№ 9202927, 17.09.2008, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

14037, м. Чернігів, вул. Гончарова, 4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2008 року№ 2-а-1682/08

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовомдочірнього підприємства «Івушка» відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа» додержавної податкової інспекції у м. Чернігові провизнання нечинним податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій за участю представників сторін: від позивачаПавленко А.В., довіреність № 30 від 24.06.2008 року від відповідачаЯсинчук І.Г., довіреність № 8653/9/10-010 від 08.09.2008 року

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «Івушка» відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому позивач просить винести рішення, яким визнати нечинним податкові повідомлення-рішення № 0001302323/0 від 23.02.2006 року, № 0000822320/0 від 24.02.2006 року, № 0000832320/0 від 24.02.2005 року, № 0000812320/0 від 24.02.2006 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001302323/0 від 23.02.2006 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача позов не визнала повністю та просила в його задоволенні відмовити.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.09.2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.09.2008 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Податковим повідомленням-рішенням державною податковою інспекцією у м. Чернігові № 0000822320/0 від 24.02.2006 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 35448, 00 грн. в тому числі 23632, 00 грн. - основний платіж, 11816, 00 грн. - фінансові санкції.

Податковим повідомленням-рішенням державною податковою інспекцією у м. Чернігові № 0000832320/0 від 24.02.2005 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 227442, 00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням державною податковою інспекцією у м. Чернігові № 0000812320/0 від 24.02.2006 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9600, 00 грн. в тому числі 4000, 00 грн. - основний платіж, 5600, 00 грн. фінансові санкції.

Рішенням про застосування фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки № 0001302323/0 від 23.02.2006 року до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 20048, 95 грн.

Спірні рішення прийнятого відповідачем на підставі акту № 44/23/24554884 від 13.02.2006 року складеного за результатами виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства дочірнім підприємством «Івушка» відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року.

В акті перевірки № 44/23/24554884 від 13.02.2006 року відповідачем встановлено порушення позивачем п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування у 2004 році в сумі 190163 грн. та в березні 2005 року в сумі 37279 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем пЗ.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5, пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено податок на прибуток на загальну суму 22600 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 1300 грн.

Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп.2.12 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72, а саме було здійснено виплати, що пов'язані з оплатою праці із виручки, одержаної від реалізації продукції при наявності податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач формував свої податкові зобов'язання, податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних позивачу його контрагентами-приватним підприємством «Зоря-Сервіс», командитним підприємством «ЮСВ» на виконання договорів купівлі-продажу товарів, що підтверджується актом перевірки та не заперечується позивачем.

За результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача, суми, які були включені ДП «Івушка» по складу податкового кредиту у відповідних періодах контрагентами до складу податкових зобов'язань включені не були.

Крім того товар, який позивач придбав у ГШ «Зоря-Сервіс», був придбаний останнім у ПП «Будсервіскомплект», яке згідно повідомлень державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва має ознаки фіктивності, а саме: не подає податкової звітності з 2000 року, не знаходиться за місцезнаходженням.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка кореспондується з вимогою ст. 19 Конституції України, передбачає, що платник податку самостійно обирає спосіб відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості, про що зазначається в податковій декларації за відповідний звітний період.

Норма підпункту 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звідному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до підпункту 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість зараховується до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодування підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, як вбачається з системного аналізу вищезазначених норм, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Приватне підприємство «Зоря-Сервіс» не включено суми ПДВ по господарським операціям з ДП «Івушка» ВАТ «ЧеЗаРа» до розділу декларації «Податкові зобов'язання», а тому і податок з таких операцій відповідно не був сплачений до бюджету, що підтверджується відповідними зустрічними перевірками щодо сплати ПДВ до бюджету, а отже підтверджено факт відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що продавці, а саме, приватне підприємство «Зоря-Сервіс», КП «ЮСВ», приватне підприємство «Будсервіскомплект», які зобов'язані були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку «податкове зобов'язання» не відображали та, відповідно, податку до бюджету не сплачували.

За таких обставин, суд вважає, що податковим органом правомірно виключено суми податку на додану вартість з суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 23632, 00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 227442 грн., оскільки факт надмірної сплати податку до Державного бюджету відсутній на всіх ланцюгах господарських взаємозв'язків позивача та його контрагентів.

В результаті проведеної перевірки правильності визначення підприємством суми податку на прибуток податковим органом встановлено порушення позивачем п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено заниження скоригованого валового доходу за III квартал 2004 року в сумі 281100 грн., за 2004 рік в сумі 1222900 грн., завищення коригованого валового доходу за І квартал 2005 року в сумі 98700 грн., за півріччя 2005 року в сумі 63700 грн., за III квартал 2005 року в сумі 4300 грн.

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку -покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

При формуванні валових витрат за період, що перевірявся позивачем в порушення п.5.1 ст. 5, п.п5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено скориговані валові витрати за III квартал 2004 року на 250000 грн., за 2004 рік на 1248800 грн., завищено скориговані валові витрати за І квартал 2005 року на 60600 грн., за півріччя 2005 року на 13600 грн., за III квартал 2005 року на 13400 грн.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся, а саме за III квартал 2004 року на 7400 грн., за 2004 рік на 9700 грн., за І квартал 2005 року на 2300 грн., за півріччя 2005 року на 4600 грн., за III квартал 2005 року на 6900 грн. Як вбачається з матеріалів справи при розрахунку амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся ДП «Івушка» ВАТ «ЧеЗаРа» нарахувало амортизацію на основі фонди І групи-будинок магазину за адресою м. Чернігів, вул. Одинцова, 17 за III квартал 2004 року на 7400 грн., за 2004 рік на 9700 грн., за І квартал 2005 року на 2300 грн., за півріччя 2005 року на 4600 грн., за III квартал 2005 року на 6900 грн. Згідно п.4.1, п.4.2, п.4.3, п.4.4 Статуту позивача - майно підприємства складається з основних фондів та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображення у самостійному балансі підприємства згідно із затвердженим розподільним балансом між ВАТ «ЧеЗаРа» та структурними підрозділами відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів». Джерелами формування майна підприємства є майно, яке передане у повне господарське відання засновником, грошові та матеріальні внески учасників». Підприємство є власником майна, переданого йому засновником та учасниками у власність. Власником майна підприємства є відкрите акціонерне товариство «Чернігівський завод радіоприладів», вказане майно передається підприємству у повне господарське відання з правом користування, розпорядження відповідно до мети своєї діяльності.

Підприємство не може продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, здавати в оренду майно, відчужувати його іншим способом на користь юридичних та фізичних осіб без згоди власника.

З матеріалів справи вбачається, що створення ДП «Івушка» відбулося шляхом передачі сукупних валових актів і відповідно суми зобов'язань, але документів, що підтверджують передачу сукупних валових актів, зобов'язань та визнають їх структуру і розмір позивачем суму не надано.

Згідно статуту ДП «Івушка» ВАТ «ЧеЗаРа»та інших первинних документів статутний фонд ДП «Івушка» на момент створення підприємства не створювався.

Будівля магазину, згідно свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості належить відкритому акціонерному товариству «Чернігівський завод радіоприладів».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач користувався не власним майном у вигляді основних засобів І групи, підприємство не понесло витрат на придбання основних засобів і, як наслідок, є неправомірним зменшення підприємством скоригованого прибутку на суму амортизаційних відрахувань, чим порушено норми п.п8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно кого амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0000822320/0 від 24.03.2006 року, № 0000832320/0 від 24.02.2005 року, № 0000812320/0 від 24.02.2006 року задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаною документальною перевіркою фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання порядку витрачання готівки з виручки також встановлено, що при наявності податкового боргу підприємство здійснювало виплати, що пов'язані з оплатою праці із виручки, одержаної від реалізації продукції, (сума готівки, що була витрачена на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявності податкового боргу склала 20048, 95 грн.), що в акті перевірки № 44/23/24554884 від 13.02.2006 року визначено як порушення пп.2.12 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72.

Відповідно до пп.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на час вчинення зазначеного правопорушення, як встановлено з матеріалів справи в 2004 році, діяла

Постанова Правління НБУ України №72 від 19.02.2001 року.

Відповідно до пп.2.12 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72, готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Пунктом 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми; за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум; за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів; за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Враховуючи вказане, суд вважає, що викладені обставини та положення вказаних нормативних актів свідчать про правомірність прийнято відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки № 0001302323/0 від 23.02.2006 року в сумі 20048, 95 грн.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги дочірнього підприємства «Івушка» відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0001302323/0 від 23.02.2006 року, № 0000822320/0 від 24.02.2006 року, № 0000832320/0 від 24.02.2005 року, № 0000812320/0 від 24.02.2006 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001302323/0 від 23.02.2006 року, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України виготовлення постанови в повному обсязі відкласти на 22.09.2008р