Решение № 92559573, 21.10.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1430/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом`якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Хамідової Е.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Херсонської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Херсонської області №182к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області та органів прокуратури, поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області з 05 травня 2020 року; стягнути з прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2020 року до моменту фактичного поновлення на роботі.

В позові вказано, що ОСОБА_1 з 1998 року працював в органах прокуратури, а з 18.07.2016 працював в прокуратурі Херсонської області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області. Наказом прокурора Херсонської області від 30.04.2020 № 182к звільнено позивача з 05.05.2020 з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", при цьому не зазначено конкретної підстави для звільнення, хоч п.9 ч.1 ст. 51 Закону "Про прокуратуру" передбачає дві окремі підстави для звільнення: ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Вказівка відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на зазначену вище норму Закону "Про прокуратуру" без відповідної конкретизації підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Звільнення позивач вважає неправомірним, оскільки позивача не було попереджено про звільнено всупереч вимогам ст. 49-2 Кодексу Законів про працю України. Позивач не заперечує ті обставини, що йому було відомо про зміни в Закону "Про прокуратуру" щодо переведення на посади прокурорів в Фісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження атестації, для чого прокурори усіх рівні мали подати заяву про намір пройти атестацію за формою, яка наведена в порядку проходження прокурорами атестації. 03.10.2019 наказом генерального прокурора № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. 04.10.2019 на офіційному сайті Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) оприлюднено оголошення про розпочатий 04.10.2019 прийом письмових заяв Генеральному прокурору від прокурорів про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, прокурорів регіональних прокуратур. Позивач підтверджує той факт, що він не подавав Генеральному прокурору у встановлений строк заяву про переведення до обласної (окружної) прокуратури та про намір пройти атестацію, оскільки у зразку заяви, внесення змін до якої фактично не передбачено, стоїть вимога до кандидата щодо погодження з тим, що кадрова комісія може приймати до уваги інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімну), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню. Сама форма такої заяви, на думку позивача, містить ряд нелогічних та оціночних понять, які суперечать здоровому глузду та не відповідають жодній нормі закону. Від кадрового відділу прокуратури позивач дізнався, що у випадку подання заяви про переведення в іншій формі, вона або не буде прийнята, або буде вважатись неподаною. Подання іншої, нетипової, заяви про намір пройти атестацію та бути переведеним до новоутвореної обласної прокуратури, у разі, якщо така буде створена, було унеможливлено. Оскільки звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-УІ1 за умови неподання заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію прямо передбачено положеннями підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, то юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі цієї норми є не ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а є виключно неподання ОСОБА_1 відповідної заяви. При цьому передбачений пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону "Про прокуратуру" юридичний факт скорочення кількості прокурорів органу прокуратури також відбувся тільки станом на дату звільнення позивача. Наказом Генерального прокурора від 05.05.2020 № 22ш скорочено 15 посад прокурорів, за рахунок яких створено 15 посад державної служби, при цьому доказів скорочення посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області, яку займав позивач, немає. На момент видання оскаржуваного наказу, відповідно до листа Офісу Генерального прокурора №27/3-2403вих.20 від 27.05.2020 слідує, що прокуратура Херсонської області не ліквідована те не реорганізована, проте перебуває у процесі виконання вимог Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Відповідно до витягу із місячного звіту форми КПМ про наявність вакантних посад в органах прокуратури Херсонської області слідує, що станом на 01.05.2020 в прокуратурі області (регіональній прокуратурі) налічувалось 9 вакантних посад, у тому числі 3 - керівників підрозділів та 6 - прокурорів (копія довідки додається), та 9 посад у місцевих прокуратурах, проте жодної із вказаних вакантних посад ОСОБА_1 не було запропоновано. Оскаржуваний позивачем наказ про звільнення видано 30.04.2020, тобто, за тиждень до внесення змін до штатного розпису. У зв`язку із тим, що прокуратура Херсонської області не перебуває в стані припинення, скорочення на час видання оскаржуваного наказу не проводилось, то вказане фактично свідчить про не настання події, з якою пов`язано можливість застосування положень п.9 ч.І ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Позивач вважає неправомірним й посилання в наказі про звільнення пункт 3 і підпункт 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який носить дискримінаційний характер та не відповідає приписам ст. 21 Конституції України. Відповідачем при звільненні не дотримано гарантій, передбачених КЗпП України, при вивільненні працівників (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо).

Ухвалою від 10.06.2020 судом прийнято матеріали до провадження та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, в подальшому суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

26.06.2020 до суду від представника відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позову. Посилання позивача на норми Кодексу законів про працю вважає необґрунтованим, оскільки ч. 5 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 2 цієї статті, статей 42, 42-1, частин 1-3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 цього Кодексу встановлюються законом, що регулює їхній статус. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а 15, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Відтак, положення Кодексу не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади. Питання, пов`язані з проходженням прокурорами публічної служби та їх звільненням з підстав, що оспорюються в даному позові, врегульовано спеціальними законодавчими актами. Підлягають застосування лише положення Кодексу законів про працю щодо обов`язку власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку, що було своєчасно та повно виконано. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів і систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ. Частиною 5 статті 51 Закону "Про прокуратуру" визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. 25.09.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Відповідно до пункту 6 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону "Про прокуратуру". За приписами пунктів 7 і 9 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Згідно з пунктами 10 і 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. На підставі вимог Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації . Заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора подається до 15 жовтня 2019 року (включно). Позивач такої заяви не подав. Відповідач вважає безпідставними є доводи позивача про те, що проходження атестації в порядку, передбаченому Законом №113-ІХ і Порядком, суперечить положенням трудового законодавства та містить ознаки дискримінації. Положення Закону № 113-ІХ і Порядку проходження прокурорами атестації є чинними та неконституційними в установленому порядку не визнавались. Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003 №15- рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців" (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною 6 статті 96 Кодексу, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державну службу". Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема: "Про державну податкову службу в Україні" (ст. 15), "Про прокуратуру" (ст. 46), "Про статус суддів" (глава VII)" (абзац п`ятий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини). Тобто, запровадження Законом №113-ІХ атестації прокурорів регіональних прокуратур як однієї з умов для їх переведення в обласні прокуратури пов`язане в тому числі зі створенням передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки і оцінки кваліфікацій прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалась у спосіб і порядок, який є діючим і стосується всіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційних характер по відношенню до позивача. Відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини І статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. Звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-УІ1 за умови неподання заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію прямо передбачено положеннями підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, то юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі цієї норми є не ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а є виключно неподання ОСОБА_2 відповідної заяви. При цьому передбачений пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону юридичний факт скорочення кількості прокурорів органу прокуратури також відбувся станом на дату звільнення позивача. Статтею 14 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ) встановлено, що загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб, тобто визначено граничну чисельність прокурорів, чого не було передбачено у попередній редакції цього Закону. З огляду на законодавчу вимогу скорочення посад прокурорів прокуратурою Херсонської області 29.04.2020 направлено Генеральному прокурору подання про внесення змін до штатного розпису прокуратури області. Наказом Генерального прокурора від 05.05.2020 № 22ш скорочено 15 посад прокурорів. У прокуратури області відсутній обов`язок щодо подальшого працевлаштування позивача та пропозицій йому альтернативних варіантів роботи. Терміни "зміни в організації виробництва і праці" та "скорочення штату працівників", які передбачено Кодексом і які, як уже зазначено вище, не підлягають застосуванню до правовідносин щодо його звільнення з посади прокурора.

30.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із хворобою, що підтверджується доданою до клопотання довідкою лікаря.

01.07.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній повідомив, що, враховуючи неявку позивача та надходження від нього клопотання щодо відкладення розгляду справи, не заперечує проти проведення 01.07.2020 судового засідання в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 13.07.2020 здійснено перехід у розгляді справи зі спрощеного у загальне позовне провадження, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначено засідання на 02.09.2020.

Справа розглядалась в судових засіданнях за участю представників сторін 02.09.2020 з перервами до 16.09.2020 та 25.09.2020.

В судовому засіданні 02.09.2020 позивач подав заяву про зміну позовних вимог, просив викласти п.3 резолютивної частини позовної заяви наступним чином - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області з 05 травня 2020 року або на рівнозначній посаді. Протокольною ухвалою з урахуванням думки представника відповідача суд задовольнив клопотання про зміну позовних вимог. Через неотримання позивачем відзиву на позовну заяву, суд оголосив перерву в підготовчому засіданні на 16.09.2020 на 14 год. 00 хвил.

11.09.2020 до суду надана відповідь на відзив відповідача, в якому звертає увагу на те, що обставини відсутності реорганізації, ліквідації юридичної особи відповідача чи скорочення штатів на момент звільнення позивача не спростовані відповідачем, відзив на позовну заяву підписано не уповноваженою особою. 11.09.2020 позивачем надано клопотання про повернення відзиву відповідачу як підписаного неуповноваженою особою. Протокольною ухвалою суд залишив клопотання позивача про повернення відзиву без задоволення, враховуючи, що така процесуальна дія не передбачена КАС України.

24.09.2020 представник відповідача надав додаткові документи до справи, а також повідомив суд про перейменування прокуратури Херсонської області у Херсонську обласну прокуратуру (наказ № 410 Генерального прокурора від 03.09.2020).

Суд протокольною ухвалою за згодою представників сторін замінив відповідача на належного - Херсонську обласну прокуратуру.

Ухвалою суду від 25.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу судового розгляду по суті на 21.10.2020.

21.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

В судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представниця відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з вказаних у відзиві підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.05.1998 працював в органах прокуратури Херсонської області на різних посадах, в тому числі з 10.10.2016 наказом прокурора Херсонської області № 547к призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області та органів прокуратури. Має класний чин - старший радник юстиції та стаж роботи в органах прокуратури Херсонської області понад 21 рік.

04.10.2019 на офіційному сайті ГПУ оприлюднено оголошення про порядок подання прокурорами заяв для проходження атестації, з якого вбачалось, що 04.10.2019 розпочинається прийом письмових заяв Генеральному прокурору від прокурорів Генеральної прокуратури України про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, прокурорів регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) - на посаду прокурора в обласних прокуратурах, прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів - на посаду прокурора в окружних прокуратурах відповідно та про їх намір пройти атестацію.

ОСОБА_1 відповідну заяву не подав, оскільки не погоджувався із формою заяви, яка міститься в Додатку 3 Порядку к проходження прокурорами атестації, про те, що кадрова комісія може приймати до уваги інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімну), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню. В судовому засіданні позивач пояснив, що Листом в.о. начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України від 09.10.2019 № 11/1/1-2069вих-19 вказано керівникам кадрових підрозділів регіональних прокуратур про необхідність повернення відповідним прокурорам заяв, які не відповідають встановленим формам, в іншому випадку вони будуть вважатись неподаними. Подання іншої, нетипової, заяви про намір пройти атестацію та бути переведеним до новоутвореної обласної прокуратури, у разі, якщо така буде створена, цим листом було унеможливлено.

Наказом прокурора Херсонської області №182к від 30 квітня 2020 року звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області та органів прокуратури з 05 травня 2020 року на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", з посиланням на ст. 11 Закону України "Про прокуратуру", п. 3 і підпунктом 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

З вказаним наказом позивача ознайомлено працівниками відділу роботи з кадрами прокуратури Херсонської області 05.05.2020 і того ж дня видано трудову книжку.

Вважаючи вказаний наказ прокурора Херсонської області №182к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся з позовною заявою до суду про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Конституція України, Закон України "Про прокуратуру" та інші закони України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.4 Закону "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII).

Згідно ч.3 ст.16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді визначені статтею 51 Закону № 1697-VІІ.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 51 № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Суд звертає увагу на те, що перелік підстав, що викладено у ст. 51 Закону № 1697-VІІ є вичерпним.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Законом № 113-ІХ, по-перше, внесені зміни до Кодексу законів про працю України шляхом доповнення статті 32 частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус". Статтю 40 КЗпП доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

По-друге, Законом № 113-ІХ внесені зміни до Закону № 1697 "Про прокуратуру", зокрема, в тексті Закону № 1697 слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

Статтю 51 Закону № 1697-VІІ доповнено частиною п`ятою такого змісту:

"5. На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".

Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, з-поміж іншого, зупинено до 1 вересня 2021 року дію пункту 7 частини восьмої статті 81; пункту 6 частини першої статті 9; пункту 5 частини першої статті 11; пунктів 3 і 4 1 частини першої статті 13; частини другої статті 28; статей 29, 31, 32 - 35, 37, 38; частин четвертої, п`ятої, сьомої, восьмої статті 39; частини третьої статті 45; частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев`ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п`ятої - дев`ятої статті 48; частини шостої статті 49; статті 60; пунктів 3 і 5 частини другої статті 67; пункту 1 частини дев`ятої статті 71; статей 73 - 76; частин першої - третьої статті 77; статей 78, 79 Закону України "Про прокуратуру".

Внормовано, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Згідно пунктів 6,7 "Прикінцеві та перехідні положення" з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 цього розділу Закону, передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Пункт 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ встановив, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221). Відповідно пункту 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 10 розділу І Порядку № 221 заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Заява підписується прокурором особисто.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 221 визначено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 р. у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 р. у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 р. у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 р. у справі № 813/150/16.

Отже, положення КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Саме така позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 08.10.2019 р. у справі № 804/211/16.

Частиною 5 статті 51 Закону № 1697-VII визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, переважного права на залишення на роботі, переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Відповідно до ч.5 ст.32 КЗпП України переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.

Приписами ч.5 ст.40 КЗпП України передбачено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

За таких обставин доводи позивача з приводу застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства, є безпідставними, оскільки питання пов`язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в даному позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами.

З приводу доводів позивача про невідповідність Конституції України та дискримінаційний характер Закону № 113-ІХ, суд зазначає наступне.

Згідно ст.147 Конституції України, ст.1 Закону України "Про Конституційний суд України" від 13.07.2017 р. № 2136-VIII органом конституційної юрисдикції, який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, є Конституційний Суд України.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч.2 ст.152 Конституції України). Тобто, неконституційність закону чи окремих їх положень може бути визнано лише Конституційним Судом України. Між тим, на даний час такого рішення щодо Закону № 113-ІХ чи окремих його положень не прийнято.

Крім того, гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України є завданням Конституційного Суду України і саме цей орган судової влади наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України. Повноважень адміністративного суду стосовно дослідження відповідності або невідповідності законів положенням Конституції України чинним законодавством України не передбачено.

Статтею 1 Конвенції Міжнародної Організації Права № 11 про дискримінацію в галузі права та занять 1958 року визначено, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.

Суд зауважує, що міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 р. № 1-в/2016. Таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження атестації для переведення в прокуратуру Херсонської області.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується позивачем, що останній не подавши заяву про переведення, фактично відмовився проходити атестацію. Метою проведення атестації прокурорів є надання оцінки їхній професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності. Кожен з етапів атестації прокурорів має на меті проявити і оцінити різні аспекти його професійної підготовки і кваліфікації.

У пункті 41 звіту Венеціанської Комісії від 25-26 березня 2011 року зазначено, що наразі можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття "верховенство права", зокрема, таких, як законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом.

Тобто принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. У рішенні від 10 грудня 2009 року "Михайлюк та Петров проти України" (заява № 11932/02) зазначено, що "… вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступно відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права…".

Суд зазначає, що мета, процедура та правові наслідки атестації прокурорів чітко визначені та врегульовані Законом № 113-ІХ. Положення цього закону, що регулюють процедуру проходження атестації прокурорів, є зрозумілими, точними і передбачуваними.

Аналіз змісту п. 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Наявність у пункті 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 має обов`язковою умовою наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації. Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.3 ст.81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган. Аналогічні правові висновки викладені, у постановах Верховного Суду України від 04.03.2014 р. у справі № 21-8а14, від 28.10.2014 р. у справі № 21-484а14, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 802/651/16-а, від 24.09.2019 р. у справі № 817/3397/15.

Відповідачем до суду не надано доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, також не підтверджено належними та достовірними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів прокуратури Херсонської області на день звільнення позивача 05.05.2020, а тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII є безпідставним.

Суд відхиляє посилання відповідача, як на підставу скорочення кількості прокурорів, на наказ Генерального прокурора від 05.05.2020 № 22ш, яким скорочено 15 посад прокурорів у штатному розписі прокуратури Херсонської області, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 прокурором Херсонської області прийнято 30.04.2020 , тобто, до прийняття наказу № 22ш. Зазначення в наказі прокурора Херсонської області від 30.04.2020 р. № 182к про звільнення позивача з 05 травня 2020 року не змінює позицію суду щодо відсутності скорочення штатів в прокуратурі Херсонської області на момент його прийняття, так як наказ Генерального прокурора від 05.05.2020 № 22ш, вступає в дію тільки з наступного дня, тобто з 06 травня 2020 року.

Отже, доведеними в судовому засіданні та не спростовані відповідачами є обставини відсутності реорганізації, ліквідації юридичної особи відповідача чи скорочення штатів на момент звільнення ОСОБА_1 . Позивач не міг бути звільнений без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації, скорочення штатів прокуратури Херсонської області.

Таким чином, звільнення позивача відбулося з порушеннями законодавства, а тому наказ прокурора Херсонської області від 30.04.2020 р. № 182к про його звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді прокурора посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області з 06.05.2020 .

Приписами ч.2 ст.235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. ..... При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

У відповідності до абз.3 п.2 Порядку № 100 збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно довідки прокуратури Херсонської області (а.с.29) заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи, що передували звільненню, становить 55104 грн. 03 коп., у розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 42 робочих дня, а тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1312 грн. Період вимушеного прогулу з 06.05.2020 по 21.10.2020 - 123 робочих дня. Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 161376 грн.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Розмір заробітної плати за один місяць складає 23104 грн. 62 коп.

Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області та органів прокуратури з 06.05.2020 р. та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у розмірі 27552 грн. підлягає негайному виконанню.

Підстав для поновлення ОСОБА_1 на іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури суд не вбачає. Доводи позивача про те, що Херсонська обласна прокуратура перебуває у процесі виконання вимог Закону України № 113-ІХ, в процесі розгляду справи можуть відбутися зміни в її структурі і посада, яку займав позивач, буде скорочена, а створені інші посади, не впливають на обов`язок відповідача поновити позивача на попередній посаді. Для поновлення незаконно звільненого працівника не має значення той факт, що у штатному розписі може вже не бути посади, з якої звільнили.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Оцінивши докази, які є у справі, враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності свого рішення, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295,371 КАС України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Херсонської області №182к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області та органів прокуратури.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно- розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області з 06 травня 2020 року.

Стягнути з Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 161376,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 06 травня 2020 року до 21 жовтня 2020 року включно, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 27552,00 грн., з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 листопада 2020 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 106030000