Постановление суда № 92602983, 03.11.2020, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3452/20

Провадження №2/463/972/20

УХВАЛА

судового засідання

03 листопада 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс», Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни, третя особа приватний виконавець Білецький Ігор Миронович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, просить ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 523 від 19.02.2020р., вчинений ПН ЛМНО Барбуляк Х.М. про звернення стягнення на нерухоме майно зі всіма приналежностями, а саме на художню майстерню, приміщення: що знаходяться у АДРЕСА_1 , загальною площею 35,9 кв.м.

Суддя своєю ухвалою від 22.04.2020 прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, призначивши таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Одночасно, сторонам та третій особі визначено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, письмових заперечень та письмових пояснень щодо позову та відзиву.

Крім того, одночасно з відкриттям провадження ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 22.04.2020 задоволено клопотання позивача про витребування доказів і серед іншого, витребувано у приватного виконавця Білецького І.М. копію виконавчого напису № 523 від 19.02.2020р., вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.63), приватний виконавець Білецький І.М. отримав вказану ухвалу 15.05.2020. Копія витребовуваного виконавчого напису суду не представлена.

З огляду на те, що у вказаній ухвалі було зазначено про витребування документів у приватного «нотаріуса» ОСОБА_2 , для уникнення будь яких сумнівів щодо суб`єкта, в якого витребовувались документи, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30.09.2020 витребувано у приватного виконавця Білецького І.М. копію виконавчого напису № 523 від 19.02.2020р., вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною.

Вказана ухвала отримана приватним виконавцем 05.10.2020, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.91). Станом на даний час, тобто практично через місяць, копії витребовуваних документів суду не представлені. Також, протягом п`яти днів з дня вручення ухвали третя особа не повідомила про причини, які перешкоджали їй подати документи згідно ухвали суду.

Внаслідок такої бездіяльнсоті третьої особи в судовому засіданні 29.10.2020 не вирішувалось питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Підготовче судове засідання відкладено на 10.12.2020.

Згідно вимог частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України в чинній редакції одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України)

За змістом частини першої ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 44 ЦПК України визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

В розумінні зазначених норм закону, під зловживанням правом слід розуміти особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у процесуально шкідливих вчинках учасника справи, у використанні ним недозволених конкретних форм у межах дозволеного процесуальним законом типу поведінки, що суперечить завданням цивільного судочинства та цільовому призначенню права.

Аналогічної позиції щодо сутнісного розуміння поняття зловживання правом дотримується ЄСПЛ, який у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.

При цьому, у рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Однак, бездіяльність третьої особи унеможливлює проведення підготовчого засідання, оскільки предметом витребування є документ, який одночасно, є предметом оскарження і який в оригіналі повинен знаходитись саме у приватного виконавця.

Згідно частини четвертої цієї статті, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Крім того, за змістом частин шостої-восьмої ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з ідеї про те, що саме до обов`язків національних органів влади належить недопущення неналежної та такої, що сприяє затягуванню розгляду справи поведінки сторони цивільного провадження (рішення від 03.03.2011р. у справі «Колесникова проти України», п. 30). При цьому, знайшовши у цій справі ознаки порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо тривалості провадження поза межами розумного строку, ЄСПЛ також звернув увагу на те, що суди, маючи в своєму розпорядженні механізми протидії зловживанню процесуальними права не вжили будь-яких заходів для покарання сторони, яка зловживає своїми правами з метою унеможливлення розгляду справи.

Аналогічні причини порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо тривалості провадження поза межами розумного строку ЄСПЛ констатував під час розгляду справи «Смірнова проти України» (рішення від 08.11.2005р., п. 69).

Заходами процесуального примусу, згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Одним з таких заходів, згідно п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України є накладення штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

В справі яка розглядається внаслідок недобросовісної бездіяльності третьої особи суд позбавлений можливості провести розгляд справи, в тому числі підготовче засідання у визначений законом строк. Тому, така бездіяльність третьої особи судом розцінюються як недобросовісне виконання процесуальних обов`язків, що спрямоване на затягування розгляду справи та фактично унеможливлює здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду справи протягом розумних строків.

В такому випадку, відповідно до вимог ст. 148 ЦПК України, з метою спонукання третьої особи до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, суд вважає за необхідне накласти на приватного виконавця Білецького І.М. штраф.

При визначенні розміру штрафу суд враховує тривалість бездіяльності третьої особи, незначний обсяг витребовуваних документів та характер дій, які вимагалося вчинити від приватного виконавця і які не можуть вважатись складними. Крім того, враховується статус третьої особи, який в силу свого професійного становища не може не знати про необхідність утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.

З врахуванням наведеного, а також керуючись такими засадами як справедливість, розумність та співмірність, суд вважає за необхідне накласти на третю особу штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно ч. 9 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

В силу вимог ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 грн.

Відповідно, розмір накладеного штрафу згідно цієї ухвали становить 4204 грн. (2102 * 2 = 4204).

Одночасно слід роз`яснити третій особі, що згідно ч. 9 ст. 84 ЦПК України притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази, а у випадку повторення аналогічної поведінки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 148 ЦПК України, на нього може бути накладено штраф у розмірі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, слід роз`яснити, що згідно вимог ч. 6 ст. 148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

На підставі наведеного на керуючись ст. ст. 2, 12, 44, 84, 143, 144, 148, 260 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Стягнути з приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича в дохід державного бюджету, де стягувачем виступає Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн.).

Дані про стягувача: Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код за ЄДРПОУ 26255795.

Дані про боржника: приватний виконавець Білецький Ігор Миронович, адреса місцезнаходження офісу: 79013, Львівська область, місто Львів, вулиця Київська, будинок 1.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвала суду складена та підписана 03.11.2020 року.

Суддя: Леньо С. І.