Решение № 91684749, 08.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 р. Справа№200/3293/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 1719 від 06.12.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 1719 від 06.12.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що йому відповідачем протиправно не враховано до пільгового стажу за Списком № 1: період його навчання з 01.09.1983 року по 14.01.1987 року у СПТУ за спеціальністю «електрослюсар підземний» та «машиніст підземних установ» з тих підстав, що після закінчення навчання слідувала робота за набутою професією, але її неможливо зарахувати у зв`язку тим, що документи видані учбовим закладом, який розташований на непідконтрольній українській владі території; період проходження строкової служби у кратному розмірі; та періоди його роботи з 27.01.1987 року по 15.05.1987 року, з 28.08.1989 року по 01.02.1994 року, з 10.02.1994 року по 19.08.1995 року, з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року у зв`язку з тим, що підприємства, на яких працював позивач у спірний період, знаходяться на непідконтрольній українській владі території, а також з несплатою внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Підставою для відмови, зазначає позивач, стало і те, що документи, які видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, при вирішенні питання щодо призначення пенсії до уваги управлінням не брались.

Позивач вважає, що його пільгового стажу достатньо для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а отже просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 1719 від 06.12.2019 року про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», щодо не зарахування до пільгового стажу з особливо шкідливими умовами праці за Списком № 1 окремих періодів роботи, періоду навчання та проходження строкової служби; зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» наступні періоди:

період навчання в СПТУ № 103 м. Донецька за професією «електрослюсар підземний» у період з 01.09.1983 року по 14.01.1987 року;

період проходження строкової військової служби з 19.05.1987 року по 16.05.1989 року, а також участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у кратному розмірі;

період роботи в пільгових умовах ВП «шахта ім. Челюскінців» ДП «ДВЕК» з 27.01.1987 року по 15.05.1987 року, ВП «Шахта ім. Є. Абакумова» ДП «ДВЕК» з 28.08.1989 року по 01.02.1994 року, з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського» ДП «ДВЕК» з 10.02.1994 року по 19.08.1995 року;

зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірні періоди роботи та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.12.2019 року № 1719.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивачеві не зараховано до пільгового стажу періоди його трудової діяльності у зв`язку із тим, що на підтвердження пільгового характеру роботи на ВП «Шахта ім. Челюскінців» ДП «ДВЕК», ВП «Шахта ім. Є.Т. Абакумова ДП «ДВЕК», на ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського ОСОБА_1 надано до управління довідки, які видані підприємствами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території. Згідно з Державним реєстром загальнообов`язкового державного соціального страхування зарахувати періоди його роботи на вищезазначених підприємствах неможливо, оскільки ведення реєстру розпочалося лише в 1991 році. Період роботи позивача з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року на ВП «Шахта ім. Є.Т. Абакумова» ДП «ДВЕК» не зарахований у зв`язку з несплатою підприємством страхових внесків.

Також відповідачем зазначено, що період проходження позивачем строкової військової служби та період його навчання в професійному навчальному закладі не зараховано до пільгового стажу позивача з підстав не зарахування до пільгового стажу певних періодів його трудової діяльності. Вважаючи, що позивач не має права на призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 1719 від 06.12.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії залишено судом без руху. Надано ОСОБА_1 двадцять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду двох примірників уточненої позовної заяви із зазначенням адреси електронної пошти позивача та офіційної електронної адреси Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (або інформації про причини неповідомлення таких відомостей).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі. Розгляд справи судом вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.06.2020 року суд вирішив проводити подальший розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 09 год 15 хв 15.07.2020 року. Витребував у позивача засвідчену належним чином у доступній для читання якості копію його трудової книжки серії НОМЕР_1 (або оригінал для огляду у судовому засіданні). Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з власної ініціативи.

Суд виніс ухвалу від 15.07.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09 год 45 хв 05.08.2020 року.

Розгляд справи було відкладено з 05.08.2020 року на 08.09.2020 року о 10 год 45 хв у зв`язку із неприбуттям учасника справи до судового засідання, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення.

Сторони на судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-зв. бік а.с. 10).

Згідно з довідкою № 1460-5000239813 від 02.12.2019 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання/перебування по АДРЕСА_2 (а.с. 11).

ОСОБА_1 14.01.1987 року закінчив навчання в середньому професійному-технічному училищі та здобув кваліфікацію електрослюсар підземний четвертого розряду; машиніст підземних устаткувань, про що свідчить копія диплому серії НОМЕР_3 (а.с. 31).

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_8 від 01.12.1989 року ОСОБА_1 отримав п`ятий кваліфікаційний розряд за професією прохідник (а.с. 30).

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_9 від 26.03.1990 року ОСОБА_1 отримав кваліфікаційний розряд з правом управління вантажними допоміжними лебідками (а.с. 30).

Як вбачається із військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 19.05.1987 року по 16.05.1989 року, з (а.с. 32 - зв. бік а.с. 34).

Позивач має статус учасника бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_5 , виданого 03.04.1997 року (а.с. 32).

Суд зазначає, що ОСОБА_1 , зокрема у періоди:

з 01.09.1983 року по 14.01.1987 року навчався в СПТУ № 103 за спеціальністю «електрослюсар четвертого розряду підземний на «шахті ім. Челюскінців» Донецького виробничого об`єднання по видобутку вугілля;

з 19.05.1987 року по 16.05.1989 року проходив службу в рядах Радянської Армії;

з 28.08.1989 року по 01.02.1994 року працював на посаді учня, прохідника підземного з повним робочим днем в шахті на ВП «Шахті ім. Є.Т. Абакумова» ДП «ДВЕК»;

з 10.02.1994 року по 19.08.1995 року працював на посаді прохідника підземного четвертого розряду з повним робочим днем в шахті на ВП «Шахті ім. О.О. Скочинського ВО «Донецьквугілля»;

з 01.06.2004 року по 30.11.2004 року працював на посаді помічника машиніста тепловозу в залізничному цеху служби рухомого складу у Відкритому акціонерному товаристві «Донецький металургійний завод»;

з 01.12.2004 року по 08.10.2008 року працював на посаді помічника машиніста тепловозу у службі рухомого на ЗАО «Донецьксталь» металургійний завод»;

з 21.10.2008 року по 30.06.2014 року працював на посаді прохідника підземного п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Є.Т. Абакумова» ДП «ДВЕК».

Зазначене підтверджується копіями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 27.01.1987 року (а.с. 17-19, 84-95).

Разом з тим, позивачем як при призначенні пенсії так і до матеріалів справи було надано: довідки від 31.03.2014 року №№ 47, 48 «Про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (а.с. 20,21); довідки, що видані ВП «Шахта ім. Абакумова» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» про підтвердження періоду роботи на підприємстві позивача (а.с. 22, 23); довідки про структурні перейменування «шахти ім. Є.Т. Абакумова» (а.с. 24, 27); довідку, що видана ВП «Шахта ім. Абакумова» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» «Про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (а.с. 25-26).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся 02.12.2019 року до Управління ПФУ в м. Вугледарі Донецької області із заявою за призначенням/перерахунком йому пенсії (а.с. 12-13).

Рішенням від 06.12.2019 року № 1719 Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило ОСОБА_1 в призначенні йому пенсії на пільгових умовах у зв`язку із недосягненням ним 51-річного віку та відсутністю стажу роботи за Списком № 1. Зазначеним рішенням не враховано до пільгового стажу позивача: період його навчання з 01.09.1983 року по 14.01.1987 року з тих підстав, що після закінчення навчання слідувала робота за набутою професіє, але її не можливо зарахувати, оскільки надані документи, що підтверджують період такої роботи, видані підприємством, розташованим на непідконтрольній українській владі території; періоди його роботи з 27.01.1987 року по 15.05.1987 року, з 28.08.1989 року по 01.02.1994 року, з 10.02.1994 року по 19.08.1995 року не зараховані з підстав видачі документів, які підтверджують пільговий характер роботи підприємствами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території; період роботи з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року у зв`язку із несплатою внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Поряд з іншим у вказаному рішенні міститься твердження про те, що позивач набуде право на пенсію у 55 років (60-5 повних років за Списком № 1 = 55) (а.с. 14-15).

Вважаючи рішення відповідача, яким відмовлено йому в призначенні пільгової пенсії за Списком № 1, таким, що порушує його охоронювані законом права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача чітко зазначено, що з 27.01.1987 року по 15.05.1987 року, з 28.08.1989 року по 01.02.1994 року, з 10.02.1994 року по 19.08.1995 року ОСОБА_1 працював на посадах, що передбачені Списком № 1.

Отже, судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином, а відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи.

З огляду на наведене, посилання відповідача на неможливість здійснення зустрічної перевірки довідок, що видані підприємствами-роботодавцями суперечить приписам чинного законодавства, оскільки у трудовій книжці належним чином відображені спірні періоди роботи.

Крім того, суд наголошує, що за приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі -Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено частиною 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а отже позивач не може бути позбавлений права на зарахування періодів його роботи з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року як до страхового так і до пільгового стажу.

Стосовно включення до пільгового стажу строкової військової служби у кратному розмірі, суд зазначає наступне.

Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII і абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 2232).

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі та час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи у період з 27.01.1987 року по 15.05.1987 року та з 28.08.1989 року по 01.02.1994 року, з 10.02.1994 року по 19.08.1995 позивач працював на посадах, що дають право на зарахування періодів роботи до пільгового стажу, то період проходження військової служби також має бути зарахований до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Що стосується не зарахування до страхового стажу періоду з 24.11.1987 року по 03.07.1988 року під час виконання інтернаціонального обов`язку в республіці Афганістан з розрахунку один місяць за три місяці страхового стажу, суд зазначає наступне.

В матеріалах справа наявні копія військового квитка серії НОМЕР_4 , облікова-послужна картка, з яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь у бойових діях в республіці Афганістан у період з 24.11.1987 року по 03.07.1988 року.

Також, в матеріалах справи наявне посвідчення серії НОМЕР_6 , яким позивачу встановлені пільги для ветеранів війні - учасників бойових дій.

Відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Разом з цим, спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.08.1983 року № 59-27 «Про пільги військовослужбовцями, робітниками та службовцям, що знаходиться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям» зараховувався до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці - час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв`язку із цим на лікування і лікувальних закладах.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача період участі в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з 24.11.1987 року по 03.07.1988 року під час проходження військової служби у кратному розмірі.

Поряд з цим, стосовно не зарахування відповідачем навчання позивача в середньому професійно-технічному училище № 103 м. Донецька за професією «електрослюсар підземний» з 01.09.1983 року по 14.01.1987 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Раніше діючим законодавством СРСР передбачалось, що періоди навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти прирівнюються до роботи, яка слідувала після закінчення цього періоду (пункт 109 розділу VIII Постанови Совміна СРСР від 03.08.1972 року № 590).

Суд зазначає, що робота позивача передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, відповідачем неправомірно не враховано в пільговий стаж для призначення пенсії позивачу період його навчання в професійно-технічному училищі № 103 м. Донецька за професією «електрослюсар підземний» з 01.09.1983 року по 14.01.1987 року.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 06.12.2019 року № 1719, оскільки вказане рішення ґрунтується саме на не зарахуванні спірних періодів роботи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період навчання в СПТУ № 103 м. Донецька за професією «електрослюсар підземний» з 01.09.1983 року по 14.01.1987 року, період проходження строкової військової служби з 19.05.1987 року по 16.05.1989 року, період роботи в пільгових умовах з 27.01.1987 року по 15.05.1987 року, з 28.08.1989 року по 01.02.1994 року та з 10.02.1994 року по 19.08.1995 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період участі позивача в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з 24.11.1987 року по 03.07.1988 року під час проходження військової служби у кратному розмірі.

Суд також, вважає за необхідне зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до як до страхового так і до пільгового стажу позивача період роботи з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року.

Також підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про повторний розгляд його заяви про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового та страхового стажу роботи оспорюваних періодів роботи позивача, оскільки є похідною від вищевказаних.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається із квитанції № 25 (а.с. 37) позивач 22.02.2020 року сплатив суму судового збору у розмірі 840, 80 грн.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 840, 80 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169496, місцезнаходження: 85700, Донецька обл., Волноваський район, місто Волноваха, вул. Обручева, буд. 17) про визнання протиправним та скасування рішення № 1719 від 06.12.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області «Про відмову у призначенні пенсії» від 06.12.2019 року № 1719, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2019 року № 1719 зарахувавши:

до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії, період навчання в СПТУ № 103 м. Донецька за професією «електрослюсар підземний» з 01.09.1983 року по 14.01.1987 року, період проходження строкової військової служби з 19.05.1987 року по 16.05.1989 року, період роботи в пільгових умовах з 27.01.1987 року по 15.05.1987 року, з 28.08.1989 року по 01.02.1994 року та з 10.02.1994 року по 19.08.1995 року;

до страхового стажу період участі ОСОБА_1 в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з 24.11.1987 року по 03.07.1988 року під час проходження військової служби у кратному розмірі;

до страхового та до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.09.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб