Решение № 91167490, 18.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/478/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/478/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шевченка, буд. 6, офіс 9; код ЄДРПОУ 41122148)

До відповідача: Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України (67200, Одеська обл., Іванівський район, смт. Іванівка, код ЄДРПОУ 20947701)

про стягнення 6274112,44 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України, з урахуванням заяви про зменшення розміру заявлених вимог, про стягнення збитків в розмірі 6274112,44грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2020р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” від 21.02.2020р. вх. № ГСОО 497/20 залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” надати суду письмові підтвердження того, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 5 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

05.03.2020р. до господарського суду Одеської області представником позивача супровідним листом були надані пояснення, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 26.02.2020р.

Також, 05.03.2020р. до господарського суду Одеської області позивачем було надано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2020р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/478/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "09" квітня 2020 р. о 10:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 09.04.2020р. о 10:30. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” від 05.03.2020р. задоволено. Доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/478/20 09 квітня 2020р. о 10:30. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”. Зобов`язано позивача направити уповноваженого представника до Києво-Святошинського районного суду Київської області для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30.03.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.04.2020р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у якому він просив суд відкласти розгляд справи №916/478/20 та забезпечити проведення наступного судового засідання у справі в режимі відеоконференції у Києво-Святошинському районному суді Київської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2020р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” задоволено. Відкладено підготовче засідання на "27" квітня 2020 р. о 14:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 27.04.2020р. о 14:00. Запропоновано позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачу відповідь на відзив, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 27.04.2020р. Доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/478/20 27 квітня 2020р. о 14:00.

27.04.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2020р. відкладено підготовче засідання на "26" травня 2020 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.05.2020р. о 12:00. Доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/478/20 26 травня 2020р. о 12:00.

26.05.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 6274112,44 грн. Позивачем було зазначено суду, що підставою зменшення позовних вимог є врахування даних первинних документів, а саме товарно-транспортної накладної №212 від 13 вересня 2019р. під час формування розміру позовних вимог.

Зазначений первинний документ було включено помилкового до переліку документів, на яких базувались позовні вимоги, адже, зазначений документ відображає факт повернення насіння соняшника у кількості 26 тон 500 кг (нетто) від відповідача до позивача.

Виходячи з загальної кількості переданого на зберігання зерна в розмірі 686680 кг на суму 6525862,44 середня вартість 1 кг зерна складає 9,50 грн., таким чином, за підрахунком позивача, вартість 26 тон 500 кг (нетто) зерна складає 251750,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги – сума збитків зменшено позивачем на 251750,00 грн. та складають 6274112,44 грн.

Також, 26.05.2020р. до господарського суду Одеської області позивачем було надано заперечення на відзив на позовну заяву.

26.05.2020р. представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. відкладено підготовче засідання на "16" червня 2020 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 16.06.2020р. о 12:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу заперечення на відповідь на відзив, оформлені з урахуванням вимог, встановлених ст.167 ГПК України у строк, із врахуванням Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020р. №540-ІХ. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” задоволено. Доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/478/20 16 червня 2020р. о 12:00.

09.06.2020р. до господарського суду Одеської області відповідачем було надано заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2020р. вимоги відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву від 30.03.2020р., а саме щодо заміни неналежного відповідача Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України на належного Товариство з обмеженою відповідальністю „Грейн-Трейд; залучення до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” та зобов`язання його надати до суду документи податкової звітності за 2019рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ „Інокс Сервіс ” та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; залучення до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз” та зобов`язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ „Інокс Сервіс ” та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; зобов`язати ТОВ „Інокс Сервіс ” надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з придбання насіння соняшнику від ТОВ „Благодійний союз” і ТОВ „Форест Санрайз” та додатково у запереченнях на відповідь на відзив від 09.06.2020р. - залишено без задоволення.

При цьому, суд керувався відсутністю підстав задля залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз”, оскільки рішення суду у даній справі не впливає на їхні права або обов`язки.

Також, за спірними правовідносинами, що є предметом розгляду справи, та за заявленими вимогами позивача, що розглядаються у даній справі саме Державне підприємство „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України є належним відповідачем, тому відсутні правові підстави задля заміни відповідача на іншу особу.

Щодо вимог відповідача, викладених у відзиві про витребування документів, перелічених відповідачем, суд залишив цю частину вимог без задоволення, у зв`язку з відсутністю належних обґрунтувань необхідності такого витребування та у зв`язку з недотриманням відповідачем вимог ГПК України при заявленні відповідного клопотання про витребування доказів, які відповідач вважав за доцільне витребувати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/478/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "04" серпня 2020 р. о 10:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.08.2020р. о 10:30. Доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/478/20 04 серпня 2020р. о 10:30.

04.08.2020р. у судовому засіданні було оголошено перерву до "18" серпня 2020 р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. повідомлено відповідача по справі №916/478/20: Державне підприємство „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України про судове засідання, яке відбудеться "18" серпня 2020 р. о 11:30. Неявка відповідача, належним чином повідомленого про час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає його проведенню.

04.08.2020р. представник позивача заявив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, згідно з яким представник позивача просив суд забезпечити проведення наступного судового засідання у справі №916/478/20 в режимі відео конференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” від 04.08.2020р. задоволено. Доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі №916/478/20 18 серпня 2020р. о 11:30.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач - Державне підприємство „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України заперечує проти заявлених вимог позивача та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за час розгляду справи, суд встановив.

06 вересня 2019 року між Державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” (Поклажодавець) було укладено Договір №8 складського зберігання зерна (надалі – Договір), за умовами якого Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, кількість зерна, що передаються на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до цього Договору.

Згідно до п. 2.1. Договору, якість зерна повинна відповідати державним стандартам України та підтв5ерджуватись складськими документами на зерно, що видаються Зерновим складом при прийманні зерна на зберігання. У разі виникнення спорів щодо визначення якості зерна при прийманні, не пізніше наступного робочого дня з моменту надходження зерна на зберігання, Поклажодавець має право провести за свій рахунок незалежну перевірку якості зерна, з залученням Держпродспоживслужби.

Відповідно до п. 2.2. Договору, у разі невідповідності якісних показників зерна базисним, Зерновий склад здійснює доробку, а саме: сушіння зернових культур до вологості 13,5% та соняшнику – до 7,5%, очищення до базисних показників, що вказані в п. 2.1. цього Договору, про що складають акти доробки встановленої форми. Якщо якість зерна не відповідає вимогам ДСТУ до класів по зерновій та смітній доміщі, або по вмісту однієї із фракцій Зерновий складом проводиться доробка зерна до необхідних показників. Отримані, згідно актів доробки, побічний продукт, відходи першої та другої категорії віддаються Поклажодавцеві. Аспіраційні відходи, відходи третьої категорії підлягають знищенню.

Положеннями п. 4.1. Договору визначено, що зерно передається на зберігання Поклажодавцем і приймається Зерновим складом на складі за адресою: Одеська обл., смт. Іванівна, ДП „Хлібна база №77” Держрезерву України.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою, визначає його кількість при необхідності проводить доробку та сушку зерна. Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно наступної доби після прийняття зерна на зберігання. (п. 4.3. Договору).

Умовами п. 5.1. Договору узгоджено, що не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна Поклажодавець зобов`язаний надати Зерновому складу письмову заяву, узгодити дату, строк відвантаження, кількість та спосіб відвантаження зерна, назву експедитора.

Як було пояснено позивачем, на підставі укладеного Договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято насіння соняшника врожаю 2019 року у загальному обсягу 686 тон 680 кг, на зберігання та факт прийняття товару на зберігання від позивача - відповідачем підтверджується наступними документами: Актом №1 від 06.08.2019р. соняшник 44 940,00 кг., по накладній № 344; Актом №4 від 08.08.2019р. соняшник 23300,00 кг, по накладній №10; Актом № 7 від 10.08.2019п. соняшник 30280,00 кг, по накладній № 40. (а.с. 18-20, т.1).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що всі акти було складено у двох екземплярах, один екземпляр акту передається Поклажодавцеві через представника, один залишається у Зернового складу, та пояснено, що весь соняшник приймав вагар Тітаренко Л.В., факт підтвердження отримання товару від позивача також підтверджується складеними електронними Реєстрами надходження насіння.

Як вбачається з матеріалів справи, передання товару підтверджується оформленими товарно-транспортними накладними, а саме: ТТН № 012 від 07.08.2019 року; ТТН №29 від 07.09.2019 року; ТТН № 11 від 08.09,2019 року; ТТН 3 від 08.09.2019 року; ТТН №19 від 07.09.2019 року; ТТН №20 від 07.09.2019 року; ТТН № 40 від 09.09,2019 року; ТТН№ 17 від 08.09.2019 року; ТТН№ 16 від 08.09.2019 року; ТТН № 18 від 08.09.2019 року; ТТН № 12 від 10.09.2019 року; ТТН № 77 від 08.09.2019 року; ТТН №100 від 10.09.2019року; ТТН№99 від 10.09.2019року;ТТН№101 від 10.09.2019року; ТТН№133 від 06.09,2019 року; ТТН № 132 від 06.09.2019 року; ТТН № 344 від 08.09.2019 року; ТТН №21 від 06.09.2019 року; ТТН №9 від 06.09.2019 року; ТТН №10 від 08.09.2019 року та на всіх товарно-транспортних накладних стоїть печатка відповідача (а.с. 21-24, т.1, 26-42, т.1).

У первісний редакції заявлених позовних вимог, позивачем було вказано суму вартості втраченого товару – насіння соняшника у розмірі 6525862,44 грн. та зазначено, що вартість соняшника врожаю 2018-2019 року у обсязі 686 тон 680 кг встановлено на підставі документів, які підтверджують придбання соняшнику врожаю 2019 року позивачем.

Так, в матеріалах справи наявний Договір поставки №1004 від 09.04.2019р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, як покупцем. (а.с. 52-54,т.1).

Відповідно до специфікації №2 від 09.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. вбачається факт придбання позивачем насіння соняшнику у обсязі 5406 тони на загальну суму 499125,17 грн. (ціна – 415937,64 грн., ПДВ – 83187,53 грн., до специфікації №3 від 10.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - придбання позивачем насіння соняшнику у обсязі 50,40 тони на загальну суму 482433,24 грн. (ціна – 402027, 70 грн., ПДВ – 80405,54 грн.), до специфікації №4 від 10.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - придбання позивачем насіння соняшнику у обсязі 40,08 тони на загальну суму 382723,92 грн. (ціна – 318936,60 грн., ПДВ – 63787,32 грн.), до специфікації №5 від 11.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - придбання позивачем насіння соняшнику у обсязі 95,82 тони на загальну суму 482433,24 грн. (ціна – 784987,14 грн., ПДВ – 156997,43 грн.), до специфікації №6від 1204.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - придбання позивачем насіння соняшнику у обсязі 140,68 тони на загальну суму 1384157,83 грн. (ціна – 1153464,86 грн., ПДВ – 230692,97 грн.), до специфікації №7 від 12.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - придбання позивачем насіння соняшнику у обсязі 69,96 тони на загальну суму 670294,60 грн. (ціна – 558578,83 грн., ПДВ – 111715,77 грн.). (а.с. 55-60, т.1).

Також матеріали справи містять видаткові накладні, складені та підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, а саме видаткова накладна №РН-000027 від 09 квітня 2019р., №РН-000028 від 10 квітня 2019р., №РН-000029 від 10 квітня 2019р., №РН-000030 від 12 квітня 2019р., №РН-000031 від 13 квітня 2019р., №РН-000032 від 14 квітня 2019р. (а.с. 61-66,т.1).

В матеріалах справи наявний Договір №1804-ФС-ІС від 08.04.2019р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, як покупцем. (а.с. 67-71,т.1).

Відповідно до специфікації 17 від 30.05.2019р. до Договору №1804-ФС-ІС від 08.04.2019р. вбачається, придбання позивачем насіння соняшнику у обсязі 260,04 тони на загальну суму 2388933,34 грн. ( ціна – 1990777,83 грн., ПДВ – 398155,57 грн.

Також матеріали справи містять видаткову накладну, складену та підписану між Товариством з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, відповідно до якої визначено придбання товару – насіння соняшнику позивачем у кількості 260,04 тони на загальну суму 2388933,40 грн. (ціна – 1990777,39 грн., ПДВ – 398155,57 грн.). (а.с. 73, т.1).

Матеріали справи містять Реєстри постачання насіння соняшника від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”.(а.с. 43-46, т.1).

22 січня 2020р. позивач звернувся до Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України з Вимогою про повернення насіння соняшника зі зберігання вих. № 22/01-01 від 22.01.2020р. (а.с. 74, т.1.).

06 лютого 2020р. позивач повторно звернувся до Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України з Вимогою про повернення насіння соняшника зі зберігання вих. № 06/02-01 від 06.02.2020р. (а.с. 79, т.1.).

Як зазначає позивач, передане на зберігання Державному підприємству „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України насіння соняшнику останнім повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” не було, у зв`язку з чим позивачем подано до суду позов про стягнення грошової суми у вигляді відшкодування відповідачем вартості переданого йому на зберігання майна.

За час розгляду справи від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 6274112,44 грн. Позивачем було зазначено суду, що підставою зменшення позовних вимог є врахування ним даних первинних документів, а саме товарно-транспортної накладної №212 від 13 вересня 2019р. під час формування розміру заявлених позовних вимог.

Зазначений первинний документ було включено помилкового до переліку документів, на яких базувались позовні вимоги, адже, зазначений документ відображає факт повернення насіння соняшника у кількості 26 тон 500 кг (нетто) від відповідача до позивача.

Виходячи з загальної кількості переданого на зберігання зерна в розмірі 686680 кг на суму 6525862,44 середня вартість 1 кг зерна складає 9,50 грн., таким чином, за підрахунком позивача, вартість 26 тон 500 кг (нетто) зерна складає 251750,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги – сума збитків зменшено позивачем на 251750,00 грн. та складають 6274112,44 грн.

З урахуванням викладеного та зазначеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” направлено на стягнення з Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України збитків у розмірі 6274112,44 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, Державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України було зазначено суду наступне.

Відповідач зазначає, що ознайомившись із позовною заявою та дослідивши документи, додані до неї як докази на підтвердження позовних вимог, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача не мають стосунку до Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України.

Як зазначає відповідач, акти, на які посилається позивач, як на підтвердження прийняття на зберігання насіння соняшнику врожаю 2019 року у загальному обсязі 686 тон 680кг. перелічені безпосередньо у тексті позову: акт №1 від 06.08.2019р. соняшник 44940,00 кг., по накладній №344:, акт №4 від 08.08.2019р. соняшник 23300,00 кг. по накладній № 10, акт №7 від 10.08.2019р. соняшник 30280,00 кг. по накладній № 40.

Однак, відповідач звертає увагу та пояснює, що ці самі акти, копії яких подані до позову, мають зовсім інші реквізити, а саме: акт № 1 по накладній № 344 від 06.09.2019р., акт № 4 по накладній № 10 від 08.09.2019р., акт № 7 по накладній № 40 від 10.09.2019р.

Крім того, акти № 1 та № 7 підписані Тітаренко Л.В., яка на Державному підприємстві „Хлібна база №77” згідно наказу та штатного розпису працює технологом-лаборантом 2-ї категорії. Акт № 4 із вказаного переліку не підписаний ніким з боку зберігача (зернового складу). Отже, за посиланням відповідача, вказані позивачем акти є неналежними доказами на підтвердження прийняття зберігачем на зберігання насіння соняшнику врожаю 2019 року у загальному обсязі 686 тон 680кг.

Відповідач зазначає, що товарно-транспортні накладні, перелічені позивачем на сторінці 2 позовної заяви, як підтвердження передання товару, також не можуть бути визнані належними доказами, так як з боку зберігача на зворотній стороні ТТН міститься або лише підпис без зазначення посади та прізвища з ініціалами, або тільки прізвище з ініціалами. Крім того, вантажоодержувачем у перелічених на стор.2 позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” товарно-транспортних накладних зазначена інша юридична особа – Товариство з обмеженою відповідальністю „Грейн-Трейд”.

За посиланням відповідача, перелічені у позові товарно-транспортні накладні не підтверджують передання зберігачу - Державному підприємству „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України насіння соняшнику врожаю 2019 року у загальному обсязі 686 тон 680 кг., але прямо вказують на товарно-грошові відносини Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” з Товариством з обмеженою відповідальністю „Грейн-Трейд”.

Відповідно до умов договору, складська квитанція є належним документом, який може підтвердити передання особою матеріальних цінностей до складу за договором складського зберігання. Однак, у відповідача не було підстав для формування та видачі такої складської квитанції для Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”. З огляду на викладене та враховуючи вимоги статті 74 ГПК України, відповідач вважає, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач вказує, що при здійсненні позивачем розрахунку ціни позову вбачаються відверті суперечності у відомостях про походження та придбання насіння соняшнику врожаю 2019 року, що, у свою чергу, ставить під сумнів сам факт придбання позивачем насіння соняшнику врожаю 2019 року у квітні 2019р., тобто у той час, коли природньо навесні 2019 року те не могло бути урожаю насіння соняшнику 2019р., який почали збирати, згідно офіційних даних, у серпні 2019 року.

При цьому, сам позивач пояснює процес документального формування дати урожаю сільськогосподарської продукції - з початку липня одного року по кінець червня іншого року, тобто річний податковий період дім сільгосптоваровиробників з відображенням у податковій звітності урожаю насіння соняшнику 2019 року рахується з початку липня 2019 року по кінець червня 2020 року. Отже, позивач не мав природньої можливості придбати у квітні 2019 року насіння соняшнику урожаю 2019 року, це мав би бути (як максимум) урожай 2018 року. Але про відвантаження та передання на зберігання насіння соняшнику урожаю 2018 року до відповідача не йдеться у жодному з товарно-транспортних документів, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог. З огляду на вказані суперечності сумнівною є правильність розрахунку ціни позову, який прив`язаний до дати придбання насіння соняшнику урожаю 2019 року у квітні 2019 року, і, відповідно, до ринкових цін, встановлених станом на таку дату.

З урахуванням викладеного, Державне підприємство „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України заперечує проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надаючи заперечення на відзив на позовну заяву (відповідь на відзив), Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” було зазначено суду наступне.

Щодо актів приймання-передачі насіння соняшника, позивачем було зазначено, що відповідач вказує на те, що копії документів - Актів, на які посилається позивач, не можуть слугувати підтвердженням позовних вимог з огляду, на те, що додані акти, які підтверджують факт приймання-передачі на зберігання насіння соняшнику, не є належними доказами, оскільки вбачається різниця між датами актів, які було вказано у позовній заяві, та датами, які вказані на примірниках актів, що були додані до позовної заяви.

Аналізуючи текст відзиву та співставляючи додані до позовної заяви документи, позивачем було зазначено суду, що він підтверджує факт технічної помилки в датах актів, вказаних у позовних заявах: було вказано « 08 місяць» - серпень, а не « 09 місяць» - вересень місяць 2019року. Тобто, Акт № 1 по товарно-транспортній накладній №344, який підтверджує факт передачі 44 тон 940,00 кг насіння соняшнику, датовано 06 вересня 2019р., Акт №4 по товарно-транспортній накладній №10, який підтверджує факт передачі на 23 тон 300,00 кг насіння соняшнику, датовано 08 вересня 2019р., Акт №7 по товарно-транспортній накладній №40, який підтверджує факт передачі 30 тон 280,00кг насіння соняшнику, датовано 10 вересня 2019р. відповідно. В Актах вказано індивідуальні ознаки переданого на зберігання майна: вказано найменування вантажу, транспортовану та зважену вагу такого майна.

Окрім того, було зазначено суду, що вище перелічені акти не є основними документами, які підтверджується факт приймання-передачі насіння соняшнику, а, їх складання - не є обов`язковим відповідно до законодавства. Додані Акти відображають тільки частину переданого на зберігання насіння соняшнику. У той час як основними документами, які підтверджують рух (приймання-передачу) насіння соняшника від позивача до відповідача є товарно-транспортні накладні та „Реєстр надходження насіння від от Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, код ЄДРПОУ 41122148”, датовані 07 вересня 2019р., 08 вересня 2019р., 10 вересня 2019р. та 11 вересня 2019р. відповідно.

Щодо складських документів, позивачем було зазначено суду, що в п. 4.3. Договору №8 складського зберігання зерна від 06 вересня 2019р. зазначено про те, що зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно наступної доби після прийняття зерна на зберігання.

Разом із цим, позивачем було пояснено, що зберігання зерна з видачею складських документів відповідно до Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” здійснюють саме зернові склади, оскільки згідно зі статтею 11 цього Закону, послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність правилам і технічним умовам у відповідній сфері. Видача сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється на платній основі спеціально уповноваженим державним органом у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки. Ведення основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, реєстру зернового складу здійснюється відповідно до Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1569 „Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”.

Позивачем було пояснено, що Адміністратором реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, реєстру зернового складу є ДП „Держреєстри України”. Окрім того, на зазначеного суб`єкта покладено обов`язок зі створення Реєстру, забезпечення його функціонування, технічне, технологічне та програмне забезпечення ведення Реєстру, відповідальність за збереження відомостей та захист від несанкціонованого доступу до Реєстру та від руйнування, прямий доступ до структури єдиної комп`ютерної бази Реєстру, замовлення, облік, постачання і контроль за використанням реєстраторами бланків складських документів на зерно, бланків витягів з Реєстру, технічне навчання реєстраторів, здійснення інформаційно-довідкового обслуговування Реєстру та виконання інших функцій, які передбачені Порядком ведення основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу, затвердженого Міністерством аграрної політики України 11 серпня 2005р. за № 374.

Позивачем було зазначено суду, що 22 квітня 2020р. за вих. № 22/04 на адресу ДП „Держреєстри України” було направлено Адвокатський запит від імені адвоката Шулик К.В. щодо надання інформації в письмовому вигляді з основного Реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання щодо складських документів на зерно (насіння соняшника), виданих у період з 01 вересня 2019р. по 21 вересня 2019р. (включно обидві дати) на зерновому складі Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України на ім`я компанії Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”.

Позивач було пояснено, що 05 травня 2020р. від імені ДП „Держреєстри України” адвокатом Шулик К.В. було отримано відповідь, за змісту якої вбачається, що інформація щодо складських документів, виданих зерновим складом Державне підприємство „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України в період з 01 вересня 2019р. по 21 вересня 2019р. (включно обидві дати) на зерно, яке належало компанії – Товариство з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”- відсутня.

За твердженнями позивача, відповідач не виконав вимоги законодавства, яке регулює порядок приймання та зберігання зерна (насіння, соняшнику, у випадку розгляду предмету спору) та Договору №8 складського зберігання зерна від 06 вересня 2019р. та не реєстрував відповідний факт приймання насіння соняшнику відповідно до встановленого порядку.

Додатково позивачем надавались пояснення та зазначалось суду, що зберігач, в порушення умов законодавства та Договору №8 складського зберігання зерна від 06 вересня 2019р. не надав жодного складського документу після поставки соняшнику на наступну добу з дати отримання такого соняшнику.

Враховуючи приписи ЦК України, відсутність складських документів є невиконанням саме відповідачем як зерновим складом своїх безпосередніх обов`язків, і не може звільняти відповідача від повернення насіння соняшнику і відповідальності за втрату насіння соняшнику - у результаті його не повернення на вимогу позивача, як поклажодавця.

Позивачем було звернуто увагу суду та зазначено, що в матеріалах справи міститься „Реєстр надходження насіння від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, датований 07 вересня 2019р., 08 вересня 2019р., 10 вересня 2019р. та 11 вересня 2019р., відповідно. Аналогічні вищевказаним „Реєстрам” дані мали бути також зафіксовані і в електронному вигляді і Адміністратор реєстру повинен був би мати інформацію про передане/повернуто зерно (насіння соняшнику як в нашому випадку). Тобто, вкотре вбачається порушення відповідачем вимог законодавства щодо порядку приймання-передачі зерна (насіння соняшнику) на зберігання.

Позивач зазначає, що для документального оформлення надходження та руху отриманого зерна застосовують форми, затверджені наказами Мінсільгоспу СРСР від 16.05.77 р. №269-1 та від 24.11.72 р. № 269-2, які, згідно з постановою Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-ХІ1, або власні форми, первинних і зведених облікових документів (у т. ч. в електронній формі) із зазначенням обов`язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Позивачем було зауважено суду, що вказаними наказами передбачене, що, документування відправки зерна з поля на тік або зерносклад здійснюється за допомогою, зокрема, таких документів, як реєстр приймання зерна від шофера (сільгоспоблік, форма №71а), реєстр приймання зерна ваговиком (сільгоспоблік, форма №78а) - документи, які складаються після зважування автомобіля з вантажем. При цьому, передбачалось, що результати зважування: брутто, нетто вантажу, інше, вносяться саме у товарно-транспортну накладну за підписом вагаря.

Додаткового було звернуто увагу суду позивачем та зазначено, що відповідач не заперечує проти автентичності відтиску штампу, здійсненого на товарно-транспортних накладних, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами, всупереч волі відповідача.

Крім того, позивачем було зауважено, що ним надано первинні документи - договори/додатки/специфікації, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Благодійний Союз”, в яких була вказана вартість придбаного позивачем насіння соняшнику, яке в подальшому було передано на зберігання до відповідача.

Позивач вважає, що наведені відповідачем у відзиві аргументи: щодо заміни відповідача на іншу сторону, витребування документів податкової звітності, направлені виключено на затягування розгляду справи, є непереконливими та не спростовують факт приймання-передачі соняшнику на зберігання, тобто, як вказує позивач, всі доводи, наведені відповідачем у відзиві, зводяться до намагань надати перевагу одних доказів над іншими.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, Державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України було зазначено суду наступне.

Як вказує відповідач, вимога про повернення насіння соняшника зі зберігання Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” вих.№ 22/01-1 від 22.01.2020 року не може слугувати належним доказом господарських відносин між позивачем та відповідачем, так як цей документ не відповідає вимогам нормативних документів, що регулюють господарські правовідносини між юридичними особами.

Відповідач вважає, що зазначені у позові позивачем товарно-транспортні накладні прямо вказують на товарно-грошові відносини Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” з Товариством з обмеженою відповідальністю „Грейн-Трейд”, що, у свою чергу, за посиланням відповідача, породжує закономірне питання про неналежність відповідача у даній господарській справі.

Крім того, відповідач вважає, що для об`єктивного розгляду справи з метою встановлення істини та прийняття справедливого рішення було би доцільно замінити неналежного відповідача Державне підприємство „Хлібна база № 77” Державного агентства резерву України на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю „Грейн-Трейд”, залучити до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” та зобов`язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику позивачу та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; залучити до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз” та зобов`язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику позивачу та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; зобов`язати позивача надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з придбання насіння соняшнику від Товариства з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” і Товариства з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз”.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, обов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” виникли на підставі укладеного між ними 06 вересня 2019 року Договору №8 складського зберігання зерна.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Приписами ст. 949 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Згідно до ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Зазначеному кореспондує ст. 32 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, відповідно до якої зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. (ч. 1 ст. 33 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”).

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 951 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Умовами ст. 34 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

При цьому згідно зі ст. 35 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. Зазначене кореспондує положенню ст. 953 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до товарно-транспортної накладної №012 від 07 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 40200 кг, тара – 14480 кг, нетто – 25720 кг. (а.с. 21, т.1.).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №11 від 08 березня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 45620 кг, тара – 14600 кг, нетто – 31020 кг.(а.с. 22,т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №29 від 07 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 41200 кг, тара – 14180 кг, нетто – 27020 кг.(а.с. 23, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №3 від 08 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: бруто – 44760 кг, тара – 16540 кг, нетто – 28220 кг.(а.с. 24, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №19 від 07 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 39980 кг, тара – 14080 кг, нетто – 25900 кг. (а.с. 26, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №20 від 07 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 50600 кг, тара – 14580 кг, нетто – 36020 кг. (а.с. 27, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №40 від 09 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8205 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 44840 кг, тара – 14560 кг, нетто – 30280 кг. (а.с. 28, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №17 від 08 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 39000 кг, тара – 14840 кг, нетто – 24160 кг.(а.с. 29, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №16 від 08 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 41680 кг, тара – 15660 кг, нетто – 26020 кг.(а.с. 30, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №18 від 08 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 40220 кг, тара – 14260 кг, нетто – 25960 кг (а.с. 31, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №12 від 10 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8205 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 48400 кг, тара – 16420 кг, нетто – 31980 кг. (а.с. 32, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №77 від 08 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 43760 кг, тара – 16420 кг, нетто – 27340 кг.(а.с. 33, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №100 від 10 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8205 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 39800 кг, тара – 14160 кг, нетто – 25640 кг. (а.с. 34, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №99 від 10 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 33480 кг, тара – 15360 кг, нетто – 18120 кг. (а.с. 35, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №101 від 10 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8205 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 40920 кг, тара – 14860 кг, нетто – 26060 кг. (а.с. 36, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №133 від 06 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 41920 кг, тара – 15240 кг, нетто – 26680 кг. (а.с. 37, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №132 від 06 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 47120 кг, тара – 15160 кг, нетто – 31960 кг.(а.с. 38,т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №344 від 06 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 44940 кг, тара – 16060 кг, нетто – 28880 кг. (а.с. 39, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №21 від 06 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 41300 кг, тара – 15160 кг, нетто – 26140 кг. (а.с. 40, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №9 від 06 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 39460 кг, тара – 14000 кг, нетто – 25460 кг. (а.с. 41, т.1).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №10 від 08 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження – Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто – 38820 кг, тара – 15520 кг, нетто – 23300 кг.

Всі перелічені товарно-транспортні накладні, відповідно до яких було здійснено перевезення насіння соняшнику та передано на зберігання відповідачу, містять печатку Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України та підпис особи, яка приймала таке зерно за кількістю на зберігання.

Також, в матеріалах справи містяться реєстри постачання насіння від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” та як вбачається судом, відповідно до реєстру постачання насіння від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” від 07 вересня 2019 року, відповідачем було прийнято на зберігання зерно у кількості 161240 кг, та відповідно до реєстру постачання насіння від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” від 08 вересня 2019 року, відповідачем було прийнято на зберігання зерно у кількості 324280 кг, дані реєстрі містять печатку Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України та підписи директора Усенко В.А. та головного бухгалтера Максименко Н.Е.

Крім того, за час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної №212 від 13 вересня 2019 року вантажовідправником - Державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України на користь замовника (вантажоодержувача) - Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” було відвантажено (повернуто) вантаж – насіння соняшнику 3 класу у кількості 26500 кг, яке, в свою чергу, було надано на зберігання Державному підприємству „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України позивачем. (а.с. 25, т.1).

Статтею 37 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов`язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Відповідно до ст. 43 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Суд погоджується з доводами позивача, що в порушення вищенаведених норм законодавства, Зерновим складом - Державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України не були видані позивачу відповідні документи, а іншого відповідачем суду не доведено.

Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували доводи позивача про необґрунтоване утримання спірного зерна відповідачем, як то, доказів повернення належного майна позивачу матеріали справи також не містять.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад та розмір відшкодування збитків визначено положеннями статті 225 ГК України, відповідно до якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 74 ГПК України.

Виходячи з наведеного, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

За час розгляду справи судом встановлено факт передачі зерна – насіння соняшника на зберігання відповідачу, також матеріали справи містять докази пред`явлення Державному підприємству „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України відповідної вимоги щодо повернення зерна Товариству з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”.

Крім того, за час розгляду справи позивачем було надано належні та допустимі докази, які в сукупності дали суду змогу встановити обсяг переданого на зберігання зерна та сам факт передання його на зберігання.

Отже, за час розгляду справи судом було встановлено протиправність поведінки відповідача, яка виражається у неповерненні товару Поклажодавцю за його вимогою.

При здійсненні розрахунку збитків, що заявлено до стягнення позивачем у розмірі 6274112,44 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” було прийнято та взято до уваги загальну кількість переданого на зберігання насіння соняшнику та не повернутого за вимогою позивача. Також позивачем при здійснення нарахування збитків було взято до уваги ціни втраченого насіння соняшнику, із застосування цін, за якими таке зерно було придбрано позивачем.

Суд зазначає, що за час розгляду справи Державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України належаними та допустимими доказами не було спростовано розмір збитків, заявлених до стягнення позивачем.

Також, варто зазначити, що за час розгляду даної справи відповідачем не спростовувався документально сам факт передачі зерна Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” на зберігання Державному підприємству „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України, а навались лише пояснення та заперечення щодо самих документів, які було надано позивачем в підтвердження заявлених вимог, однак, з урахуванням факту, що за час розгляду справи судом було надано у сукупності оцінку таким документам позивача, доводи та твердження відповідача судом не приймаються.

Судом критично оцінуються заперечення відповідача, які надавались ним письмово, щодо відсутності повноважень на підписання відповідних документів, за якими передавалось зерно на зберігання відповідачу, оскільки у таких документах, яким за час розгляду справи було надано оцінку судом, міститься штамп Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України, крім того, варто зазначити, що матеріали справи не містять доказів, інформації чи відомостей щодо втрати такого штампу підприємством чи заволодіння ним третіми особами.

Відповідно до положень ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України", Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у даній справі обґрунтовані та підтверджені наданими доказами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 94111,69 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України (67200, Одеська обл., Іванівський район, смт. Іванівка, код ЄДРПОУ 20947701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шевченка, буд. 6, офіс 9; код ЄДРПОУ 41122148) збитки у розмірі 6274112 (шість мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі сто дванадцять) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 94111 (дев`яносто чотири тисячі сто одинадцять) грн. 69 коп.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко