Решение № 92609911, 29.10.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12146/20

н/п 2/953/2573/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/12146/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, відповідно доя кого просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 20861,51 грн., компенсацію за невикористану відпустку - 2263,91 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 23.04.2019, виходячи з розміру середньоденного заробітку - 186,15 грн. (днем остаточного розрахунку, згідно судової практики, вважається день прийняття судового рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.09.1978 її було прийнято на роботу машиністкою відділу організації техніки і випуску проектів інституту «Південдіпрошахт», переведена техніком 1 категорії на цьому ж підприємстві у відділ АП.

Наказом №23к від 20.04.2019 була звільнена з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату за березень 2018-квітень 2019 року в розмірі 20 861,51 грн. та відпускні в розмірі 2263,91 грн. (24 відпускні дня).

Починаючи з березня 2018 року відповідач постійно затримував виплату заробітної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість з березня 2018 року по квітень 2019 року (включно) в розмірі 20 861,51 грн.

На підприємстві з березня 2018 року відсутня бухгалтерія, розрахункові листки не видавались. При виплаті заробітної плати в неповному обсязі мали місце порушення,а саме: платіжні відомості складались неналежним чином, а іноді були і відсутні. Не подавалась звітність по ЄСВ, фінансові звіти, статистичні звіти в головне статистичне управління в Харківській області.

09.01.2020 в.о. директора Севастьянов Ю.О. наказом по Міністерству був звільнений, звільнився за власним бажанням бухгалтер. На даний час на підприємстві відсутні відділ кадрів, плановий відділ. Надати відомості про розмір заборгованості по заробітній платі станом на теперішній час неможливо, оскільки на підприємстві відсутні спеціалісти, які б могли сформувати такі відомості.

Раніше позивач зверталась до керівництва з проханням надати їй довідку про фактично нараховану заробітну плату, однак їй було відмовлено, тому у неї відсутні розрахункові листки і ОСОБА_1 самостійно зробила розрахунок.

Її посадовий оклад з березня 2018 року по квітень 2019 року (включно) дорівнює 3723,0 грн.

За вказаний період ОСОБА_1 було нараховано 40 114,92 грн. заробітної плати, з яких виплачено 14200,00 грн., залишок 25 914,92 грн.

Розрахунок ПДФО: 25914,92 *18% (ставка ПДФО) =4664,69 грн.

Розрахунок військового збору: 25914,92 * 1,5% (ставка військового збору) = 388,72грн. Утримання з зарплати = 5053,41грн. (4664,69грн. + 388,72грн.).

До виплати - 20861,51грн. (25914,92грн. -4664,69грн. -388,72грн.).

ЄСВ 22% - нараховує і сплачує роботодавець. ПДФО та військовий збір також сплачує роботодавець.

Отже загальний борг по несплаченій заробітній платі складає 20861,51грн.

Крім того, позивач вказує, що вона не використала свої щорічні відпустки починаючи з березня 2018 року по березень 2019.

Якщо працівник з будь-яких причин не скористався своїм правом на щорічні відпустки за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток згідно зі статтею 24 Закону про відпустки.

Законодавство не передбачає терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Не обмежується строком і право працівника підприємства вимагати виплату йому компенсації за невикористані відпустки

Тривалість основної відпустки за відпрацьований рік не може бути меншою ніж 24 календарні дні. Це мінімум, який встановлено у ст. 75 КЗпП та у ст. 6 Закону про відпустки.

Зважаючи на вищевказане, позивач має право на компенсацію невикористаних днів щорічних відпусток в кількості 48 календарних днів.

При звільненні їй не була нарахована компенсація за невикористану відпустку, в зв`язку чим позивачем було самостійно зроблений розрахунок.

Середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористані дні відпустки розраховується згідно з вимогами Порядку № 100.

Згідно з абзацом 1 п. 2 Порядку № 100 для розрахунку суми компенсації (як і для відпускних) приймають виплати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації.

З розрахункового періоду виключають святкові та неробочі дні, а також періоди, протягом яких працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково {абзац 6 п. 2 Порядку № 100).

Крім того, на підставі даної норми з розрахункового періоду виключають робочі дні, не відпрацьовані у зв`язку з введенням з ініціативи роботодавця неповного робочого тижня.

365 днів - 11 (святкових і неробочих днів) - 51 (робочих днів, не відпрацьованих у зв`язку з введенням з ініціативи роботодавця неповного робочого тижня) = 303 календарних дня.

35331,58 (заробітна плата за квітень 2018- березень 2019 року) /303дн. =

117,18 грн (розмір середньоденного заробітку)

117,18грн * 24 (кількість днів невикористаної відпустки) = 2812,32грн

(2812,32* 18%)/100% = 506,22 (НДФЛ)

(2812,32* 1,5%)/100% = 42,18 (військовий збір)

2812,32-(506,22+42,18) = 2263,91грн (компенсація за невикористану відпустку)

Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати в наведених випадках проводиться відповідно до Порядку №100, виходячи з виплат за останні два календарні місяця.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 186 грн. 15 коп ((2978,40+2792,25)/31дн.=186,15 грн), Днем остаточного розрахунку, згідно судової практики, вважається день прийняття судового рішення.

На підставі викладеного позивач була вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2020 справа передана для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.22).

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання та копії ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів за місцем знаходження та шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ухвали суду від 29.10.2020, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗПП України).

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

На підставі Наказу №145-к від 15.09.1978 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до інституту «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» (а.с.4).

Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України №534 від 20.12.2010 інститут «Південдіпрошахт» перетворено в Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ».

На підставі Наказу №23к від 20.04.2019 ОСОБА_1 звільнена у зв`язку з реорганізацією підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.5).

Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 не був проведений.

Відповідно копії розрахункового листка ДП «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» за люий 2018 року, оклад ОСОБА_1 становить 2723,00 грн. (а.с.10).

Відповідно до копії Форми ОК-7 наданої ПФ України ОСОБА_1 перебуває в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування (а.с. 11-13).

Отже, судом встановлено, що між сторонами склались спірні правовідносини в частині своєчасного розрахунку при звільненні працівника.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки заборгованості із заробітної плати, суд приходить до висновку, що розмір заборгованість із заробітної плати - 20 861 грн. 51 коп. є обгрунтованою, та підстав не довіряти розрахункам у суду не має.

Частиною першою 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт непроведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а, отже, працівник може визначати остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Таким чином, стаття 117 КЗпП України застосовується на правовідносини і після ухвалення судового рішення про стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день фактичного виконання такого рішення суду.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 року N 13 постановив, що суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, а також арешт рахунків не звільняють роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.

Отже, відсутність коштів у роботодавця не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум.

Більш того, відповідно до частини 1 статті 115, ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ст. 22, ч. 1 і 6 ст. 24, ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам підприємств здійснюється в першочерговому порядку, всі інші виплати здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється за останні два повні робочі місяці: відповідно до вимог Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється на підставі п. 8 Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100, яким встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньоденна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, складає 186 грн. 15 коп. ((2978,40+2792,25)/31дн.=186,15 грн).

На підставі викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Також суд враховує вимоги п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Крім того, відповідно до ст. 24 Закону Украі?ни «Про відпустки», ст. 83 КЗпПУ у разі звільнення працівника и?ому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічноі? відпустки, а також додатковоі? відпустки працівникам, які мають дітеи? або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Це - загальна норма, яка застосовується у даних правовідносинах, у зв`язку з чим суд задовольняє, також, вимогу позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2263 грн. 91 коп. (Згідно з абзацом 1 п. 2 Порядку № 100 для розрахунку суми компенсації (як і для відпускних) приймають виплати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації.

З розрахункового періоду виключають святкові та неробочі дні, а також періоди, протягом яких працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково {абзац 6 п. 2 Порядку № 100).

Крім того, на підставі даної норми з розрахункового періоду виключають робочі дні, не відпрацьовані у зв`язку з введенням з ініціативи роботодавця неповного робочого тижня.

365 днів - 11 (святкових і неробочих днів) - 51 (робочих днів, не відпрацьованих у зв`язку з введенням з ініціативи роботодавця неповного робочого тижня) = 303 календарних дня.

35331,58 (заробітна плата за квітень 2018- березень 2019 року) /303дн. =

117,18 грн (розмір середньоденного заробітку)

117,18грн * 24 (кількість днів невикористаної відпустки) = 2812,32грн

(2812,32* 18%)/100% = 506,22 (НДФЛ)

(2812,32* 1,5%)/100% = 42,18 (військовий збір)

2812,32-(506,22+42,18) = 2263,91грн)

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обгрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті на їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст..141 ЦПК України.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2522,40 грн. (840,80 грн. х 3 заявлені позовні вимоги).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 47, 97, 116 КЗпП України, ст.ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» (код ЄДРПОУ 00167606, місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул..Пушкінська, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з березня 2018 року по квітень 2019 року включно в розмірі 20 861 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) гривня 51 копійка.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» (код ЄДРПОУ 00167606, місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул..Пушкінська, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2263 (дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 91 копійка.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» (код ЄДРПОУ 00167606, місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул..Пушкінська, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, починаючи з 21.04.2019 по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати - 186 грн. 15 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

При цьому, відповідно до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, буд.5.

Повне судове рішення складено 29.10.2020.

Суддя Колесник С.А.