Решение № 9169873, 15.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2010 р. Справа № 16/20/09-НР

Позивач:           Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1»

                    81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство «Олександрівський гранітний

кар’єр»

          56530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександрівка, вул. Степова, 68

про стягнення заборгованості в сумі 846 711,31 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Пендерецький В.І., за довіреністю;

Від відповідача: Полоз В.І., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 727397,43 грн., пеню в сумі 106100,82 грн. та 3% річних за прострочення виконання договірних зобов’язань в розмірі 13213,06 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору транспортного перевезення № 01/04/08-01 від 01.04.2008 р., актах здачі-прийняття робіт на загальну суму 1742270,00 грн., норм ст.ст. 526, 530,625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач на день подання позову допустив заборгованість по розрахункам за надані перевізником послуг на суму 727397,43 грн.

          Відповідач в своїх письмових запереченнях на позов з вимогами позивача не погоджується, просить суд позов задовольнити частково, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми загального боргу в розмірі 727397,43 грн. відмовити в повному обсязі у зв’язку із пропуском строку позовної давності; в частині стягнення пені в розмірі 106100,82 грн. позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 2674,26 грн.;в частині стягнення 3% річних в розмірі 13213,06 грн. позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 334,28 грн.; в частині стягнення судових витрат позовні вимоги задовольнити пропорційно задоволеним вимогам, оскільки, по-перше, вважає, що порядок підпису та оплати актів виконаних робіт, які надсилалися позивачем на адресу відповідача, не відповідає дійсності; по-друге, до вимог п. 5 ст. 315 Господарського кодексу України «для пред’явлення перевізником до вантажовідправників позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк».

          У відзиві датованому 01.04.10 р. відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що позовні вимоги побутовані на перекручених обставинах і фактах, а також суперечать фактичним взаємовідносинам сторін і вимогам чинного законодавства.

Так, акти здачі-приймання робіт, на які в обґрунтування своїх вимог посилається позивач, мають суперечності: в одних актах роботи виконані на підставі рахунків; в других актах йде посилання на інші договірні відносини. Отже, акти не відносяться до договору на який посилається позивач.

Крім того, позивачем не залучено до матеріалів справи документи, які згідно чинного законодавства являються доказами виконання господарських операцій та використовуються для розрахунків між сторонами –товарно-транспортні накладні.

В судовому засіданні суд неодноразово оголошував перерви до 01.04.10 р. та до 15.04.10 р.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

01.04.2008 р. між сторонами був укладений договір транспортного перевезення № 01/04/08-01, згідно з умовами якого, позивач, як перевізник, зобов’язався надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених в додатках до даного договору, автомобільним транспортом, а відповідач, як замовник, зобов’язався прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

Кількість вантажу визначається фактичним об’ємом здійсненого перевезення. Пункт завантаження та кінцевий пункт призначення згідно додатків (п. 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до умов пунктів 2.1.3, 2.2.2 договору перевізник зобов’язаний, зокрема, прийняти від відправника вантажу вантаж, доставити його в пункт призначення і здати вантажоодержувачу. Відправниками вантажу і вантажоодержувачами є особи, визначені замовником.

Замовник, зі свого боку зокрема, зобов’язаний був забезпечити своєчасне і повне оформлення у встановленому порядку належних документів (товаротранспортна накладна, сертифікат якості, тощо), відзначити в товаротранспортних документах час фактичного прибуття і відправлення транспорту.

Пунктом 2.3 договору сторони обумовили, що належне виконання перевізником умов даного договору оформляється актом виконаних робіт, що підписується представником перевізника і замовника. Замовник зобов’язаний підписати і відправити зворотньо перевізнику акт виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту його отримання. У разі коли акт виконаних робіт не підписаний зі сторони замовника та немає обґрунтованої письмової відмови то вважається, що цей акт є погоджений замовником та роботи є виконаними на дату вказану в акті.

Розділ 3 договору визначає вартість послуг і порядок розрахунків. Так, вартість послуг по перевезенню вантажу визначається перевізником та вказується у додатках до договору. Оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника в строк 3 банківські дні з моменту підписання акту виконаних робіт. Дата виконання послуг є дата підписання актів виконаних робіт.

Умови пункту 4.1 договору свідчать, що відповідальність за наявність відповідних документів (дозволів, ліцензій, ін.), необхідних для здійснення перевезень покладається на перевізника.

Пунктом 7.4 договору сторони встановили, що умови перевезення, зміни і доповнення до договору оформлюються у вигляді додатків, додаткових угод, які після їхнього підписання сторонами, стають невід’ємними частинами даного договору.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що додатком № 1 від 01.04.2008р. до договору сторони визначили вантаж –піщано-щебенева суміш, маршрут перевезення, вартість послуг з перевезення вантажу, яка становить 0,35 грн. за одну тону/кілометр у т.ч. ПДВ.

Додатком № 2 від 12.06.2008р. до договору сторони погодили наступні умови з перевезення: вантаж –піщано-щебенева суміш, маршрут, вартість послуг з перевезення, яка тепер склала 0,45 грн. за одну тону/кілометр у т.ч. ПДВ.

Додатком № 15/06/08-1 від 15.06.2008р. до договору сторони погодили наступні умови з перевезення вантажу із зазначенням вартості та маршруту:

1. Маршрут 1: вантаж –камінь бут однорідний фракція 300-600; маршрут перевезення: с. Олександрівка, Одеська область –м. Іллічівськ, Одеська область. Вартість послуг з перевезення однієї тони вантажу по вищевказаному маршруту становить 80 грн. у т.ч. ПДВ. Кількість вантажу –1000 тон.

2. Маршрут 2: вантаж –камінь бут фракція 600 - 1200; маршрут перевезення: с. Олександрівка, Одеська область –м. Іллічівськ, Одеська область. Вартість послуг з перевезення однієї тони вантажу по вищевказаному маршруту становить 85 грн. у т.ч. ПДВ. Кількість вантажу –635,1 тон.

Додатком № 3 від 29.07.2008р. до договору сторони погодили наступні умови з перевезення: вантаж –піщано-щебенева суміш, маршрут, вартість послуг з перевезення, яка тепер склала 0,50 грн. за одну тону/кілометр у т.ч. ПДВ.

Посилаючись на те, що відповідно до вищезазначеного договору ТОВ „Транс-Сервіс-1” надало ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр” обумовлені послуги на загальну суму 1742270 грн., однак ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр” не оплатило 727397,43 грн., ТОВ „Транс-Сервіс-1” звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Транс-Сервіс -1»посилається на п’ять актів здачі-прийняття робіт. Так, позивач стверджує, що на виконання умов договору № 01/04/08-01 від 01 квітня 2008 року, останній надав відповідачу послуги на загальну суму 1742270,43 грн., про що свідчать наступні документальні докази:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТС-0002568 від 08.04.2008 р. на суму 130000,00 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТС-0003352 від 08.07.2008 р. на суму 1381451,26 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТС-0003578 від 31.07.2008 р. на суму 80000,00 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТС-0003579 від 31.07.2008 р. на суму 53983,50 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТС-0003932 від 31.08.2008 р. на суму 96 835,67 грн.

За правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши надані позивачем вищевказані акти та проаналізувавши умови договору транспортного перевезення, суд дійшов наступного висновку:

1) Акт № ТС-0002568 про надання послуг на суму 130000,00 грн. (на підставі рахунку-фактури від 08.04.08 р.) не має записів щодо даних будь-якого договору, підписаний сторонами без зауважень.

2) Акт № ТС-0003352 про надання послуг на суму 1381 451,26 грн. (на підставі рахунку-фактури від 08.07.08 р.) з письмових пояснень позивача свідчить, що проведені зміни у кількісних та вартісних показниках акту й рахунку є в сукупності несуперечливими, відповідають дійсності та підтверджуються податковим обліком, акт підписаний обома сторонами без зауважень;

3) Акт № ТС-0003579 про надання послуг на суму 80000,00 грн. (на підставі договору № ТС-080005-FL-6 від 01.07.08 р. та рахунку-фактури № ТС-0003578 від 31.07.08 р.);

Акт № ТС-0003579 про надання послуг на суму 53983,50 грн. (на підставі договору № ТС-080005- FL-6 від 01.07.08 р. та рахунку-фактури № ТС-0003579 від 31.07.08 р.);

Акт № ТС-0003932 про надання послуг на суму 96835,67 грн.(на підставі договору № ТС-080005- FL-6 від 01.07.08 р. та рахунку-фактури № ТС-0003932 від 31.08.08 р.)

–зазначені акти складалися на підставі фактично неіснуючого договору, оскільки жодна з сторін не надала суду договір вказаний в актах.

Позивач в письмових поясненнях стверджує, що крім договору транспортного перевезення № 01/04/08-01 від 01.04.2008 р. між сторонами не було більше укладено жодного договору про здійснення перевезень чи надання послуг.

