Постановление суда № 917849, 05.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

при секретарі - Кулеша А.О.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” на рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. у справі за позовом Кіцманського районного центру зайнятості до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” про стягнення 64 006,67 грн.

В С Т А Н О В И Л А :

Справа №К-22330/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

01.10.2004р. Кіцманський районний центр зайнятості (далі по тексту позивач, Центр зайнятості) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” (далі по тексту відповідач, СВК “Зоря”), в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 57 543,72 грн. та пеню у розмірі 6 462,95 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2006р. у справі №6/212 позовні вимоги Кіцманського районного центру зайнятості задоволено в повному обсязі; стягнуто з СВК “Зоря” страхові внески у розмірі 57 543,72 грн., 6 462,95 грн. пені, 640,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. у справі №6/212 змінено рішення суду першої інстанції та викладено його у формі постанови, в іншій частині рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2006р. у справі №6/212 залишено без змін.

СВК “Зоря” не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2006р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. у справі №6/212 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СВК “Зоря” не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.05.2004р. Кіцманським районним центром зайнятості за результатами перевірки СВК “Зоря” щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття складено акт №48, відповідно до якого станом на 01.04.2004р. за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків у розмірі 57 543,72 грн. Крім того, на зазначену суму заборгованості нараховано пеню у розмірі 6 462,95 грн.

10.06.2004р. Кіцманським районним центром зайнятості прийнято рішення щодо стягнення з СВК “Зоря” 57 543,72 грн. донарахованих страхових внесків та 6 462,95 грн. пені, на підставі якого позивач звернувся з позовом про стягнення цих коштів до Господарського суду Чернівецької області.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги Кіцманського районного центру зайнятості виходили з наступного.

Так, з 01.01.1999р. набрав чинності Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” фіксований сільськогосподарський податок сплачувався, зокрема, в рахунок збору на обовязкове соціальне страхування.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку було зупинено дію Закону України “Про систему оподаткування” в частині сплати сум податків і зборів (обовязкових платежів), що включені до складу фіксованого сільськогосподарського податку, та дію Закону України “Про збір на обовязкове соціальне страхування”.

На час набрання чинності Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” п. 16 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” визначав збір на обовязкове соціальне страхування як обовязковий платіж, тоді як Закон України “ Про збір на обовязкове соціальне страхування”, в свою чергу визначав порядок справляння та використання збору на обовязкове соціальне страхування, в т.ч. збору на обовязкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Разом з тим, відповідно до п. 2 розділу II Закону України “Порядок введення в дію Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування” дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування лише до прийняття законів України з питань соціального страхування.

02.03.2000р. прийнято Закон України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що набрав чинності з 01.01.2001р.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обовязків Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Стаття 35 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачає обовязок роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески.

Згідно з п. 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” правонаступником Фонду соціального страхування України визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З 01.01.2001р. набрав чинності Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування”, яким встановлено розміри внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а також на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно з п. 5 ст. 6 цього Закону з 01.01.2001р. Закон України “Про збір на обовязкове соціальне страхування” втратив чинність.

Пункт 16 ч.1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, який передбачав збір на обовязкове соціальне страхування, виключено на підставі п.п. 2 п. 9 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообовязкового державного соціального страхування”.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що з 01.01.2001р. чинним законодавством встановлено новий порядок сплати страхових внесків й, зокрема, внесків із загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які не входять до складу фіксованого сільськогосподарського податку.

Безпосередньо порядок нарахування страхових внесків та їх сплати регулюється Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 №339 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. за №30/5221.

Частиною 1 ст. 38 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та пунктом 9.1 Інструкції визначено відповідальність роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Статтею 39 цього Закону передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 9.7 Інструкції не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності на підставі акта ненормативного характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості або його заступників, директора центру зайнятості Автономної Республіки Крим, директорів обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.

Крім того, Виший адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що зобовязання по страхових внесках не є податковим боргом, на який поширюється дія Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, а кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що в цій частині судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку.

Поряд з цим, в частині стягнення судових витрат судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги те, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено віднесення до складу судових витрат збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., що, на думку судової колегії, є підставою для зміни судових рішень в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” на рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006р. у справі №6/212 залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2006р. у справі №6/212 змінити та викласти в наступній редакції:

“Позовні вимоги Кіцманського районного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” (ідентифікаційний код 3801675) на користь Кіцманського районного центру зайнятості (ідентифікаційний код 23246063) страхові внески у розмірі 57 543,72 грн. та пеню у розмірі 6 462,95 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” (ідентифікаційний код 3801675) в доход Державного бюджету України 640,06 грн. державного мита.”

Зобовязати Господарський суд Чернівецької області видати відповідні виконавчі листи.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді