Решение № 91950316, 22.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 р. Справа№ 200/13253/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Голуб В.А.,

за участі:

секретаря судового засідання – Артемчук Д.В.,

представника позивача – Максимчука С.П.,

представника відповідача – Уколової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення від 28.05.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення № 2 від 28.05.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 19.07.2015 року перебуваючи біля свого будинку у м. Мар`їнка Донецької області, отримав осколкові поранення від вибухових речовин, боєприпасів військового озброєння.

12.11.2015 року позивач пройшов МСЕК та визнаний інвалідом II групи за загальним захворюванням. Щороку 2016 року, 2017 року та 2018 року позивач проходив МСЕК, якою було підтверджено 2 групу інвалідності за загальним захворюванням. Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 060366 від 10.12.2018 року позивач визнаний інвалідом 2 групи за загальним захворюванням. Інвалідність встановлено до 01.01.2021 року, черговий переогляд мав бути 10.12.2020 року. Разом з тим, на думку позивача, причиною інвалідності є не загальне захворювання, як зазначено у довідці до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 060366 від 10.12.2018 року, а саме поранення, одержане від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території антитерористичної операції. Як вбачається з виписки від 17.04.2019 року, ОСОБА_1 був направлений до МСЕК у зв`язку зі зміною категорії інвалідності.

28 травня 2019 року обласною МСЕК № 2 м. Маріуполь обласного центру медико- соціальної експертизи позивачу було змінено не тільки категорію інвалідності, а і групу. Тобто не дивлячись на те, що позивач прибув до МСЕК у зв`язку із зміною категорії інвалідності, а наступний огляд щодо встановлення групи інвалідності призначено на 10.12.2020 року, останньому було змінено групу інвалідності. Після перебування позивача протягом чотирьох років на 2 групі інвалідності йому було встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 065177 від 28.05.2019 року.

На думку позивача, рішення Обласного центру медико-соціальної експертизи від 28.05.2019 року про встановлення йому III групи інвалідності, є неправомірним та підлягає скасуванню з підстав того, що прийняте з порушенням вимог Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 року № 561.

Крім того, ОСОБА_1 відповідно до заяви про зміну предмету позову просить суд зобов`язати відповідача повторно провести медико-соціальну експертизу відносно нього у зв`язку зі зміною причини інвалідності, а саме розглянути питання щодо зміни категорії інвалідності із загального захворювання на встановлення причини встановлення інвалідності у зв`язку з отриманням поранення (ушкодження здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів військового озброєння 19.07.2015 року на території проведення антитерористичної операції, з урахуванням висновків суду.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування незгоди, представник Обласного центру медико-соціальної експертизи зазначає, що 25.03.2019 року ОСОБА_1 дав згоду для переогляду усіх експертних питань. Рішенням комісії встановлена III група інвалідності безстроково згідно з п.3.4.13 наказу № 561 МОЗ України від 05.09.2011 року та постанови Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року. Визначені наступні обмеження життєдіяльності: до самообслуговування - 1; до самостійного пересування - 0; до трудової діяльності -1; до орієнтації -0; до спілкування -0; до контролю за своєю поведінкою -0.

Підставою для встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності є визначені ступені обмеження життєдіяльності.

Крім того, як зазначає відповідач, критерії встановлення груп інвалідності затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності". А саме п. 3.4.13. Параліч або виражений парез верхньої або нижньої кінцівки, що супроводжується значним обмеженням обсягу активних рухів в усіх суглобах і гіпотрофією м`язів: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, а також гіпотрофією м`язів китиці чи стопи, дає підстави для встановлення III групи інвалідності.

Представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначає, що позивач не надавав згоду щодо перегляду усіх експертних питань. Крім того, представник зазначає, що діагнози, які зазначені у виписках 2018 року та 2019 року, є ідентичними.

Згідно з запереченнями на відповідь на відзив, представник відповідача зазначив, що рішення МСЕК приймається лише після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 15.11.2019 року задовольнив клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору та відстрочив останньому сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення № 2 від 28.05.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/13253/19-а. Розгляд адміністративної справи № 200/13253/19-а суд визначив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання по справі на 11.12.2019 року о 14 год 00 хв та витребував у позивача копію його паспорта громадянина України та копію довідки картки платника податків, засвідченні відповідно до вимог діючого законодавства.

11 грудня 2019 року суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 21 січня 2020 року об 11год 00 хв.

Судом було перенесено проведення підготовчого засідання з 21 січня 2020 року на 13 лютого 2020 року об 11 год 00 хв у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою від 13.02.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд по суті на 9 год 00 хв 27 лютого 2020 року. Крім того, суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребував у Обласного центру медико-соціальної експертизи оригінал журналу протоколів засідань обласної МСЕК № 2 м. Маріуполя Донецької області № 6 від 21.06.2019 року для огляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27 лютого 2020 року було оголошено перерву до 15 год 30 хв 03 березня 2020 року.

Суд виніс ухвалу від 03.03.2020 року, якою задовольнив клопотання представника позивача про призначення комісійної судово-медичної експертизи. Призначив по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення від 28.05.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії комісійну судово-медичну експертизу. Проведення експертизи доручив Комунальному закладу охорони здоров`я "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи", яке знаходиться за адресою: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нікопольський, буд. 60. Суд направив судовим експертам матеріали адміністративної справи № 200/13253/19-а згідно з описом, провадження у справі зупинив.

Проте, 07.08.2020 року судом отримано повідомлення представника позивача, в якому останній зазначив, що ним у зв`язку із відмовою від проведення експертизи по цій справі було скеровано листа до КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», в якому останній просив повернути адміністративну справу № 200/13253/19-а до суду. У відповідь на зазначений лист представника позивача КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» повідомлено про неможливість повернення справи з експертизи, зазначивши, що повернути справу можливо лише на підставі звернення особи, яка її призначила.

У зв`язку із вказаним адміністративна справа № 200/13253/19-а за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення № 2 від 28.05.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії була повернута на адресу суду на запит суду.

16.09.2020 року суд поновив провадження у справі. У судовому засіданні суд оголосив перерву до 12 год 00 хв 22.09.2020 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, а представниця відповідача заперечувала проти їх задоволення.

Допитаний у якості свідка позивач повідомив суду, що внаслідок отриманого поранення його рука не працює. Отримавши рішення міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території антитерористичної операції № 3/ІІІ/8 від 14.03.2019 року позивач звернувся до лікарні з заявою про зміну категорії. Справа ОСОБА_1 була направлена до відповідача на повторний огляд у зв`язку зі зміною категорії. При цьому, ОСОБА_1 зауважив, що під час засідання Обласного центру медико-соціальної експертизи йому було змінено групу інвалідності з другої на третю групу без пояснень причин зміни. Крім того, засідання МСЕК відбулось з неповним складом комісії, а саме на засіданні були присутні лише чотири особи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , 19 липня 2015 року, перебуваючи біля свого будинку у м. Мар`їнка Донецької області, отримав осколкові поранення від вибухових речовин, боєприпасів військового озброєння. Вказане зазначено у виписці з історії хвороби № 821 зі слів ОСОБА_1 (а.с.16).

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що з 2015 року позивач був визнаний інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням та щороку проходив переогляд.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21.11.2018 року, що була видана Курахівською міською лікарнею, ОСОБА_1 був оформлений до міжрайонної МСЕК м. Волноваха, у зв`язку з закінченням строку інвалідності (а.с.99).

Як вбачається з акту огляду МСЕК, а також довідки до нього серія 12 ААБ № 060366 від 10.12.2018 року ОСОБА_1 був визнаний інвалідом 2 групи за загальним захворюванням. Інвалідність встановлено до 01.01.2021 року, черговий переогляд мав бути 10.12.2020 року (а.с.26,105-108).

Водночас міжрайонною МСЕК м. Волноваха було складено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 2253 від 10.12.2018 року.

У п. 13 вищезазначеної програми зазначені види обмежень життєдіяльності та ступінь обмеження.

Так, міжрайонною МСЕК м. Волноваха встановлені наступні обмеження життєдіяльності позивача:

до самообслуговування (здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів та за допомогою інших осіб) - І ступеню;

до пересування (здатність до пересування з використанням допоміжних засобів та за допомогою інших осіб) - І ступеню;

до трудової діяльності (здатність до трудової діяльності) - II ступеню, що відповідає II групі інвалідності.

У розділі 5 «Трудова реабілітація» індивідуальної програми реабілітації інваліда № 2253 зазначено: «... може виконувати працю без тривалої ходьби, без психоемоційних та фізичних навантажень, без роз`їздів...: види професій сторож, підсобний робітник» (а.с.29-32).

Рішенням міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території антитерористичної операції № 3/ІІІ/8 від 14.03.2019 року за заявою позивача від 15.02.2019 року було встановлено факт одержання позивачем поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння 19.07.2015 року на території проведення антитерористичної операції (а.с.43).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.04.2019 року, а також направлення на медико-соціальну експертну комісію МСЕК від 25.03.2019 року, що були видані Курахівською міською лікарнею, ОСОБА_1 був оформлений до Обласного центру медико-соціальної експертизи у зв`язку зі зміною категорії інвалідності (а.с.28, 69).

Водночас, 28.05.2019 року позивач був оглянутий відповідачем (а.с.64-66) та згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 065177 від 28.05.2019 року ОСОБА_1 був визнаний інвалідом 3 групи безстроково. Крім того, у довідці зазначено, що інвалідність встановлена у зв`язку з пораненнями, які одержані від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території антитерористичної операції (а.с.27).

Відповідачем було складено індивідуальну програму реабілітації інваліда № 461 від 28.05.2019 року. У вказаній програмі визначені наступні обмеження життєдіяльності: до самообслуговування - 1; до трудової діяльності -1 (а.с.33-38).

Не погоджуючись із зміною групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Судом встановлено, що підставою звернення позивача до суду є незгода останнього із змістом рішення відповідача про визнання його інвалідом ІІІ групи безстроково у зв`язку з отриманням поранення, прийнятого за результатом медико - соціальної експертизи та вивчення матеріалів медичної документації щодо ОСОБА_1 , яке викладене в акті огляду медико-соціальною експертною комісією № 521 від 28.05.2019 року.

Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (далі - Закон № 2801-ХІІ) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, які регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Згідно зі статтею Закону № 2801-ХІІ законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 38 Закону № 2801-ХІІ кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Спеціальним Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересам є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (надалі - Закон № 875-XII).

Так, статтею 2 Закону № 875-XII визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 року № 2961 встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 3 Закону № 875-XII інвалідність, як міра втрати здоров`я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був направлений лікарською консультативною комісією Курахівської міської лікарні на медико-соціальну експертну комісію МСЕК у зв`язку зі зміною категорії інвалідності.

У судовому засіданні представник позивача зауважив, що відповідач не повинен був проводити повторний огляд позивача та змінювати групу інвалідності, встановлену рішенням МСЕК м. Волноваха, а мав тільки змінити причину інвалідності.

Проте суд не погоджується з вказаною позицією представника позивача, з огляду на наступне.

Медико-соціальна експертна комісія — спеціальний заклад в системі охорони здоров`я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з абз. 8 Закону № 2961 медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Отже, при проведенні медико-соціальної експертизи здійснюється комплексне обстеження конкретної особи, а не лише в частині зміни причини інвалідності.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення № 1317), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно пункту 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - Комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Пунктами 19, 22 Положення № 1317 визначено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до пункту 27 цього ж Положення, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

В свою чергу, згідно із Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» до компетенції медико-соціальної експертизи відноситься комплексне обстеження усіх систем організму конкретної особи, міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендації щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Відтак, суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, враховуючи необхідність наявності спеціальних медичних знань, у суду відсутні повноваження щодо визначення ступеня втрати здоров`я, ступеня обмеження життєдіяльності особи та групи інвалідності.

В рамках даної справи, суд вважає за необхідне дослідити лише правомірність дотримання процедури проведення відповідачем переогляду ОСОБА_1 за його зверненням.

Так, пунктом 23 Положення № 1317 визначено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Суд зазначає, що позивач не скористався своїм правом на оскарження рішення міжрайонної МСЕК м. Волноваха від 10.01.2018 року, в порядку, який зазначено у п.23 Положення № 1317.

Разом з тим, у зв`язку із достроковим надходженням до відповідача виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.04.2019 року, а також направлення від 25.03.2019 року, що були видані Курахівською міською лікарнею, питання щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідності було вирішено комісією вищого рівня, а саме - Обласним центром медико-соціальної експертизи.

Відповідно до пункту 17 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Суд зазначає, що рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів. При цьому враховуються характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, ефективність лікування, та реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потреба в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови і зміст праці, освіта та професійна підготовка, вік, необхідність і можливість працевлаштування.

Медико-соціальна експертиза повинна здійснюватися після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.

Хворого, який направляється на медико-соціальне експертне обстеження, представляє лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних питань запрошуються представники власника підприємства, установи, організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

Тому суд вважає помилковою позицію позивача щодо необхідності зміни рішення МСЕК лише в частині визначення підстави для встановлення інвалідності, адже у будь-якому випадку з метою об`єктивної оцінки стану здоров`я і ступеня обмеження життєдіяльності при огляді у МСЕК проводиться комплексне обстеження хворого: опитування, вивчення необхідних документів, комісійний огляд усіма членами МСЕК та оцінка стану всіх систем організму, вивчення всіх необхідних даних лабораторних та функціональних методів дослідження.

Суд зазначає, що допитаний у якості свідка позивач звернув увагу суду, що на засіданні відповідача були присутні не всі члени комісії.

Приписами п. 19 Положення № 1317 визначено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Втім як зазначив позивач, під час його огляду були присутні лише чотири особи з шести членів комісії.

Суд зазначає, що відповідачем не спростований вищевказаний довод позивача, а тому суд вбачає порушення процедури прийняття рішення МСЕК, а саме проведення засідання комісії не в повному складі.

Крім того, відповідно до інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о «Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії», у графі 13 зазначається шифр діагнозу хворого згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Десятого перегляду (МКХ-10) (пункт 17 інструкції).

Відповідно до п. 19 Інструкції форма № 157-5/о має бути пронумерована, прошита, завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Проте журнал протоколів № 6, копія якого була долучена саме відповідачем, не прошитий та не завірений печаткою (а.с.140).

Разом з тим оригінал вказаного журнал, який був оглянути у судовому засіданні, вже містить печатку відповідача (а.с.184).

Крім того, дата початку журналу зазначена 21 червня 2019 року, а дата закінчення - 11 червня 2019 року, що є не можливим.

Іншого журналу відповідачем до суду надано не було.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 був оглянутий в травні 2019 року, а тому запис у журналі № 6 за червень місяць 2019 року суд не приймає до уваги з огляду на суперечливість його обов`язкових реквізитів.

Крім того, суд наголошує, що вказаний журнал підписаний ОСОБА_2 . Водночас, в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 не був ознайомлений із наказом про покладення на нього функцій виконання обов`язків голови МСЕК, а отже підписання ним журналу є порушенням приписів чинного законодавства.

Все вищенаведене також свідчить про порушення відповідачем процедури прийняття спірного рішення.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне звернути увагу на зміст акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 521 від 28.05.2019 року.

Пунктом 27 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації 157/о «Акт огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом МОЗ України № 577 від 30.07.2012 року, передбачено, що у пунктах 26 та 27 (акту) зі слів хворого зазначаються його спроможність щодо виконання ним основної роботи та трудова спрямованість, втім такі записи в акті відсутні.

У п. 28 Інструкції зазначено, що у підпунктах 28.1 - 28.5 пункту 28 наводяться результати експертного огляду хворого у МСЕК. Детально описуються скарги хворого, медико-соціальний анамнез, тривалість тимчасової непрацездатності (якщо хворий працює), оцінка працевлаштування, виконання рекомендацій щодо відновлення здоров`я і працездатності.

Втім, у підпунктах 28.1 - 28.5 пункту 28 акту № 521 від 28.05.2019 року відсутня інформація щодо оцінки працевлаштування позивача та виконання рекомендацій щодо відновлення здоров`я і працездатності.

У п. 29 Інструкції зазначено, що у підпунктах 28.6.1-28.6.6 пункту 28 (акту) зазначаються дані об`єктивного обстеження хворого у МСЕК, у тому числі зріст, вага, стан шкіри та внутрішніх органів, артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, частота дихання на дату огляду тощо залежно від патології хворого; вказуються результати огляду хворого профільними лікарями та лікарями інших спеціальностей, а також результати обов`язкових додаткових методів дослідження за даними медичної документації (показники аналізів, флюорографії, електрокардіограми, ехокардіографії, спірографії тощо) залежно від патології хворого.

Втім, у порушення вимог п. 29 Інструкції, відповідачем у підпунктах 28.6.1-28.6.6 пункту 28 акту № 521 від 28.05.2019 року не зазначено дані об`єктивного обстеження хворого у МСЕК, у тому числі зріст, вага, частота серцевих скорочень, частота дихання на дату огляду тощо.

У п. 32 Інструкції зазначено, що у підпункті 30.2 пункту 30 (акту) зазначається потреба інваліда в навчанні, перекваліфікації, перенавчанні, забезпеченні засобами пересування, інших видах, спрямованих на відновлення працездатності інваліда.

У порушення вимог п. 32 Інструкції, відповідачем у підпункті 30.2 пункту 30 Акту № 521 від 28.05.2019 року не зазначено взагалі жодної інформації.

У п. 35 Інструкції зазначено, що якщо хворого визнано інвалідом, то в підпунктах 30.6-30.8 пункту 30 зазначаються: на який термін встановлена інвалідність, дата чергового переогляду та час настання інвалідності.

У порушення вимог п. 35 Інструкції, відповідачем у підпунктах 30.6-30.8 пункту 30 акту № 521 від 28.05.2019 року не зазначено час настання інвалідності.

У п. 37 Інструкції зазначено, що у пункті 32 зазначається потреба інваліда у медичній та соціальній допомозі. У порушення вимог п. 37 Інструкції, відповідачем у пункті 32 акту № 521 від 28.05.2019 року не зазначено будь-якої інформації.

У п. 38 Інструкції зазначено, що у пункті 33 перераховуються всі документи, які були підставою для прийняття рішення МСЕК, вказуються назва установи, яка видала документ, дата і номер кожного документа, коротко викладається зміст тієї частини документа, яка стала основою для прийняття рішення про причину, час настання інвалідності, ступінь втрати працездатності тощо.

У порушення вимог п. 38 Інструкції відповідачем, у пункті 33 акту № 521 від 28.05.2019 року, не зазначено назви установи, яка видала документи, їх дата і номер та зміст тієї частини документа, яка стала основою для прийняття рішення про причину, час настання інвалідності.

У п. 39 Інструкції зазначено, що у пункті 34 зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акту.

У порушення вимог п. 39 Інструкції відповідачем, у пункті 34 акту № 521 від 28.05.2019 року не зазначено причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності.

Отже, суд прийшов до висновку, що всупереч приписам Положення N 1317, Інструкції № 561, а також Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації 157/о відповідачем протиправно під час проведення повторного огляду не встановлені ключові моменти для визначення групи інвалідності.

Однак, стосовно порушення відповідачем приписів п.1.5 Інструкції про встановлення груп інвалідності, суд зазначає наступне.

Так, приписами п.1.5 визначено, що фахівці медико-соціальних експертних комісій зобов`язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз`яснення з інших питань, що пов`язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься відповідь Обласного центру медико-соціальної експертизи від 31.10.2019 року № 244 на адвокатський запит представника позивача із роз`ясненнями. Разом з тим, суд наголошує, що питання, що становлять лікарську таємницю, мають бути розголошені лише позивачу або його законному представнику.

В свою чергу, адвокат не є законним представником, в розумінні правового визначення законного представництва.

Аналізуючи питання лікарської таємниці, суд зауважує, що законодавство не містить чіткого визначення цього поняття.

Так, у відповідності зі ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Між тим, розголошення відомостей, що становлять лікарську таємницю, тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Адвокатом позивача не було надано доказів того, що адвокат має право на отримання інформації, що містить таємницю, отже, суд також не вбачає порушень з боку відповідача в цій частині.

Доказів особистого звернення ОСОБА_1 до відповідача для надання роз`яснень до суду не надано.

З огляду на наведене, суд не вбачає у даному випадку порушення приписів п.1.5 Інструкції про встановлення груп інвалідності.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що розглядаючи питання про встановлення групи інвалідності позивачу, відповідачем було порушено порядок розгляду цього питання, а тому оскаржуване рішення не відповідає положенням Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положенню про порядок, умови та критеріям встановлення інвалідності, тобто прийнято не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд вважає рішення Обласного центру медико-соціальної експертизи від 28.05.2019 року про встановлення ОСОБА_1 . III групи інвалідності протиправним та підлягає скасуванню з підстав того, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та допущення процедурних порушень під час проведення огляду позивача та складення за наслідком неповного акту огляду.

Втім, відповідно до заяви про зміну предмету позову позивач просить суд зобов`язати відповідача повторно провести медико-соціальну експертизу відносно нього у зв`язку зі зміною причини інвалідності, а саме розглянути питання щодо зміни категорії інвалідності із загального захворювання на встановлення причини встановлення інвалідності у зв`язку з отриманням поранення (ушкодження здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів військового озброєння 19.07.2015 року на території проведення антитерористичної операції, з урахуванням висновків суду).

Як вже неодноразово зазначав суд у даному рішенні, приписами чинного законодавства не передбачено перегляд рішення МСЕК в частині лише підстав/категорії інвалідності. У разі надходження документів до відповідача відбувається повторний огляд відповідно до пункту 17 Положення № 1317.

З огляду на те, що вимога про зобов`язання вчинити певні дії є похідною від визнання протиправним та скасування рішення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно провести медико-соціальну експертизу відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9, ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, натомість позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що неправомірність дій відповідача доведена, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ухвали від 15.11.2019 року Донецьким окружним адміністративним судом було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання даного адміністративного позову до ухвалення рішення по справі. При цьому, з ухвали суду слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов`язаними між собою.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб на 2019 рік становив 1 921, 00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду позивачу була відстрочена сплата судового збору, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з позивача підлягає стягненню 192,10 грн, а з відповідача 576,30 грн на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Обласного центру медико-соціальної експертизи (код ЄДРПОУ 21958658, 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Дніпропетровська, буд. 14) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.05.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Обласного центру медико-соціальної експертної комісії від 28.05.2019 року про визнання ОСОБА_1 інвалідом III групи, що викладено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією № 521 від 28.05.2019 року, а також в довідці до нього серії 12 ААБ № 065177 від 28.05.2019 року.

Зобов`язати Обласний центр медико-соціальної експертизи повторно провести медико-соціальну експертизу відносно ОСОБА_1 .

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 192,10 грн (сто дев`яносто дві гривні десять копійок).

Стягнути з Обласного центру медико-соціальної експертизи на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 576,30 грн (п`ятсот сімдесят шість гривень тридцять копійок).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.10.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб