Решение № 92587006, 26.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2321/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – Прохоров Є.І.,

від відповідача – Бондар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Антимонопольного комітету України до Приватного акціонерного товариства “Пласке” про стягнення 165200 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Пласке” про стягнення пені в сумі 165200,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем штрафів, накладених рішенням АМКУ № 372-р від 26.07.2018 р.

Так, позивач вказує, що Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду матеріалів справи № 143-26.13/5-18 про порушення Приватним акціонерним товариством “Пласке” законодавства про захист економічної конкуренції було прийнято рішення від 26.07.2018 р. № 372-р, яким визнано, що ПрАТ “Пласке” вчинило порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 15.09.2017 р. № 143-29/08-10063 у встановлений ним строк та за зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 82600,00 грн.; ПрАТ “Пласке” вчинило порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 01.11.2017 р. № 143-29/08-11863 у встановлений ним строк та за зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 82600,00 грн. Отже, як вказує позивач, загальна сума штрафів, накладених на відповідача, становить 165200,00 грн.

Наразі позивач з посиланням на ч. 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” вказує, що копія рішення № 372-р надіслана із супровідним листом Комітету від 01.08.2018 р. № 143-29/08-9745 та отримана відповідачем 06.08.2018 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303505525950. З огляду на викладене позивач вказує, що строк сплати штрафів, накладених рішенням № 372-р, закінчився 08.10.2018 р., оскільки 06.10.2018 р. та 07.10.2018 р. припадають на неробочі дні.

При цьому позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” відповідач оскаржив вищевказане рішення АМК № 372-р до господарського суду міста Києва. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2019 р. у справі № 910/13204/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 р. та постановою Верховного Суду від 23.01.2020 р., в задоволенні позовних вимог ПрАТ “Пласке” відмовлено повністю. Отже, позивач зазначає, що рішення № 372-р є законним, а тому відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” і ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” є обов`язковим до виконання.

Наразі позивач посилається на положення ч. 8 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, за якими протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Проте, за ствердженнями позивача, Комітет не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафів, накладених рішенням № 372-р, тому надіслав відповідачу претензію від 08.05.2020 р. № 300-20.3/02-6830 про необхідність сплатити штрафи та пеню.

09.06.2020 р. Комітетом отримано від відповідача лист від 29.05.2020 р. № 010200529-1 разом із копіями платіжних доручень від 04.10.2019 р. № 1032 та від 04.10.2019 р. № 1033, що підтверджують сплату штрафів, накладених рішенням № 372-р.

Таким чином, за ствердженнями позивача, штрафи, накладені рішенням № 372-р, сплачено відповідачем до державного бюджету після закінчення двомісячного строку, а саме 04.10.2019 р. Однак, Комітет не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафів, накладених рішенням № 372-р.

При цьому позивач посилається на положення ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, за якими за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. За ствердженнями позивача, нарахування пені за прострочення сплати штрафів, накладених рішенням № 372-р, зупинялось з 08.10.2018 р. до 28.02.2019 р. (розгляд справи № 910/13204/18 судом першої інстанції), з 20.05.2019 р. до 26.09.2019 р. (розгляд справи № 910/13204/18 судом апеляційної інстанції) та з 24.12.2019 р. до 23.01.2020 р. (розгляд справи № 910/13204/18 судом касаційної інстанції). За розрахунками позивача, розмір пені становить 215856,00 грн. Однак, оскільки за положеннями ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 165200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2020 р. позов Антимонопольного комітету України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2321/20, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 07.09.2020 р.

04.09.2020 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вказуючи, що суму штрафу відповідно до змісту резолютивної частини рішення позивача № 372-р відповідач сплатив добровільно до державного бюджету 04.10.2019 р. після набуття законної сили рішенням суду. Наразі з посиланнями на положення ст. 61, п. 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ст. ст. 1, 2, п. 14 ст. 50, п. 7 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, відповідач наголошує, що ним було дотримано положення ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” та добровільно виконано зобов`язуючі вимоги рішення № 372-р. Водночас відповідач додає, що 18.05.2020 р. ним отримано від позивача претензію про сплату заборгованості від 08.05.2020 р. № 300-20.3/02-6830. При цьому, відповідач вказує, що вказаний лист не містить відповідних посилань, за якими була б можливість переконатись у законності його форми та тієї частини змісту, що стосується пропозиції позивача відповідачеві вчинити вказані дії, тому 29.05.2020 р. відповідач листом № 010200529-1 від 29.05.2020 р. направив позивачеві відповідь, в якій повідомив останнього про відсутність підстав для виконання листа від 08.05.2020 р. № 300-20.3/02-6830 із заголовком “претензія про сплату заборгованості”. Також відповідач звертає увагу, що ст. 16 та ст. 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, а також ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, на які посилається позивач в обґрунтування позовної заяви, не вповноважують Антимонопольний комітет України (державного уповноваженого або інший орган): самостійно розраховувати та нараховувати пеню; встановлювати періоди нарахування пені; визначати правомірність/неправомірність; визначати наявність та розміри заборгованості суб`єктів господарювання; на власний розсуд встановлювати строки для вчинення суб`єктами господарювання певних дій. Таким чином, відповідач вважає, що наведений у позовній заяві розрахунок пені був складений позивачем поза межами встановлених законом повноважень на власний розсуд, а тому не має зобов`язуючої сили для відповідача. Так само, за ствердженнями відповідача, перебуває поза межами компетенції позивача його твердження, викладене в останньому абзаці cтop. 2 листа позивача від 08.05.2020 р. № 300-20.3/02-6830 про сплату в добровільному порядку протягом десяти днів з дня отримання цієї претензії пені у розмірі 165200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2020 р. у справі № 916/2321/20 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26 жовтня 2020 р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 26.10.2020 р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, натомість представник відповідача заперечував проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом , метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст. 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Відповідно до п. 5, 7 ч. 5 ст. 14 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001р., розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Статтею 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Так, судом з`ясовано, що Розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 23.01.2018 р. № 08/14-р розпочато розгляд справи № 143-26.13/5-18 за ознаками вчинення ПрАТ “Пласке” порушень, передбачених пунктом 14 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольному комітету України від 15.09.2017 р. № 143-29/08-10063 та від 01.11.2017 р. № 143-29/08-11863 у встановлені ним строки.

За результатами розгляду справи № 143-26.13/5-18 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольним комітетом України 26.07.2018 р. було прийнято рішення № 372-р, згідно п. 1 якого було визнано, що Приватне акціонерне товариство “Пласке” вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 15.09.2017 № 143-29/08-10063 у встановлений ним строк, та за вказане порушення на ПрАТ “Пласке” накладено штраф у розмірі 82600,00 грн. Також згідно п. 3 вказаного рішення визнано, що Приватне акціонерне товариство “Пласке” вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 01.11.2017 № 143-29/08-11863 у встановлений ним строк, та за вказане порушення на ПрАТ “Пласке” накладено штраф у розмірі 82600,00 грн.

Відтак, загальна сума накладеного на відповідача штрафу за вказаним рішенням Антимонопольного комітету України склала 165200,00 грн. (82600,00 грн. х 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення Антимонопольного комітету України № 372-р по справі № 143-26.13/5-18 від 26.07.2018 р. було відправлено на адресу відповідача – ПрАТ “Пласке” супровідним листом за вих. № 143-29/08-9745 від 01.08.2018 р., яке було отримано відповідачем 06.08.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 12).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” також визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, накладений на відповідача штраф підлягав оплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення, а документи, що підтверджують оплату штрафу, протягом п`яти днів з дня оплати штрафу мали бути надіслані до Антимонопольного комітету України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання цього рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Як з`ясовано судом, вищевказане рішення позивача № 372-р, яким було накладено на Товариство штраф, було оскаржено ПрАТ “Пласке” до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2019 р. по справі № 910/13204/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 р. та постановою Верховного Суду від 23.01.2020 р., у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Пласке” до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 26.07.2018 року № 372-р. відмовлено.

Відтак, вищевказане рішення Антимонопольного комітету України є чинним, а тому відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є обов`язковим до виконання.

Разом з тим судом встановлено, що накладений на відповідача штраф останнім сплачено в добровільному порядку 04.10.2019 р., про що свідчать платіжні доручення № 1032 від 01.10.2019 р. на суму 82600,00 грн. та № 1033 від 04.10.2019 р. на суму 82600,00 грн. Таким чином, накладені рішенням № 372-р на відповідача штрафи, сплачені останнім до державного бюджету після закінчення двомісячного строку, що стало підставою для нарахування відповідачеві пені в сумі 165200,00 грн.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, яка встановлює як обов`язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Так, згідно ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно роз`яснень, що наведені в п. 20.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” від 26.12.2011 р. № 15, абзацами третім - п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття

апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв`язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Як випливає зі змісту позову, позивачем здійснено нарахування відповідачу пені за прострочення сплати штрафу за період з 01.03.2019 р. (наступний день після прийняття рішення господарським судом міста Києва) по 03.10.2020 р. (день, який передував даті сплати штрафів). При цьому у період з 08.10.2018 р. по 28.02.2019 р. (розгляд справи № 910/13204/18 судом першої інстанції), у період з 20.05.2019 р. по 26.09.2019 р. (розгляд справи № 910/13204/18 судом апеляційної інстанції), у період з 24.12.2019 р. по 23.01.2020 р. (розгляд справи № 910/13204/18 судом касаційної інстанції) позивачем не нараховувалась пеня ПрАТ “Пласке”. Відтак, позивачем розрахована пеня за період з 01.03.2019 р. по 19.05.2019 р., з 27.02.2019 р. по 03.10.2019 р., а тому кількість днів для нарахування пені становить 87, у зв`язку з чим загальний розмір пені становить 215586,00 грн. (165200,00 грн. х 1,5% х 87 дн.). Однак, з огляду на те, що розмір пені не може перевищувати розміру накладеного штрафу, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в заявленому розмірі 165200,00 грн.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у Антимонопольного комітету України повноважень самостійно розраховувати та нараховувати пеню, встановлювати періоди нарахування пені, тощо, оскільки статтею 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” саме Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення наділені повноваженнями подавати заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновки суду про сплату відповідачем накладеного на нього рішенням позивача штрафу з простроченням, у зв`язку з чим нараховано спірну суму пені.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

У контексті спірних правовідносин судом встановлено правомірність рішення позивача про накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства в сфері економічної конкуренції та сплату відповідачем такого штрафу з простроченням, що не спростовано відповідачем відповідними доказами, тому суд не вбачає підстав детально відповідати на решту аргументів відповідача.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Антимонопольного комітету України про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Пласке” пені у розмірі 165200,00 грн. відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Антимонопольного комітету України до Приватного акціонерного товариства “Пласке” про стягнення 165200 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства “Пласке” (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 14-А; код ЄДРПОУ 30202681) до державного бюджету (рахунок: УК у Солом`янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету 21081100) пеню в розмірі 165200/сто шістдесят п`ять тисяч двісті/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства “Пласке” (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 14-А; код ЄДРПОУ 30202681) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767) витрати по сплаті судового збору в сумі 2478/дві тисячі чотириста сімдесят вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 02 листопада 2020 р.

Суддя В.С. Петров