Решение № 92587411, 03.11.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року Справа № 923/901/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС", м. Маріуполь

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж", м. Херсон

про стягнення 31560,89 грн.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС", м.Маріуполь звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж", м.Херсон про стягнення 31560,89 грн. штрафу та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки від 14.06.2019р. №26п в частині своєчасної оплати отриманої продукції.

Ухвалою від 09.09.2020р. відкрито провадження у справі №923/901/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією реєстру згрупованих поштових рекомендованих відправлень Господарського суду Херсонської області за 09.09.2020р., рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7300308674664 та інформацією з офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку, згідно з якою поштове відправлення ухвали суду від 09.09.2020р. (штрих кодовий ідентифікатор №7300308674664) на адресу Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" було вручене адресатові 14.09.2020р.

Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС", м.Маріуполь звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж", м.Херсон про стягнення 31560,89 грн. штрафу та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки від 14.06.2019р. №26п в частині своєчасної оплати отриманої продукції.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 14.06.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС" та Приватним акціонерним товариством "Южмормонтаж" укладено договір поставки №26п.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу грейфер V=2м3, креслення 4914М СБ.

Проте відповідач за поставлений товар розрахувався з порушенням строку, встановленого договором, у зв`язку з чим за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки позивачем нараховану останньому штраф та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 14.06.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС" та Приватним акціонерним товариством "Южмормонтаж" укладено договір поставки №26п.

За умовами договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти і здійснити оплату продукції, а саме грейфер V=2м3, креслення 4914М СБ на умовах, визначених договором.

Так позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 198000,00 грн. на підставі видаткової накладної №108 від 15.08.2019р. та товарно-транспортної накладної №Р108 від 15.08.2019р.

Отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи ПАТ "Южмормонтаж" на видатковій та товарно-транспортній накладних, скріпленим печаткою товариства, копією довіреності (а.с.12-14).

Відповідно до п.3.1.1. договору, оплата в розмірі 100% від вартості продукції здійснюється Покупцем на протязі 20 календарних днів з моменту поставки продукції.

Відповідно до п.4.1, строк поставки за Договором - не більше однієї доби з моменту прибуття транспортного засобу, який призначено для перевезення продукції на склад Постачальника.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було виставлено рахунок №120 від 13.08.2019р., а продукція за Договором була поставлена 15.08.2019р., однак оплата Відповідачем була здійснена з порушенням строку, що підтверджується платіжними дорученнями №1697 від 02.03.2020р. на суму 100000,00 грн., №1793 від 12.03.2020р. на суму 30000,00 грн., №1927 від 13.04.2020р. на суму 68000,00 грн. (а.с. 15-17).

Відповідно до частини першої ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

За приписами ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманої продукції позивач просить стягнути з останнього 28356,26 грн. штрафу.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Суд звертає увагу на те, що визначений в договорі вид неустойки у вигляді штрафу, його розмір та спосіб нарахування, фактично відповідає визначенню та способу обчислення пені.

Разом з тим, у відповідності до положень ч. 1, 3 ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Також сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов 'язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст. 216 та ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, визначено ч.2 ст. 546 цього Кодексу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Укладаючи договір поставки №26п від 14.06.2019р. сторони в п.6.3 погодили договірну санкцію у вигляді штрафу, порядок її обчислення за порушення відповідачем взятого на себе зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Однією з загальних засад цивільного законодавства є саме свобода договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, підписуючи редакцію договору відповідач фактично погодився з передбаченими ним умовами.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.03.2020р. у справі № 756/1381/17-ц, в якій застосовано принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".

Отже, сторони договору в п. 6.3 на власний розсуд врегулювали свої правовідносини щодо порядку нарахування штрафу, встановивши іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила, передбачає, що у випадку перевищення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, та відповідач з такими умовами погодився підписавши даний договір.

Як слідує із матеріалів справи, продукція була поставлена 15.08.2019р., строк сплати відповідно до умов Договору 20 календарних днів з моменту поставки, отже, останнім днем оплати є 04.09.2019р.

Оплата за товар здійснена відповідачем частинами 02.03.2020р. - 100000,00 грн., 12.03.2020р. - 30000,00 грн., 68000,00 грн. - 13.04.2020р., тобто з порушенням встановленого договором строку.

У зв`язку із порушенням умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 28356,26 грн. з 05.09.2019р. по 05.03.2020р.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так за обрахунком суду належним до стягнення у визначений позивачем період є штраф в розмірі 28278,52 грн.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Штраф05.09.201905.09.20191198 000.001734184.4406.09.201924.10.201949198 000.0016.5338 771.6725.10.201912.12.201949198 000.0015.5318 240.0513.12.201930.01.202049198 000.0013.5277 157.2131.01.202001.03.202031198 000.0011223 689.51Всього: 28 042.89

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Штраф02.03.202005.03.2020498 000.001122235.63Всього: 235.63

За наведених обставин суд частково задовольняє вимоги ТОВ "ОЛМИС" в частині стягнення штрафу в сумі 28278,52 грн. У задоволенні решти вимог в сумі 77,74 грн. штрафу суд відмовляє.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 3204,63 грн. 3% річних за період з 05.09.2019р. по 13.04.2020р.

Так частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що належним періодом для нарахування річних є 05.09.2019р. по 12.04.2020р., оскільки 13.04.2020р. відповідачем здійснено повний розрахунок за отриманий товар, в той час як день оплати не включається в період нарахування річних.

Судом перевірено розрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та встановлено, що належною до стягнення сумою в цій частині є 3169,02 грн.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки05.09.201901.03.2020179198 000.0032 910.33Всього: 179 2 910.33

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки02.03.202011.03.20201098 000.00380.33Всього: 10 80.33

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки12.03.202012.04.20203268 000.003178.36Всього: 32 178.36

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3169,02 грн., в решті вимог в сумі 35,61 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає частковому задоволенню.

Так з відповідача Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС" підлягає стягненню 28278,52 грн. штрафу та 3169,02 грн. 3% річних.

У задоволенні решти вимог суд відмовляє.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2197,00 грн. на підставі платіжного доручення №884 від 03.09.2020р.

За приписами ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку за подання позову позивач мав сплатити 2102,00 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що до господарського суду від позивача не надходило клопотання про повернення надмірно плаченої суми судового збору в розмірі 95 грн., дане питання наразі не вирішується.

З відповідача, на підставі ст.129 ГПК України, підлягає стягненню на користь позивача 2102,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" (73021, м. Херсон, Острівське шосе, 5; код ЄДРПОУ 14122468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛМИС" (87520, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Мамина-Сибиряка, буд.40 кв.66, код ЄДРПОУ 20344888) 28278 (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 52 коп. штрафу, 3169 (три тисячі сто шістдесят дев`ять) грн. 02 коп. 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 03.11.2020р.

Суддя М.Б. Сулімовська