Решение № 92541059, 29.10.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12402/20

н/п 2/953/2618/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року Київський районний суд м.Харкова

у складі головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/12402/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ: 39952398; місцезнаходження: 03061, м.Київ, вул..Героїв Севастополя, 48) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2020 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява, в якій позивач ТОВ «ВЕЛЛФІН» просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 129 204 грн., а також судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2102 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що позивач є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 16.06.2017 між позивачем та відповідачем укладено Договір позики №208318 в електронній формі, за умовами якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надана строком на 14 дні. Відповідно до п. 1.4 Договору, дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4 Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги ТОВ «Веллфін». Таким чином, позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той же час відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останньої утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. Згідно п. 1.5 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводилось у відповідності до наступних умов: 1,8% від суми позики, але не менше ніж 20 грн. за перший день користування позикою; 1,8% процента від суми позики щоденно за кожний день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього Договору.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 24.07.2020 становить 129 204,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - основний борг; 60 321,00 грн. - заборгованість по відсоткам; 65 880,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідач прийняті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконала, що порушує законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за договором позики на користь позивача.

У зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою суду від 07.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, у прохальній частині позовної заяви було зазначено, що представник не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце судових засідань повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання та копії ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів за місцем реєстрації та шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання у формі смс-повідомлень, не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явилась у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористалась.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ухвали суду від 29.10.2020, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Веллфін» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, та зареєстровано як фінансова установи відповідно до розпорядження № 2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 6 свідоцтво про реєстрацію фінансової установи).

16.06.2017 ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір позики №208318 в електронній формі, на підставі якого ОСОБА_1 отримала позику в розмірі 3000 грн. строком на 14 днів (а.с. 18-22).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3. та 1.4. вказаного договору позики, позикодавець зобов`язується надати позичальнику на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 3000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою зазначені у пункті 1.5. цього Договору. Позика надається строком на 14 днів, тобто до 30.06.2017 року. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Так, частиною 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що фізична особа (споживач) послуг у сфері електронної комерції повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Згідно пунктів 4.1., 4.2. Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформлює заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС- повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики - пункт 6.3. правил. У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті - пункт 6.4. правил. Для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету - пункт 6.7. правил.

За пунктами 6.10., 6.11., 6.12. правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначено в заявці, перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами; датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.

16.06.2017 у визначеному пунктами 4.1, 4.2 Правил порядку відповідач оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення усіх полів заявки, які є обов`язковими для заповнення, на підставі якої між сторонами було укладено договір позики в електронній формі.

Позивачем в порядку встановленому п. 1.4 Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, між сторонами виникли цивільно-правові відносини, пов`язані із виконанням договору позики, укладеного в електронній формі.

Позивач, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови договору позики, відповідач зобов`язання за договором позики виконував неналежним чином.

Згідно з наданою ТОВ «ВЕЛЛФІН» довідкою за Договором №208318 від 16.06.2017 станом на 24.07.2020 відповідач має заборгованість у сумі 129 204,00 грн., з яких 3000 грн. - сума основного боргу, 60 324 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 65 880 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. (а.с. 23).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

За умовами укладеного кредитного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за позикою до 30.06.2017 та розмір процентів за наданою позику в розмірі 756,00 грн.

Відповідач зобов`язалася відповідно до пункту 1.5 договору позики сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 1,8% від суми позики, але не менше ніж 20 грн. за перший день користування позикою; 1,8% процента від суми позики щоденно за кожний день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього Договору.

Відтак, у межах строку кредитування (з 16.06.2017 по 30.06.2017) відповідач мала, зокрема, повернути позивачеві позичені кошти і сплачувати проценти. Після закінчення строку користування позикою, починаючи з 01.07.2017, відповідач мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 14-318цс18).

Правовідносини, які виникли між сторонами з приводу договору позики, є подібними до правовідносин, які виникають з договорів кредиту, а тому в силу частини 9 статті 10 ЦПК України суд вважає можливим застосувати у цій справі вказані правові позиції.

Тобто, за умовами укладеного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за позикою – 30.06.2017 та процентів за наданою позикою в розмірі 756,00 грн. Таким чином, позивач мав право на нарахування процентів за користування позикою лише в межах строку надання позики - по 30.06.2017 в розмірі 756,00 грн. (а.с. 22, зворотній бік). Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Розгорнутий розрахунок заборгованості за укладеним зі ОСОБА_1 договором позики від 16.06.2017 № 208318 до суду надано не було, а в наданій довідці розраховані відсотки за наданою позикою станом на 24.07.2020 без зазначення періодів нарахування відсотків та прострочених відсотків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (час тини 1-3 статті 13 ЦПК України).

В силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Порядок подання доказів визначений статтею 83 ЦК України.

Так, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 3000,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 16.06.2017 по 30.06.2017 в погодженому сторонами розмірі 756 грн. 00 коп., що підтверджується графіком розрахунків до укладеного договору (а.с. 22, зворотній бік), підлягають задоволенню, а в іншій частині позову про стягнення прострочених відсотків в розмірі 65 880,00 грн., та іншої частини відсотків в розмірі 59 568 грн. 00 коп. (60 324,00 грн. – 756,00 грн.) суд вважає за доцільне відмовити за наведених вище обставин, та їх недоведеністю, оскільки суду незрозуміло на які періоди вони нараховані.

Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2,9%), та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 60 грн. 96 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст..2, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст..ст. 526, 530, 549, 598, 599, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місце знаходження: 03061, м.Київ, вул..Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, рахунок IBAN- НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА*БАНК», МФО 300346) заборгованість за Договором позики від 16.06.2017 №208318 в розмірі 3756 (три тисячі сімсот п`ятдесят шість) гривень, яка складається з суми позики - 3000,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 16.06.2017 по 30.06.2017 в погодженому сторонами розмірі 756 грн. 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місце знаходження: 03061, м.Київ, вул..Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, рахунок IBAN- НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА*БАНК», МФО 300346) витрати по сплаті судового збору у розмірі 60 грн. 96 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» 65 880 грн. – заборгованості за простроченими відсотками та іншої частини відсотків в розмірі 59 568 грн. 00 коп. (60 324,00 грн. – 756,00 грн.) – відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

При цьому, відповідно до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, код ЄДРПОУ 39952398.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 29.10.2020.

Суддя Колесник С.А.