Решение № 92526799, 30.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2020 р. Справа № 916/2549/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/2549/20 за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 (65003, м. Одеса, вул.Отамана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) до Підприємства “Вторметекспорт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул.Отамана Головатого, 67/69) про стягнення 10592грн.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції прокурора, позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду:

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує, з врахуванням уточненої позовної заяви від 22.09.2020р. за вх.№25084/20, заяви про технічну помилку від 29.10.2020р. за вх.№28906/20, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області 07.12.2019р. на автодорозі М-05 «Бердичев-Одеса» (450 км + 500) здійснено габаритно-ваговий контроль автомобілю (тягач) марки MAN модель TGX, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом-контейнеровозом марки OZGUL, модель SR 2019, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вищевказаний автомобіль та причеп, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ТОВ ОТП «Лізінг», яке зареєстровано за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, 43. Під час перевірки був присутній водій ОСОБА_1 . Згідно до листа ТОВ «Лізінг» за №364/12/ю від 26.12.2019р. до Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено, що ТОВ «Лізінг» на підставі договору фінансового лізингу № 4813-SME-FL від 03.06.2019р. зазначений вище транспортний засіб було передано в тимчасове платне користування Підприємству «Вторметекспорт» у формі ТОВ, що підтверджується актами приймання - передачі від 01.07.2019р., від 19.08.2019р. до договору фінансового лізингу. За результатами проведеної перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорті під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та габаритно-вагового контролю 07.12.2019р. складено акти №№041300, 193769, згідно з якими встановлено порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу (маршрут - м.Бердичів- м. Одеса, 450 км +500 км) із перевищенням вагових навантажень, без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України. До акту серії 041300 проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 07.12.2019р. за перевищення нормативних параметрів (навантаження на одну одиничну вісь) нараховано до сплати 400,14 євро (гривневий еквівалент - 10592грн. за курсом НБУ станом на 07.12.2019р.). Прокурор зазначає, що в порушення п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ №879 від 27.06.2007р., відповідач протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати не вніс її та не повідомив про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Разом з цим, підстави для представництва інтересів держави прокурор вбачає у наступному. Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1378-р «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» забезпечено можливість Укртрансбезпеці здійснювати функції і повноваження, покладені на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію). Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 визначено, що усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Згідно з п.3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека та її територіальні органи. З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно- вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Прокурор вказує, що зазначеним органом не здійснюється заходів щодо стягнення нарахованої ТОВ «Вторметекспорт» плати, не відбулось звернення до суду з відповідним позовом, що підтверджується листом Державної служби України з безпеки на транспорті № 7151-20 від 10.08.2020р. та свідчить про неналежне здійснення наданих йому законодавством повноважень.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 01.09.2020р. судом було надіслано за адресою, вказаною прокурором у позові: 65005, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69, офіс 111, та її було вручено відповідачу 08.09.2020р. Тобто, у відповідача було достатньо часу для реалізації процесуального права на подання до суду будь-яких заяв по суті та з процесуальних питань.

Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/2549/20 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2020р. відкрито провадження у справі №916/2549/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зобов`язано прокурора надати суду пояснення підстав зазначення позивачем Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, який не має статусу юридичної особи.

Заявою від 22.09.2020р. за вх.№25085/20 та в уточненій позовній заяві від 22.09.2020р. за вх.№25084/20 прокурор визначив позивачем лише Державну службу України з безпеки на транспорті та уточнив повну назву відповідача.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було видано направлення на рейдову перевірку №026385 від 02.12.2019р. щодо проведення рейдової перевірки транспортних засобів з приводу додержання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Постанови КМУ №879 від 27.06.2007р., Постанови КМУ №1567 від 08.11.2006р., а саме: Одеська область, м. Одеса, кінцеві зупинки громадського транспорту, місця навантаження та розвантаження вантажного транспорту, місця накопичення транспорту, який здійснює перевезення пасажирів та вантажів; місця зберігання, технічного обслуговування та ремонту автотранспорту. Перевірка виконання приписів, місця розташування майданчиків для здійснення габаритно-вагового контролю: Одеська обл.: а/д М-05 «Київ-Одеса» км 450+500 (ліворуч.праворуч), км 334+240 (праворуч), км 342+230 (праворуч), км 363+050 (праворуч); М-15 «Одеса-Рені (на Бухарест)», км 11+928 (ліворуч.правопуч); а/д М-14 «Одеса-Мелітополь» км 21+800 (ліворуч), а/д М-28 «Одеса-ІОжний», а/д М-28/ під`їздами км 21+550 (ліворуч, праворуч). М-28-/М-14/, з під`їздами км 40+971 (ліворуч), а/д Р-55 «Одеса-Вознесенськ-Новий Буг» км 56+750; Н-33 «Одеса-Білгород-Дністровський-Монаши/М-15, з під`їздом до порту Чорноморськ», км 64+915; Р-71 «Одеса-Іванівка-Ананьїв-Піщана-Хащувте-Колодисте-Рижавка-/М-05/», км 14+382 (ліворуч); Т-16-11 «КПП «Олексіївка»-Кодима—Балта, км 35+300 (праворуч); Т-16-28 «М-15/-Спаське-Вілкове», км 2+355 (ліворуч); С160530/Т-16-19/-Дослідне, км 1+250 (праворуч); М-16 «Одеса-Кучурган», км 11+928; а/д М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» км 60+300. Період перевірки з 02.12.2019р. по 08.12.2019р.

Як вбачається із поданих до справи актів №041300 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, №193769 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складених 07.12.2019р. Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, на автодорозі М-05 «Київ-Одеса» 450 км здійснено габаритно-ваговий контроль автомобілю (тягач) марки MAN модель TGX, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом-контейнеровозом марки OZGUL, модель SR 2019, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Так, згідно вказаних актів перевезення вантажу здійснювалось автомобілем при фактичній масі навантаження на здвоєну вісь автомобіля 20,450 кг, при нормативно допустимій 18,000 кг. (контейнеровоз). Внаслідок чого, перевищення вагових норм становить -13,61 %. Дані обставини також відображені у довідці №038471 від 07.12.2019р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Вказані акти містять відмітку про те, що водій перевіряємого ТЗ – ОСОБА_2 від підпису акту відмовився.

Акти №№041300, 193769 складено у відношенні до ТОВ «ОТП Лізинг».

На підтвердження відповідної якості та працездатності вагів, на який зважували перевіряємі ТЗ, прокурор подав до справи у копіях свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5330 від 15.02.2020р., сертифікат відповідності від 27.11.2017р. №UA.TR.002CD0299-17.

До акту №041300 також складено розрахунок №300.

Відповідно до поданих до справи копій свідоцтв про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , їх власником є ТОВ «ОТП Лізинг».

Як вбачається із копії наявної у справі ТТН №33 від 07.12.2019р., ТЗ з реєстраційним номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , здійснювали перевезення вантажу у кількості 34т 320кг із м. Бердичев до м. Одеси. У вказаній ТТН автомобільним перевізником зазначений ТОВ «Вторметекспорт».

Листом від 26.12.2019р. №367/12/ю ТОВ «ОТП Лізинг» повідомило Київське Міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки про те, що ТЗ MAN модель TGX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі договору фінансового лізингу №4813-SMЕ-FL від 03.06.2019р. переданий ТОВ «ОТП Лізинг» в тимчасове платне володіння користування Підприємству "Вторметекспорт” у формі ТОВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2019р. ТОВ «ОТП Лізинг» вказало, що не є перевізником і не надає послуг з перевезення вантажів, тому не мало обов`язку оформлювати жодних документів передбачених статтями 39 та 48 Закону України «Про дорожній рух» і тому не може бути суб`єктом порушення, яке визначено у акті перевірки.

До справи також подано лист Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №11524/32-1/24-20 від 05.02.2020р., адресований ТОВ «Вторметекспорт», щодо сплати штрафу у розмірі 59500грн., однак, не подано доказів його надсилання адресату.

Згідно листа Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №1964/32/23-20 від 31.08.2020р. відповідачем не здійснено оплату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та великогабаритних транспортних засобів з перевищенням допустимих параметрів.

Постановою від 03.02.2020р. Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адмінстративно-господарського штрафу вирішено стягнути з ТОВ «Вторметекспорт» 17000грн. штрафу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення прокурора, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014р. визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.5 ч.5 ст.53 ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VІІІ (набрав чинності 15.12.2017р.), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як зазначено у п.п.1, 2 резолютивної частини рішення КСУ №3-рп/99 від 08.04.1999р., положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Так, матеріали справи не містять доказів вжиття Державною службою України з безпеки на транспорті заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача плати за проїзд в дохід держави. Листом №16.04-52-6051ВИХ-20 від 28.08.2020р. Одеська місцева прокуратура №4 повідомила Державну службу України з безпеки на транспорті про намір здійснити представництво інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» зі змінами, внесеними Постановою КМУ №737 від 12.09.2018р., утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103 затверджено положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення), відповідно до п.1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №327 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті внесено зміни, відповідно до яких органам Укртрансбезпеки надані повноваження з вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Разом з тим, Державною службою України з безпеки на транспорті заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача указаного боргу в дохід держави не вжито.

Крім того, протягом розгляду даної справи Державна служба України з безпеки на транспорті не заперечувала проти здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором, не повідомила суд про намір самостійно звернутись до суду із позовом щодо стягнення заборгованості.

Так, частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.33 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Як передбачено ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р., №198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п.п.2, 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567) усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека та її територіальні органи.

Відповідно до Порядку № 1567, рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За положеннями пп.4 п.2, п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної полиці.

Згідно з п.п.26, 27, 28, 31-1 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як визначено у п.30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п.п.3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою КМУ №30 від 18.01.2001р., транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, із аналізу положень Постанов КМУ №442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», №737 від 12.09.2018р., №592 від 26.06.2015р. «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті», Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затв. Постановою №103 від 11.02.2015р., Розпорядження КМУ №1378-р від 16.12.2015р. «Питання Державної служби з безпеки на транспорті», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р., вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №820/1203/17 звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Отже, так як в матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком №879 документи, складені працівниками Укртрансбезпеки у Одеській області, зокрема, акти №041300 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, №193769 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2019р., довідка №038471 від 07.12.2019р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунку №300 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, при цьому відповідачем в порушення вимог ст.ст.73, 74 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортними засобами, які ним використовувались, є обґрунтованою заявлена прокурором позовна вимога.

При цьому, суд враховує, що Порядком №879 не вимагаються від Укртрансбезпеки повідомляти особливим чином порушника вагового режиму про здійсненні йому нарахування відповідної плати, навпаки, п.31-1 вказаного Порядку встановлює, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Враховуючи викладене, позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача 10592грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, підлягає судом задоволенню.

Згідно ч.1 п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З врахуванням ст.129 ГПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сплачений прокурором судовий збір в сумі 2102 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) до Підприємства “Вторметекспорт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69) про стягнення 10592грн.

2. Стягнути з Підприємства “Вторметекспорт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69, код ЄДРПОУ 30127924) до державного бюджету України (отримувач УК у Біляївському районі/Біляївський р-н, код отримувача (ЄРДПОУ) 37913781, банк отримувача Казначейство України, рахунок отримувача: UA318999980313191216000015111, код платежу 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 10592 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн.

3. Стягнути з Підприємства “Вторметекспорт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69, код ЄДРПОУ 30127924) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код за ЄДРПОУ отримувача 03528552, рахунок отримувача: UA 808201720343100002000000564, банк отримувача: ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 жовтня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук