Решение № 91621521, 08.09.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 рокуСправа № 912/811/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/811/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача Комунального підприємства "Теплоенергетик", вул. Ливарна, б. 1, м.Кропивницький, 25491

про стягнення 31 609 892,10 грн

за участю представників:

від позивача - Пясецький Д.В., довіреність № 14-416 від 27.11.19, в режимі відеоконференції;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення коштів в розмірі 2 988 624,00 грн, у тому числі: 2 202 455,77 грн основний борг, 455 558,11 грн пеня, 113 345,08 грн три проценти річних, 217 265,04 грн інфляційні втрати, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу №5159/1718-КП-18 від 25.09.2017 в частині оплати поставленого природного газу.

Ухвалою від 28.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/811/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2020 о 11:30 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

20.03.2020 Комунальним підприємством "Теплоенергетик" подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 217 265,04 грн, оскільки позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за вказаним у позові зобов`язанням на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяці, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні". У відзиві відповідачем наведено контррозрахунок інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого, березня, квітня 2018 року. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн.

20.03.2020 Комунальним підприємством "Теплоенергетик" подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 20.03.2020 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання у справі №912/811/20 до 16.04.2020 об 11:00 год.

27.03.2020 Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до суду відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача щодо часткової відмови у стягненні інфляційних втрат та зменшенні пені до 1 000,00 грн.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 до 11.05.2020 на усій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім, зокрема, перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

З метою убезпечення від розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19 господарським судом ухвалою від 10.04.2020 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання призначене на 16.04.2020 о 11:00 год. не відбудеться.

Ухвалою від 28.07.2020 призначено наступне підготовче засідання у справі №912/811/202 на 11.08.2020 о 15:00 год.

Ухвалою від 11.08.2020 закрито підготовче провадження у справі №912/811/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020 о 12:00 год.

Відповідач участь повноваженого представника в судовому засіданні 08.09.2020 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду.

07.09.2020 Комунальним підприємством "Теплоенергетик" подано до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 08.09.2020 підтримав позовні вимоги у повному обсязі

У судовому засіданні 08.09.2020 судом з`ясовано обставини на яких ґрунтуються позиції сторін та досліджено докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини.

25.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенергетик" (Споживач) укладено Договір № 5159/1718-КП-18 постачання природного газу (надалі - Договір, т. 1, а.с. 17-26), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Судом враховано, що згідно постанови Кабінету міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1854 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2017 - 89; листопад 2017 - 284; грудень 2017 - 375; січень 2018 - 420; лютий 2018 - 364; березень 2018 - 322.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м природного газу становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64 грн.

У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору.

Пунктом 12.1. Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 01.04.2018 (т. 1, а.с. 27), відповідно до якої додано пункт 2.1. розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" договору абзацом: "Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 174 тис. куб. м., у тому числі по місяцях квітень – 174 тис. куб. м".

Крім того, даною додатковою угодою викладено пункт 12.1. в наступній редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. по 31 травня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення".

Позивачем умови договору в частині постачання природного газу виконано. Так, у період з грудня 2017 року по квітень 2018 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7 622 670,46 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 971 257,19 грн, від 31.12.2017 на суму 1 333 998,41 грн, від 31.01.2018 на суму 1 752 324,08 грн, від 28.02.2018 на суму 1 698 495,02 грн, від 31.03.2018 на суму 1 670 940,01 грн, від 30.04.2018 на суму 195 655,75 грн (т. 1, а.с. 28-33). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору.

Так, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача залишилось непогашене грошове зобов`язання за договором перед позивачем у розмірі 2 202 455,77 грн, а саме: за лютий 2018 року – 335 860,01 грн, за березень 2018 – 1 670 940,01 грн, за квітень 2018 року – 195 655,75 грн.

Наведене підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

У зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо оплати отриманого природного газу, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором №5159/1718-КП-18 від 25.09.2017 становить 2 202 455,77 грн.

Наявність основної заборгованості у розмірі 2 202 455,77 грн не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору №5159/1718-КП-18 від 25.09.2017, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 202 455,77 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 113 345,08 грн 3% річних та 217 265,04 грн інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Позивач здійснив нарахування індексу інфляції за зобов`язаннями лютого - квітня 2018 року, а саме:

- за зобов`язаннями лютого 2018 року за період з 01.04.2018 по 31.10.2019 у розмірі 38 894,49 грн;

- за зобов`язаннями березня 2018 року за період з 01.05.2018 по 31.10.2019 у розмірі 159 673,83 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2018 року за період з 01.06.2018 по 31.10.2019 у розмірі 18 696,72 грн.

Суд враховує, що 26.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 було наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: «Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Вказала, що для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, об`єднана палата у справі № 905/21/19 відступила від висновку касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, на яку послалось Комунальне підприємство «Теплоенергетик» у відзиві на позовну заяву. Вказала, що наведений у постанові суду касаційної інстанції від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 розрахунок інфляційних втрат порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, які застосовуються при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, господарський суд встановив, що він є арифметично правильним, відповідає діючому законодавству, а сума інфляційних втрат у розмірі 217 265,04 грн такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За розрахунком позивача підлягає стягненню 3% у розмірі 113 345,08 грн, а саме:

- за зобов`язаннями листопада 2017 за період з 26.12.2017 по 02.01.2018 у розмірі 42,26 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2017 року за період з 26.01.2018 по 14.02.2018 у розмірі 621,13 грн;

- за зобов`язаннями січня 2018 року за період з 27.02.2018 по 27.03.2018 у розмірі 1 401,39 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2018 року за період з 27.03.2018 по 04.12.2019 у розмірі 21 552,47 грн;

- за зобов`язаннями березня 2018 року за період з 26.04.2018 по 04.12.2019 у розмірі 80 754,47 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2018 року за період з 26.05.2018 по 04.12.2019 у розмірі 8 973,36 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є помилковим, так як позивачем неправильно визначено період нарахування 3% річних по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року.

Згідно пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Законом України "Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів" від 16 листопада 2017 року № 2211-VIII встановлено 25 грудня - Різдво Христове вихідним днем.

За правилами частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, останнім днем оплати буде 26.12.2017.

Враховуючи вищезазначене, правильним періодом для нарахування 3% річних за зобов`язаннями листопада 2017 року буде з 27.12.2017 по 02.01.2018. Отже 3% річних за зобов`язаннями листопада становить 20,55 грн.

Враховуючи зазначене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 113 323,37 грн 3%річних, нарахованих за зобов`язаннями листопада 2017 року – квітня 2018 року.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 8.2. Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушенням строків оплати в загальному розмірі 455 558,11 грн, яку нараховує за період прострочення:

- по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року - з 26.12.2017 по 02.01.2018 в сумі 408,50 грн;

- по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в грудні 2017 року - з 26.01.2018 по 14.02.2018 в сумі 6 625,40 грн;

- по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в січні 2018 року - з 27.02.2018 по 27.03.2018 в сумі 15 693,94 грн;

- по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в лютому 2018 року - з 27.03.2018 по 26.09.2018 в сумі 108 921,52 грн;

- по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в березні 2018 року - з 26.04.2018 по 25.10.2018 в сумі 289 644,86 грн;

- по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в квітні 2018 року - з 26.05.2018 по 25.11.2018 в сумі 34 263,88 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є помилковим, так як позивачем невірно визначено період нарахування пені по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року.

Враховуючи, що 25 грудня є вихідним днем, то останнім днем оплати буде 26.12.2017.

На підставі викладеного є правильним наступний розрахунок пені за порушення строків оплати по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року з 27.12.2017 по 02.01.2018 в сумі 198,69 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 455 348,30 грн пені.

В той же час господарський суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

У клопотанні відповідач зазначає, що підприємство має стратегічне значення для міста Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний сезон.

КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунки зі спеціальним режимом використання, та оплати із таких рахунків відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Грошові кошти, які спрямовуються на поточний рахунок КП "Теплоенергетик" складають приблизно 15% від загального обсягу сплачених коштів споживачами і використовуються підприємством на першочергову виплату заробітної плати робітникам, податків, зборів, обов`язкових платежів та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг.

Додатковою обставиною, що безпосередньо впливає на необхідність зменшення пені є несвоєчасна оплата споживачами послуг з теплопостачання.

Необхідність зменшення пені зумовлена також економічною необґрунтованістю тарифу підприємства на послуги з теплопостачання та заборгованістю по пільгам та субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню.

Позивачем заперечено щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Отже, відповідач не позбавлений можливості ведення претензійно-правової роботи з такими своїми споживачами, не позбавлений можливості нараховувати їм пеню, інфляційні втрати та 3% річних, які можуть покрити витрати щодо аналогічного стягнення у даній справі.

Затримка розрахунків не бюджетних організацій не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов`язання.

Крім того, суд враховує, що станом на дату звернення до суду відповідач мав основну заборгованість перед позивачем у розмірі 2 202 455,77 грн за поставку природного газу, що відбулася в лютому-квітні 2018 року. Проте, протягом більше, ніж два роки відповідач не вживав заходів для виконання взятих на себе зобов`язань щодо погашення основної суми боргу.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов`язань за лютий-квітень 2018 року за договором поставки, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі: 2 202 455,77 грн основного боргу, 455 348,30 грн пені, 113 323,37 грн три проценти річних, 217 265,04 грн інфляційних втрат.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, буд. 1, ідентифікаційний код 24153576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі: 2 202 455,77 грн основний борг, 455 348,30 грн пені, 113 323,37 грн три проценти річних, 217 265,04 грн інфляційних втрат, а також 44 825,89 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) та Комунальному підприємству "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1).

Повне рішення складено 18.09.2020.

Суддя Г.Б. Поліщук