Приговор № 92352202, 22.10.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2544/20

Провадження №: 1-кп/332/422/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді: Яцуна О.С.

секретаря: Коваль В.А.

за участю прокурора: Соколовської Т.В.

захисника: Василенка Ю.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12020080030001214 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петроострів, Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, який є особою без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_1 , знаходячись неподалік кінцевої зупинки «Запоріжжя ліве» в м. Запоріжжя, відібрав у ОСОБА_2 бойовий корпус гранати Ф-1 з маркуванням 107 67-84т, який, згідно висновку експерта № 12-58/6-352 від 14.09.2020 являється корпусом бойовою ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1 промислового виготовлення, яка містить в собі заряд бризантної вибухової речовини - тротил, масою 50-56 гр. Після цього, реалізуючи злочинний умисел на носіння, зберігання вибухових речовин, ОСОБА_1 переніс його до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав зазначену вибухову речовину до того часу, як 07.09.2020 приблизно о 23-38 годині, вказаний корпус бойової гранати Ф-1 був вилучений працівниками поліції в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 .

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, як носіння, зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Під час досудового розслідування 25.09.20 між прокурором, якому в порядку ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні Білоусом А.Г. і обвинуваченим ОСОБА_1 , інтереси якого представляє захисник Василенко Ю.В., в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладена угода про визнання винуватості.

Згідно угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних, для даного кримінального провадження, обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.263 КК України.

Обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому буде призначене покарання за ч.1 ст.263 КК України у вигляді 3 років позбавленні волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст.468,469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

В судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений та захист в судовому засіданні також просили угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідні до угоди зобов`язання.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Керуючись ст.ст.314,369,373,374,376,474,475 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити по кримінальному провадженні №12020080030001214 угоду про визнання винуватості від 25.09.20 укладену між прокурором Білоусом А.Г. та обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, призначивши покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 : повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 2451,75 грн. процесуальних витрат (рахунок № 31112115008009, одержувач: УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя, МФО:899998, ЄДРПОУ:38025367).

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд міста Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.С. Яцун