Решение № 92372694, 19.10.2020, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/3494/20

Номер провадження 2/725/596/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 20.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. було вчинено виконавчий напис №16289 відповідно до якого стягнуто з нього на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CVRSGK00000010 від 15.02.2008 року в сумі 1639904,89 грн. за період з 15.02.2008 року по 09.08.2017 року. Про вказаний виконавчий напис йому стало відомо 27.02.2020 року з постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №56040625 від 26.03.2018 року.

Вважає, що вказаний виконавчий слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». У зв`язку з наведеним на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Крім того, ставить під сумнів безспірність суми заборгованості, яка була стягнута з нього на підставі оспорюваного виконавчого напису, зокрема вважає незаконним нарахування банком 12313,36 доларів США комісії, оскільки такі дії суперечать вимогам ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до якої кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які комісії, які не є послугою у визначення цього Закону, а також стягнення пені за період з 15.02.2008 року по 09.08.2017 року поза межами спеціального річного строку позовної давності, який встановлюється до вимог про стягнення неустойки відповідно до вимог ст. 258 ЦК України. Також, банком неправомірно у суму заборгованості включено проценти, комісії та неустойку, які були нараховані банком після пред`явлення вимоги про дострокове повернення боргу шляхом звернення до суду з позовною заявою про стягнення боргу. Зазначав, що нарахований банком розмір пені є неспіврозмірним із сумою основного боргу, що не відповідає вимогам ст.ст. 509, 627 ЦК України.

Посилався на те, що стягувачем не було надано нотаріусу увесь необхідний пакет документів для вчинення виконавчого напису, зокрема довідки фінансової установи про ненадходження платежів, первинних документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення, а також при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано той факт, що пред`явивши позов про стягнення заборгованості у серпні 2009 року стягував змінив строк виконання зобов`язання та саме з цієї дати, на думку позивача, слід рахувати початок виникнення у банку права вимоги, натомість оспорюваний виконавчий напис був вчинений 20.10.2017 року тобто з дня виникнення права вимоги на момент вчинення виконавчого напису минуло більше трьох років.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми права, правові позиції Верховного суду, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 20.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі №16289, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В рамках судового розгляду даного спору судом за клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. нотаріальну справу (або її належним чином завірену копію) щодо вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Позивач в судове засідання не з`явився, в його інтересах діяв представник, який направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Справа слухалась у відсутності відповідача, який не з`явився в судове засідання незважаючи на те, що двічі належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини своєї неявки суд не повідомив і не подав відповідної мотивованої заяви про відкладення розгляду справи.

Крім того, у встановлений строк відповідачем не було подано відзиву.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив та не направив відзиву, а представник позивача не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що 20.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №16289, яким стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № СVRSGK00000010 від 15.02.2008 року за період, який стан оновить 3463 днів, а саме: з 15.02.2008 року по 09.08.2017 року в сумі 63735,13 доларів США, що курсом 25,73 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.08.2017 року складає 1639904,89 грн., з урахуванням: заборгованість за тілом кредиту - 17130,85 доларів США, заборгованість за відсотками - 33923,11 доларів США, заборгованість з комісії -367,81 доларів США, заборгованість з пені - 12313,36 доларів США (а/с 17).

Вказаний виконавчий напис був пред`явлений стягувачем до виконання до постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС м.Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Федоряк О.В. від 26.03.2018 року відкрито виконавче провадження (а/с 26).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Згідно вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №6-887цс17 від 05.07.2017 року, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У відповідності до правової позиції Верховного суду України, яка міститься у постанові від 20.05.2015 року №6-158цс15, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Так, з матеріалів наданих нотаріусом на запит суду вбачається, що на підтвердження наявності у боржника заборгованості стягувачем для вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу засвідчену виписку з особового рахунку боржника.

Натомість, з системного аналізу положень ст.88 Закону України «Про нотаріат» в сукупності з вище наведеними правовими позиціями Верховного суду України щодо їх застосування в контексті спірних правовідносин про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, вбачається, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172 є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а позивач у тексті позовної заяви ставить під сумнів розмір заборгованості, заперечуючи обґрунтованість нарахування відповідачем пені в розмірі, що є неспіврозмірним з сумою основного боргу, а також комісії за послуги, які не передбачені у договорі споживчого кредитування та не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», крім того заявляє про сплив позовної давності за вимогами про стягнення неустойки та вважає, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису минув трирічний строк з момент виникнення у відповідача права вимоги до позивача, суд приходить до висновку, що сума боргу на яку звернено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису не може вважатись безспірною.

Також, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, отже з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 20.10.2017 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Разом з тим, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 20.10.2017 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним вище зокрема щодо відсутності належних та допустимих доказів безспірності заборгованості на яку звернено стягнення згідно оскаржуваного виконавчого напису, при цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача у тексті позовної заяви щодо наявності обставини, якими він обґрунтовує свої сумніви щодо суми боргу, яка стягується за оспорюваним виконавчим документом.

Крім того, Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року правову викладено позицію про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Наведені вище обставини в їх сукупності свідчать про те, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено з порушенням чинного законодавства, а також про наявність спору між позивачем та стягувачем щодо розміру заборгованості на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, у зв`язку з чим вказаний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненю судовий збір.

На підставі вище викладеного та керуючись 87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18, 257, 261, 1050 ЦК України, Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 20.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі №16289 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № СVRSGK00000010 від 15.02.2008 року за період з 15.02.2008 року по 09.08.2017 року в сумі 63735,13 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.08.2017 року складає 1639904,89 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту - 17130,85 доларів США, заборгованості за відсотками - 33923,11 доларів США, заборгованості з комісії -367,81 доларів США, заборгованості з пені - 12313,36 доларів США.

Стягнути акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України або в той самий строк безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна