Решение № 91748413, 10.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 р. Справа№200/5415/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Оганянц О.В., за участю позивача - особисто, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після звільнення у липні 2019 року, позивач звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про надання йому довідок із розрахунком заробітної плати та запропонував відповідачу донарахувати йому усі невиплачені кошти на час звільнення. 14.08.2019 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що усі виплати зроблені відповідно до вимог чинного законодавства. Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі 200/10611/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення суду було виконано у повному обсязі 25.05.2020. Враховуючи, що відбулась затримка у виплаті належних позивачу сум, він вважає, що буде обґрунтованим та справедливим стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також зазначив, що дії відповідача, як органу публічної влади підривали авторитет органу державної влади в його очах та викликали зневіру, оскільки він, як учасник бойових дій відстоював конституційний лад та незалежність України, що спричинило йому моральне страждання.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що право ОСОБА_1 на нарахування та виплату сум визначених рішенням суду виникло лише 13.04.2020, тобто після набрання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі № 200/10611/19-а законної сили, яке виконано в повному обсязі 25.05.2020. Таким чином, після ухвалення судом рішення, зокрема про стягнення вищевказаних виплат, та у випадку подальшого його невиконання положення статей 116, 117 КЗпП України, на думку відповідача, не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судове рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, застосування норм ст.ст. 116, 117 КЗпП України є неможливим при вирішенні спірних правовідносин.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2020 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.07.2020.

09.07.2020 розгляд справи відкладено до 04.08.2020 у зв`язку з продовженням карантину.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 10.09.2020.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 виданого 26.01.2010 Дружківським МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 наказом ГУНП від 07.11.2015 № 23 о/с 07.11.2015 був прийнятий на службу в Національну поліцію.

Згідно з наказом № 260 о/с від 03.07.2019 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі 200/10611/19-а від 23.01.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку, задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 надбавку за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 290 годин служби в нічний час в розмірі 1522 (одна тисяча п`ятсот двадцять дві) гривні 50 копійок.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із листопада 2015 року по жовтень 2017 (включно).

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 22464 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 72 копійки.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік в розмірі 19344 (дев`ятнадцять тисяч триста сорок чотири) гривні 62 копійки.

В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №200/10611/19-а від 13.04.2020 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 200/10611/19-а - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі №200/10611/19-а - залишено без змін.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі 200/10611/19-а від 23.01.2020 набрало законної сили 13.04.2020.

Вищезазначене рішення суду по справі 200/10611/19-а від 23.01.2020 виконано відповідачем у повному обсязі 25.05.2020, що сторонами по даній справі не заперечується.

ОСОБА_1 вважає, що має право на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України неотримання виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з дня звільнення з 05.07.2019 по 25.05.2020 у сумі 202806,50 грн., звернувся до суду за стягненням зазначеної виплати.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" визначено, що грошове забезпечення, зокрема, поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Як зазначалось вище, рішенням суду по справі 200/10611/19-а від 23.01.2020 визначено до стягнення на користь ОСОБА_1 відсотки посадового окладу, індексацію грошового забезпечення, компенсацію за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій, компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку.

З приводу вищезазначеного суд зазначає, що з прийняттям судових рішень статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, у позивача немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Таким чином, в даних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 27.06.2018 по справі №810/1543/17.

А отже, позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні статті 117 Кодексу законів про працю України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає, що враховую необґрунтованість позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки вони є похідними.

Враховуючи зазначене, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, відповідно, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 242-244, 246, 255, 271, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ: 40109058, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Нахімова, 86) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 10 вересня 2020 року за участю позивача.

Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець