Решение № 925541, 19.12.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" грудня 2006 р. Справа № 128/5-06

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт», м. Бровари

до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Земля-П», с. Малі Пріцьки Миронівський район

про

стягнення 1410,50 грн.,

за участю представників:

позивача:

Піщенюк О.М. –дов. від 08.06.06.р. № 282

відповідача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт»(далі –Позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Земля-П» (далі –Відповідач) про стягнення 1410,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ст.ст. 638, 642 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу шляхом пропозиції відповідача укласти договір на умовах викладених в рахунку № 3 від 25.04.2003р. і прийняття пропозиції шляхом сплати коштів позивачем. На підставі одержаного рахунку позивач здійснив попередню оплату частини товару у розмірі 1410,50 грн., але відповідач свого зобов’язання по передачі товару не виконав.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 26.10.2006 року та від 23.11.2006 року, в судове засідання двічі не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до ч. 2 статті 638 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняттям пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що відповідач надав позивачеві рахунок №3 від 25.04.2003 року про сплату товарів Р-65, Р-50, Ф-140 на загальну суму 4583,80 грн. На виконання умов договору останнім було здійснено попередню оплату частини товару, а саме Р-50, Ф-140 на загальну суму 1410,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 274 від 07.05.2003 року.

21.04.2006 року позивач надіслав відповідачеві листа № 196 з вимогою виконати своє зобов’язання про передачу вищезазначеного товару в семиденний термін. Позивачем вдруге було надіслано лист № 305 від 20.06.2006 року з вимогою перерахувати заборговану суму попередньої оплати товару у п’ятиденний термін. Зазначені листи з доказами їх надсилання відповідачу у справі залучені до матеріалів справи.

На день розгляду справи заборгованість в зазначеній сумі за попередню оплату товарів відповідачем не погашена.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У частині 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та абз. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004 року до відносин, які виникли до набрання чинності зазначених Кодексів, їх положення застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності. Таким чином, права і обов’язки щодо виконання зобов’язань за вказаним договором купівлі продажу продовжують існувати між сторонами у справі після набрання чинності Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, в зв’язку з чим судом застосовуються положення вказаних кодексів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за попередню оплату товару у розмірі 1410,50 грн., є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Земля-П»(08820, Київська область, Миронівський район, с. Малі Пріцьки, вул. Шевченка, 1б, ідентифікаційний номер 31320620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 290, ідентифікаційний номер 24890524) 1410 (тисячу чотириста десять) грн. 50 коп. заборгованності, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя

Дата підписання рішення постанови 22.12.2006р