Решение № 9229004, 14.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2010 р. Справа № 4/22/10

Позивач           Військовий прокурор Київського гарнізону,

вул. Камандарма Каменєва, 8-А, м. Київ, 01014,

           в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,

           пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168,

Відповідач           Державне підприємство “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря-Машпроект”,

          пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, 54018,

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача           - Шутов О.О. довіреність № 220 /177/д від 08.02.10р.

Від відповідача           - Рудник В.О. довіреність № 72/8226 від 08.10.07р.

Військовий прокурор - Іващенко С.М.

          СУТЬ СПОРУ: стягнення пені в сумі 21827,01 грн. та 3% річних – 3073,41 грн. за період з 29.06.09р. по 27.09.09р.

Заявою про уточнення позовних вимог від 09.04.10р. прокурор просить стягнути з відповідача 1060010,00 грн. боргу за актом про надання послуг № 19/2 від 01.02.10р., пені в сумі 21827,01 грн. та 3073,41 грн. –3% річних.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення змінити підстави або предмет позову, прокурор заявив додаткові вимоги, що не передбачено ст. 22 ГПК України, тому заява в цьому провадженні розгляду не підлягає.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що акт приймання продукції відповідачем було отримано 12.06.09 року, дату затвердження сторонами акту слід вважати датою отримання його останньою із сторін, тобто 12.06.09р., тому зобов'язання по оплаті у відповідача виникають з 13.06.09р., а не з 30.05.09р., як зазначено у позовній заяві.

Зі змісту протоколу розбіжностей договору № 1-01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007 року, даний протокол підписано 27.03.2008 року, тобто з дати підписання договору (31.10.2007) по дату підписання протоколу розбіжностей до нього (27.03.2008) минуло майже 5 місяців, отже позивачем порушено вимоги ч.4 ст. 181 ГК України, щодо узгодження умов договору, а тому на підставі ч. 8 ст. 181 ГК України договір № 1-01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007 року вважається неукладеним.

В порушення вимог ст. 237 ЦК України представник Міністерства Оборони України, в особі Мельника Володимира Федоровича, не мав правових підстав на укладення договору № 1-01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007 року.

На думку відповідача порушення вимог закону були допущені позивачем саме під час укладення правочину, тому керуючись ч. 3 ст. 215 ЦК України, відповідач заперечує дійсність договору № 1-01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007 року на підставах, встановлених законом.

          Позивачем взагалі не правомірно нараховані штрафні санкції та 3 % річних, оскільки згідно з п.2 додатку № 1 договору, вартість наданих послуг складає 671 650,00 грн. В п. 3.4 договору № 1-01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007 року вартість фактично наданих послуг уточнюється під час здійснення розрахунків та оформлюється додатковими угодами, що є невід'ємною частиною цього договору.

В зв'язку з тим, що до теперішнього часу від позивача так і не надійшло додаткової угоди з уточнювальною вартістю фактично наданих послуг, позивач не мав жодних правових підстав вимагати від відповідача здійснити розрахунок без узгодження суми, яка підлягає оплаті та оформлення додаткової угоди до договору.

Відповідальність, яка передбачена ст.4 договору № 1-01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007, до нього пред'явлена неправомірно, оскільки позивачем допущено прострочку виконання зобов’язань (детальніше викладене у відзиві арк.спр. 49-52).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та військового прокурора, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і просив стягнути з відповідача за період з 29.06.09р. по 27.09.09р. пені в сумі 21827,01 грн. та 3% річних –3073,41 грн., обґрунтовуючи свої вимоги ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру ” та ст. 625 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не в повному обсязі, тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Міністерство оборони України, відповідно до ст. 3 ЗУ «Про збройні Сили України»та пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1080, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та зокрема, військові представництва.

Згідно Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107, Військові представництва Міністерства оборони України, є підрозділами Міноборони України з контролю за якістю та прийманням товарів військового призначення, мобілізаційних державних завдань, режиму секретності й технічного захисту інформації для державних замовників.

31 жовтня 2007 року сторони уклали договір про надання послуг № 1-01/1410/ВП-2007 в редакції протоколу розбіжностей № 2 від 27.03.08р., згідно якого позивач приймав на себе зобов’язання щодо забезпечення підпорядкованим йому військовим представництвом № 1301 надання послуг відповідачу з контролю якості та приймання продукції за переліком продукції, яка підлягає контролю якості та прийманню позивачем відповідно до вимог нормативно-технічної документації та умов, що вказані в договорах на постачання продукції.

Пунктом 2.2.2. договору сторони передбачили, що в межах затвердженого переліку продукції здійснювати контроль якості та приймання продукції (виконання робіт) по мірі її пред'явлення відповідачем або за узгодженими графіками.

Згідно п.п. 1.2, 3.1. та 3.4. договору в редакції протоколу розбіжностей № 2 від 27.03.08р., відповідач зобов'язувався оплатити позивачу надані послуги у розмірі 1 % від вартості продукції, яка підлягає контролю шляхом передоплати або у тридцяти денний термін після затвердження сторонами акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт). Затверджений відповідачем акт надання послуг надсилається позивачу. Копія платіжного доручення надсилається окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити йому надану послугу в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1024100,00грн., які відповідач прийняв без зауважень, про що свідчить акт № 19/1 від 29.05.09р., який підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін (арк.спр. 19).

Отже, на думку позивача відповідач мав оплатити надані послуги до 28 червня 2009 року включно.           

Станом на 28.06.09р. відповідач оплатив наданні позивачем послуги в сумі 200000,00 грн., а борг в сумі 824100,00 грн. був оплачений наступним чином, саме: 03.07.09р. платіжним дорученням № 1499 у розмірі 100000,00 грн.; 07.07.09р. платіжним дорученням № 1577 у розмірі 100000,00 грн.; 20.07.09р. платіжним дорученням № 8835 у розмірі 100000,00 грн.; 23.07.09р. платіжним дорученням № 9065 у розмірі 100000,00 грн.; 25.08.09р. платіжним дорученням № 2327 у розмірі 100000,00 грн.; 31.08.09р. платіжним дорученням № 10323 у розмірі 100000,00 грн.; 14.09.09р. платіжним дорученням № 2573 у розмірі 50000,00 грн.; 28.09.09р. платіжним дорученням № 11696 у розмірі 174100,00 грн. (арк.спр. 20-27).

15.07.2009 року позивач звернувся до відповідача претензією за № 259/2129, якою просив сплатити суму 630014,87 грн., яка складалася з суми неоплачених на той час послуг та передбачених умовами договору штрафних санкцій (арк. спр. 28-29).

11.08.09р. відповіддю на претензію № 34/7012 відповідач відхилив вимогу щодо нарахування передбачених договором штрафних санкцій, наявність основного ж боргу він не заперечував (арк.спр. 30).

За змістом ст.ст. 526, 625 ЦК України та ч.6 ст. 231 ГК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожен день затримки.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, але суд вважає, що 29.05.09р. не може вважатись датою підписання акту, оскільки лист № 259/1724 від 01.06.09 та поштове повідомлення № 06585928, свідчать, що визначений акт № 19/01 надіслано відповідачу 09.06.09р. Тому, відлік 30-ти днів для оплати виконаних робіт починається з 10.06.09р., а право нарахування штрафних санкцій та річних у позивача виникло з 10.07.09р.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Згідно ч. 5 ст. 232 ГК України, за грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

За таких умов, позов підлягає задоволенню частково за період з 10.07.09р. по 27.09.09р. в сумі 16589,69 грн. пені та 3% річних –2359,22 грн.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача судом приймаються до уваги частково, з огляду на те, що:

Відповідальність відповідача знижена судом з урахуванням прострочки виконання зобов’язань позивачем .

Проте, як зазначалось вище, відповідач повинен оплатити виконані роботи у тридцяти денний термін після затвердження сторонами акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції, а не з дати отримання його останньою із сторін .

Тому не заслуговують на увагу і заперечення відповідача щодо вартості наданих послуг в сумі 671 650,00 грн. згідно з п.2 додатку № 1 договору і необхідності оформлення додаткової угоди, оскільки вартість виконаних робіт на загальну суму 1024100,00грн. визначена в акті № 19/01 і, саме цей документ згідно п.3.4 договору є підставою для оплати виконаних робіт. При цьому, визначені в акті роботи, виконані в межах умов договору, а поетапний план виконання робіт договором не передбачено.

Матеріали справи, а також договір № 1-01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007 року , протоколи розбіжностей, протокол узгодження розбіжностей, все листування з приводу укладення договору свідчать, що сторони остаточно узгодили умови договору - 27.03.2008 року, у точу числі всі істотні, приступили до його виконання та частково виконали, тобто відсутні будь-які підстави вважати договір № 1-01/1410/ВП-2007 від 31.10.2007 року неукладеним відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.                    

Стягнути з державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря-Машпроект” (пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, код 31821381) на користь Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, код 00034022) суму 16589,69 грн. –пені, 2359,22 грн. –3% річних.

          Наказ видати позивачу.

Стягнути з державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря-Машпроект” (пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, код 31821381) в доход державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31118095700006, банк ГУДКУ у Миколаївській області, отримувач УДК у Миколаївській області; код банку 826013, код ЄДРПОУ 23626096) суму 189,49 грн. держмита.

Стягнути з державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря-Машпроект” (пр. Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, код 31821381) в доход державного бюджету України (р/р 31211259700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) суму 179,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.

          На суму 714,19 грн. 3% річних та 5237,32 грн. пені в позові відмовити.

          Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Суддя

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 20.04.2010р.