Решение № 92004286, 05.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2291/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2291/20

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код 26302595)

До відповідача: Державної установи „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” (65029, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 8; код ЄДРПОУ 38477737)

про стягнення 22567,47 грн.

Представники сторін:

від позивача: Воровіна Т.О., самопредставництво

від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач – Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної установи „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” про стягнення 22567,47 грн.

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради направлено на стягнення з Державної установи „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” заборгованості з орендної плати в сумі 20729,24грн. та пені в сумі 1838,23 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2020р. прийнято позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2291/20. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "09" вересня 2020 р. о 11:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

03.09.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2020р. було відмовлено у клопотанні представника відповідача про витребування доказів.

09.09.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.09.2020р. судом було оголошено перерву по справі до 05.10.2020р. о 10:40.

30.09.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі Державної установи „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 05.10.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 06.10.2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

07 лютого 2014 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Державною установою „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” (орендар) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №13/36 (надалі – Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2132,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Старопортофранківська, 10.

Характеристика об`єкту оренди становить 9338367,00 грн. (без врахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта складений ПП „Аділіс”. Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №14010/12, виданий 16 листопада 2012р. Фондом державного майна України.

В п. 2.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

За умовами п. 2.4 Договору, орендар зобов`язаний вносити орендну плату та плату за комунальні послуги щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати, плати за комунальні послуги змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, вказані у п. 1.1. приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання розміщення Державною установи.

Згідно п. 4.11 Договору, орендар зобов`язується щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу. Результати перевірки оформлюються актом, що підписується обома сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

В п. 7.17 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Додатковим договором №1 від 30.04.2014р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.02.2014р. №13/36, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1995 р. №786 (із наступними змінами), орендна плата з „30” квітня 2014р. розраховується таким чином:

- 0,08 грн. за використання 2128,6 кв.м. орендованого майна з метою розміщення державної установи;

- 608,37 грн. за використання 4,0 кв.м. орендованого майна з метою розміщення послуг мобільного зв`язку.

Додатковим договором №2 від 15.02.2018р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.02.2014р. №13/36, змінено назву орендаря з „Державна установи „Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України” на „Державна установа „Одеський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України”, продовжено строк дії договору до 31.12.2018р., зменшено площу орендованих будівель та споруд з „2132,6 кв.м.” на „572,8 кв.м.” та встановлено орендну плату в розмірі 1102,55 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції”, що є базовою ставкою орендної плати на місяць, з яких:

- 1101,55 грн. за використання 4,0 кв.м. орендованого майна з метою розміщення послуг мобільного зв`язку;

- 0,08 грн. за використання 568,0 кв.м. орендованого майна з метою розміщення державної установи.

Відповідно до п. 2.2. Додаткового договору №2 від 15.02.2018р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.02.2014р. №13/36, за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 15.02.2018 р. в розмірі 1 101,55 грн., що розрахована на 01.02.2018 р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць”.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що орендарем систематично не сплачується орендна плата, що є порушення умов п. 2.2., 2.4. Договору щодо сплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі. За посиланням позивача, відповідач порушує вимог ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, яким визначені обов`язки орендаря по сплаті орендної плати.

Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості з орендної плати становить 20729,24 грн.

В п. 5.2 Договору визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

У зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань з боку відповідача, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 1838,23 грн.

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради направлено на стягнення з Державної установи „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” заборгованості з орендної плати в сумі 20729,24 грн. та пені в сумі 1838,23 грн.

Відповідно до наданого відзиву відповідачем було зазначено суду, що оскільки правові відносини за Договором суборенди закінчились ще 07.01.2017р., що було підставою для сплати відповідачем коштів позивачу за передачу частини нерухомості в суборенду ТОВ ”Інтертелеком”, позивач позбавлений можливості вимагати від відповідача сплати коштів за видом діяльності „Послуги мобільного зв`язку (суборенда)”.

За твердженнями відповідача, на підставі вищезазначеного, викладені у позовній заяві вимоги позивача слід вважати необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Додатково відповідачем було зазначено суду, що у відповідності до вимог п.6 ч.3 ст.165 ГПК України, про неможливість надання до суду документів (план-схему, тощо), у яких зазначені та позначені частини і площі орендованих відповідачем приміщень за Договором оренди, що надало б змогу конкретизувати об`єкт оренди та підтвердити факт того, що з 15.02.2018р. в оренді відповідача не знаходиться частина об`єкту нерухомого майна, загальною площею 4кв.м., за оренду якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та нарахованої пені.

Відповідач пояснює, що він неодноразово клопотав перед позивачем щодо надання таких документів, що підтверджується листами від 29.11.2019р. №09.3- 07/2369, від 22.01.2020р. №09.3-07/110, від 06.03.2020р. №09.3-07/415, від 03.04.2020р. №09.3- 07/762, однак дані листи були проігноровані Позивачем та до позовної заяви Позивачем цих документів додано також не було.

За поясненнями відповідача, дійсно, як передбачено пунктом 1.1. Договору оренди №13/36 нежилого приміщення від 07.02.2014р. Департамент передав Центру в строкове платне користування нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2 132,6кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 10. В подальшому, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Додаткового договору №2 від 15.02.2018р. про внесення змін до Договору оренди, була змінена загальна площа орендованих нежитлових будівель та споруд і встановлена у розмірі 572,8кв.м. (підп.1.2. п.1 Додаткового договору №2). Також, згідно підп.1.3 п.1 Додаткового договору №2 сторонами було визначено новий розмір місячної орендної плати, який розраховується з 15.02.2018р. наступним чином: за оренду Центром нежитлових будівель та споруд площею 568,8кв.м. за видом діяльності „Державна установа” - 0,08грн., а за видом діяльності „Послуги мобільного зв`язку (суборенда)” за суборенду 4 кв.м. - 1101,47грн.

Крім того, було зазначено відповідачем суду, що на підставі Договору суборенди №04/14 від 30.04.2014р., укладеного між Центром та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації”, Центром було передано частину об`єкту нерухомого майна, загальною площею 4кв.м.. розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська. 10, в тимчасове платне користування ТОВ „Інтертелеком” для монтажу трубо стійок з антенно-фідерними пристроями під розташування базової станції стільникового зв`язку стандарту СDМА-800. тобто з метою здійснення своєї діяльності: код КВЕД 61.20 „Діяльність у сфері безпровідного електрозв`язку”.

Відповідачем було зазначено суду, що на підставі укладеного 15.02.2018р. між позивачем та відповідачем Акту приймання-передачі частини нежитлового приміщення за Договором оренди, Центром було повернено Департаменту частину нежитлової будівлі та споруди, загальною площею 1 559,8кв.м., у тому числі й 4кв,м що надавались у користування ТОВ „Інтертелеком” за Договором суборенди.

Отже, з наведеного вище вбачається, що правовідносини між Центром та ТОВ „Інтертелеком” за Договором суборенди були припинені з 07.01.2017р., відповідачем не здійснюється діяльність з „Послуги мобільного зв`язку (суборенда)” та з 15.02.2020р. Центром фактично не використовується площа у розмірі 4кв.м., за оренду якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та нарахованої пені.

З урахуванням викладеного та зазначеного, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовної заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Державної установи „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” про стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено, що додатковим договором № 2 від 15.02.2018 року змінено назву орендаря з „Державна установа „Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України” на „Державна установа „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України”, продовжено строк дії договору до 31.12.2018 року, зменшено площу орендованих будівель та споруд з „2132,6 кв.м” на „572,8 кв.м” та встановлено орендну плату в розмірі 1101,55 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що є базовою ставкою орендної плати на місяць, з яких: 1101,55 грн. за використання 4.0 кв.м орендованого майна з метою розміщення послуг мобільного зв`язку; 0.08 грн. за використання 568.0 кв.м орендованого майна з метою розміщення державної установи.

Відповідно до вищезазначеного додаткового договору перший абзац пункту 2 підпункту 2.2 договору оренди від 07.02.2014 р. № 13/36 викладено в наступній редакції: „2.2. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 15.02.2018 р. в розмірі 1 101,55 грн., що розрахована на 01.02.2018 р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць”.

Позивачем було зазначено суду, що додатковий договір про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 15.02.2018 р. № 2 є невід`ємною частиною даного Договору, набуває чинності з дня підписання додаткового договору, який підписано у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони договору.

Таким чином, на думку позивача, посилання відповідача на те, що у останнього відсутній у користуванні об`єкт комунальної власності, зокрема, приміщення площею 4,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська. 10, спростовується наявними матеріалами справи, а саме додатковим договором № 2 від 15.02.2018р.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавцем, та Державною установою „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України”, як орендарем, виникли на підставі укладеного між ними 07 лютого 2014 року між Договору оренди нежилого приміщення №13/36.

Також судом встановлено, що умовами Додаткового договору №1 від 30.04.2014р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.02.2014р. №13/36, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1995 р. №786 (із наступними змінами), орендна плата з „30” квітня 2014р. розраховується таким чином: 0,08 грн. за використання 2128,6 кв.м. орендованого майна з метою розміщення державної установи; 608,37 грн. за використання 4,0 кв.м. орендованого майна з метою розміщення послуг мобільного зв`язку.

Надалі, Додатковим договором №2 від 15.02.2018р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.02.2014р. №13/36, змінено назву орендаря з „Державна установи „Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України” на „Державна установа „Одеський лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України”, продовжено строк дії договору до 31.12.2018р., зменшено площу орендованих будівель та споруд з „2132,6 кв.м.” на „572,8 кв.м.” та встановлено орендну плату в розмірі 1102,55 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції”, що є базовою ставкою орендної плати на місяць, з яких: 1101,55 грн. за використання 4,0 кв.м. орендованого майна з метою розміщення послуг мобільного зв`язку; 0,08 грн. за використання 568,0 кв.м. орендованого майна з метою розміщення державної установи.

Відповідно до п. 2.2. Додаткового договору №2 від 15.02.2018р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.02.2014р. №13/36, за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 15.02.2018 р. в розмірі 1 101,55 грн., що розрахована на 01.02.2018 р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць”.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також враховуючи укладання між сторонами договору та відповідних додаткових договорів до нього, що є невід`ємною частиною Договору оренди нежитлового приміщення від 07.02.2014р. №13/36 на підставі якого між сторонами виникли спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної справи, а також враховуючи умови такого Договору, які було узгоджено між сторонами при його укладанні, судом не приймають заперечення відповідача щодо відсутності обов`язку по оплаті орендної плати, з урахуванням наявності відповідних договірних зобов`язань перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, зокрема, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті, о відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. (ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Згідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В свою чергу, відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 Договору, мав обов`язок сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

На підтвердження протилежного, відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державною установою „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору оренди нежитлового приміщення від 07.02.2014р. №13/36 щодо оплати орендної плати, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 20729,24 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради здійснено нарахування пені в загальному розмірі 1838,23 грн. за прострочення виконання зобов`язань, які виникли за період з травня 2019р. по квітень 2020р., з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1838,23 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної установи „Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України” (65029, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 8; код ЄДРПОУ 38477737) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 20729 (двадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 24 коп., пеню у розмірі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 23 коп. та втирати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко