Решение № 92040310, 07.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року Справа № 480/4439/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4439/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міської ради (далі по тексту - відповідач, СМР), і просить суд:

- визнати протиправним рішення Сумської міської ради № 6533-МР від 26.02.2020 «Про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 »;

- зобов`язати Сумську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , однак рішенням СМР №6533-МР від 26.02.2020 позивачеві відмовлено у наданні такого дозволу, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів, а саме: у зв`язку з відсутністю розробленого та затвердженого в порядку, визначеному чинним законодавством, детального плану території. Позивач не погоджується із вказанм рішенням та вважає його протиправним, оскільки зазначена у спірному рішенні підстава відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена ст.118 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.08.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що відповідач жодним чином не відступав від положень ст. 118 ЗК України, оскільки, як і зазначено в позові, підставою для відмови є відсутність розробленого та затвердженого детального плану територій, який, в свою чергу, і є іншою містобудівною документацією.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Також за інформацією управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, відведення даної земельної ділянки може розглядатись виключно як дорізка до існуючої поруч ділянки, оскільки з боку вулиці Герасима Кондратьєва розміщення садибних житлових будинків не передбачено. Згідно з даними Публічної кадастрової карти, жодна із суміжних ділянок не перебуває у власності позивача.

Крім того, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, послався і на рішення Сумської міської ради від 27.03.2013 № 2224-МР «Про заходи щодо впорядкування роботи деяких управлінь міської ради в період розробки детальних планів територій житлових районів, мікрорайонів та кварталів нової забудови міста Суми», у відповідності до п. 3 якого регламентовано суб`єктам ініціативи призупинити внесення на розгляд Сумської міської ради проектів рішень, зазначених у підпункті 2.2. пункту 2 даного рішення, до затвердження детальних планів територій основних житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови міста Суми. Отже, враховуючи викладене, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення ним не було порушено жодних норм чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.09.2019 позивач звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг у м. Суми із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Аерофлотська, біля буд. № 32.

Вказана заява була предметом розгляду на засіданні постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради, що підтверджується витягом з Протоколу № 147 від 21.03.2019 (а.с.15-16), з якого вбачається, що порушене питання було погоджене комісією, за результатами його розгляду було ухвалено підготувати відповідний проект рішення та винести його на розгляд сесії Сумської міської ради.

05.04.2019 відповідний проект рішення Сумської міської ради VII скликання № 204-МР було оприлюднено на офіційному сайті відповідача (а.с.13). Також було оприлюднено додаток до проекту - лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів № 06.01-96/1134 від 28.03.2019, у якому зазначено, що за інформацією управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 25.02.2019 №208/08.01-20, згідно з Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням сесії Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, земельна ділянка знаходиться в зоні існуючої садибної житлової забудови Ж-1, де одним із переважних видів використання території є розміщення індивідуальних житлових будинків (з присадибними ділянками).

У подальшому 09.10.2019 листом № Б-676/06.01-21 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив, що заява позивача розглядалася на пленарних засідання LVII та LХІ сесій Сумської міської ради, але для прийняття рішення не вистачило необхідної кількості голосів (а.с.9).

03.12.2019 позивач, через Центр надання адміністративних послуг у м. Суми, звернувся до відповідача з повторною заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом документів до справи від 03.12.2019 №562162/14.03-08 (а.с.8).

23.05.2020 позивачем було отримано через Центр надання адміністративних послуг у м. Суми рішення Сумської міської ради № 6533-МР від 26.02.2020 «Про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.7).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів, а саме: у зв`язку з відсутністю розробленого та затвердженого в порядку, визначеному чинним законодавством, детального плану території.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Положеннями ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 420/914/19, від 13.11.2019 у справі №756/6448/16-а та від 21.11.2019 у справі № 812/1268/17.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У той же час, оскаржуване рішення №6533-МР від 26.02.2020 не містить конкретної підстави, визначеної ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, з посиланням на відповідні докази, які слугували підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було встановлено невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Як вбачається з протоколу засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради від 21.03.2019 №147, комісією досліджувалось питання щодо можливості надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, комісія з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради погодила дане питання, ініціювала розгляд даного питання на сесії СМР, рекомендувала департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР винести даний проект рішення на розгляд сесії СМР та рекомендували СМР підтримати даний проект рішення (а.с.15-16).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; 3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку); 5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; 6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.

Згідно статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, положення частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони у наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.

Отже, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі № 545/808/17, від 22.05.2018 по справі № 468/1263/17-а, від 11.06.2019 по справі №826/841/17, від 31.10.2019 по справі №607/4538/16-а.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність детального плану території, внаслідок чого було відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки з оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що відповідачем не зазначено зауважень стосовно поданих позивачем до клопотання документів, зокрема щодо невідповідності місця розташування об`єкта вимогам конкретних законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Обставина, яку відповідач вказує як підставу для відмови у наданні дозволу - відсутність детального плану території, не залежить від волевиявлення позивача та не доводить наявність тих обов`язкових умов, з якими законодавець пов`язує можливість відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що бажане місце розташування земельної ділянки, на яку позивач має намір отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не відповідає місцю розташування об`єкта вимогам ст. 39 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 18, 25, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та як наслідок не доведено правомірності рішення №6533-МР від 26.02.2020.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Зокрема, Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. ", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Lelas v. ").

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що рішення Сумської міської ради №6533-МР від 26.02.2020 прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення не містить належним чином обґрунтованих підстав для його прийняття, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, а розгляд заяви передбачає з`ясування обставин зокрема щодо відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки та чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Сумської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви у розмірі 840, 80 грн, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Сумської міської ради № 6533-МР від 26.02.2020 «Про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Сумську міську раду (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) на користь Державного бюджету України (рахунок UA878999980313151206084018540, отримувач - Сумська міська отг/Адмін.окружн.суд/22030101, МФО 899998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37970593) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька