Решение № 92116360, 28.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1657/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, буд. 39) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)

до відповідача: Фермерського господарства "Драмон" (68415, Одеська область, Арцизький район, с. Василівка, вул. Миру, 18)

про визнання державного акту таким, що втратив чинність, скасування запису, зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бондаревський О.М. - посвідчення № 054409 від 03.12.19;

від позивача: Карапиш К.В. - самопредставництво;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області.

09.06.2020р. Заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з позовною заявою до Фермерського господарства "Драмон", в якій просить суд:

- визнати державний акт без номеру від 24.11.1992 на право постійного користування землею, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення 13 сесії 21 скликання Арцизької районної ради народних депутатів Арцизького району Одеської області від 22.10.1992р., зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 34, таким, що втратив чинність;

- скасувати запис № 34 про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею без номеру від 24.11.1992 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею;

- зобов`язати Фермерське господарство "Драмон" повернути земельну ділянку, площею 14,4 га, з кадастровим номером 5120484200:01:001:1140, яка знаходиться на території Новокапланівської сільської ради (за межами населеного пункту).

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.07.2020р. відкрито провадження у справі № 916/1657/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "03" серпня 2020 р. о 16:00.

31.07.2020р. до суду від Фермерського господарства "Драмон" надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.88-94), згідно якого відповідач заперечує проти позову та просить суд стягнути з позивача на користь Фермерського господарства "Драмон" понесені судові витрати у справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

В судове засідання 04.08.2020р. з`явилися прокурор та представник відповідача.

Позивач до суду не з`явився, про причини неявки суд не сповістив.

У судовому засіданні прокурор зазначив що ним, станом на 03.08.2020р., не отримано відзив на позовну заяву.

З огляду на необхідність надання часу прокурору для ознайомлення із відзивом Фермерського господарства "Драмон", судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.08.2020р. 14:30.

В судове засідання 17.08.2020р. з`явилися прокурор та представник відповідача, які зазначили про надання ними усіх необхідних доказів для розгляду даної справи, про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 7.09.2020р. о 14:30.

19.08.2020р. до суду від Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.137-147).

В судове засідання 07.09.2020р. з`явилися прокурор та представник відповідача.

Позивач до суду не з`явився, про причини неявки суд не сповістив.

Судом було вислухано вступні слова присутніх учасників справи та оголошено перерву при розгляді справи по суті на 28.09.2020р. о 15:00.

09.09.2020р. до суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшли письмові пояснення (т.2 а.с.6-7).

У судовому засіданні 28.09.2020р. прокурор та представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, водночас, від останнього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв`язку з хворобою. У поданому клопотанні представник відповідача також зазначив, що проти позову заперечує з підстав, які викладені у відзиві, та просив суд стягнути з позивача заявлені у відзиві витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області.

Рішенням 13 сесії 21 скликання Арцизької районної ради народних депутатів Арцизького району Одеської області від 22.10.1992 р. ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 14,4 га на території Новокапланівської сільської ради Арцизького району для ведення селянського (фермерського) господарства.

Право постійного користування землею ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 14,4 га посвідчено державним актом на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992р. Акт зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування землею за №34. На даний час вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5120484200:01:001:1140.

ОСОБА_1 з метою здійснення господарської діяльності засновано юридичну особу - фермерське господарство "Драмон", керівником якого значився ОСОБА_1 . Засновниками при його державної реєстрації значились ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 помер 15.08.2013р., про що зроблено актовий запис про смерть №482 від 16.08.2013р. 15.08.2013р. керівником фермерського господарство "Драмон" призначено ОСОБА_2 , водночас, згідно Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування землею земельна ділянка площею 14,4 га рахується за ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24.11.1992 без номеру, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Право користування земельною ділянкою, яке виникло в особі на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Право постійного користування на земельну ділянку площею 14,4 га на території Новокапланівської сільської ради Арцизького району для ведення селянського (фермерського) господарства, надане ОСОБА_1 рішенням 13 сесії 21 скликання Арцизької районної ради народних депутатів Арцизького району Одеської області від 22.10.1992р., припинилося з моменту його смерті.