Це пояснення судом прийнято до уваги, оскільки твердження відповідача про існування другого договору на перевезення не підтверджено документально, та спростовано позивачем в судовому засіданні, який зазначив про наявність у іншій судовій справі не договору перевезення, а договору поставки.

Доказом того, що п’ять вищеназваних актів укладались сторонами на виконання договору перевезення № 01/04/08-01 від 01.04.08 р., виступають також акт звірки взаємних розрахунків станом на 06.03.09 р. підписаний та скріплений печатками підприємств та угода від 22.07.09 р.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд встановив, що за вищепереліченими 5 актами здачі-прийняття робіт позивачем дійсно було виконано та передано транспортних послуг відповідачу в розмірі 1742 270,43 грн. саме на підставі договору транспортного перевезення № 01/04/08-01 від 01.04.08 р.

Та, матеріали справи свідчать, що згідно банківських виписок та платіжних доручень; № 298 від 31.07.08 р. на суму 500000,00 грн.; № 352 від 16.10.08 р. на суму 374873,00 грн.; № 221 від 08.04.08 р. на суму 130000,00 грн.; № 294 від 09.07.08 р. на суму 10000,00 грн. відповідач сплатив позивачу за перевезення вантажу, згідно рахунків на загальну суму лише в розмірі 1014873,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 908, 909, п. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»(надалі - Правила) визначаються права, обов’язки і відповідальність власників автомобільного транспорту перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів –замовників, а також порядок виписування товаро - транспортних накладних (ТТН). Зокрема, пп. 11.5 п.11 Правил передбачено, що ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товаро-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, в розділі 1 «Терміни на поняття»Правил визначено, що замовником може виступати не тільки вантажовідправник, але й вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Отже, фактично саме замовник (відповідач) повинен був складати і завіряти товаро-транспортні накладні.

За правилами ст.ст. 525, 256, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки укладаючи договір сторони дійшли згоди про те, що оплата за послуги буде проводитися замовником на підставі підписаних актів здачі-приймання робіт, а не товаро-транспортних накладних, то існування останніх не є обов’язковою умовою для виникнення відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо здійснення платежів за одержані від позивача послуги.

Отже, позовні вимоги в частині сплати відповідачем основного боргу обґрунтовані. Наявність же боргу тягне за собою відповідальність яка нормативно визначена статтею 625 ЦК України та пунктом 4.3 договору від 01.04.08 р.

Таким чином, стягнення позивачем з боржника пені в розмірі 106100,82 грн. та 3% річних в сумі 13213,06грн. є правомірним та таким, що підлягає задоволенню судом.

15.04.10 р. позивач в судовому засіданні клопоче про витребування акту виїзної планової перевірки Вознесенської ОДПІ. Відповідач заперечує, вважає, що цей акт не є засобом доказування.

За змістом ст.ст. 32, 33, 38 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Суд враховуючи наведене, не вважає за необхідне задовольняти клопотання позивача, оскільки подані сторонами докази по даній справі є достатніми для її вирішення по суті.

Крім того, відповідач в доповненнях до відзиву звертає увагу суду на те, що договір від 01.04.08 р. № 01/04/08-01 транспортного перевезення не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і є нікчемним договором, оскільки укладений без погодження наглядової ради (пункт 8.3.3 Статуту ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр»).

Суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступного:

Стаття 215 ЦК України розмежує види недійсності правочинів: нікчемні правочини –якщо їх недійсність встановлена законом.

З наданих документальних доказів суду вбачається, що оспорюваний договір виконувався сторонами, протягом виконання цього договору замовником не ставилось питання щодо його невідповідності закону, в матеріалах справи відсутні будь-які претензії до перевізника, отже договір вважається узгодженим та прийнятим сторонами.

Стосовно заявленої відповідачем вимоги застосувати позовну давність по спірних відносинах, то слід зазначити наступне:

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 925 Кодексу).

          Оскільки позов до господарського суду був поданий позивачем 26.01.09 р. –в межах одного року, після виникнення факту порушення відповідачем зобов’язань по оплаті послуг, то заперечення відповідача, з посиланням на пропущені позивачем строки позовної давності судом не приймаються.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 38, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Олександрівський гранітний кар’єр” (56530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександрівка, вул.Степова,68; ід. код 00292346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс-1” (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани; ід. код 32602104) - 727 397,43 грн. основного боргу, 106100,82 грн. пені, 13213,06грн. 3% річних, 8467,11 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя