачається, що відеофіксація обшуку є матеріалом досудового розслідування та не може бути надана в якості доказу в порядку провадження за матеріалами про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд відхиляє доводи представника про можливість здійснення фрагментарного відео лише в частині, що стосується поведінки ОСОБА_1 , оскільки в розумінні ст. 107 КПК України фіксується саме обшук, а тому на будь – якому фрагменті відео елементи проведення обшуку будуть присутніми, що є неприпустимим.

В той же час, суд зауважує, що рапорти Комісаренка А., ОСОБА_12 , ОСОБА_4 у даному провадженні не досліджуються, оскільки вказані особи не викликались у судове засідання в якості свідків для надання пояснень саме щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Як встановлено судом під час судового засідання, ОСОБА_1 переміщувала у будинку речі безпосередньо під час проведення обшуку, перебуваючи при цьому у різних кімнатах будинку та покидаючи його, мотивуючи свою поведінку пошуком собак, необхідністю скласти речі, після того як учасники обшуку покидали приміщення.

Вказане встановлено судом з пояснень ОСОБА_1 під час судового засідання.

При цьому, суд відхиляє в якості підстави для притягнення до адміністративної відповідальності дії ОСОБА_1 щодо нецензурної лайки в бік представників правоохоронних органів, оскільки такі дії не підпадають під ознаки «непокори».

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

З огляду на встановлені судом обставини, суд не вважає за доцільне надавати оцінку іншим доводам особи, яка притягується до відповідальності, як таким що не впливають на встановлення судом поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Також суд не надає оцінки подіям, описаним у запереченнях та озвученим у судовому засіданні стосовно поведінки поліцейського ОСОБА_3 , оскільки встановлення цих обставин та їх оцінка виходить за межі предмета доказування у даному провадженні.

Зібрані у справі докази є належними та допустимими, одержані відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не встановлено та вони у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Враховуючи відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих вину обставин, обставини справи та особу порушника, яка жодного разу не притягувалась до відповідальності, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення відповідно до ст. 23 КУпАП.

Згідно ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 23, 36, 401, 185, 221, 245-249, 251, 256, 276-279, 280, 281, 283- 292 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Реквізити для оплати штрафу:

Отримувач - УК у Cнов.р-нi/Сновськ.р-н/21081100

Код отримувача (ЄДРПОУ) - 38009282

Банк отримувача (ГУДКСУ) - Казначейство України (ЕАП)

Код банку (МФО ГУДКСУ) - 899998

Номер рахунку - UA718999980313050106000025569

ККД -21081100

Штраф, відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП, має бути сплачений особою, щодо якої застосований, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі несплати штрафу у встановлений частиною 1 статті 307 КУпАП строк, стягується подвійний розмір штрафу у порядку примусового виконання постанови відповідно до статті 308 КУпАП.

Реквізити для оплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Призначення платежу: *;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір стягнутий з ______ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Щорський районний суд Чернігівської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М. В. Кравчук