№ 9130833, 08.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5400/08

Категорія № 33

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2008 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі: суддіКачуріної Л.С. при секретаріЛемба А.В.,

в присутності сторін:

від позивача:Степаненко ОА., довіреність №14-260 від 26.12.07.;

від відповідача:Кузьменко О.М. , довіреність №13 від 09.01.08, Заболоцький Ю.Б.,

довіреність №30 від 25.03.08, Ткачова І.Л., довіреність №22 від

26.01.08. за участю представника прокуратури Кабацького М. В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Свердловантрацит» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення.

У позовній заяві позивач просив суд визнати не чинним повністю податкове повідомлення-рішення від 26.12.2007 року №0000551640/3 про застосування штрафу у сумі 15129631 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що ДІЛ в м. Свердловську Луганської області за висновками акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 04.01.2005 року по 14.11.2006 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2007 року №0000551640/0 про застосування штрафу у розмірі 50% на суму 15129631 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

В процесі процедури апеляційної процедури оскарження зазначеного повідомлення-рішення в ДПІ у м. Свердловську, ДПА в Луганській області та ДПА України на адресу ДП «Свердловантрацит» надійшли податкові повідомлення-рішення №0000551640/1 від 09.08.2007 року на суму 15129631 грн., №0000551640/2 від 22.10.2007 року на суму 15129631 грн. №0000551640/3 від 26.12.2007 року на суму 15129631 грн.

Позивач не погоджується з застосованими штрафними санкціями, та вважає, що вони застосовані з порушенням чинного законодавства.

Позивач зазначає, що згідно розділу 2 наказу ДПА України від 18.07.2005 року №276 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної* податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» облік надходжень платежів до бюджету здійснюється на підставі виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів, таким чином уточнюючі розрахунки не входять до складу документів, згідно яких проводиться облік бюджетних надходжень. Відповідно до уточнюючих розрахунків підприємством в платіжних документах було визначено призначення платежу «згідно уточнюючого розрахунку».

Тому, позивач вважає, що в порушення вище визначеного фахівці ДПІ у м. Свердловську зайво зараховують до сплати уточнюючі розрахунки, надані до ДПІ у м. Свердловськ 20.10.2005 року, 31.10.2001 року та 24.11.2006 року на загальну суму 80792 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0001452342 від 20.12.2004 року підприємству був нарахований основний платіж по податку у сумі 6568 грн. Платіжними дорученнями в липні та серпні 2006 року ДП «Свердловантрацит» сплачувало до державного бюджету України на виконання п.7-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року №891»Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості» суми податку на додану вартість, отримані від споживачів на спеціальний рахунок із спеціальним режимом користування. При цьому, в графі «призначення платежу» вказано: «згідно Постанови №270». В розрахунку штрафних санкцій ДПІ у м. Свердловську вказує суму штрафу в розмірі 3284 грн., однак сума цієї штрафної санкції згідно рішення ДПІ у м. Свердлоську від 10.08.2006 року на виконання Закону України №2711 було списано.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2005 року -вересень 2006 року ДП «Свердловантрацит» узгодило податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30206438 грн. та подало уточнюючих розрахунків на суму 67606 грн. до сплати і на 70333 грн. - до відшкодування, однак ДПІ у м. Свердловську зарахувала сплачені підприємством суми по Постанові №270 в сплату уточнюючих розрахунків, а суму 70333 грн. зарахувала в рахунок платежів згідно календарної черговості.

Аналогічно з іншими деклараціями, ДПІ зарахувало платежі за Постановою №270 та Постановою 705 в рахунок погашення податкової заборгованості згідно календарної черговості.

Також, згідно уточнюючих розрахунків №25627, 25631, 25633 від 20.10.2005 року була нарахована штрафна санкція в розмірі 44 грн., однак в розрахунку ДПІ її не нарахувало. Аналогічно за уточнюючими розрахунками №26631, 26632, 26627, 26638, 26629, 26630 була нарахована штрафна санкція в сумі 3176 грн., яку ДПІ не відображає в своєму розрахунку.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.08.2006 року по справі №4/365н було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення. ДПІ повинна була в особовому рахунку підприємства на цю суму зменшити нараховані податкові зобов'язання, однак, ДПІ зараховує вказану суму в рахунок погашення податкової заборгованості згідно календарної черговості.

Таким чином, при тому, що підприємством вказано в платіжних дорученнях призначення платежу, податковою інспекцією відповідні платежі були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди.

25.05.2007 року ДПІ у м. Свердловську було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000541640/0 на суму 15129631 грн., яким до ДП «Свердловантрацит» були застосовані передбачені п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні фінансові санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 7.7. ст. 7 цього ж Закону визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Позивач вважає, що ДПІ у м. Свердловську не повинна була зараховувати сплачені підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, оскільки ця норма не визначає кола осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків.

14травня 2008 року до суду надійшла заява заступника прокурора Луганської області про вступ до справи в інтересах держави в особі ДПІ у м. Свердловську. Відповідно до частини 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

15травня 2008 року у судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог в якій просив суд доповнити пункт 1 резолютивної частини позовної заяви наступним: «Визнати не чинним повністю податкове повідомлення- рішення від 26.12.2007 року за №0001391640/2 на суму 9057 грн.». 03 грудня 2008 року у судовому засіданні представник позивача знову надав заяву про уточнення позовних вимог в якій просив суд доповнити пункт 1 резолютивної частини позовної заяви наступним: «Визнати не чинним повністю податкове повідомлення-рішення від 26.12.2007 року за №0001391640/2 на суму 9057 грн.». Відповідно до частини 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання Державне підприємство «Свердловантрацит» (далі - ДП «Свердловантрацит»), зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської ради народних депутатів, свідоцтво про державну реєстрації від 29.04.2003 року №1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26402629, узято на податковий облік до ДПІ в м. Свердловську 02.06.2003 року за №180/125.

Форма власності - державна, юридична адреса: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХИ «Про державну податкову службу в Україні», головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток по ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Свердловську Гнатішиною Л.Ю. проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Сердловантрацит» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 04.01.2005 року по 14.11.2006 року.

За результатами перевірки був складений акт №446-15-10-32355669 від 24 травня 2007 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.3.1. п. 5.З. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДП «Свердловантрацит» за період з

04.01.2005 року по 14.11.2006 року несвоєчасно сплачене узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2007 року податковим органом позивачу направлені податкові повідомлення-рішення за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 15 133 252, 80 грн., у тому числі №0000541640/0 на суму 3622, 80 грн. та № 0000551640/0 на суму 15 129 633, 00 грн.

06.06.2007року позивач розпочав процедуру апеляційного узгодження податкового зобов'язання відповідно до п. 5.2. ст. 5 Закону 2181-ІИ та направив первинну скаргу про застосування вищезазначених повідомлень-рішень. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 02.08.2007 року №13093/23-20 ДПІ у м. Свердловську податкові повідомлення-рішення від 25.05.2007 року №0000541640/0 на суму 3622, 80 грн. та № 0000551640/0 на суму 15 129 633, 00 грн. були залишені без змін. 08.08.2008року позивач подав повторну скаргу №14-4/86 про скасування вищезазначених повідомлень-рішень. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 11.10.2007 року №19468/25-08 ДПА в Луганській області було скасовано податкове повідомлення рішення від 25.05.2007 року №0000541640/0 на суму 3622, 80 грн. та збільшені штрафні санкції, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 25.05.2007 року №0000551640/0 на суму 9057, 00 грн., у зв'язку з чим, після розгляду повторної скарги загальна сума штрафних санкцій склала 15 138 688, 00 грн.

25.10.2007 року позивач подав повторну скаргу до ДПА України про скасування податкових повідомлень-рішень №0000541640/0 на суму 3622, 80 грн. та № 0000551640/0 на суму 15 129 633, 00 грн., у тому числі на податкове повідомлення-рішення №0000541640/0 на суму 3622, 80 грн., що було скасовано ДПА в Луганській області.

Рішенням від 21.12.2007 року №26059/7/25-0215 про результати розгляду повторної скарги ДПА України було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25.05.2007 року №0000551640/0 з урахуванням рішення ДПА в Луганській області від 11 жовтня 2007 року №19468/25-08.

Керівником ДПІ у м. Свердловську на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до висновків акту №446-15-10-32355669 від 24 травня 2207 року за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 30259262 грн. прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.12.2007 року №0000551640/3 про застосування до ДП «Свердловантрацит» штрафу у розмірі 50% у сумі 15 129 631 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим повідомленням-рішенням та обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що відповідно до норми пункту 7.7. ст. 7 цього Закону 2181-Ш податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях і тому, позивач вважає, що ДПІ у м. Свердловську не повинна була зараховувати сплачені підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, оскільки ця норма не визначає кола осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків.

Проте суд вважає, що позивач не довів у судовому засіданні невідповідність чинному законодавству прийняття податковим органом зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим, завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

У зв'язку з цим, Закон України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-111), є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п.2.1. ст. 2 Закону №2181-111 контролюючими органами є податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

Статтею 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-ХП) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі). застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках та у розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до підпункту 5.1. ст. 5 Закону №2181-111 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. ст. 5 Закону 2181 -III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Суд установив, що актом №446-15-10-32355669 від 24 травня 2007 року «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 04.01.2005 року по 14.11.2006 року ДП «Свердловантрацит»» засвідчено, що погашення податкових зобов'язань по податку на додану вартість підприємство здійснювало із затримкою термінів сплати, встановлених п.п. 5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що визначено в акті та розрахунку штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Судом установлено, що всього у перевіреному податковим органом періоді позивачем несвоєчасно сплачено податкових зобов'язань, на які відповідно до п.п. 17.1.7 Закону №2181-111 нараховуються штрафні санкції, у загальній сумі 30 277 376, 00 грн., у тому числі із затримкою встановленого граничного терміну сплати понад 90 календарних днів - 30277367, 00 грн., тому, штрафна санкція у розмірі 50% складає суму -15 129 631, 00 грн.

Згідно з узагальнюючим податковим роз'ясненням положень Закону України №2181 в частині визначення терміну «погашення податкового боргу», затвердженим наказом ДПА України від 16 липня 2003 року №354 визначено, що термін «погашення податкового боргу» за певним видом платежу до бюджету слід розуміти як зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, підтверджене відповідним документом.

Сальдо розрахунків платника податків з бюджетом за податком, збором розраховується у картках особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби відповідно до вимог Інструкції про ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків, зборів, що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року №843/11123.

Згідно п.11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року №843/11123 від 03.08.2005 року, під погашенням податкового боргу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п. 3.11.2 Інструкції про порядок нарахування пені за платежами, що контролюються органами податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 року №290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.07.2003р. №522/7843, до документів, що підтверджують погашення податкового боргу, відноситься також податкова декларація (у тому числі уточнююча) з від'ємною сумою податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене та встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Свердловську правомірно зараховано суми уточнюючих розрахунків від 24.11.2006 року у сплату податкового боргу та нарахувала штрафні санкції на суму 75847, 50 грн.

Суд не приймає до уваги позицію позивача, зазначену у позовній заяві в тому, що фахівці ДПІ у м. Свердловську зайво зарахували до сплати уточнюючі розрахунки, надані до ДПІ 20.10.2005р. та 31.10.2005р.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону №2181-111 суми, сплачені платником податків, який має податковий борг, зараховуються в погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, у зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що суми сплачені позивачем у справі з призначенням платежу «ПДВ згідно постанови КМУ №270 від 07.03.2002р.», зараховуються податковим органом в погашення боргу в порядку календарної черговості правомірно.

Крім того, у розрахунку штрафних санкцій ДПІ у м. Свердловську була вказана сума штрафних санкцій у розмірі 3284, 00 грн., нарахована згідно податкового повідомлення рішення від 20.12.2004р. №0001452342/0. Згідно рішення ДПІ у м. Свердловську від 11.08.2006 року №68 на виконання Закону України №2711-111 від 20.09.2001 року Про внесення зміни до пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума штрафної санкції у розмірі 3284, 00 грн. була списана. У звязку з цим, при розгляді первинної скарги був зроблений перерахунок штрафних санкцій з урахуваннм списаної суми. Такм чином, з огляду на викладене, вимоги позивача вказані у п. 2 позовної заяви є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів позивача, викладених у п. 4 позовної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, у розрахунку штрафних санкцій ДІЛ у м. Свердловську не були відображені суми штрафних санкцій самостійно нараховані ДП «Свердловантрацит» при наданні уточнюючих розрахунків від 20.10.2005 року №25637, №25631, №25633 на загальну суму 44, 00 грн. та від 31.10.2005 року №26631, №26632, №26627, №26628, №26629, №26630 на загальну суму 3176, 00 грн., але при розгляді первинної скарги позивача було зроблено перерахунок штрафних санкцій з урахуванням вказаних уточнюючих розрахунків, таким чином, вимоги позивача вказані у п. 4 позовної заяви є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів позивача, викладених у п. 5 позовної заяви. З матеріалів справи також вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 30.08.2006 року у справі 4/365-н було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000362342/0 на суму 1143298, 83 грн., у тому числі податку у сумі 867498, 15 грн.

Суд установив, що станом на 30.08.2006 року погашено за цим податковим повідомленням-рішенням - 867498, 15 грн., в той же час відстрочено на підставах, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» №2711 від 23.06.2005 року - 275800, 68 грн. У звязку з цим податковим органом в особовому рахунку позивача були зроблені зміни, а саме, скасовано 1 143 298, 83 грн., з них на суму 275800, 68 грн. внесено зміни до рішення про надання розстрочення, а суму - 867498, 15 грн. зараховано в погашення податкового боргу згідно із пунктом 11.4. Інструкції №276 та підпункту 7.7. Закону №2181-111. Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, вимоги позивача вказані у п. 5 позовної заяви є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів позивача, викладених у п. 6 позовної заяви. Аналіз статті 5 Закону 2181-ІП дозволяє зробити висновок, що нормами цієї статті передбачений обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання. Зокрема, передбачений обов'язок платника податків сплатити:

узгоджену суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, або у терміні, визначені в Законі з відповідного податку, а за їх відсутності - потягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про їх нарахування; у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В той же час, у випадках, передбачених ст. 14 Закону №2181-111 платник податків може у встановленому Законом порядку використати право на розстрочення або відстрочення податкового боргу та отримати право на збільшення терміну їх сплати.

Таким чином, іншого порядку сплати платником податків податкові зобов'язання наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду, Законом №2181-111, як спеціальним Законом, не передбачено. Тобто, платник податків, визначивши суму узгодженого податкового зобов'язання бере на себе обов'язок по сплаті та сплачує її у повному обсязі. Цей висновок суду ґрунтується на приписах пункту 7.7. ст. 7 Закону №2181-111.

У зв'язку з цим, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені п. 5.З.1. ст. 5 Закону №2181-111, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Закону №2181-111, який є спеціальним законом з питань оподаткування та погашення податкових зобов'язань, не передбачає підстав для надання права платнику податків погашати податкові зобов'язання, що мають більш пізні терміни сплати, за наявності в нього непогашених сум податкових зобов'язань з більш ранніми термінами сплати та накопичувати, таким чином, борг за період, що пройшов.

Крім того, згідно пункту 11.4. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України №276 від 18.07.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за номером №843/11123, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом, тобто податкового боргу, та пені, підтвердженого відповідним документом.

Викладене чітко передбачає, що у випадку, коли платник податку має податковий борг на момент сплати ним відповідних сум податкових зобов'язань, то погашенню підлягає саме податковий борг у порядку календарної черговості його виникнення.

В той же час, у чинному законодавству відсутнє законодавчо-нормативне обґрунтування права платника податків при наявності боргу за минулі періоди погашати поточні зобов'язання, а право податкового органу спрямовувати надходження платника податків на погашення його податкових зобов'язань (податкового боргу) у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань прямо передбачено статтею 7 Закону №21-81-111.

Таким чином, перевіривши у судовому засіданні підстави прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000551640/3 від 26.12.2007 року суд дійшов висновку, що воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема згідно із статтею 7 Закону №2181-111, якою обґрунтовано право податкового органу спрямовувати надходження платника податків на погашення його податкових зобов'язань (податкового боргу) у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що ДПІ у м. Свердловську не повинна була зараховувати сплачені підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, оскільки ця норма не визначає кола осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків, оскільки думка позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства з питань оподаткування.

Таким чином, суд при вирішенні даної справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання не чинним повністю податкового повідомлення-рішення від 26.12.2007 року №0000551640/3 про застосування штрафу у сумі 15129631 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства, та визнання не чинним повністю податкового повідомлення-рішення від 26.12.2007 року за №0001391640/2 на суму 9057 грн., не відповідають чинному законодавству України, документально не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. . 160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 13 грудня 2008 року.