Решение № 92459340, 23.10.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.10.2020 Справа № 554/2749/20

Справа №554/2749/2020

Провадження №2/554/1271/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави, в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі Кононенко А.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Харенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ГУНП в Полтавській області, прокуратури Полтавської області, ДКС України про стягнення моральної шкоди. В якій прохав: стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь, ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 47 230 грн.00 коп. В обґрунтування позову зазначив, що 29.05.2019 до ЄРДР були внесені відомості за №42019000000001276, за фактами: порушення права на захист ОСОБА_1 та розтрати державних коштів, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 374 КК України. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було доручено старшому слідчому СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 . Без проведення належного досудового розслідування, 17.10.2019 старшим слідчим СУ ГУНП в Полтавській області Ільїною Ж.В. була винесена постанова про закриття вказаного кримінального провадження. Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 було подано до суду відповідну скаргу, яка була задоволена ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2020 (справа №554/9812/19). На протязі майже року досудове розслідування вказаного кримінального провадження належним чином не здійснювалося, слідчим не проводилися необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення об`єктивної істини у даному кримінальному провадженні, тобто органом досудового розслідування порушувалися розумні строки розгляду кримінального провадження. Відсутність на даний час іншого ефективного засобу юридичного захисту від порушення прав ОСОБА_1 у сукупності із довготривалістю та неналежним проведенням досудового розслідування, спричинює значну моральну шкоду ОСОБА_1 , яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях від криміналізації правоохоронних органів, з вини як органу досудового розслідування, так і прокуратури він позбавлений відчуття правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, протягом тривалого часу ОСОБА_1 вимушений витрачати велику кількість свого часу та докладати значних зусиль на звернення за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, які були навмисно, грубо і цинічно порушені відповідачами : ГУНП у Полтавській області, Полтавською обласною прокуратурою. Крім того, такими діями та бездіяльністю відповідачі : ГУНП у Полтавській області, Полтавська обласна прокуратура підірвали у очах ОСОБА_1 авторитет правоохоронних органів, обов`язком яких є, в першу чергу, захист прав, свобод та інтересів таких простих громадян України. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, а тим більше оцінити їх в грошовому виразі надзвичайно важко, однак враховуючи всі перелічені вище фактори з урахуванням вимог розумності та справедливості завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 47 230 грн.00 коп., тому він і звертається до суду з даним позовом (а.с.1-3).

03 квітня 2020 року ухвалою судді (Материнко М.О.) відкрито провадження в справі №554/2749/2020. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Доручено Регіональному центру з надання безоплатної правової допомоги призначити адвоката позивачу ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 забезпечити проведення відеоконференції за участю позивача ОСОБА_1 з Октябрським районним судом м. Полтава. Призначено підготовче засідання на 14.00 годин на 13 травня 2020 року (а.с.15, 16).

30 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ГУНП в Полтавській області. В якому зазначили, що ГУНП в Полтавській області позовних вимог ОСОБА_1 не визнає, виходячи з наступних обставин. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, які її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст.1167 ЦК України. Відповідно до наведеної норми підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність так званого складу цивільного правопорушення (делікту), який включає в себе наступні елементи: наявність самої моральної шкоди; протиправні дії чи бездіяльність заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) та завданою шкодою. В залежності від змісту правовідносин необхідна також вина особи, яка заподіла шкоду. Отже, при розгляді вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди судом можуть братися до уваги лише ті негативні наслідки немайнового характеру, які доведені позивачем під час розгляду даної справи. Так, відповідно до вищевказаних норм права позивач при розгляді справи повинен був довести: факт наявності моральної шкоди; факти протиправних діянь ГУНП в Полтавській області; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями ГУНП в Полтавській області та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. Але вказані обставини не були доведені позивачем, а доводи щодо спричинення моральної шкоди, викладені у позовній заяві, є безпідставними і нічим не доведеними як і визначений розмір шкоди, яка на думку позивача підлягає відшкодуванню. Таким чином, ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування. Позивач намагається обґрунтувати свої вимоги бездіяльністю органу досудового розслідування у кримінальному провадженню №42019000000001276. ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача, вважаючи процесуальні рішення та дії слідчого незаконними з огляду на ухвали слідчого судді. Визнання процесуальних рішень слідчого протиправними не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оскарження ОСОБА_1 дій слідчого в порядку КПК є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. Таким чином, обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, є недоведеними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню (а.с.36-39).

12 травня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву відповідача прокуратури Полтавської області. В якому зазначили, що позов ОСОБА_4 є необгрунтованим та безпідставним, відтак не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Позивач пов`язує свої моральні страждання із розслідуванням кримінального провадження розпочатого за його заявою. До даних правовідносин позивачем безпідставно застосовано ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки зазначений Закон містить виключний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди до якого розслідування кримінального провадження та скасування судом постанов слідчого про його закриття не відноситься. Також, зазначений Закон не застосовується для розрахунку відшкодування моральної шкоди з інших, ніж передбачених ним підстав. Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування моральної шкоди відносяться до деліктних зобов`язань.Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Так, свої вимоги позивач обґрунтовує винесенням слідчим суддею на підставі його скарги ухвал про скасування постанови слідчого, винесеної у кримінальному провадженні за № 42019000000001276. Таким чином, позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на здійснення тривалий час, досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42019000000001276 та винесення слідчим суддею за результатами розгляду його скарги процесуальної ухвали про її задоволення, порушення органом досудового розслідування розумних строків розгляду кримінального провадження. Зазначені обставини, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав. Із змісту ухвали суду, що винесено у межах кримінального провадження не вбачається встановлення вчинення саме відповідачем у справі - прокуратурою Полтавською області та будь-якими іншими особами неправомірності дії (бездіяльності) відносно позивача та наявності вини. На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, окрім іншого, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами поліції та прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Тобто ухвали судів у кримінальному судочинстві не є преюдиціальними для даного суду цивільної юрисдикції, а всі складові елементи цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню позивачем на загальних підставах. Також, відносно тривалого, на думку ОСОБА_4 , здійснення досудового розслідування та у зв`язку із цим порушення його прав, що свідчить на переконання позивача про заподіяння йому моральних страждань, слід зазначити наступне. У позові зазначається, що розслідування кримінального провадження не здійснюється належним чином та тривалий час не встановлено винних осіб. Оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків (зокрема, щодо явки за викликом слідчого, прокурора, судовим викликом; дотримання умов обраного запобіжного заходу; надання у передбачених законом випадках доказів тощо); існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом. Враховуючи обставини викладені у позові, порушень щодо розумності строків розслідування кримінального провадження не допущено. Водночас, на даний час відсутні рішення судів у межах кримінального провадження, де встановлено порушення органом досудового розслідування розумних строків. Разом із цим, надання оцінки дотриманню органом досудового розслідування розумності строків не входить до компетенції суду цивільної юрисдикції. ОСОБА_5 обґрунтував свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, вважаючи процесуальні рішення та дії слідчого незаконними з огляду на ухвалу слідчого судді. Водночас, зазначене не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обгрунтованими, оскільки оскарження ОСОБА_6 процесуальних рішень слідчого є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. ОСОБА_5 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань, яких він міг зазнати у зв`язку з процесуальними рішеннями органу досудового розслідування, тому правові підстави, передбачені статтями 1173, 1174, 1176 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди відсутні. Також, враховуючи, що ОСОБА_6 заявлено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на підставі приписів ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який не регулює зазначені спірні правовідносини, а при цьому суд не може вийти і застосувати інші норми матеріального права, позовна заява ОСОБА_4 є необгрунтованою та безпідставною, а тому прохають відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.43-48).

13 травня 2020 року ухвалою суду ( ОСОБА_7 ) заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у цивільній справі №554/2749/2020 - визнано необґрунтованою. Провадження у цивільній справі зупинено до вирішення питання про відвід судді (а.с.54, 55).

18 травня 2020 року ухвалою суду ( ОСОБА_8 ) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Материнко М.О. від розгляду цивільної справи №554/2749/2020 – відмовлено (а.с.57, 58).

19 травня 2020 року ухвалою суду ( ОСОБА_7 ) поновлено провадження у цивільній справі №554/2749/2020. Провадження у справі продовжено зі стадії підготовчого засідання, яке призначено на 10.06.2020 о 13.00 годин в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави зал судових засідань № 11 в режимі відеоконференції за участю позивача ОСОБА_1 (а.с.59).

22 травня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 . В якому зазначив, що 29.05.2019 до ЄРДР були внесені відомості за №42019000000001276, за фактами: порушення права на захист та розтрати державних коштів, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 374 КК України. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було доручено старшому слідчому СУ ГУНП в Полтавській області Ільїній Ж.В. При зверненні до суду, як на підставу своїх вимог щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди ОСОБА_1 посилався на те, що йому була завдана значна немайнова шкода бездіяльністю органу досудового розслідування, прийняттям незаконних процесуальних рішень та довготривалим проведенням досудового розслідування. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження воно не є складним, оскільки у заяві ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення мова йде про два факти (порушення права на захист та розтрати державних коштів), учасники кримінального провадження ніяким чином не затягують проведення слідчих дій, не переховуються, їх місце перебування чи роботи достовірно відомо слідчому, тобто будь-які перешкоди для проведення слідах дій відсутні. Не зважаючи на це, на даний час досудове розслідування вказаного кримінального провадження триває вже на протязі року, за цей час необхідний обсяг слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій не проведений. Окрім цього, 17.10.2019 старшим слідчим СУ ГУНП в Полтавській області Ільїною Ж.В, було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що слідчим не проведені всі необхідні слідчі дії для прийняття правильного рішення. Вказані обставини стали підставою для скасування постанови слідчого як незаконної та необгрунтованої. Зазначені вище обставини безумовно впливають на моральний стан ОСОБА_1 та спричинюють йому значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях від криміналізації правоохоронних органів, з вини як органу досудового розслідування, так і прокуратури ОСОБА_1 позбавлений відчуття правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, протягом тривалого часу ОСОБА_1 вимушений витрачати велику кількість свого часу та докладати значних зусиль на звернення за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, які були навмисно, грубо і цинічно порушені відповідачами : ГУНП у Полтавській області, Полтавською обласною прокуратурою. Такими діями та бездіяльністю відповідачі : ГУНП у Полтавській області, Полтавська обласна прокуратура підірвали у очах ОСОБА_1 авторитет правоохоронних органів, обов`язком яких є, в першу чергу, захист прав, свобод та інтересів таких простих громадян України. Враховуючи те, що в результаті бездіяльності посадових осіб органів досудового слідства та прокуратури, були порушені нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 , що підриває довіру та сприяє формуванню негативного ставлення до даних органів, є підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди, тому прохає задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.68-70).

10 червня 2020 року ухвалою суду (суддя Материнко М.О.) клопотання сторони позивача про виклик свідків – задоволено частково. Допитати у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що призначене на 23.07.2020 на 14.00 годин в якості свідка позивача ОСОБА_1 . Клопотання сторони позивача про витребування доказів у справі – задоволено у повному обсязі. Витребувано з Октябрського районного суду м. Полтави матеріали справи №554/9812/19 за скаргою ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 42019000000001276 від 29.05.2019 за ч. 1 ст. 374 КК України. Витребувано з СУ ГУНП в Полтавській області матеріали кримінального провадження № 42019000000001276 від 29.05.2019 за ч. 1 ст. 374 КК України (а.с.85, 86).

23 липня 2020 року ухвалою суду (суддя Материнко М.О.) задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. у цивільній справі №554/2749/2020 розслідування(а.с.104, 105).

23 липня 2020 року розпорядженням в.о.керівника апарату Октябрського районного суду м.Полтави від 23.07.2020 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ» справу №554/2749/2020 ( провадження №2/554/1271/2019) призначено до повторного автоматичного розподілу (а.с.110).

24 липня 2020 року ухвалою судді Блажко І.О. прийнято до провадження справу №554/2749/2020. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 13.08.2020 о 09.45 годині в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 (а.с.112, 113).

13 серпня 2020 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів – задоволено. Витребувано від Октябрського районного суду м. Полтави матеріали скарги №554/9812/19 ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №42019000000001276 від 29.05.2019 за ч. 1 ст. 374 КК України. Витребувано з СУ ГУНП в Полтавській області матеріали кримінального провадження №42019000000001276 від 29.05.2019 за ч. 1 ст. 374 КК України. Викликано в судове засідання позивача ОСОБА_1 та допитати в якості свідка. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 забезпечити проведення відеоконференції за участю ОСОБА_1 з Октябрським районним судом м. Полтава. Закрито підготовче засідання у справі №554/2749/2020. Призначено розгляд справи по суті на 11.00 годин на 15 вересня 2020 року (а.с.128-130).

15 вересня 2020 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 , адвоката Руль М.І.І. про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи на 09.00 годин на 23 жовтня 2020 року. Замінено відповідача прокуратуру Полтавської області на правонаступника – Полтавську обласну прокуратуру. Повторно викликано в судове засідання позивача ОСОБА_1 як свідка. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 23.10.2020 о 09.00 годині в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 (а.с.154, 155).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача за ордером ОСОБА_2 позов підтримали, прохали задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Полтавської обласної прокуратури за довіреністю Харенко В.М. відносно позову заперечував. Пояснив, що розрахунок шкоди позивачем у розмірі 47 230 грн. зроблено із посиланням на ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який до спірних правовідносин не застосовується. Зважаючи на зазначене у відзиві, прохав у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до прокуратури відмовити, в зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

В судове засіданні відповідач ГУНП в Полтавській області свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленими, шляхом отримання судової повістки. Надіслали суду відзив на позовну заяву.

В судове засідання відповідач ДКС України свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленими, шляхом отримання судової повістки.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача Полтавської обласної прокуратури, пояснення ОСОБА_1 , як свідка, матеріали цивільної справи, матеріали кримінального провадження №42019000000001276, матеріали скарги №554/9812/19, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2019 у справі №757/49243/18-к, зобов`язано уповноважену особу Генеральної прокуратури України внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 03.09.2018 про вчинення кримінального правопорушення.

На виконання зазначеної вище ухвали Генеральною прокуратурою України 29.05.2019 було зареєстровано кримінальне провадження за №42019000000001276, з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 374 КК України, що підтверджуються витягом із ЄРДР за № 42019000000001276.

Як слідує із матеріалів кримінального провадження № 42019000000001276, постановою першого заступника Генерального прокурора Сторожук Д.А., в порядку ст.216 КПК України кримінальне провадження за №42019000000001276 від 29.05.2019 направлене для здійснення досудового розслідування до СУ ГУНП в Полтавській області.

Таким чином, кримінальне провадження за №42019000000001276 перебувало в провадженні СУ ГУНП в Полтавській області, процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснювалося прокурорами прокуратури Полтавської області.

27.09.2019 кримінальному провадженні за №42019000000001276 від 29.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.374 КК України постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області Ільїної Ж.В. у задоволені заяви ОСОБА_1 від 09.09.2019 про визнання останнього потерпілим в рамках кримінального провадження за №42019000000001276 відмовлено.

Як слідує із вищезазначеної постанови, в ході досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження не було виявлено відомостей стосовно спричинення ОСОБА_1 матеріальної, моральної чи фізичної шкоди на яку посилається останній.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 в кримінальному провадженні за №42019000000001276 перебуває в якості заявника.

Постановою прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 визначено підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 374 КК України у кримінальному провадженні №42019000000001276 від 29.05.2019 за слідчими СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області.

04.06.2020 постановою слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Савельєвим Д.В. у кримінальному провадженні №42019000000001276 від 29.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.374 КК України, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 01.06.2020 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відмовлено.

Таким чином, кримінальне провадження №42019000000001276 станом на день розгляду цивільної справи у суді перебуває на досудовому розслідуванні у Полтавському ВП ГУНП в Полтавській області.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювана.

Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Як встановлено, позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на здійснення тривалий час, тобто з дати внесення в ЄРДР 14.06.2019 і по даний час досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42019000000001276 від 14.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.374 КК України та винесення слідчим суддею за результатами розгляду його скарг процесуальних ухвал про їх задоволення. Також на те, що розслідування кримінального провадження не здійснювалося належним чином та тривалий час не встановлено винних осіб. Зазначені обставини, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав.

При цьому, такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загально визначених підставах згідно зі статтею 81 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участьті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З положень ст. 82 ЦПК України вбачається, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних, господарських чи кримінальних справ.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Згідно ч. 3 КПК України, критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

У пункті 4 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК).

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що складність кримінального провадження визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження; кількості учасників провадження (потерпілих, свідків тощо); правової кваліфікації кримінального правопорушення; наявності на момент початку досудового розслідування відомостей щодо конкретної особи, яка ймовірно вчинила кримінальне правопорушення; характеру обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні; меж доказування; обсягу матеріалів досудових розслідувань, що об`єднані в одному провадженні; необхідності призначення експертиз, їх складності; обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для всебічного та повного дослідження обставин кримінального правопорушення; необхідності отримання міжнародної допомоги в рамках кримінального провадження тощо.

Оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків (зокрема, щодо явки за викликом слідчого, прокурора, судовим викликом; дотримання умов обраного запобіжного заходу; надання у передбачених законом випадках доказів тощо); існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст.307 КПК України слідчий суддя не уповноважений у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, окрім іншого, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами поліції та прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000001276.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками Полтавської обласної прокуратури та ГУНП в Полтавській області, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з державного бюджету України через ДКС України на його користь моральну шкоду у розмірі 47230 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю працівниками Полтавської обласної прокуратури та ГУНП в Полтавській області під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42019000000001276..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно п.5 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Частинами 1, 5 та 6 статті 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, неодержаного громадянином за час відсторонення від роботи(посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів,що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків,вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Таким чином, до даних правовідносин позивачем безпідставно застосовано ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки зазначений Закон містить виключний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди до якого розслідування кримінального провадження та скасування судом постанов слідчого про його закриття не відноситься. Також, зазначений Закон не застосовується для розрахунку відшкодування моральної шкоди з інших, ніж передбачених ним підстав.

На підставі викладеного, зазначений позивачем ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» для розрахунку відшкодування моральної шкоди до спірних правовідносин не застосовується.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку в позовних вимогах ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, ГУНП в Полтавській області про стягнення моральної шкоди в розмірі 47 230 грн. відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пп.1, 3, 4 і 5 ст. З цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.І ст.25 Бюджетного кодексу України ДКС України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно п.5 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п.п. 1 п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів. А на підставі п. 44 вказаного Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДКС України, в з`язку із відмовою у позовних вимогах до Полтавської обласної прокуратури, ГУНП в Полтавській області.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 від сплати судового збору під час розгляду страви звільнений.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторонни звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 212, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області про стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

У позові ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

У позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Складання поновного тексту відкладено на 5 (п`ять) днів 27 жовтня 2020 року.

Позивач – громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23» Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою м. Полтава, вулиця Пушкіна,91, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Національної поліції України в Полтавській області, місцезнаходження - 36000, м. Полтава, вулиця Пушкіна, будинок №83, код ЄДРПОУ - 40108630.

Відповідач – Полтавська обласна прокуратура, місцезнаходження 36000, м. Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави,7, код ЄДРПОУ 02910060.

Відповідач – Державна казначейська служба України, місцезнаходження 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2020 року

Суддя І.О.Блажко