Постановление суда № 91297745, 02.09.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

02 вересня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1071/20Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року у складі головуючої судді Ковбій О.В. позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 17.02.2020 №№1997-СГ, 2001-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити поданий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , орієнтовною площею 6.7700 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0070 та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) орієнтовною площею 6.8500 га, кадастровий номер 6520984500:02:001:0069 для ведення фермерського господарства. Також, стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на кожного.

25.08.2020 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із відпусткою судді Ковбій О.В., матеріали справи разом із клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат передані на розгляд судді Хом`яковій В.В.

Суд, на підставі ст. 252 КАС України, вважає можливим розглянути заяву у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 3 цієї статті передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.4). У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (ч.5 )

Згідно з ч. 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, позивач, якщо бажав включити до складу судових витрат витрати на правничу допомогу адвоката, повинен був пред`явити таку вимогу в письмовій формі з додаванням доказів разом з позовною заявою, кінцевий строк подання такої заяви до закінчення судових дебатів у справі, в такому випадку судом призначається ще одне судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. За результатом такого судового засідання ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 252 КАСУ.

Матеріали справи свідчать про те, що ні в позовній заяві, ні до закінчення судових дебатів позивачі не пред`являли вимоги про включення витрат на оплату послуг адвоката до складу судових витрат. Тобто, немає підстав стверджувати про неповноту судового рішення.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі.

Так, 05.02.2020 року між позивачами та адвокатом Паш А.В. укладено договір №6 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо. Додатковою угодою №1 до вказаного договору сторонами досягнуто домовленості, що вартість послуг адвоката за договором про надання адвокатських послуг становить 8000,00 грн. Так, адвокат надає клієнтам послуги з трьох блоків (найменувань), з яких: 1. Ознайомлення з матеріалами справ № 821/471/18 та № 540/1387/19, а також надання усних та письмових консультацій - 2600,00 грн.; 2. Складання позовної заяви та клопотань - 2900,00 грн.; 3. Інші дії та витрати, а саме: подача запитів, канцелярські та транспортні витрати -2500 грн. Сторонами не підписувався акт приймання-передачі послуг.

Проаналізувавши зазначені документи у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення та у своїх висновках доходить до наступного.

По-перше, щодо розрахунку витрат на професійну правничу допомогу в контексті витраченого часу, то в додатковій угоді №1 до договору №6 від 05.02.2020 про надання правової допомоги не має детального опису, скільки витрачено часу на кожну з послуг. Також, блок за №1 містить назву "Ознайомлення з матеріалами справ № 821/471/18 та № 540/1387/19, а також надання усних та письмових консультацій", які відрізняються за номерами судових справ від даної справи за № 540/107/20. Не вбачається і за можливе суду, у зв`язку із різним найменуванням справ, визначити, яку саме позовну заяву та які клопотання (блок №2) як послуги надавалися адвокатом. Щодо послуг у блоці №3, то вони не конкретизовані й містять загальні найменування, доказів надсилання запитів після укладення договору з адвокатом суду не надано, а інші витрати (канцелярські, транспортні) також не є підтвердженими документально та не є правничими.

По-друге, по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії. Вказана справа, згідно ч.6 ст. 12 КАС України, є справою незначної складності, відтак, в контексті відсутності даних щодо обсягу витраченого адвокатом часу та включення до вартості послуг, які в розумінні процесуального законодавства входять до складу витрат на правничу допомогу, суд вказує, що заявлена сума правничої допомоги не є співмірною.

По-третє, до суду не надано доказів сплати ОСОБА_1 за надані адвокатом послуги за договором №6 від 05.02.2020 про надання правової допомоги 8000 грн. Квитанція до прибуткового касового ордеру № 6 від 18.02.2020 свідчить про прийом 8000 грн. від двох осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не тільки від заявника . Крім того, відсутній відповідний рахунок, з якого можливо було б встановити конкретний обсяг послуг та час, витрачений на кожну послугу.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно ч.4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 252, 256, 294, 297 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд.

Суддя В.В. Хом`якова