№ 92025732, 02.10.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4191/20

Провадженя№ 3/266/1674/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020 року м.Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Курбанова Н.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст. 1732 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2020 року о 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою свого мешкання: АДРЕСА_2 , вчинив психологічне насильство в сім`ї, що виразилося у висловлюванні на адресу своєї співмешканки ОСОБА_2 нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілою, порушення скоїв повторно протягом року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КпАП України.

ОСОБА_1 будучі повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, зокрема про це свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення, у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим справа розглянута без його участі.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вжити якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Отже, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, можуть бути особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, яка вчинила домашнє насильство.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, а його вина в здійсненні даного адміністративного правопорушення, доведена рапортом, довідкою про результати перевірки за заявою ОСОБА_2 , поясненнями учасників конфлікту, терміновим заборонним приписом серія АА № 058817 від 05.08.2020р. відносно ОСОБА_3 , постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 18.05.2020 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.173-2 КУпАП.

Визначаючи міру адміністративного стягнення, суд з урахуванням того, що 18.05.2020 року ОСОБА_1 було притягнуто повторно за вчинення насильства в сім`ї, який належних висновків для себе не зробив, вважає за необхідне призначити адміністративне стягнення у вигляді арешту в межах санкції статті.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1732 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту в ізоляторі тимчасового тримання м. Маріуполя строком на 10 (десять) діб.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Курбанова Н. М.