Решение № 91789016, 09.09.2020, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/2988/20

Номер провадження 2/495/1936/2020

09 вересня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого – одноособово судді Боярського О.О.,

при секретарі – Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1. Розірвати шлюб із відповідачем, оскільки спільне життя позивача з відповідачем не склалося. Відповідач не відвідував позивачку, коли остання потрапила до лікарні із переломом лівої стегнової кістки та не надавав матеріальної допомоги на її лікування. Після виписки із лікарні, позивачка взагалі не змогла потрапити до спільного із відповідачем будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживали із ОСОБА_2 , оскільки відповідач не впустив ОСОБА_1 до будинку. Позивачка змушена проживати у своїх синів. Отже, з вересня 2019 року сторони проживають окремо, спільний побут та господарство не ведуть.

З огляду на викладені обставини, позивач переконана, що збереження сім`ї є неможливим, шлюб має бути розірвано.

2. Визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно та здійснити його поділ:

- житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,1493 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120884400:02:002:0082;

- холодильник «Атлант» - 1 шт.;

- холодильник «Донбас» - 1 шт.;

- телевізор LG – 2 шт.;

- газова плита «ВЕКО» - 2 шт.;

- ноутбук – 1 шт.;

- мотокультиватор «Solo» - 1 шт.;

- електрогенератор 2,5 кВт- 1 шт.;

- стабілізатор струму – 1 шт.;

- оприскувач карбюраторний – 1 шт.;

- супутникова антена – 2 шт.;

- бочки пластикові - 2 шт.;

- диван – 3 шт.;

- стіл – 5 шт.;

- станки токарні – 2 шт.;

- апарат зварювальний – 1 шт.;

- ікони старинні – 2 шт.;

- колекція монет – 1 шт.

3. Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на:

- Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- холодильник «Атлант» - 1 шт.;

- телевізор LG – 1 шт.;

- газова плита «ВЕКО» - 1 шт.;

- ноутбук – 1 шт.;

- електрогенератор 2,5 кВт- 1 шт.;

- оприскувач карбюраторний – 1 шт.;

- супутникова антена – 1 шт.;

- бочки пластикові - 2 шт.;

- диван – 2 шт.;

- стіл – 2 шт.;

- ікони старинні – 2 шт.;

- колекція монет – 1 шт.;

- бочки дубові 4 шт.;

- прес виноградний – 1 шт.;

- теребілка виноградна.

5. Виділити у власність ОСОБА_2 наступне майно:

- Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- холодильник «Донбас» - 1 шт.;

- телевізор LG – 1 шт.;

- газова плита «ВЕКО» - 1 шт.;

- мотокультиватор «Solo» - 1 шт.;

- стабілізатор струму – 1 шт.;

- супутникова антена – 1 шт.;

- бочки пластикові - 1 шт.;

- диван – 1 шт.;

- стіл – 3 шт.;

- станки токарні – 2 шт.;

- апарат зварювальний – 1 шт.;

Позивач зазначає, що все вище перелічене майно було придбано сторонами у період їх шлюбу, а тому на нього поширюється режим спільної сумісної власності подружжя та воно підлягає поділу між ними.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, що у відповідності до ч. 2 ст. 191 ЦПК України є підставою для вирішення спору судом за наявними матеріалами справи.

Разом із позовною заявою позивач подала до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.06.2020 року провадження по справі було відкрито, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 09.06.2020 року було задоволено клопотання про витребування доказів.

19.06.2020 року на виконання ухвали суду про витребування доказів до суду надійшли витребувані документи від Держгеокадастру.

09.09.2020 року до матеріалів справи було додано оригінал свідоцтва про шлюб.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, її представник ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач склав письмову заяву відповідно до якої просив розгляд справи здійснити у його відсутності, позовні вимоги не визнав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.11.1993 року між сторонами по справі був укладений шлюб, зареєстрований Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №7.

Як вбачається з ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Ч. 1 ст. 105 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч.1ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст.115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Сторони по справі разом не проживають більше півроку, спільне господарство не ведуть. Подружнє життя не склалося, шлюбні відносини припинені.

Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що між сторонами втрачено почуття кохання та поваги один до одного. Сім`я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Суд вважає, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

За вимогами ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що з 13.11.1993 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , видане Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №7.

05.04.2002 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Андрєєвою Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №695 ОСОБА_2 придбав житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 ( на теперішній час АДРЕСА_1 ) (а.с.15).

Право власності на вказаний житловий будинок було зареєстроване за ОСОБА_2 04.01.2003 року Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №1 за реєстровим №55 (а.с. 12).

Крім того, 05.04.2002 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Андрєєвою Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №696 ОСОБА_2 придбав земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 ( на теперішній час вул. Миру) (а.с.40).

19.07.2010 року ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ№139714, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120884400:02:002:0082 (а.с. 41).

Відповідно до ст.. 22 Кодексу про шлюб та смію України, який був чинний в 2002 році, Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з ч.1 ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Вище було зазначено, що житловий будинок та земельна ділянка були придбані в період шлюбу отже враховуючи положення статей 22 та 28 КпШСУ, вказане спірне нерухоме майно належить в рівних частках кожному з подружжя та підлягає поділу в рівних частках, тобто по Ѕ частці кожному.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Як роз`яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

З огляду на те, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було набуте відповідачем (на підставі договору купівлі-продажу) в період перебування сторін у шлюбі, то суд вважає доведеним той факт, що на спірне нерухоме майно розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя та вказане нерухоме майно підлягає поділу між сторонами у рівних частках, а саме по Ѕ частині кожному у відповідності до ст. 372 ЦК України.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про поділ між сторонами наступного рухомого майна: - холодильник «Атлант» - 1 шт.; холодильник «Донбас» - 1 шт.; телевізор LG – 2 шт.; газова плита «ВЕКО» - 2 шт.; ноутбук – 1 шт.; мотокультиватор «Solo» - 1 шт.; електрогенератор 2,5 кВт- 1 шт.; стабілізатор струму – 1 шт.; оприскувач карбюраторний – 1 шт.; супутникова антена – 2 шт.; бочки пластикові - 2 шт.; диван – 3 шт.; стіл – 5 шт.; станки токарні – 2 шт.; апарат зварювальний – 1 шт.; ікони старинні – 2 шт.; колекція монет – 1 шт., то суд приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч означених вище норм цивільного процесуального законодавства позивачем не було надано суду жодного доказу наявності переліченого вище рухомого майна, яке позивач просить поділити між сторонами, як спільне сумісне майно подружжя, як і не було надано доказів, які б підтверджували час його придбання сторонами (придбання майна саме в період перебування сторін у шлюбі).

У зв`язку з вищевикладеним позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення з огляд на їх недоведеність.

За положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До останніх відносяться, витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частини 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги . Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З наданого представником позивача попереднього рахунку судових витрат (арк..сп. 18) суд не може достеменно встановити обґрунтованість зазначеної вартості понесених витрат оскільки наданий розрахунок не є детальним, не містить часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт. Не наданий Договір про надання правничої допомоги, не надано доказів сплати (несплати) позивачкою вказаних витрат.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 237,70 грн. за вимогу майнового характеру (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 23770 грн. (22 363 грн. ціна будинку та 1407 грн. ціна земельної ділянки зазначеної у договорі купівлі-продажу) х 1200 грн./ 120 000 грн.) та 840,80 грн. за вимогу немайнового характеру (розірвання шлюбу).

Керуючись статтями 22, 28 КпШС України, ст..ст.2, 4, 5, 10, 12, 13, 12, 80, 81, 137, 141, 247, 258-259, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений 13.11.1993 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №7.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно та здійснити його поділ:

- житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,1493 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120884400:02:002:0082.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право приватної власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: літ. «А» - житловий будинок, житловою площею 31,3 кв.м., літ. «Б», «Д» - сарай; літ. «В» - вбиральня; літ. «Г» - гараж; №1-4 – споруди.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право приватної власності на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 1493 гектарів в межах згідно з планом, кадастровий номер 5120884400:02:002:0082.

Виділити у власність ОСОБА_2 Ѕ частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: літ. «А» - житловий будинок, житловою площею 31,3 кв.м., літ. «Б», «Д» - сарай; літ. «В» - вбиральня; літ. «Г» - гараж; №1-4 – споруди та Ѕ частину земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 1493 гектарів в межах згідно з планом, кадастровий номер 5120884400:02:002:0082.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1078,50 грн.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя