Решение № 92037270, 28.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1717/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Устінов К.О. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Скаірпром” до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” про стягнення 700 867,92 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Скаірпром” (далі по тексту – ТОВ „Скаірпром”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” (далі по тексту – ДП „Одеський авіаційний завод”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 700 867,92 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 639 000,00 грн., пені у розмірі 37 269,57 грн., трьох відсотків річних у розмірі 11 338,89 грн., збитків від інфляції у розмірі 13259,46 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р. зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.

ДП „Одеський авіаційний завод” не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі під час розгляду судом даної справи, відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило. При цьому, господарський суд зазначає про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Слід зазначити, що 28.09.2020р. на електронну пошту суду від ДП „Одеський авіаційний завод” надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення режиму карантину або скасування обмежувальних протиепідемічних заходів. При цьому, вказане клопотання кваліфікованим електронним підписом засвідчене не було. Враховуючи неодноразове надходження до суду від відповідача клопотань аналогічного змісту, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” на всій території України було встановлено карантин.

02.04.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020р. № 540-IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ГПК України.

17.07.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 731-IX від 18.06.2020р., прикінцевими та перехідними положення якого передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, згідно вимог ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, якими врегульовано порядок здійснення судочинства у зв`язку із запровадженням карантину, господарський суд звертає увагу відповідача, що доводи, наведені в обґрунтування поданого клопотання, не є підставою для відкладення судового засідання.

Крім того, господарський суд зазначає, що ухвалами від 22.06.2020р. та 05.08.2020р. ДП „Одеський авіаційний завод” був повідомлений про можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції у приміщенні суду та поза межами суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність дотримання судом принципу розумності строків розгляду справ як одного із завдань господарського судочинства враховуючи наявність у відповідача можливості вжиття всіх необхідних заходів з метою участі у судовому засіданні та підготування письмового відзиву на позовну заяву, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення режиму карантину або скасування обмежувальних протиепідемічних заходів та вирішення даного спору за відсутність представника ДП „Одеський авіаційний завод”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19.07.2019р. між ТОВ „Скаірпром” (Продавець) та ДП „Одеський авіаційний завод” (Покупець) було укладено договір №145/МТЗ-19, відповідно до п. 1.1 якого за умовами цього договору Продавець зобов`язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити авіаційно-технічне майно. Конкретна кількість товару, його номенклатура та вартість, визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.4 договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р. датою поставки товару за кількістю є дата підписання накладної щодо приймання товару Покупцем. Датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, тобто за відсутності зауважень до якості продукції та супровідної документації.

Відповідно до п. п. 4.1 - 4.3 договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р. оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця згідно рахунку-фактури. Оплата за договором здійснюється на умовах, визначених тендерними пропозиціями, у розмірі 100% вартості товару, що постачається, на протязі 15 банківських днів, після проходження товаром вхідного контролю, який здійснюється на підприємстві покупця, за відсутності зауважень до якості продукції та супровідної документації. Датою оплати товару вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Положеннями п. 6.3 договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р. передбачено, що за порушення строків оплати товару з Покупця стягується пеня у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з п. 9.4 договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р. даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

Слід зазначити, що найменування товару, одиниці виміру та його вартість були визначені сторонами у додатках (специфікаціях) до договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р.

На виконання умов договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р., укладеного між сторонами по справі, ТОВ „Скаірпром” було поставлено відповідачу товар на загальну суму 661 560,00 грн., що підтверджується наступними підписаними між сторонами видатковими накладними: № 8 від 19.07.2019р. на суму 159 000,00 грн., №18 від 16.09.2019р. на суму 5280,00 грн. №19 від 16.09.2019р. на суму 5 280,00 грн., №20 від 16.09.2019р. на суму 4 800,00 грн., №22 від 16.09.2019р. на суму 4800,00 грн., №23 від 04.11.2019р. на суму 356 400,00 грн., №24 від 27.11.2019р. на суму 7200,00 грн., № 28 від 26.12.2019р. на суму 118 800,00 грн. Крім того, ТОВ „Скаірпром” було виставлено відповідачеві рахунки на оплату товару.

18.03.2020р. ТОВ „Скаірпром” звернулось до ДП „Одеський авіаційний завод” із листом №18/03/О, відповідно до якого просило погасити заборгованість за договором поставки №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р. у загальному розмірі 649 080,00 грн.

02.04.2020р. ДП „Одеський авіаційний завод” звернулось до ТОВ „Скаірпром” із гарантійним листом №995/МТЗ, відповідно до якого повідомляло, що неналежне виконання грошових зобов`язань пов`язано із відсутністю замовлень на виконання робіт. При цьому, відповідачем було гарантовано виконання власних зобов`язань та запропоновано позивачу укласти додаткові угоди з метою реструктуризації заборгованості ДП „Одеський авіаційний завод”.

30.04.2020р. між сторонами по справі було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2019р. по 30.04.2020р., з якого вбачається, що вартість поставленого позивачем товару складає 661 560,00 грн., сума здійснених відповідачем оплат складає 22 560,00 грн., заборгованість ДП „Одеський авіаційний завод” перед ТОВ „Скаірпром” станом на 01.05.2020р. становить 639 000,00 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ДП „Одеський авіаційний завод”, позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору поставки зобов`язань не було у повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону ДП „Одеський авіаційний завод” не було у повному обсязі оплачено позивачеві вартість поставленого згідно умов договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р. товару, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 639 000,00 грн.

З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Скаірпром” до ДП „Одеський авіаційний завод” про стягнення суми основного боргу у розмірі 639 000,00 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

З посиланням на умови п. 6.3 договору №145/МТЗ-19 від 19.07.2019р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „Скаірпром” було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 37 269,57 грн., яка була розрахована за накладною №8 протягом періоду з 12.08.2019р. по 12.02.2020р.; за накладною №19 протягом періоду з 08.10.2019р. по 08.04.2020р.; за накладною №23 протягом періоду з 26.11.2019р. по 26.05.2020р.; за накладною №28 протягом періоду з 21.01.2020р. по 12.06.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Скаірпром” позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 37 269,57 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати три відсотки річних у розмірі 11 338,89 грн., які були розраховані по кожній видатковій накладній окремо станом на 12.06.2020р., а також збитки від інфляції у розмірі 13 259,46 грн., які були нараховані позивачем по кожній видатковій накладній окремо станом на травень 2020р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних. Натомість при здійсненні розрахунку збитків від інфляції позивачем було допущено арифметичну помилку, оскільки правильним розміром збитків від інфляції є сума 12 230,98 грн. Викладене має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Скаірпром” до ДП „Одеський авіаційний завод” шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 11 338,89 грн. та збитків від інфляції у розмірі 12 230,98 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариство з обмеженою відповідальністю „Скаірпром” до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 639 000,00 грн., пені у розмірі 37 269,57 грн., трьох відсотків річних у розмірі 11 338,89 грн., збитків від інфляції у розмірі 12 230,98 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Одеський авіаційний завод” /65121, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 32-А; ідентифікаційний код 07756801/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Скаірпром” /03680, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27-А, офіс 205; ідентифікаційний код 41770983/ суму основного боргу у розмірі 639 000,00 грн. /шістсот тридцять дев`ять тисяч грн. 00 коп./, пеню у розмірі 37 269,57 грн. /тридцять сім тисяч двісті шістдесят дев`ять грн. 57 коп./, три відсотки річних у розмірі 11 338,89 грн. /одинадцять тисяч триста тридцять вісім грн. 89 коп./, збитки від інфляції у розмірі 12 230,98 грн. /дванадцять тисяч двісті тридцять грн. 98 коп./, судовий збір у розмірі 10 497,62 грн. /десять тисяч чотириста дев`яносто сім грн. 62 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна