Решение № 9215761, 22.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.10 Справа№ 4/2

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фара-І” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фара-І” звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Як вказано у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 1098,20 грн. боргу, 32,95 грн. штрафу, 382,90 грн. - 18% річних, 369,00 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання договору № 168 про дострокові поставки від 13 лютого 2007 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і навів доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та в доданих до неї документах.

Суд тричі надсилав відповідачу повідомленняпро дату, місце і час розгляду справи за вказаною позивачем адресою (АДРЕСА_1), проте такі повернулись з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Оскільки позивач не виконував вимог суду надати докази, в тому числі й виданий державним реєстратором витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями щодо відповідача, суд звернувся до державного реєстратора про надання відомостей щодо відповідача. З наданого суду державним реєстратором витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями щодо відповідача станом на 11 березня 2010 року вбачається, що місцем проживання фізичної особи-підприємця є АДРЕСА_1. Суд надіслав відповідачу за його місцем проживання повідомлення про дату, місце і час розгляду справи. Проте поштове відправлення повернулось з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». За викладених обставин суд у встановлений законом спосіб повідомив відповідача про дату, місце і час розгляду справи. Тому суд ухвалює розглядати спір за наявними у справі матеріалами згідно з ст. 75 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі ж вимоги встановлені статтями 193, 216 Господарського Кодексу України.

В силу ст.ст. 612, 625 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За приписами ст. ст. 546, 549 Цивільного Кодексу України виконання зобов”язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з матеріалами справи сторони 13 лютого 2007 року уклали договір № 168 про довгострокові поставки за умовами якого позивач зобов»язався поставити відповідачу товари, а відповідач зобов»язався прийняти замовлений товар та оплатити його вартість. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошової суми впродовж 2 календарних днів з моменту проведення відвантаження (п. 5.1.1.). Підставою для оплати є рахунок, видаткова та податкова накладна ( п. 5.2.). Згідно з п. 10.2. договору № 168 про довгострокові поставки від 27 лютого 2008 року, у випадку затримки оплати товару відповідач прийняв на себе зобов»язання разом із сплатою боргу оплатити позивачу штраф у розмірі 3% від суми заборгованості та 18% річних від суми простроченого платежу.

На виконання зобов»язань за договором № 168 про довгострокові поставки позивач 17 жовтня 2007 року передав відповідачу товар на загальну суму 10098,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЛЗ-1017001. Строк оплати вартості отриманого товару визначений у видатковій накладній - 19 жовтня 2007 року. Відповідач не повністю оплатив вартість отриманого товару, сума боргу становить 1098,20 грн. Позивач 25 грудня 2008 року звернувся до відповідача з претензією про сплату 1098,20 грн. боргу. Суду не надано доказів оплати заборгованої суми. Станом на дату розгляду спору борг відповідача перед позивачем становить 1098,20 грн.

За невиконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 1098,20 грн. на суму боргу нараховано 32,95 грн. штрафу, 382,90 грн. - 18% річних, 369,00 грн. інфляційних втрат, що відповідає вимогам закону та умовам договору № 168 про довгострокові поставки від 13 лютого 2007 року.

Отже, позовні вимоги є обгрунтованими, документально підтвердженими та підлягають до стягнення.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фара-І” (м. Київ, пр.-т Воззєднання, 21, к. 8; ідентифікаційний код 33299396) - 1098,20грн. боргу, 32,95 грн. штрафу, 382,90 грн. - 18% річних, 369,00 грн. інфляційних втрат та судові витрати - 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя