Решение № 91653989, 21.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р. Справа№200/7771/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Добропільського об`єднаного управління Пенсіного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а)

про визнання протиправним та скасування рішення від 30 липня 2020 року № 3492, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсіного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 30 липня 2020 року № 3492 про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 28 липня 2020 року № 3492.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач зазначає, що прийняте відповідачем рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії з підстав відсутності пільгового стажу за Списком № 1 (7 років 6 місяців) є неправомірним та підлягає скасуванню. Рахує, що її пільговий стаж за Списком № 1 складає 7 років 8 місяців 13 днів, що підтверджується записами в її трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом на підтвердження трудового стажу.

Відповідач до суду надав відзив, в якому заперечив проти задоволення її позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначивши, що трудова книжка підтверджує лише загальний стаж позивача, а з метою підтвердження пільгового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки. Також зазначив, що позивач раніше вже зверталась до управління із заявою про призначення їй пенсії надавши при цьому, зокрема, довідку про уточнення її особливого характеру роботи на Бердянському державному заводі за період роботи з 6 грудня 1990 року по 18 серпня 1998 року. Відповідачем було здійснено зустрічну перевірку вищезазначеної довідки та отримано акти перевірки з яких вбачається, що ОСОБА_1 (дошлюбне - ОСОБА_2 ) перебувала у відпустках без збереження заробітної плати. Після розрахунку пільгового стажу за Списком № 1 відповідачем встановлено, що пільговий стаж позивача за Списком № 1 складає 5 років 8 місяців 18 днів. На підставі актів перевірки та у зв`язку із недостатністю пільгового стажу позивачу було вдруге відмовлено в призначенні пенсії за Списком № 1.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив. реєстраційний номер облікової

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 1 грудня 2015 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом зі змісту відзиву та наданих відповідачем документів пенсійної справи позивача встановлено, що позивач зверталась до відповідача із заявою від 28 липня 2020 року № 3492 про призначення пенсії згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність достатнього пільгового стажу за Списком № 1.

Розглянувши документи позивача, що надійшли на розгляд відповідача 28 липня 2020 року № 3492 про призначення пільгової пенсії відповідач прийняв рішення від 30 липня 2020 року № 3492 про відмову в призначенні пенсії. Так, зі змісту зазначеного рішення вбачається, що пільговий стаж позивача за Списком № 1 склав 5 років 9 місяців 6 днів, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 114 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем надано суду розрахунок стажу позивача з якого вбачається, що, зокрема, пільговий стаж за Списком № 1 склав 5 років 8 місяців 18 днів.

Як зазначив у відзиві відповідач позивач вже зверталась до управління із заявою від 23 листопада 2016 року про призначення їй пенсії згідно ст. 13 п «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши при цьому, крім іншого, довідку про підтвердження наявного трудового стажу № 12-ОК від 25 січня 2012 року та довідки про заробітну плату № 36-ОК, 37-ОК від 17 лютого 2012 року. Вказані документи видані Бердянським державним заводом скловолокна. Відповідачем, з метою проведення зустрічної перевірки, надіслано до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі зазначені вище довідки. У відповідь на запит Бердянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надіслано акт від 13 січня 2017 року № 2 відповідно до якого позивач працювала на Бердянському державному заводі скловолокна з 6 грудня 1990 року по 18 серпня 1998 року, але знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати у лютому 1993 року, у листопаді 1993 року та у лютому 1994 року. Також відображені фактичні дні виходу на роботу за 1998 рік. На підставі отриманого від Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду акту зустрічної перевірки відповідачем зроблено розрахунок стажу позивача за Списком № 1, який склав 5 років 9 місяців 6 днів. На підставі недостатнього пільгового стажу відповідачем було винесено рішення від 1 лютого 2017 року про відмову в призначенні пенсії.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 6 липня 1989 року позивач, зокрема, 6 грудня 1990 року прийнята в цех № 2 ученицею розмотчіці скло нитки на Бердянський завод скловолокна;

1 квітня 1991 року отримала третій розряд розмотчіці скло нитки цеха № 2;

3 січня 1994 року отримала четвертий розряд розмотчіці скла нитки;

16 жовтня 1995 року переведена до цеху № 2 підсобним робітником (прибирання виробничих приміщень);

1 листопада 1995 року переведена до цеху № 2 розмотчіцею скло нитки четвертого розряду;

1 лютого 1996 оку отримала п`ятий розряд розмотчіці склониткив цеху № 2;

3 січня 1997 року переведена до розмоточно-крутильного цеху контролером якості продукції та технічного процесу;

19 лютого 1997 року отримала п`ятий розряд контролера якості продукції та технічного процесу в розмоточно-крутильному цеху № 2;

1 лютого 1998 року переведена до цеху № 2 розмотчіцею склонитки п`ятого розряду ;

18 серпня 1998 року звільнена по уходу за дитиною до чотирнадцятирічного віку.

Відповідно до довідки від 25 січня 2012 року № 12-ОК позивач працювала повний робочий день на Бердянському державному скловолокна, по виробництву скловолокна у період з 6 грудня 1990 року по 31 березня 1991 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення .

Згідно з п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 або 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. При цьому, суд враховує, що для призначення пенсії позивачем були надані довідки на підтвердження пільгового стажу та накази про атестацію робочих місць, що видані за формою згідно вимог чинного законодавства.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Судом під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що відповідачем з метою встановлення права на пенсію позивача у грудні 2016 року здійснені заходи щодо перевірки наданих позивачем довідок для призначення їй пільгової пенсії. Такі самі довідки були надані позивачем і при зверненні за призначенням пенсії у 2020 році. Проте при вирішенні питання щодо призначення пенсії відповідачем були використані акти зустрічної перевірки за 2016 рік. Саме на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем і було розраховано пільговий стаж позивача за Списком № 1, який склав 5 років 9 місяців 6 днів.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що із оскаржуваного рішення відповідача не можливо встановити яким саме чином останнім зроблений розрахунок пільгового стажу позивача який склав 5 років 9 місяців 6 днів. У наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем також не надано алгоритму розрахунку вказаного стажу.

Крім того, відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо періоду роботи позивача на підприємстві у період з 6 грудня 1990 року по 18 серпня 1998 року. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчить про зайнятість останньої за відповідними посадами. Записи про зазначений період роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають. Крім того в матеріалах справи міститься довідка уточнююча особливий характер роботи, що надана позивачем одночасно із заявою про призначення їй пенсії.

Отже суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії та його скасування.

Щодо позовної вимоги про повторний розгляд заяви від 28 липня 2020 року суд зазначає, що в даному випадку для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити вимогу позивача шляхом зобов`язання відповідача провести повторно розгляд заяви про призначення пенсії за Списком № 1 з урахуванням довідки № 12-ОК від 25 січня 2012 року, оскільки як свідчить зміст оскаржуваного рішення відповідачем не враховано при розрахунку позивачу пільгового стажу довідку № 12-ОК від 25 січня 2012 року при цьому із наданих матеріалів та відзиву на позовну заяву не можливо встановити підстави її неврахування, а також неможливо встановити алгоритм розрахунку пільгового стажу позивачу який на думку відповідача складає 9 років 6 місяців 6 днів, тоді як за розрахунком позивача такий стаж складає 7 років 8 місяців 13 днів.

Суд звертає увагу, що ані позивач у своєму позові, ані відповідач у відзиві на позовну заяву не наводять алгоритми своїх розрахунків пільгового стажу позивача.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність неврахування під час проведення розрахунку пільгового стажу позивача даних, що містяться в довідці № 12-ОК від 25 січня 2012 року.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 17 серпня 2020 року, який підлягає стягненню з відповідача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсіного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а) про визнання протиправним та скасування рішення від 30 липня 2020 року № 3492, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30 липня 2020 року № 3492 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28 липня 2020 року № 3492 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 з урахуванням довідки № 12-ОК від 25 січня 2012 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 21 вересня 2020 року. Повне судове рішення складено 21 вересня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар