Постановление суда № 91746580, 23.09.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" вересня 2020 р. м. Ужгород Справа № 907/225/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар - М" №123/01 від 15.09.2020 про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар -М", с. Мужієво, Берегівський район

до відповідача Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександра Анатолійовича, м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в суді перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" до Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександра Анатолійовича про визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександра Анатолійовича від 03.08.2018 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв.м за Акціонерним товариством "ВТБ банк".

На адресу суду 21.09.2020 від позивача надійшла заява №123/01 від 15.09.2020 про забезпечення позову, якою заявник просить заборонити відповідачу - приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Селехману Олександру Анатолійовичу, реєстраційній службі Берегівського районного управління юстиції та Державному уповноваженому Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюковій Ірині Олександрівні вчиняти будь-які дії, направлені на зміну власника нерухомого майна - на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв.м. ( Закарпатська область, Берегівський район, с.Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд.2746 ), а також заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій із нерухомим майном, а саме: об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв.м. (Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд.2746). В обґрунтування поданої заяви пояснив, що метою звернення з позовом є скасування реєстрації права власності на спірне майно за АТ «ВТБ банк», що знаходиться у ліквідаційному процесі і таким чином, відновлення реєстрації спірного майна за позивачем. Проте, можливе вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна зробить неможливим відновлення реєстрації речового права позивача на спірне майно та відновлення його порушеного права загалом.

Підтверджуючи обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову позивач покликається на інформацію, що міститься на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкриття ФГВФО аукціону з продажу спірного майна об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв.м. (Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд.274Б) з призначенням торгів на 24.09.2020.

На думку позивача, така обставина свідчить про можливе та ймовірне вчинення відповідачами активних дій, спрямованих на відчуження спірного майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному відновленню реєстраційних записів щодо прав позивача на спірне майно; відсутність можливості та необхідних повноважень відновлення прав у випадку зміни власника спірного майна чи вчинення щодо такого майна будь - яких інших обтяжень.

Крім того, наголосив, що тимчасова заборона вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо спірного майна не впливає на фінансову діяльність відповідача, не перешкоджає його нормальному функціонуванню, а також не перешкоджає вільному користуванню та володінню спірним майном новим власником, з огляду на що обрані заявником заходи забезпечення позову вважає співмірними. Звертає увагу суду, що у спірній ситуації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який керує ліквідацією ВТБ Банку керується нормами права про ліквідацію банківської установи, що зобов`язують здійснити продаж всього майна банку. Ліквідаційна процедура, відкрита по відношенню до сьогоднішнього власника спірного майна підтверджує його намір добитися скорішого продажу майна для отримання коштів, необхідних установі банку для завершення ліквідаційної процедури. Саме зважаючи на це, у нього немає іншої можливості запобігти можливим та ймовірним перешкодам у реалізації права на ефективний та реальний захист свого порушеного права. окрім, як звернутися зх клопотанням про вжиття судом заходів забезпечення позову, а це, в свою чергу, забезпечить дотримання балансу прав та інтересів учасників процесу, виходячи з того, що вони в рівними перед законом і судом.

Розглянувши заяву Товариства про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Стаття 136 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави для забезпечення позову. Зокрема, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. При цьому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі і на стадії зупинення провадження у справі.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з тим, законодавцем визначено випадки, за яких вжиття заходів забезпечення позову забороняється. Зокрема, пунктом 2 частини 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ключовим доводом заявника стало твердження про оголошення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб аукціону з продажу майна, скасування реєстрації титульного права щодо якого є предмет спору. Однак, зважаючи на наведену вище норму, суд законодавчо позбавлений можливості втручатися в діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в т. ч. забороняти вчиняти будь-які дії, а тому задоволення заяви про застосування до нього будь-яких заборон прямо суперечить закону. За таких обставин, в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині, яка стосується Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, слід відмовити.

Щодо заборони відповідачу та Берегівському районному управлінню юстиції вчиняти будь-які реєстраційні дії.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом наведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каїч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З поданих суду матеріалів судом не встановлено, що заборона, застосована саме до відповідача і Берегівського районного управління юстиції, може запобігти можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача-заявника. Адже, навіть у випадку застосування до визначених ним осіб заходів забезпечення позову, можливість порушення права позивача шляхом здійснення реєстраційних дій будь-яким іншим нотаріусом продовжуватиме існувати. Відтак, такі заходи не забезпечать досягнення цілей, покладених на інститут забезпечення позову, оскільки не є ефективними у цьому конкретному випадку.

Таким чином, суд констатує, що заявник не навів переконливих обставин та не подав достатніх та належних доказів, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття, а тому в задоволенні заяви належить відмовити.

Керуючись ст.ст.136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар - М" про забезпечення позову - відмовити.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Л.В. Андрейчук