У зв`язку з припиненням права постійного користування, державний акт на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992р. повинен бути визнаний таким, що втратив чинність, а запис про реєстрацію вказаного державного акту підлягає скасуванню.

Зазначена земельна ділянка без належних підстав використовується по цей час фермерським господарством "Драмон", засновником якого є ОСОБА_2 , що суперечить вимогам чинного законодавства, внаслідок чого спірна земельна ділянка має бути повернута власнику.

Щодо порушень інтересів держави та необхідності їх захисту прокурор вказує, що існування чинних державних актів на право постійного користування на землю, виданих особам, які померли, позбавляє можливості забезпечити відповідну охорону земель, та може призвести до відмови фізичним та юридичним особам в наданні у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що, в свою чергу, призводить до соціальної напруги та позбавляє можливості фізичних та юридичних осіб реалізовувати своє право на отримання вільних земельних ділянок у власність або користування у передбаченому законом порядку.

Крім того, незаконне використання земельної ділянки державної власності порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, призводить до ненадходження орендних платежів відповідно до законодавства, що суперечить інтересам держави.

Використання земельних ділянок без належних правових підстав порушує права держави, як розпорядника земель державної власності та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель. Крім того, внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів до бюджету не надходять кошті, які бюджет міг отримувати за наслідками проведення аукціону з визначенням найвищої ціни, що призводить до фактичного ослаблення економічних основ місцевого самоврядування, визначених Конституцією України, та неможливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку та інше.

Внаслідок використання земельної ділянки на території Новокапланівської сільської ради без достатньої правової підстави до бюджету сільської ради не надходять кошти, які бюджет міг отримувати за наслідками проведення аукціону з визначенням найвищої ціни, що призводить до фактичного ослаблення економічних основ місцевого самоврядування та неможливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку та інше.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави прокурор вказує, що 11.06.2019 до місцевої прокуратури з прокуратури Одеської області надійшли матеріали Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо правомірності користування земельними ділянками померлих фізичних осіб, у тому числі, на території Арцизького району, у тому числі земельною ділянкою площею 14,4 га, наданою ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Місцевою прокуратурою 28.12.2019 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області направлено запит про вжиті заходи щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 14,4 га наданою ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, визнання державного акту таким, що втратив чинність, повернення земельної ділянки. Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.02.2020р. №10-15-0.6-2415/2-20 на вказаний запит Головне управління не вживало заходів щодо звернення до суду з позовом про визнання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою таким, що втратив чинність.

Факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

3.2. Доводи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Жодної письмової позиції щодо позову позивач не надав. У поясненнях зазначив, що відповідно до інформації відділу в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області право постійного користування землею ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 14,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Новокапланівської сільської ради Арцизького району Одеської області (за межами населеного пункту) посвідчено державним актом на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992, на підставі рішення XIII сесії від 16.10.1992. Акт зареєстровано в Книзі реєстрації Державних актів на право постійного користування землею за № 34. Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5120484200:01:001:1140.

3.3. Доводи Фермерського господарства "Драмон".

Станом на сьогодні Фермерське господарство "Драмон" здійснює свою діяльність, сплачує необхідні податки та обов`язкові платежі.

За весь час своєї діяльності відповідач належним користувався земельною ділянкою площею 14,4 га, наданою його засновнику ОСОБА_1 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на території Новокапланівської сільської ради Арцизького району Одеської області.

Переоформлення державного акту на право постійного користування землею, виданого 24.11.1992 року, відповідач не здійснював, оскільки не було законодавчо обґрунтованих вимог.

Зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування землею від 24.11.1992р. реєстраційний номер 34, таке право не є таким, що припинилось. Зазначене випливає з того, що з моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме, фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у спірних правовідносин землекористування в силу наведених вище вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" зайняло створене фермерське господарство, як землекористувач. При цьому засновник юридичної особи та сама юридична особа, тісно пов`язані між собою тим, що є зв`язок між правосуб`єктністю, як фізичної особи та її, як засновника юридичної особи.

У відповідності до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 14,4 га в межах згідно з планом, розташованою на території Новокапланівської сільської ради Арцизького району Одеської області, право користування на яку оформлено Державним актом на право постійного користування землею від 24.11.1992 року, на сьогодні є Фермерське господарство "Драмон".

Щодо відсутності порушень інтересів держави та підстав для ії захисту.

Держава в особі Арцизької районної ради (у 1992 році) надала право постійного користування землею фізичній особі, яка створила фермерське господарство, для належного розвитку сімейних і малих фермерських господарств в державі. Рішення про надання землі в постійне користування відповідає нормам законодавства (на той час і на сьогодні) і не порушує інтересів держави, тому підстави для захисту відсутні.

Відповідач офіційно задекларував факт користування земельною ділянкою, яку вимагає повернути прокурор. Подані відповідні декларації, які прийняті податковою службою. Невиконаних податкових зобов`язань відповідач не має, про що свідчить подана прокурором інформація ГУ ДПС в Одеській області від 08.05.2020р.

Щодо недоведеності підстав для представництва інтересів держави замість органу, який повинен виконувати відповідні функції у спірних відносинах.

Орган Держгеокадастру не звертався до суду з цим позовом не через свою пасивну поведінку, як зазначає прокурор, а через відсутність належних та обґрунтованих підстав для припинення права постійного користування землею у зв`язку зі смертю землекористувача та висунення вимог про визнання державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність, скасування запису про реєстрації такого державного акту та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Орган Держгеокадастру має власні повноваження для звернення до суду з відповідним позовом. Участь органу прокуратури порушує баланс інтересів між захистом прав держави та дотриманням прав відповідача.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 14,4 га на території Новокапланівської сльської ради Арцизького району для ведення селянського (фермерського) господарства. Право постійного користування землею ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 14,4 га посвідчено державним актом на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992р. (т.1 а.с.20).

Надалі, як встановлено судом з матеріалів справи, 23.10.1992р. Арцизькою районною адміністрацією зареєстровано фермерське господарство "Драмон"

Як встановлено судом з наявного в матеріалах справи актового запису про смерть №482 (т.1а.с.23), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Станом на час розгляду справи головою фермерського господарство "Драмон" є ОСОБА_2 .

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (т.1 а.с.48) судом встановлено, що на даний час вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5120484200:01:001:1140.

З матеріалів справи судом встановлено, що фермерське господарство "Драмон" здійснює свою діяльність на сьогоднішній день та є платником єдиного податку четвертої групи.

5. Позиція суду.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 11.06.2019 до місцевої прокуратури з прокуратури Одеської області надійшли матеріали Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо правомірності користування земельними ділянками померлих фізичних осіб, у тому числі, на території Арцизького району, у тому числі земельною ділянкою площею 14,4 га, наданою ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Так, місцевою прокуратурою 28.12.2019 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області направлено запит (т.1 а.с.50-51) про вжиті заходи щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 14,4 га, наданою ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, визнання державного акту таким, що втратив чинність, повернення земельної ділянки. У відповіді на вказаний запит (т.1 а.с.52) Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було зазначено, що управління не вживало заходів щодо звернення до суду з позовом про визнання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою таким, що втратив чинність. Отримання вказаної відповіді і стало підставою прокурора для звернення з таким позовом до господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18, вирішуючи виключну правову проблему щодо представництва інтересів держави прокурором, зробила такі висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд зазначає про правомірність звернення прокуратури з позовом та про наявність у останньої підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Надаючи оцінку наявності права користування земельною ділянкою площею 14,4 га з кадастровим номером 5120484200:01:001:1140 фермерським господарством "Драмон", суд вказує наступне.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час реєстрації Фермерського господарства "Драмон") селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

У статті 9 названого Закону встановлено, що після одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею (т.1 а.с.20), земельну ділянку площею 14, 4 га надано ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась йому не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис про смерть №482 від 16.08.2013р. Станом на час розгляду справи головою фермерського господарство "Драмон" є ОСОБА_2 .

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього кодексу).

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції закону на момент смерті ОСОБА_1 і яка чинна на сьогоднішній день) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції закону, яка діяла на момент створення СФГ) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього кодексу.

З наведеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві (як чинному на момент створення фермерського господарства "Драмон", так і на момент смерті ОСОБА_1 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду постановою від 23.06.2020р. по справі №922/989/18 відступила від правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15 та від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16 та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Приймаючи до увагу встановлення судом, що застосування вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що право користування земельною ділянкою після смерті засновника перейшло до фермерського господарства, з огляду на висновки Великої палати Верховного суду у постанові від 23.06.2020р. по справі №922/989/18, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову, зокрема в частині зобов`язання повернення земельної ділянку, площею 14,4 га, з кадастровим номером 5120484200:01:001:1140, яка знаходиться на території Новокапланівської сільської ради (за межами населеного пункту) відсутні.

Щодо вимог Заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області в частині визнання державного акту від 24.11.1992р. на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_1 таким, що втратив чинність, скасування запису № 34 про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, суд вказує, що за змістом чинного процесуального законодавства, вирішуючи спір по суті, суд, зокрема, повинен визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, тобто чи припиниться внаслідок задоволення позову порушення (чи оспорювання) прав позивача, чи компенсує він витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Так, суд зазначає, що задоволення вимог про визнання державного акту від 24.11.1992 на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_1 таким, що втратив чинність, та скасування запису № 34 про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею без номеру від 24.11.1992 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за своєю суттю у будь-якому випадку не може забезпечити захист порушеного права позивача. Водночас, ефективним способом захисту у даному випадку, і саме ним і скористався прокурор, є повернення земельної ділянки.

При цьому, оскільки висновки суду про наявність у відповідача права постійного користування спірною земельною ділянкою взагалі виключають можливість задоволення позову, суд зазначає, що оцінка ефективності способів захисту є додатковою, а не основною підставою для відмови у позові.

Оцінюючи вимоги відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу у сумі 4 000 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, у разі відмови у позові такі витрати, згідно з ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, зазначає, що такі витрати склали 4 000 грн.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу Фермерським господарством "Драмон" надано суду договір про надання правової допомоги від 23.07.2020р., укладений між Фермерським господарством "Драмон" та адвокатом Кочуровим Андрієм Олександровичем (т.1 а.с.115-116), розрахунок гонорару на суму 3 500 грн (т.1 а.с.117), детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (т.1 а.с.118), розрахунок витрат, пов`язаних з виконанням договору про надання правової допомоги, а саме витрат на проїзд та добові у сумі 500 грн (т. 1 а.с.119), платіжні доручення про сплату вартості витрат (т.1 а.с.120-121).

Згідно наданого відповідачем детального опису робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, Кочуровим А.О. було надано наступну правову допомогу: підготовка до складання відзиву, формування правової позиції у справі: 0,5 год., узагальнення судової практики за аналогічними справами: 1 год., складення відзиву: 1 год., участь у одному судовому засіданні - 1 год.

Враховуючи, вищевказані докази, суд зазначає про доведеність відповідачем факту надання йому правничої допомоги та відповідно понесення ним витрат на послуги адвоката у розмірі 4 000 грн.

Водночас, оцінюючи правомірність вимог Фермерського господарства "Драмон" щодо покладання на позивача обов`язку відшкодування вартості проїзду адвоката, суд, враховуючи, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), вказує наступне.

Ухвалою суду від 01.07.2020р. було повідомлено сторін про наявність в Господарському суді Одеської області технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до п.4 ст.197 ГПК України та в приміщенні суду відповідно до ч.ч.5-7 ст. 197 ГПК України. Відповідач жодного разу не скористався можливістю участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що могло заощадити час адвоката та грошові кошти Фермерського господарства "Драмон" . Більш того, судом жодного разу явку представника відповідача визнано обов`язковою не було.

За таких обставин, виходячи із загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги доведеність з боку відповідача факту понесених витрат на послуги адвоката, водночас, враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на проїзд адвоката у сумі 500 грн не відповідають критерію необхідності та неминучості, що є необхідною умовою стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код Єдрпоу 39765871) на користь Фермерського господарства "Драмон" (68415, Одеська область, Арцизький район, с. Василівка, вул. Миру, 18, код Єдрпоу 22493724 ) 3500 /три тисячі п`ятсот / грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 08 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська