№ 9275204, 20.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 239/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                   Катаєвої Е.В.,

при секретарі                   Юзефович Ю.А.

розглянувши  в  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом Іноземного підприємства „СЖС УКРАЇНА” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі  про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення,

В С Т А Н О В И В:

11.01.2010 року до суду звернулось Іноземне підприємство „СЖС УКРАЇНА”  (далі ІП „СЖС УКРАЇНА” ) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі  (далі СДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення – рішення  №0000911530/0 від 30.12.2009 року, за яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 28954,00 гривень (24128,0грн. - за основним платежем,  4826,0грн.- штрафна (фінансова)санкція) та яке прийняте на підставі акту №837/15-3/14367709/40 від 18.12.2009 року про результати  позапланової виїзної перевірки ІП „СЖС УКРАЇНА”  з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, за податковою декларацією за жовтень 2009 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення, яке оспорюється винесено на підставі акту перевірки №837/15-3/14367709/40 від 18.12.2009 року, але висновки Акту про порушення ним  пп. 7.5.1 п.7.5., пп.7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі Закон України №168/97-ВР) при здійсненні господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4  статті 7 Закону України №168/97-ВР до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, відсутність яких не дає права на формування податкового кредиту. Відображення в декларації за жовтень 2009 року податкових накладних за вересень 2009 року, які були отримані пізніше ніж виписані, не може бути, на думку позивача, підставою для не врахування їх та відповідно збільшення податку і нарахування штрафних санкцій, оскільки Закон України №168/97-ВР не містить норм, які б вимагали наявності документального обґрунтування затримки отримання податкових накладних, виписаних в попередніх податкових періодах, для того, щоб реалізувати право на податковий кредит. В обґрунтування своїх вимог позивач вважає також те, що на його думку, Закон України №168/97-ВР не пов’язує з наявністю скарг на постачальника, подання скарги є правом платника податку, що не можна розуміти як обов’язок.   

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорюване рішення є законним та обґрунтованим, винесене у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ІП „СЖС УКРАЇНА” зареєстроване 26.06.1992 року виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.06.1992 року. На податковий облік ІП „СЖС УКРАЇНА” взято ДПІ Ленінського району м.Одеси 01.07.1992 року, в ДПІ у місті Одесі з функціями безпосереднього обслуговування та контролю з великими платниками податків з 04.07.2000 року (а.с.12,69-82) .

18.12.2009 року СДПІ складений акт №837/15-3/14367709/40 про результати  позапланової виїзної перевірки ІП „СЖС УКРАЇНА”  з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, за податковою декларацією за жовтень 2009 року (а.с.11-26).

Позивач надав заперечення на акт перевірки вих. №3242 від 23.12.2009 року (а.с.27-28), які залишені СДПІ без задоволення (а.с.29-31).

На підставі Акту від 18.08.2009 року СДПІ 30.12.2009 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0000911530/0, за яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 28954,00 гривень (24128,0 гривень за основним платежем,  4826,0 гривень - штрафна (фінансова)санкція)  за встановлені перевіркою порушення  пп. 7.2.6 п.7.2,пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997року №168/97-ВР (а.с.8).

В висновку Акту вказано, що на порушення вимог абз. 2 пп.7.2.6 п.7.2, пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР   ІП „СЖС УКРАЇНА” у жовтня 2009 року зависило податковий кредит на 24128,0гривень у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним в іншому ніж звітний податковий період та сплата за отримані товари (роботи, послуги) відповідно яких відбулась в попередніх звітних періодах.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платнику податку, якій поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що ІП „СЖС УКРАЇНА” не подавало до СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі заяви зі скаргами на таких постачальників. Зазначені податкові накладні було включено до податкового кредиту по факту отримання та до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року внесено по даті отримання податкових накладних, якій відповідає відмітка про отримання – дата отримання та підпис відповідального бухгалтера. Документальне підтвердження затримки отримання податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний податковий період, відсутнє. Перевіркою встановлено, що постачальниками ІП „СЖС УКРАЇНА” були виписані податкові накладні відповідно до пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР по першій події – по даті відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку (а.с.17-18)

Статтею 1 Закону України №168/97-ВР встановлені значення термінів, якому вони вживаються у Законі. В силу пунктів 1.5,1.6  статті 1 Закону України №168/97-ВР звітний (податковий) період – період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоду, визначена згідно з цим Законом. В п.1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з вказаних положень Закону України №168/97-ВР відображення як податкових зобов’язань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватися саме за звітний період, в якому ці податкові зобов’язання та право на податковий кредит виникли.

Визначення податкового кредиту як право, а не обов’язок, платника податку зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, передбачає лише одне, що саме в звітному періоді він може скористатися  цим своїм правом при підставах, які зазначені в законі. Такими підставами є відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.  Вказана норма  - п.п.7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР вимагає від платника податку, якій хоче скористатися правом на податковий кредит в звітний період, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одно може скористатися своїм правом на податковий кредит та зазначити його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для з’ясування та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою господарською операцією.  У вказаний спосіб норми Закону України №168/97-ВР з одного боку захищають платника податків, якій має право на податковий кредит в звітному періоді і хоче таким правом скористатися, з другого боку дають можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст.7 виникають податкові зобов’язання з цього податку та якій у момент виникнення таких податкових зобов’язань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.     

В самому Акті перевірки від 18.12.2009 року перевіряючі не спростовують того факту, що позивач здійснив операції по придбанню товарів  у зазначених в акті контрагентів,   але порушенням є включення до складу податкового кредиту ПДВ від цих операцій в декларацію з ПДВ за жовтень 2009 року, у той час коли податкові накладні були виписані під час здійснення операцій у попередній період. Саме у зв’язку з тим, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідний звітний період на підставах, визначених в Законі України №168/97-ВР, йому на цю суму ПДВ збільшена сума податкових зобов’язань. Суд вважає, що такий висновок перевіряючих відповідає вимогам Закону України №168/97-ВР .

Суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування своїх вимог, що наявність права на податковий кредит Закон України №168/97-ВР не пов’язує з наявністю скарг на постачальника, що подання скарги є правом платника податку, що не можна розуміти як обов’язок, оскільки  Закон України №168/97-ВР дійсно надає платнику податку право на подання скарги на постачальника, але відповідно до вимог Закону це є обов’язковою умовою, якщо платник податку хоче скористатися своїм правом на податковий кредит в звітному податковому періоді, коли це право виникло. Позивач не спростовує висновків перевіряючих, що постачальниками ІП „СЖС УКРАЇНА” були виписані податкові накладні відповідно до пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР по першій події – по даті відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку, тобто своєчасно, а тому ІП „СЖС УКРАЇНА”  при бажанні скористатися своїм правом на податковий кредит міг отримати їх своєчасно та відобразити у відповідному звітному періоді.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ІП „СЖС УКРАЇНА” до СДПІ задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Іноземного підприємства „СЖС УКРАЇНА” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі  про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення – залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

23 квітня 2010 року